Постанова

від 02.10.2007 по справі 16/151-07-4260

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/151-07-4260

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" жовтня 2007 р. Справа № 16/151-07-4260

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02 жовтня 2007 року:

від позивача: Яковлева  А.О., за довіреністю;

від відповідача: Йолкіна В.Л., паспорт серія КЕ  № 847090,  дата видачі: 18.11.97;

                        Тріфонова Т.В., за довіреністю;

                        Ческідов М.М., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліра”

на рішення господарського суду Одеської області від 02.08.07р.

по справі № 16/151-07-4260

за позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліра”

про виселення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліра”

до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

про визнання договору оренди продовженим   

ВСТАНОВИВ:

          17 травня 2007 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1365/17 від 30.06.2003р., укладеного з ТОВ “Ліра”; виселення відповідача із орендованих ним нежитлових приміщень підвалу загальною площею 127 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса,  вул. Базарна 40, та зобов'язання ТОВ “Ліра” здійснити передачу нежитлових приміщень за актом приймання-передачі. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про неналежне виконанням відповідачем прийнятих на себе за договором оренди нежитлового приміщення зобов'язань в частині утримання об'єкту оренди у задовільному стані та не оформлення договору про дольову участь у користуванні земельною ділянкою.

          Правовою підставою позову Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради зазначило приписи ст. ст. 651, 785 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України та положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

          В свою чергу ТОВ “Ліра” звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання договору оренди №1365/17 від 30.06.2003р. продовженим на той самий строк та на тих самих умовах та зобов'язання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради виконувати обов'язки орендодавця за вказаним договором. Вимоги за зустрічним позовом ТОВ “Ліра” обґрунтовує належним виконанням умов спірного договору оренди та порушенням з боку   Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради терміну, передбаченого діючим законодавством, на протязі якого сторона за договором вправі відмовитися від продовження дії договору.

          04.07.2007р. до господарського суду через канцелярію за вхідним № 15109 надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просить виселити відповідача із орендованих ним нежитлових приміщень підвалу загальною площею 127 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 40, та зобов'язати ТОВ “Ліра” здійснити передачу нежитлових приміщень за актом приймання-передачі. Свої уточнені вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує закінченням строку дії договору оренди, укладеного між сторонами, та відсутністю наміру орендодавця продовжувати з орендарем договірні відносини стосовно оренди нежитлового приміщення підвалу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 02.08.07 р. по справі № 16/151-07-4260 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено. Виселено ТОВ “Ліра” з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 127 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 40. Стягнуто з ТОВ “Ліра”  на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 85,00 грн. витрат на оплату держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду від 02.08.2007 р., ТОВ “Ліра” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати оскаржуване рішення суду, прийняти нове рішення про задоволення позову ТОВ “Ліра”.

          Серед доводів апеляційної скарги скаржник зазначив наступні:

?          висновки суду щодо унеможливлення застосування приписів Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. в частині пролонгації договору оренди є невірними, оскільки в зазначеному Законі чітко врегульовано питання щодо зобов'язання орендодавця повідомляти орендаря на протязі місяця з дати закінчення строку дії договору про припинення дії договору оренди;

?          на думку скаржника, хибними є посилання суду на п. 12 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 р. № 02-5123 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”;  

?          позивачем не доведено документально свого наміру щодо використання приміщення за адресою м. Одеса, вул. Базарна 40, площею 127 кв. м. для власних потреб або здачу в оренду іншим особам. Скаржник зазначає, що господарським судом не проаналізована ст. 764 Цивільного кодексу України, яка прямо встановлює обставини продовження договору найма в разі відсутності зауважень наймодавця та продовження користування наймачем майном після закінчення дії договору. ТОВ “Ліра” також зазначає про рішення господарського суду  Одеської області по справі № 17/240-05-7750, яким відмовлено в позові Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ТОВ “Ліра” про усунення перешкод в користуванні та виселення ТОВ “Ліра” з приміщення по вул. Базарна, 40 в м. Одесі, загальною площею 127 кв. м., та яке залишено   без змін   постановою   Одеського  апеляційного   господарського   суду    від 29.11.2005 р.

