Рішення

від 26.06.2022 по справі 922/4488/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 922/4488/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

суддя Рочняк О.В.

секретар судового засідання Шлімкевич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг +"

вул. Алчевських, 2, м. Харків, 62002

поштова адреса: вул. Диканівська, 51, м. Харків, 61030

ТОВ "ТД Айбіем" (колишнє найменування ТОВ "СК Буд-Група")

вул. Мазепи Гетьмана, буд. 72, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості в сумі 8 443 489 грн

за участю представників:

від позивача: Хан Антон Олександрович;

від відповідача: представник не з"явився

ВСТАНОВИВ: ТОВ "Паркінг +" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Буд-Група" про стягнення 8 443 489 грн, з яких: основний борг у розмірі 1 695 340 грн 76 коп., пеня у розмірі 796 730 грн 47 коп., 20% річних у розмірі 930 056 грн 23 коп., інфляційні збитки у розмірі 355 124 грн 73 коп., товарний кредит у розмірі 4666 236 грн 81 коп.

Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 15.11.2021, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2021, справу №922/4488/21 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

За приписами ч.6 ст. 31 ГПК України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2022, суд прийняв справу до провадження; призначив підготовче засідання на 21.02.2022; встановив сторонам строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Копії ухвали від 24.01.2022, направлені сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань отримано позивачем 07.02.2022, від відповідача поштова кореспонденція повернулася з відміткою Укрпошти: "відсутня повна адреса".

15.02.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника позивача, електронною поштою, підписана КЕП, надійшла заява б/н від 15.02.2022 (вх.№2431/22) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2022, суд постановив провести підготовче засідання, призначене на 21.02.2022, з використанням системи відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

В підготовчому засіданні 21.02.2022 суд відклав підготовче засідання на 23.03.2022, про що представника позивача повідомлено в судовому засіданні, відповідачу направлено копію ухвали на юридичну адресу та на адресу керівника товариства.

В судовому засіданні 23.03.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 28.04.2022, про що учасники справи повідомлені ухвалою - повідомленням.

За результатами підготовчого засідання, яке відбулося 28.04.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.05.2022, про що сторони повідомлені ухвалою-повідомленням від 28.04.2022.

У зв"язку з неявкою учасників у справі в судове засідання 30.05.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи на 27.06.2022, про що сторін повідомлено ухвалою-повідомленням.

В жодне з судових засідань представник відповідача не з"явився, хоча відповідач та керівник (засновник) відповідача у відповідності до ст.ст.120, 242 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду справи.

Так, копії ухвал суду від 21.02.2022, 23.03.2022, 28.04.2022 та 30.05.2022, направлені відповідачу за юридичною адресою повернулася з відміткою Укрпошти: "відсутня повна адреса", а копії вищевказаних ухвал, направлених керівнику відповідача за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань повернулася до суду з відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги чинного законодавства щодо розумності строків розгляду справи, беручи до уваги той факт, що розгляд справи неодноразово відкладався, участь представників сторін в судовому засіданні не визнавалася судом обов"язковою, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його участі в судовому засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до видаткових накладних до договору поставки відповідачу у період з 12.07.2019 по 20.12.2019 було поставлено товар на суму 4072380 грн 18 коп., а відповідачем протягом 2019-2020 років згідно платіжних доручень сплачено на користь позивача 8300000 грн, з яких 6051460 грн 58 коп., це погашення заборгованості відповідача перед позивачем за наступні періоди. Протягом 2021 року відповідач сплатив на користь позивача ще 128500 грн. Тобто, відповідач не виконав свого обов"язку по сплаті отриманого у позивача товару та не здійснив повного розрахунку за поставлений товар, у зв"язку з чим склалася заборгованість у розмірі 1695340 грн 76 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, складеним сторонами у 2020 році. У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з відповідача також пеню у розмірі 796 730 грн 47 коп., 20% річних у розмірі 930 056 грн 23 коп., інфляційні збитки у розмірі 355 124 грн 73 коп. та товарний кредит у розмірі 4 666 236 грн 81 коп.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

29.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Буд-Група" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2019/П/53 (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов"язується передати у власність покупцеві асфальтобетонні суміші, бітумну емульсію, відходи фрезерування (код УКТ ЗЕД 27150000), пісок (код УКТ ЗЕД 2505), відсів гранітний, щебінь (код УКТ ЗЕД 2515), бетон, борт дорожній та тротуарний (поребрик), вироби з бетону (код УКТ ЗЕД 6810), що далі іменуються в цьому договорі - "товар", а покупець зобов"язується оплачувати та приймати товар, відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці товару, асортимент товару встановлюється відповідно до витратних накладних, підписаних сторонами.

