Рішення

від 13.12.2021 по справі 902/219/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2021 р. Cправа № 902/219/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В. , при секретарі Сичук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт Груп", вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Вінниця, 21007, код 38135005

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення 110 793,75 грн

В С Т А Н О В И В:

03.03.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт Груп" до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 110 793,75 грн, з яких 88 635,00 попередньої оплати та 22 158,75 грн штрафу за договором № 29/03/2018 від 29.03.2018 року.

Ухвалою від 10.03.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт Груп" залишено без руху.

26.03.2020 року від позивача, на виконання вимог ухвали від 10.03.2020 року, до суду надійшла заява № 216 від 24.03.2020 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року відкрито провадження відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін за наявними матеріалами, при цьому розгляд справи призначено на 29.04.2020 року.

24.04.2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання (б/н від 24.04.2020 року), в якому останній позовні вимоги не визнає та з метою забезпечення конституційного права на судовий захист в зв`язку з введеними карантинними заходами просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

24.04.2020 року до суду надійшла заява свідка, в якій останній заперечує щодо відповідності його підпису на акті виконаних робіт від 31.05.2018 року, як директора ТОВ "Агровіт Груп".

В судовому засіданні 29.04.2020 року постановлено ухвалу про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.05.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

08.05.2020 року від Вінницького міського суду Вінницької області на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 06-16/127/31156/183455/2020 від 07.05.2020 року, додатком до якого додано матеріали цивільної справи № 127/31156/18 за позовом ТОВ "Агровіт Груп" до ОСОБА_1 .

18.05.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 16.05.2020 року), в якому останній заявлені позовні вимоги не визнає та зазначає про відсутність можливості бути присутнім і приймати участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції, у зв`язку з перебуванням за межами України.

18.06.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 16.05.2020 року, в якому останній заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року зупинено провадження у справі №902/219/20 у зв`язку із призначенням почеркознавчої експертизи. Проведення почеркознавчої експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року поновлено провадження у справі № 902/219/20 та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 11.11.2020 року.

17.12.2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 17.12.2020 року), в якому останній просить суд призначити у справі № 902/219/20 додаткову судову почеркознавчу експертизу.

Також, представником позивача 17.12.2020 року подано клопотання про долучення до матеріалів справи ряду доказів (б/н від 17.12.2020 року).

Ухвалою суду від 17.12.2020 року зупинено провадження у справі в зв`язку з призначенням додаткової технічної та почеркознавчої експертизи. Проведення почеркознавчої судової експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Батозька, 1, м. Вінниця).

Супровідним листом № 3009/3010/21-21 від 25.05.2021 року Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 902/219/20, разом із висновком експерта за результатами проведення додаткової почеркознавчої експертизи повернуто до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року поновлено провадження у справі № 902/219/20 та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 13.07.2021 року.

04.08.2021 року представником відповідача подано до суду подано ряд клопотань, зокрема:

- клопотання (б/н від 03.08.2021 року) (вх.канц. № 01-34/6994/21 від 04.08.2021 року) про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання на іншу дату;

- клопотання (б/н від 03.08.2021 року) (вх.канц. № 01-34/6996/21 від 04.08.2021 року) про виклик в судове засідання в якості свідків;

- клопотання (б/н від 03.08.2021 року) (вх.канц. № 01-34/6998/21 від 04.08.2021 року) виклик в судове засідання з метою надання пояснень судових експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У судовому засіданні 02.09.2021 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/219/20 до судового розгляду по суті на 16.09.2021 року.

16.09.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 16.09.2021 року) (вх.канц. № 01-34/8335/21 від 16.09.20021 року), в якій останній просить суд відмовити ТОВ "Агровіт Груп" про стягнення з ОСОБА_1 22 158,75 грн штрафу за договором № 29/03/2018 від 29.03.2018 року, шляхом застосування судом визначеного ч. 2 ст. 258 ЦК України строку спеціальної позовної давності, як додаткової (окремої) підстави для відмови у задоволенні зазначеної вимоги.

