Ухвала

від 14.12.2021 по справі 568/860/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2021 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12020180210000138 від 25 квітня 2020 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2021 року

стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ситне Радивилівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого у ПП «Нова Брама», на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб на утриманні немає, не депутата, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.128КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої допомоги м. Львова» до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_6 кошти у вигляді витрат за перебування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні в сумі 7176 гривень 81 копійки на користь комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої допомоги м. Львова».

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушеннямзадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 86935 гривень 84 копійки та 50000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

За вироком суду, 25 квітня 2020 року, приблизно о 19 год. на сходовій частині приміщення продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_2 , між власником ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, виник словесний конфлікт. Під час конфлікту між вказаними особами виникла шарпанина, в ході якої ОСОБА_6 , застосувавши фізичну силу, умисно штовхнув в область грудей ОСОБА_7 , в результаті, чого вони разом впали та скотилися сходами на асфальт. В результаті падіння ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правого стегна. Відповідно до висновку експерта (судово-медична експертиза) №115/96 від 15.06.2020 року, вказані тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_7 , відносять до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, вважаючи, що ухвалений з порушенням норм КК та КПК України.

Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Покликається не неповноту судового розгляду, з огляду на неврахування судом причин конфлікту, динаміки його розвитку, наслідків та конкретних його дій, чи його умислу на їх скоєння, а також дій самого потерпілого в даній події.

Вважає, що вказані судом докази його провини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення є сумнівними.

Вказує, що він ніяких дій щодо застосування фізичної сили та умисного поштовху в область грудей ОСОБА_7 не завдавав, відповідно, вважає, що у його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 128 КК України.

Зазначає, що судом не враховано, що сам потерпілий спричинив незаконні дії щодо нього, шарпаючи та виштовхуючи його з тамбура магазину, що потерпілий сам розпочав незаконні дії, застосувавши до нього фізичну силу, кинувши на цементну площадку на спину та ще й притиснувши груди коліном. Потерпілий отримав травму внаслідок нещасного випадку, скотившись зі сходів та потягнувши і його за собою.

Звертає увагу, що фактично все обвинувачення і вирок суду ґрунтується виключно на показах потерпілого на досудовому слідстві. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не бачили самого падіння зі сходів, від чого вони з потерпілим скотились і що цьому передувало, з якої позиції це сталось, не бачили їх дій.

Вказує, що судом при вирішенні цивільного позову потерпілого не надано належної уваги його матеріальному та сімейному стану. Стягнена сума 136935 грн. в рахунок відшкодування ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди для нього є непосильною, оскільки лише він є працездатним у своїй сім`ї, яка складається з 4-х осіб: його, дружини та двох малолітніх дітей (2016 та 2021 років народження), сімейний бюджет якої становить лише його мізерний заробіток і державна допомога на новонародженого сина.

Просить вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2021 року скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити за відсутністю у його діях кримінального правопорушення.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 представник ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 вказує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги обвинуваченого.

Вважає, що в апеляційній скарзі обвинувачений намагається викласти обставини, про які і сам давав показання в судових засіданнях в суді першої інстанції в іншому світлі, спотворюючи як власні показання, так і показання потерпілого та свідків у даній справі.

Зазначає, що потерпілий не заперечує той факт, що притис ОСОБА_6 до сходів, проте його падіння з висоти сталося саме внаслідок поштовху ОСОБА_6 , на що вказує і висновок експерта № 115/96 від 15.06.2020 року.

Вказує на наявність суперечностей у апеляційній скарзі стосовно викладу обставин самим обвинуваченим (то вони з потерпілим скотилися в різні боки, то вже впали в одному напрямку).

Щодо поведінки обвинуваченого, котрий на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння, то вказані відомості отримали однакове висвітлення як зі сторони потерпілого, так і зі сторони всіх допитаних в судовому засіданні свідків. Обвинувачений, а також всі допитані свідки одноголосно вказували, що після падіння ОСОБА_6 встав і пішов з місця події. Викликаний екіпаж поліції знайшов його за місцем проживання.

Просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2021 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, потерпілого, представника потерпілого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимогст.370КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зіст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказівз точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із цього випливає, що при розгляді кримінального провадження суд повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених уст.368 КПК України.

На думку апеляційного суду, судом першої інстанції при прийнятті рішення вказані вимоги закону дотримані у повному обсязі.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 128 КК України та висновки суду у спричиненні потерпілому необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 в суді першої інстанції вину у вчиненому злочині визнав частково, не заперечив ті обставини, що під час шарпанини з потерпілим при встановлених судом обставинах втратили рівновагу та покотились зі сходів. Аналогічні пояснення обвинувачений надав і в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що навмисно потерпілого ОСОБА_7 не штовхав. Не заперечив, що внаслідок встановлених судом першої інстанції подій, потерпілий отримав тілесні ушкодження.

Не зважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.128 КК Україниоб`єктивно доведена доказами, дослідженими судом першої інстанції, яким надана відповідна правова оцінка.