Загальна сума договору складається з суми всіх замовлень покупця, вказаних у видаткових накладних, підписаних сторонами (п. 1.3).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що базис поставки: EXW - склад готової продукції постачальника, згідно міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Диканівська, 51.

Відповідно до п. 2.2 договору, поставка товару здійснюється наступним чином: покупець не раніше ніж за три робочі дні до орієнтовної дати поставки товару зобов"язаний повідомити постачальника шляхом подачі заявки по факсимільному зв"язку або електронною поштою про намір придбати товар у постачальника, а постачальник зобов"язується прийняти заявку і підтвердити її шляхом надання відповідного рахунку на цю партію товару, про що повідомляє покупця.

Датою поставки партії товару вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній, що свідчить про передачу партії товару уповноваженому представникові покупця або уповноваженому перевізника (п. 2.4).

Поставка товару здійснюється погодженими сторонами партіями (п.2.5).

Згідно з п. 2.6 договору, поставка кожної партії товару здійснюється не раніше ніж через один робочий день з моменту внесення покупцем на поточний рахунок постачальника авансового платежу за дану партію товару.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що у разі внесення покупцем передоплати у розмірі 100% від вартості партії товару, ціна на поставку товару є фіксованою і дорівнює ціні за одиницю товару, яка діяла на момент внесення передоплати покупцем.

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець оплачує вартість партії товару у наступному порядку: після подачі заявки і одержання рахунку на поставку товару покупець протягом 2-х (двох) банківських днів зобов"язаний внести на поточний рахунок постачальника авансовий платіж у розмірі 50% (п"ятдесяти відсотків) від вартості партії товару, вказаної у виставленому постачальником рахунку. Остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 5-ти (п"яти) банківських днів з моменту фактичної поставки товару.

Оплата товару здійснюється засобами безготівкових банківських платежів по реквізитах постачальника, вказаних у цьому договорі або готівкою в касу постачальника. Оплата без виставленого рахунку постачальника не допускається (п.3.2).

Відповідно до п.3.5 договору, у випадку несплати попередньої партії товару, поставка наступної партії проводиться виключно на умовах повної 100% передоплати.

Згідно з п. 3.6 договору, у випадку, якщо оплата за фактично поставлений товар не здійснена покупцем в порядку п. 3.1 цього договору протягом 30-ти календарних днів, постачальник виставляє покупцеві користування товарним кредитом, при цьому товарний кредит розраховується по наступній формулі:

С (т.к.) = Кз*Кт.к/365,

де, С (т.к.) - сума товарного кредиту;

Кз - кредиторська заборгованість покупця перед постачальником на момент оплати;

Кт.к - кількість днів користування покупцем товарним кредитом.

У випадку виникнення у покупця товарного кредиту, покупець оплачує постачальникові вартість фактично поставленого товару та послуги товарного кредиту і інші платежі відповідно до цього договору (п. 3.7).

У випадку здійснення авансового платежу покупцем та неотримання ним сплаченого товару протягом 90 календарних днів з особистої ініціативи, постачальник має право повернути покупцю авансовий платіж за реквізитами покупця, зазначеними у відповідному платіжному дорученні (п.3.8).

Приймання кожної партії товару оформлюється відповідною видатковою накладною (п.4.2).

Відповідно до п. 5.1 договору, за невиконання або неналежного виконання зобов"язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, з врахуванням умови цього договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі порушення покупцем термінів виконання грошових зобов"язань, визначених цим договором, він сплачує постачальникові за кожен день не виконання зобов"язання пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, за весь термін прострочення. Позовна давність щодо стягнення пені встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Також постачальник має право припинити подальше постачання товару покупцеві у разі порушення покупцем термінів оплати товару, до моменту повного погашення заборгованості, що утворилася, і сплати пені. В разі порушення покупцем термінів проведення розрахунків з постачальником більше ніж на п"ять робочих днів, покупець сплачує постачальнику 20% річних від простроченої суми.