29.10.2021 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшов лист № 22104/5/02-32-18-05-17 від 27.10.2021 року, в якому зазначено, що за період 01.05.2018 року по даний час відповідно ІС "Податковий блок", а саме з даних ЄРПН та податкової звітності з ПДВ підприємство ТОВ "Агровіт Груп" (код ЄДРПОУ 38135005) не здійснювало фінансово-господарської діяльності з контрагентом ФОП Комплетовим О.М.

Розгляд справи по суті відкладався неодноразово, зокрема внаслідок захворювання учасників судового процесу.

У судовому засіданні 13.12.2021 року прийняли участь представники обох сторін та відповідач. Представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав зазначених у позові, відповідач та його представник проти позову заперечували.

Вимоги позовної заяви мотивовані тими обставинами, що 29 березня 2018 року між сторонами укладено договір № 29/03/2018, згідно умов якого відповідач зобов`язався виготовити, передати та здійснити монтаж воріт, а позивач повинен оплатити виготовлені і змонтовані ворота на умовах 100% попередньої оплати.

Позивач перерахував відповідачеві 88 635,00 грн, кінцевий строк виконання зобов`язання сплинув 28.05.2018 року.

При розгляді цивільної справи позивач ознайомився з Актом виконаних робіт від 31.05.2021 року, однак директор товариства даний акт не підписував.

Оскільки, роботи не було виконано, ТОВ Агровіт Груп звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 110 793,75 грн, з яких 88 635,00 попередньої оплати та 22 158,75 грн штрафу (т. 1 а.с. 1-38).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на своєчасне та якісне виконання робіт за договором, що підтверджується Актом прийому - передачі виконаних робіт від 31.05.2018 року, який підписано обома сторонами та скріплено печаткою ТОВ Агровіт Груп .

Претензій до роботи на момент підписання Акту позивачем не висловлено.

Відповідач також просить критично оцінити покази свідків зі сторони позивача. Оскільки, відповідні заяви з`явились через тривалий проміжок часу після підписання Акту, вимоги до відповідача ТОВ Агровіт Груп пред`являє не вперше (т. 1 а.с. 136-139).

Судом витребувано матеріали цивільної справи № 127/31156/18 та встановлено, що Постановою Вінницького апеляційного суду від 29.05.2019 року скасовано Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агровіт Груп до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 110793,75 грн; провадження у справі закрито; роз`яснено позивачу право на звернення з даним позовом у Господарський суд Вінницької області.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 березня 2018 року між ТОВ Агровіт Груп та Фізичною особою підприємцем Комплетова Олександра Миколайовича було укладено договір № 29/03/2018.

Згідно п. 1.1. даного договору ФОП Комлетов О.М. зобов`язався виготовити, передати та провести монтаж воріт, а позивач - провести оплату виготовлених та змонтованих воріт на умовах 100% попередньої оплати (п. 2.4. договору).

Загальна ціна укладеного сторонами договору згідно п. 2.1. становить 88 635,00 грн.

Згідно п. 3.2. укладеного договору строк виготовлення, поставки і монтажу товару 35 робочих днів із дня здійснення 100% передоплати (т. 1 а.с. 8-11).

У п. 10.1. Договору сторонами визначено відповідальних представників: від Продавця ( ОСОБА_1 ): Мацько Олександр; від Покупця (ТОВ "Агровіт Груп"): С.В. Грицун.

29.03.2018 року сторонами підписано Специфікацію №1 (Додаток №1 до Договору), де узгоджено обсяг робіт по Договору, а саме поставку воріт відкатних розміром 2100х15200 та 2100х14000, а також виконання монтажних робіт (т. 1 а.с. 12).

Платіжним дорученням від 04.04.2018 року № 501 позивачем перераховано відповідачеві 88 635,00 грн (т. 1 а.с. 14).

Тому, термін виконання робіт за договором зі сторони ФОП Комплетова О.М. сплинув 28.05.2018 року.

31.05.2018 року сторонами підписано Акт виконаних робіт за Договором № 29/03/2018, у якому зафіксовано факт належного виконання робіт, котрі повністю відповідають умовам договору, та не наведено претензій. зауважень до ФОП Комплетова О.М. по якості виконаних робіт. ціні та обсягу.