З пояснень потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що 25 квітня 2020 року за встановлених судом обставин під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 при запропонуванні вийти з приміщення магазину у зв`язку з відсутністю у останнього маски, обвинувачений намагався вчинити фізичний супротив, опираючись та відмовляючись виходити. Між ними виникла шарпанина. Коли вони вже були на вулиці, на сходах магазину, ОСОБА_6 стояв спиною до магазину, а він спиною до сходів. ОСОБА_6 штовхнув його, вони втратили рівновагу та разом покотились зі сходів та асфальт. Відразу він відчув біль в нозі та не зміг сам підвестись із землі. В лікарні встановили, що в нього перелом шийки бедра та йому необхідно робити операцію. Оперативне втручання йому провели у Львові, де встановили імплантат кульшового суглобу. Тривалий час лікувався, проходив реабілітацію, втратив працездатність та йому встановлена ІІ група інвалідності. За весь час лікування ОСОБА_6 жодного разу не поцікавився його станом здоров`я, вартістю лікування. Вказаним правопорушенням йому спричинено моральну шкоду.

Аналогічні пояснення потерпілий надав і в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 підтвердила сутичку між власником магазину ОСОБА_7 та обвинуваченим, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, при обставинах, що мали місце 25 квітня 2020 року, під час якої вони обоє впали зі сходів.

Судом надано відповідну оцінку і показанням свідка ОСОБА_10 , який зазначив, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, шарпав за двері, намагався зайти до магазину, на зауваження не реагував. Самого падіння, за якого ОСОБА_7 отримав травму він не бачив. Бачив, що ОСОБА_7 сидить на стільчику. Зі слів потерпілого стало відомо, що в нього болить нога, оскільки вони з ОСОБА_6 впали зі сходів

Як вбачається з вироку суду окрім чітких, послідовних та узгоджених між собою показань потерпілого, свідків, винуватість ОСОБА_6 підтверджується і даними висновку експерта №115/96 від 15.06.2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правого стегна, яке виникло від однієї дії тупого предмету, характерні для утворення внаслідок падіння (в тому числі і з прискоренням), можливо в термін та за обставин, що вказані в постанові, тобто не суперечать вказаному в обставинах терміну, а саме 25 квітня 2020 року і, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров`я.

Необережне тілесне ушкодження тягне за собою кримінальну відповідальність за ст.128 КК України за умови, якщо були заподіяні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження. З об`єктивної сторони злочин характеризується дією або бездіяльністю у виді посягання на здоров`я іншої людини; наслідками у виді спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; причинним зв`язком між вказаним діянням та наслідками. Суб`єктивна сторона цього складу злочину може виявлятися у формі як злочинної самовпевненості так і злочинної недбалості, для суб`єктивної сторони цього складу злочину характерно його вчинення також з непрямим умислом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що обвинувачений ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження з необережності, оскільки, штовхнувши потерпілого, обвинувачений хоча й не передбачав, що потерпілий може впасти та одержати травму внаслідок падіння, але повинен був і міг передбачити такі наслідки, та приводить до переконання, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, дії обвинуваченого заст. 128 КК Україникваліфіковані вірно.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо відсутностів йогодіяхскладуінкримінованого кримінальногоправопорушення, колегія суддів вважає безпідставнимита такими,що не знайшли свого підтвердження дослідженимидоказами.

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують вищенаведених доказів вини ОСОБА_6 у вчиненнізлочину,передбаченого ст.128КК України,оскільки наведені докази свідчать про те, що обвинувачений діяв зі злочинною недбалістю, непередбачаючиможливостінастанняшкодидляздоров`я потерпілого ОСОБА_7 , хоча у ситуації,яка склалася, зважаючи і на місцезнаходження обвинуваченого і потерпілого на сходах магазину, повинен був і міг їх передбачити.

Що стосується виду і міри призначеного покарання ОСОБА_6 , то покарання у виді громадських робіт на певний строк повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості і індивідуалізації покарання та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання місцевийсуд врахувавступінь тяжкості таступінь суспільноїнебезпекивчиненого ним злочину, який належить до категорії нетяжких, особу винного, який працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, одружений та має на утримання двоє неповнолітніх дітей. Судом враховано, що обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Не залишено без уваги і досудову доповідь органу пробації, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_6 оцінюється як середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Судом враховано і думку потерпілого щодо призначення покарання обвинуваченому, який просив призначити найсуворіше покарання.

На думку апеляційного суду, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Перевіряючи вирок суду в межах апеляційних доводів обвинуваченого щодо безпідставності задоволення цивільного позову потерпілого, зокрема, стягнутої суми, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими та вважає рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 визначених судом першої інстанції сум, з урахуванням підтверджених понесених витрат на лікування, придбання медичних препаратів і обстеження, принципу розумності та справедливості, законним та обґрунтованим.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, позовні вимоги потерпілого розглянуто за результатами розгляду кримінального провадження по суті заявлених вимог згідно ч.2ст.127,128,129 КПК України, ст. 23, ч.1 ст. 1166, ч. 1ст. 1167, ч. 1ст. 1177 ЦК України. Враховано, що із досліджених судом доказів, а саме: долучених квитанцій, фіскальних чеків, квитанцій до прибуткового касового ордеру, а також враховуючи долучені виписки із медичної картки стаціонарного хворого, підтверджуються понесені потерпілим витрати на лікування в сумі 86935,84 грн. При прийнятті рішення щодо стягнення з обвинуваченого суми моральної шкоди, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, порушення звичних життєвих зв`язків, з огляду на дані про особу обвинуваченого, у тому числі його сімейний та майновий стан, виходячи із засад розумності і справедливості, прийшов до переконливого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог потерпілого щодо стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості.

За наведеного, істотних порушень норм кримінального і кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.

Законних підстав для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого з наведених у ній мотивів, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 31 травня 2021 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 за ст.128 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3