Згідно з п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019. Припинення дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання зобов"язань за даним договором.

Цей договір може бути змінений, доповнений або розірваний лише письмово з спільної згоди сторін або в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства України (п.7.3. договору).

Відповідно до наявних в матеріалах справи накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 072 380 грн 18 коп., в т.ч.: №ОС 16714 від 19.12.2019 на суму 7749 грн 36 коп.; №ОС 16732 від 20.12.2019 на суму 6183 грн 00 коп.; №ОС 16678 від 18.12.2019 на суму 17971 грн 92 коп.; №ОС 16687 від 18.12.2019 на суму 34377 грн 48 коп.; №ОС 16592 від 13.12.2019 на суму 68590 грн 08 коп.; №ОС 16611 від 13.12.2019 на суму 46413 грн 72 коп.; №ОС 16546 від 12.12.2019 на суму 9504 грн 72 коп.; №ОС 16571 від 13.12.2019 на суму 67765 грн 68 коп.; №ОС 16500 від 11.12.2019 на суму 69524 грн 40 коп.; №ОС 16507 від 11.12.2019 на суму 69304 грн 56 коп.; №ОС 16495 від 11.12.2019 на суму 68892 грн 36 коп.; №ОС 16496 від 11.12.2019 на суму 35311 грн 80 коп.; №ОС 16490 від 11.12.2019 на суму 35943 грн 84 коп.; №ОС 16491 від 11.12.2019 на суму 68590 грн 08 коп.; №ОС 16468 від 11.12.2019 на суму 36218 грн 64 коп.; №ОС 16485 від 11.12.2019 на суму 2589 грн 78 коп.; №ОС 16458 від 11.12.2019 на суму 69139 грн 68 коп.; №ОС 16460 від 11.12.2019 на суму 67326 грн 00 коп.; №ОС 16443 від 10.12.2019 на суму 1828 грн 08 коп.; №ОС 16456 від 10.12.2019 на суму 11871 грн 36 коп.; №ОС 16427 від 10.12.2019 на суму 68425 грн 20 коп.; №ОС 16437 від 10.12.2019 на суму 69854 грн 16 коп.; №ОС 16312 від 29.11.2019 на суму 30588 грн 48 коп.; №ОС 16237 від 28.11.2019 на суму 31331 грн 52 коп.; №ОС 16187 від 27.11.2019 на суму 10928 грн 88 коп.: №ОС 16263 від 28.11.2019 на суму 30898 грн 08 коп.; №ОС 15988 від 21.11.2019 на суму 35586 грн 60 коп.; №ОС 16144 від 27.11.2019 на суму 30712 грн 32 коп.; №ОС 15983 від 21.11.2019 на суму 1675 грн 74 коп.; №ОС 15984 від 21.11.2019 на суму 69524 грн 40 коп.; №ОС 15953 від 21.11.2019 на суму 69496 грн 92 коп.; №ОС 15954 від 21.11.2019 на суму 69194 грн 64 коп.; №ОС 15905 від 20.11.2019 на суму 30464 грн 64 коп.; №ОС 15950 від 20.11.2019 на суму 18328 грн 32 коп.; №ОС 15741 від 16.11.2019 на суму 38884 грн 20 коп.; №ОС 15743 від 16.11.2019 на суму 36108 грн 72 коп.; №ОС 15730 від 16.11.2019 на суму 34295 грн 04 коп.; №ОС 15737 від 16.11.2019 на суму 34514 грн 88 коп.; №ОС 15723 від 16.11.2019 на суму 34130 грн 16 коп.; №ОС 15726 від 16.11.2019 на суму 27177 грн 72 коп.; №ОС 15714 від 16.11.2019 на суму 34212 грн 60 коп.; №ОС 15716 від 16.11.2019 на суму 34102 грн 68 коп.; №ОС 15703 від 16.11.2019 на суму 34569 грн 84 коп.; №ОС 15711 від 16.11.2019 на суму 27397 грн 56 коп.; №ОС 15684 від 15.11.2019 на суму 34157 грн 64 коп.; №ОС 15693 від 16.11.2019 на суму 34954 грн 56 коп.; №ОС 15674від 15.11.2019 на суму 34652 грн 28 коп.; №ОС 15680 від 15.11.2019 на суму 34377 грн 48 коп.; №ОС 15626 від 15.11.2019 на суму 34927 грн 08 коп.; №ОС 15639 від 15.11.2019 на суму 34762 грн 20 коп.; №ОС 15585 