Зі сторони ТОВ Агровіт Груп Акт підписано директором товариства Грицуном С.В. та скріплено печаткою юридичної особи (т. 1 а.с. 221).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізич-них осіб - підприємців та громадських формувань 12 липня 2018 року вчинений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем Комплетовим О.М.

12.10.2018р. ТОВ Агровіт Груп направлено на адресу відповідача вимогу повернути сплачену попередню оплату в сумі 88 635,00 грн. та штраф у розмірі 22 158,75 грн (т. 1 а.с. 15).

У процесі розгляду справи призначались почеркознавчі експертизи підпису директора ТОВ Агровіт Груп Грицуна С.В. на Акті виконаних робіт від 31.05.2018 року за Договором № 29/03/2018, який додатково скріплено печаткою товариства.

Згідно висновку судової технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз підпис №4911/4912/20-21 від 15.10.2020 року, підпис у Акті здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2018 року в графі Покупець в рядку М.П.

---

С.В. Грицун виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підпис у Акті здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2018 року в графі Покупець в рядку М.П.

---

С.В. Грицун , - ймовірно виконаний не самим Грицуном Сергієм Васильовичем, а іншою особою (т. 1 а.с. 213-219).

Під час допиту у судових засіданнях експертом надано пояснення відносно того, що на момент складення зазначеного висновку, наданої кількості зразків підпису Грицуна С.В. було недостатньо для категоричного висновку із поставленого запитання.

Згідно висновку додаткової судової технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3009/3010/21-21 від 25.05.2021 року підпис, з урахуванням вільних зразків підпису Грицуна С.В., наданих ТОВ Агровіт Груп до матеріалів справи 17.12.2020 року, підпис у Акті здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2018 року в графі Покупець в рядку М.П.

---

С.В. Грицун , виконаний не самим Грицуном Сергієм Васильовичем, а іншою особою.

Враховуючи висновки експертиз, неузгодженість відомостей щодо фактичного виконання робіт за Договором, сторонами долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_2 від 24.04.2020 року (т. 1 а.с. 99), Мацька О.М. від 31.08.2021 року, Вдовченко Н.В. від 07.12.2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Статтею 843 ЦК України, передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/16505/19 , у якій досліджував питання застосування стандарту доказування вірогідності доказів .

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саму ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Судом допитано на стадії розгляду справи по суті свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_5 від 07.12.2021 року, підпис якої посвідчено нотаріально.

Згідно заяви свідка ОСОБА_2 від 24.04.2020 року (т. 1 а.с. 99) його підпис, як директора ТОВ Агровіт Груп на Акті виконаних робіт від 31.05.2018 року, йому не належить.

31.05.2018 року він уже звільнився з товариства, ОСОБА_1 міг скористатися його відсутністю на робочому місці, надав Акт до бухгалтерії, де без перевірки поставили печатку ТОВ Агровіт Груп .

Судом встановлено, що викладені у заяві свідка обставини лише частково узгоджуються із його показами у судовому засіданні.

Так, ОСОБА_2 вказав, що 31.05.2021 року був його останнім робочим днем, він не заперечив спілкування по телефону з ОСОБА_4 , як уповноваженою особою від імені ОСОБА_1 , зокрема щодо підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт від 31.05.2018 року.

При цьому, свідок ОСОБА_4 у письмовій заяві від 31.08.2021 року описує процес укладення Договору №29/03/2018, організації робіт, поставки матеріалів, Залучення працівників, завершення робіт та монтаж воріт на території ТОВ Агровіт Груп .

З приводу обставин підписання спірного Акту свідок повідомив, що погодив з ОСОБА_2 дату підписання Акту виконаних робіт, за вказівкою ОСОБА_2 передав 31.05.2018 року Акт до бухгалтерії ТОВ Агровіт Груп та за повідомленням бухгалтера отримав відповідний Акт з підписом керівника та печаткою товариства.

