Ухвала

від 21.12.2021 по справі 922/4488/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

"21" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4488/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гадіровим Туралом Рафіг огли

за Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Буд-Група" (61068, м. Харків, Набережна Сабурівська, буд. 7) про стягнення 8443489,00 грн. за участю

представників:

позивача - Хан А.О., ордер серія АХ №1075737 від 11.11.2021;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Буд-Група" про стягнення 8443489,00 грн., з яких: основний борг у розмірі 1695340,76 грн., пеня у розмірі 796730,47 грн., 20% річних у розмірі 930056,23 грн., інфляційні збитки у розмірі 355124,73 грн., товарний кредит у розмірі 4666236,81 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №2019/П/53 від 29.03.2019 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2021 відкрито провадження у справі № 922/4488/21, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 09.12.2021 об 11:30.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2021 у зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання відкладено підготовче засідання на 21.12.2021 об 11:40.

21.12.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано клопотання (вх. №30116), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача у даній справі (код ЄДРПОУ 40691492), який досліджено та долучено до матеріалів справи.

Позивач у підготовче засідання 21.12.2021 з`явився та наголосив, зокрема, на тому, що офіційною адресою місцезнаходження відповідача у даній справі є: 76000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, будинок 72.

Відповідач у підготовче засідання 21.12.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому з матеріалів справи вбачається, що копії судових повісток, які було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві: 61068, м. Харків, Набережна Сабурівська, буд. 7, повернулись на адресу суду без вручення адресату з довідками відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в яких значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, господарський суд зазначає про наступне.

Статтями 55 та 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Приписами частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього кодексу.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та у абзаці першому підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.11.2011 №9-рп/2011.

Загальні правила господарського судочинства встановлені Господарським процесуальним кодексом України та вимагають дотримання правил територіальної, предметної та суб`єктної підсудності.

Суд зазначає, що юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України врегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, тобто просторова компетенція однорідних судів. Отже, слід вважати, що територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Таким чином, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

За змістом частини 1, 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як вбачається з позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" при зверненні з позовом до суду в якості відповідача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Буд-Група" (код ЄДРПОУ 40691492).

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, офіційно зареєстрованою та належною адресою місцезнаходження відповідача у даній справі (код ЄДРПОУ 40691492) є: 76000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, будинок 72, про що також наголошено повноважним представником позивача у судовому засіданні.

Разом з тим, судом встановлено, що копії судових повісток, які було надіслано на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві: 61068, м. Харків, Набережна Сабурівська, буд. 7, повернулись на адресу суду без вручення адресату з довідками відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в яких значиться причина повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом із тим, за змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За наведених обставин суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення Конвенції.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" зазначено, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів."

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. При цьому, важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься господарський позов.

Разом з тим, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть бути такими, що порушують саму сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, § 65).

Отже, господарським процесуальним законодавством України прямо передбачений обов`язок суду направити справу на розгляд іншому суду, якщо буде встановлено, що така справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Між тим, суд наголошує, що статтею 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції. Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 12.10.2021 у справі №910/6902/20 тощо.

З огляду на зазначене, щоб рішення було законним, недостатньо правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, необхідно, щоб справу розглянув повноважний суд із дотриманням вимог процесуального законодавства щодо предметної, суб`єктної, територіальної юрисдикції та інстанційної підсудності у межах компетенції конкретного суду.

За таких обставин, розгляд місцевим господарським судом позовної заяви з порушенням правил територіальної підсудності та прийняттям за результатами розгляду позовної заяви судового рішення є таким, що в цілому нівелює інститут територіальної підсудності та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.

Таким чином, передання справи за належною територіальною підсудністю не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є безумовною гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом, а законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання норм процесуального права щодо територіальної підсудності.

Відповідно до частини 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що розгляд господарським судом Харківської області даної справи суперечитиме приписам процесуального закону, які визначають правила підсудності господарських спорів, оскільки зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача у даній справі (код ЄДРПОУ 40691492) є: 76000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, будинок 72, суд приходить до цілком обґрунтованого та переконливого висновку про те, що розгляд даної справи не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду Харківської області, у зв`язку з чим справа № 922/4488/21 підлягає передачі за територіальною підсудністю до господарського суду Івано-Франківської області.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 176, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Матеріали справи № 922/4488/21 передати за територіальною підсудністю до господарського суду Івано-Франківської області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, буд. 32)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 22.12.2021 р.

Суддя Сальнікова Г.І.