від 15.11.2019 на суму 34514 грн 88 коп.; №ОС 15606 від 15.11.2019 на суму 69387 грн 00 коп.; №ОС 15565 від 14.11.2019 на суму 21681 грн 72 коп.; №ОС 15583 від 15.11.2019 на суму 16433 грн 04 коп.; №ОС 15482 від 14.11.2019 на суму 26780 грн 10 коп.; №ОС 15557від 14.11.2019 на суму 1371 грн 06 коп.; №ОС 14444 від 30.10.2019 на суму 21455 грн 28 коп.; №ОС 15083 від 09.11.2019 на суму 39938 грн 40 коп.; №ОС 14311 від 29.10.2019 на суму 18690 грн 00 коп.; №ОС 14335 від 29.10.2019 на суму 31145 грн 76 коп.; №ОС 14150 від 26.10.2019 на суму 31083 грн 84 коп.; №ОС 14238 від 28.10.2019 на суму 9837 грн 84 коп.; №ОС 13009 від 10.10.2019 на суму 27480 грн 00 коп.; №ОС 13649 від 19.10.2019 на суму 1980 грн 42 коп.; №ОС 12510 від 02.10.2019 на суму 27507 грн 48 коп.; №ОС 12854 від 08.10.2019 на суму 3199 грн 14 коп.; №ОС 12481 від 02.10.2019 на суму 914 грн 04 коп.; №ОС 12490 від 02.10.2019 на суму 34459 грн 92 коп.; №ОС 12459 від 02.10.2019 на суму 30118 грн 08 коп.; №ОС 12480 від 02.10.2019 на суму 27727 грн 32 коп.; №ОС 12165 від 28.09.2019 на суму 3808 грн 50 коп.; №ОС 12302 від 30.09.2019 на суму 3199 грн 14 коп.; №ОС 11869 від 25.09.2019 на суму 27782 грн 28 коп.; №ОС 12158 від 28.09.2019 на суму 25281 грн 60 коп.; №ОС 11815 від 25.09.2019 на суму 14953 грн 68 коп.; №ОС 11831 від 25.09.2019 на суму 1828 грн 08 коп.; №ОС 11003 від 12.09.2019 на суму 69029 грн 76 коп.; №ОС 11097 від 14.09.2019 на суму 2285 грн 10 коп.; №ОС 10980 від 12.09.2019 на суму 69496 грн 92 коп.; №ОС 10994 від 12.09.2019 на суму 68672 грн 52 коп.; №ОС 10786 від 10.09.2019 на суму 32322 грн 24 коп.; №ОС 10940 від 12.09.2019 на суму 69606 грн 84 коп.; №ОС 10564 від 06.09.2019 на суму 69579 грн 36 коп.; №ОС 10615 від 06.09.2019 на суму 46688 грн 52 коп.; №ОС 10511 від 06.09.2019 на суму 67271 грн 04 коп.; №ОС 10546 від 06.09.2019 на суму 28936 грн 44 коп.; №ОС 10407 від 05.09.2019 на суму 69579 грн 36 коп.; №ОС 10411 від 05.09.2019 на суму 27232 грн 68 коп.; №ОС 10081 від 31.08.2019 на суму 1828 грн 08 коп.; №ОС 10391 від 05.09.2019 на суму 69936 грн 60 коп.; №ОС 10053 від 30.08.2019 на суму 26377 грн 92 коп.; №ОС 10069 від 31.08.2019 на суму 11706 грн 48 коп.; №ОС 9887 від 29.08.2019 на суму 34860 грн 96 коп.; №ОС 10016 від 30.08.2019 на суму 31207 грн 68 коп.; №ОС 9792 від 28.08.2019 на суму 31486 грн 32 коп.; №ОС 9840 від 28.08.2019 на суму 34148 грн 88 коп.; №ОС 9574 від 22.08.2019 на суму 27947 грн 16 коп.; №ОС 9585 від 22.08.2019 на суму 32508 грн 84 коп.; №ОС 9551 від 22.08.2019 на суму 27507 грн 48 коп.; №ОС 9570 від 22.08.2019 на суму 32921 грн 04 коп.; №ОС 6484 від 15.07.2019 на суму 41274 грн 96 коп.; №ОС 9497 від 22.08.2019 на суму 32756 грн 16 коп.; №ОС 6436 від 15.07.2019 на суму 68727 грн 48 коп.; №ОС 6457 від 15.07.2019 на суму 68892 грн 36 коп.; №ОС 6398 від 13.07.2019 на суму 68754 грн 96 коп.; №ОС 6418 від 15.07.2019 на суму 68315 грн 28 коп.; №ОС 6386 від 13.07.2019 на суму 68205 грн 36 коп.; №ОС 6393 від 13.07.2019 на суму 68205 грн 36 коп.; №ОС 6315 від 12.07.2019 на суму 77492 грн 88 коп.; №ОС 6385 від 13.07.2019 на суму 68727 грн 48 коп.(а.с.13-40).