Також, свідок повідомив, що жодних претензій з приводу виконаної роботи Замовником не пред 'явлено.

Оцінюючи надані докази у сукупності, суд враховує, що за показами свідка ОСОБА_4 , як уповноваженої особи ОСОБА_1 щодо організації виконання робіт за Договором № 29/03/20, залучено фахівців, придбано необхідні матеріали для виготовлення та монтажу робіт.

Підтверджуючі документи щодо придбання матеріалів та залучення робітників не збереглися.

Суд зауважує, що будь - які докази зі спливом певного проміжку часу втрачають свою достовірність (п. 116 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Темченко проти України від 16 липня 2015 року (заява № 30579/10).

За своєю сутністю покази свідка ОСОБА_4 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_2 , який не заперечив, що 31.05.2018 року виконував функцій директора товариства, міг спілкуватися телефоном з ОСОБА_4 з приводу підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Обставина дійсності трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ Агровіт Груп станом на 31.05.2018 року підтверджується відомостями ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 17, 18) та положеннями п. 2.27 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників , згідно якого останнім днем трудових відносин є день звільнення працівника.

Покази свідка ОСОБА_4 також узгоджуються зі змістом нотаріальної заяви свідка ОСОБА_5 від 07.12.2021 року, яка підтвердила, що печатка товариства зберігалася у бухгалтерії.

До 31.05.2018 року директором ТОВ Агровіт Груп був саме ОСОБА_2 .

Печатку на спірному Акті поставила саме ОСОБА_5 , однак у червні 2018 року.

Свідок також підтверджує обставини встановлення воріт на території ТОВ Агровіт Груп , однак їй не відомо хто саме встановив ворота.

Тобто, бухгалтер товариства не заперечувала відвідування бухгалтерії ТОВ Агровіт Груп ОСОБА_4 та поставлення печатки за зазначеному Акті.

Підтвердження факту встановлення воріт, без зазначення періоду часу виконання робіт, також не спростовує можливість монтажу воріт саме в рамках виконання Договору №29/03/2018 від 29.03.2018 року.

Наведені обставини тиску щодо перерахування коштів не приймаються судом до уваги, оскільки не надано доказів звернення до правоохоронних органів відносно протиправних дій щодо поставлення печатки ТОВ Агровіт Груп на спірному Акті.

Тому, позивачем не спростовано свідчення ОСОБА_4 .

Покази інших свідків в частині не виконання робіт за Договором № 29/03/2018 суд оцінює критично, оскільки вони на момент виникнення спірних правовідносин були працівниками товариства, тому можуть надавати сприятливі для позивача покази.

Заява свідка є доказом, який за умови дотримання вимог процесуального закону щодо її форми, підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі відповідно до статті 86 ГПК України (Постанова КГС ВС від 24.03.2020 у справі № 904/1975/19 ).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ст. 87 ГПК України).

За матеріалами даної справи, враховуючи протилежні позиції сторін щодо факту завершення виконання робіт (обставини початку їх виконання не заперечувались), суд враховує покази свідків саме в частині повідомлених обставин засвідчення Акту виконаних робіт від 31.05.2018 року печаткою ТОВ Агровіт Груп , уповноваженою особою у приміщенні товариства, за попереднім повідомленням ОСОБА_2 , який обіймав станом на 31.05.2018 року посаду директора юридичної особи.

Враховуючи висновок експертизи щодо вчинення підпису від імені директора ТОВ Агровіт Груп іншою особою, з урахуванням наведеної оцінки показів свідків, істотним для вирішення спору є надання правової оцінки:

- факту поставлення печатки на первинному документі, як підтвердження схвалення правочину юридичної особи;

- наявності печатки на Акті виконаних робіт, як волевиявлення юридичної особи, стосовно підтвердження виконання робіт за договором підряду.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 цього ж Кодексу).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча би відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі №904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.

Крім того, КГС ВС при вирішенні справи №926/2308/19 (Постанова від 24.02.2021 року) встановлено, що неодноразове використання печатки у відносинах контрагентом може свідчити про схвалення правочину.