Згідно з платіжними дорученнями №364 від 12.07.2019 на суму 2 800 000 грн; №449 від 11.10.2019 на суму 500 000 грн; №623 від 13.01.2020 на суму 1 000 000 грн; №679 від 14.04.2020 на суму 4 000 000 грн; №1010 від 19.03.2021 на суму 28 500 грн; №1118 від 25.05.2021 на суму 100 000 грн відповідач перерахував позивачу 8 428 500 грн з призначенням платежу: "оплата асфальтобетон та бітумну емульсію (за матеріали) згідно договору №2019/П/53 від 29.03.2019" (а.с.43-46).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2020 по 31.10.2020, сальдо на 01.01.2020 становило 6823840 грн 76 коп. За період з 13.01.2020 по 14.04.2020 відповідач сплатив 5 000 000 грн, як передоплату сплату за товар згідно договору. Сальдо на 31.10.2020 склало 1823840 грн 76 коп. (а.с. 49).

До матеріалів справи позивачем приєднано копії досудових вимог, адресованих відповідачу №236 від 09.06.2020, №582 від 15.12.2020, №366 від 07.09.2021 про сплату заборгованості (а.с. 50-55), однак доказів направлення таких вимог матеріали справи не містять.

Як вбачається з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.11.2021 та 15.11.2021 за кодом юридичної особи 40691492 - найменування юридичної особи - ТОВ "СК БУД-ГРУПА", місцезнаходження: Харківська обл., м.Харків, Набережна Сабурівська, буд. 7; засновник та керівник - Саакян Спартак Арамаісович (а.с.105-119).

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.12.2021, 01.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, в т.ч.: зміна найменування - на ТОВ "ТД АЙБІЕМ" (код 40691492), зміна засновника та керівника - на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), зміна місцезнаходження - на Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, буд.72 (а.с.71-77).

Таким чином, у зв"язку із зміною найменування відповідачем у справі є ТОВ "ТД АЙБІЕМ" (код 40691492).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правочин між сторонами за своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками є договором поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поставки №2019/П/53, укладений між сторонами 29.03.2019 є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, доказів визнання його недійсним матеріали справи не містять (ст.204 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні приписи містяться у ст.265 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом, за результатами дослідження наявних в матеріалах справи первинних документів, якими в даному випадку є видаткові накладні, встановлено, що позивач за період з липня по грудень 2019 року поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 4072380 грн 18 копійок.

Сторони в договорі встановили такий порядок розрахунків: покупець оплачує вартість партії товару у наступному порядку: після подачі заявки і одержання рахунку на поставку товару покупець протягом 2-х (двох) банківських днів зобов"язаний внести на поточний рахунок постачальника авансовий платіж у розмірі 50% (п"ятдесяти відсотків) від вартості партії товару, вказаної у виставленому постачальником рахунку. Остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 5-ти (п"яти) банківських днів з моменту фактичної поставки товару. (п. 3.1 договору).