Суд враховує дані висновки та критично оцінює посилання представника позивача на відсутність вимог закону про використання печатки юридичною особою, у сукупності з висновком експертизи щодо підпису директора товариства.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять відомостей про викрадення або підроблення печатки юридичної особи.

Також дану печатку позивач використовував як при підписанні Договору №29/03/2018 з ОСОБА_1 , так і під час Специфікації №1, оформленні платіжного доручення від 04.04.2018 року, направленні вимоги від 12.10.2018 року.

Згідно ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Тому, суд виходить з того, що сторони самостійно визначили спосіб оформлення двосторонніх документів у спірних правовідносинах, тому заперечення зі сторони позивача обставин використання свої печатки суперечить засадам добросовісності та чесної ділової практики.

Також позиція позивача не узгоджується із заявою свідка ОСОБА_5 (надана самим позивачем), яка підтвердила факт поставлення в Акті саме печатки товариства нею як особою, уповноваженою на зберігання печатки, ведення бухгалтерського обліку та формування первинних документів звітності.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Наявність на оскаржуваному договорі печатки товариства та враховуючи той факт, що позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача.

Позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки , зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах (Постанови КГС ВС від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18; від 23.07.2019 у справі № 918/780/18; від 21.02.2021 у справі №926/2308/19).

Крім того, факт поставлення печатки бухгалтером товариства, а не керівником не спростовує правомірності таких дій.

Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Отже, відповідно до вимог Закону бухгалтер має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків (аналогічний правовий висновок викладено постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18).

Таким чином, з огляду на суперечливі покази свідків в частині завершення виконання робіт за Договором №29/03/2018 (свідок ОСОБА_2 повідомив, що роботи відповідачем станом на 31.05.2018 року не виконані, одночасно свідок Мацко наполягав за фактичному виконання та завершенні робіт за договором), суд надає перевагу доказам відповідача, які більш вірогідним, враховуючи описані обставини засвідчення Акту приймання-передачі виконаних роюіт від 31.05.2018 року та правову оцінку цьому правочину, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду.

Отже, навіть наявність підпису неуповноваженої особи, за умови погодження цієї дії зі сторони юридичної особи шляхом поставлення її печатки, не спростовує правомірності підписаного сторонами акту, яким підтверджено належне виконання робіт за договором за відсутності претензій зі сторони ТОВ Агровіт Груп , свідчить про схвалення відповідного правочину з прийняття результатів виконаних робіт.

Не спростовують цих висновків надані позивачем документи щодо поставки воріт третьою особою (ФОП Повар О.М.), оскільки складені після підписання спірного Акту, а також не містять інформацію щодо встановлення воріт на цьому самому місці. до предмету Договору від 05.07.2018 року не входив монтаж відкатних воріт, з аналогічними характеристиками; не надано документів на підтвердження розрахунків, виробника товару (т. 2 а.с. 45-59).

Підсумовуючи наведені висновки суд надає перевагу доказам відповідача, вважаючи їх більш вірогідними, тому відмовляє у задоволенні позову повністю.

Оскільки, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог по суті, підстави для застосування строків позовної давності згідно заяви представника відповідача від 16.09.2021 року (вх. №01-34/8335/21).

Зважаючи на результат розгляду справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в сумі 2 102,00 грн та 8 172,00 грн (т. 1 а.с. 205; т. 2 а.с. 107) - судових витрат, пов`язаних з проведенням експертиз, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіт Груп" (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Вінниця, 21007, код 38135005) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення коштів у розмірі 110 793,75 грн, з яких 88 635,00 попередньої оплати та 22 158,75 грн штрафу за Договором № 29/03/2018 від 29.03.2018 року.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви в сумі 2 102,00 грн та 8 172,00 грн - судових витрат, пов`язаних з проведенням експертиз - залишити за позивачем.

3. Копію судового рішення направити учасникам справи на офіційні електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку за адресами: nanovit2013@ukr.net, ІНФОРМАЦІЯ_2 , komprez@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21 грудня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Вінниця, 21007)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1