За встановлених судом обставин, відповідач перерахував позивачу 8 428 500 грн з призначенням платежу: "оплата за асфальтобетон та бітумну емульсію (за матеріали) згідно договору №2019/П/53 від 29.03.2019".

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами дослідження наявних у справі доказів суд встановив, що за період з липня по грудень 2019 року відповідно до договору №2019/П/53 від 29.03.2019 на підставі накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4072380 грн 18 коп., а відповідач перерахував на виконання умов договору позивачу 8 428 500 грн.

Акт звірки взаєморозрахунків у цьому випадку не може вважатися доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості відповідача, її розміру, визнання боргу, оскільки інформація, що відображена в акті не повністю підтверджена первинними документами.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Правові висновки Верховного Суду з цього приводу, викладено в т.ч. у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого права, за умови подання ним належним чином підтверджуючих первинних документів щодо правовідносин між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду наявності у відповідача заборгованості за поставлений йому відповідно до договору №2019/П/53 від 29.03.2019 товар у розмірі 1695340 грн 76 копійок.

Отже, в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 695 340 грн 76 коп. основної заборгованості за договором №2019/П/53 від 29.03.2019 належить відмовити.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що оплата 6051460 грн 58 коп., це є погашення заборгованості за наступні періоди, тобто, за періоди, які мають настати у майбутньому критично оцінюється судом, оскільки в такому випадку мала б мати місце передоплата за товар, що фактично є неможливим з огляду на те, що строк дії договору №2019/П/53 від 29.03.2019 закінчився 31.12.2019, а крім того, у всіх платіжних дорученнях вказано призначення платежу - оплата за товар згідно договору, а не передоплата. Таким чином, правових підстав для зарахування вказаних коштів за наступні періоди (передоплату) у позивача не було.

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 796 730 грн 47 коп., 20% річних у розмірі 930 056 грн 23 коп., інфляційні збитки у розмірі 355 124 грн 73 коп. та 4 666 236 грн 81 коп. товарного кредиту за період з 25.12.2019 по 10.11.2021.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

В свою чергу відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання (постанова КГС від 18.11.2021 у справі №921/395/20).

При цьому суд, керуючись приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.

Відповідно до п.3.1 договору, остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється покупцем протягом 5-ти (п"яти) банківських днів з моменту фактичної поставки товару.

Згідно з п. 3.6 договору, у випадку, якщо оплата за фактично поставлений товар не здійснена покупцем в порядку п. 3.1 цього договору протягом 30-ти календарних днів, постачальник виставляє покупцеві користування товарним кредитом.

Отже, сторони у договорі визначили, що право на нарахування процентів на підставі ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України виникає після прострочення відповідачем оплати на строк більше 30 календарних днів.

Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 5.2 договору в разі порушення покупцем термінів проведення розрахунків з постачальником більше ніж на п"ять робочих днів, покупець сплачує постачальнику 20% річних від простроченої суми.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони домовилися, що в разі порушення покупцем термінів виконання грошових зобов"язань, визначених цим договором, він сплачує постачальникові за кожен день не виконання зобов"язання пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, за весь термін прострочення.

З огляду на те, що позивачем не подано в повному обсязі первинних документів в підтвердження наявної основної заборгованості, що стало підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення основної суми заборгованості у зв"язку з його недоведеністю, а розрахунки пені, річних, інфляційних збитків та товарного кредиту здійснено позивачем з врахуванням сум та періодів усіх поставок та платежів, суд позбавлений можливості за відсутності первинних документів у повному обсязі здійснити перевірку розрахунків, визначених позивачем та встановити правомірність чи неправомірність позовних вимог в цій частині. Перерахунок судом пені, річних, інфляційних збитків та товарного кредиту виходячи з наявних матеріалів справи призвело б до порушення балансу розрахунків.

За таких обставин, в задоволенні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 796 730 грн 47 коп., 20% річних у розмірі 930 056 грн 23 коп., інфляційні збитки у розмірі 355 124 грн 73 коп. та 4 666 236 грн 81 коп. товарного кредиту за період з 25.12.2019 по 10.11.2021 слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг +" (код ЄДРПОУ 32868719).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.07.2022

Суддя О.В. Рочняк