          З наведених підстав скаржник вважає висновки господарського  суду  від  02.08.2007 р. по справі № 16/151-07-4260 такими, що порушують норми діючого законодавства та судову практику в сфері орендних правовідносин.

          Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заперечення на апеляційну скаргу не надало, однак в засіданні суду апеляційної інстанції його представник просив залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін як законне та обґрунтоване, на що скаржник заперечував, підтримував доводи апеляційної скарги,   наполягав   на   скасуванні   рішення   господарського   суду   Одеської  області  від 02.08.2007 р.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та ТОВ „Ліра” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1365/17 від 30.06.2003р., відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування з метою розміщення кафе нежитлове приміщення підвалу загальною площею 127 кв. м., розташоване за адресою:  м. Одеса,  вул. Базарна 40, строком до 01.04.2005р.

          Рішенням   господарського   суду   Одеської  області  від  17.10.2005 р.  по  справі  № 17/240-05-7750, яке набрало законної сили, відмовлено в позові Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ТОВ “Ліра” про усунення перешкод в користуванні та  виселенні.  Цим  рішенням  суду  встановлено,  що  договір  № 1365/17 від 30.06.2003 р., укладений між сторонами у справі, є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

          Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Отже строк дії договору оренди № 1365/17 від 30.06.2003 р. з урахуванням встановленого судом факту відносно строку його дії спливав 01.01.2007 р.

          Приймаючи рішення про задоволення позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради по справі № 16/151-07-4260, господарський суд послався на наявні в матеріалах справи копію листа Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 11.05.2006 р. № 01-13/5550, в якому останнє повідомляло ТОВ “Ліра” про вирішення питання щодо продовження строку дії договору оренди приміщення по вул. Базарній, 40 м. Одеси після закінчення строку дії договору (а.с.67), а також на копію повідомлення позивача № 01-15/242 від 21.02.07 р. про відмову у продовженні строку дії договору (а. с. 40). Вказані докази, за висновком місцевого господарського суду, свідчать про небажання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради продовжувати з орендарем договірні відносини, тому за спливом строку дії договору оренди —з 02.01.2007 р. ТОВ “Ліра” без правових підстав займає орендовані приміщення.

          Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

          Згідно ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. (із змінами) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

          Як вже зазначалось раніше, строк дії договору оренди № 1365/17 від 30.06.2003р. з урахуванням пролонгації, встановленої рішенням господарського суду від 17.10.2005 р. по справі № 17/240-05-7750, спливав 01.01.2007р.

          Отже, з урахуванням приписів наведених норм, тільки протягом місячного строку з моменту закінчення дії договору оренди, сторони можуть вирішувати питання щодо поновлення договору оренди на новий термін або його припинення. У даному випадку бездіяльність Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради впродовж місяця після спливу строку договору (з 01.01.2007 р. до 01.02.2007 р.) об'єктивно є юридичним фактом,  який  разом  з  продовженням  використання  майна  ТОВ “Ліра” після спливу строку використання майна на умовах найму тягне поновлення  договору найму на новий строк.

          Таким чином, доводи суду першої інстанції щодо підставності та обґрунтованості  позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення ТОВ “Ліра” з орендованого приміщення по вул. Базарній, 40 м. Одеси є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, і задоволення судом первісного позову в цій частині вимог є неправомірним вирішенням спору.

          Господарський суд першої інстанції, розглядаючи первісний позов, також припустився порушення норм процесуального права, вказавши в оскаржуваному рішенні про однорідність заявлених Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради вимог про виселення ТОВ “Ліра” з орендованого приміщення та про зобов'язання передати спірне приміщення за актом приймання-передачі, що дає підстави, за висновком суду, не розглядати вимогу про зобов'язання ТОВ “Ліра” вчинити вказані дії в якості окремої позовної вимоги.

          Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

          Місцевий господарський суд, за відсутності відмови Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ “Ліра” здійснити передачу нежитлового приміщення підвалу загальною площею 127,0 кв. м за адресою: м. Одеса вул. Базарна, 40, не розглянув по суті ці позовні вимоги , чим порушив права Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на судовий захист та норму процесуального права - ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням висновку судової колегії щодо відмови Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської  міської  ради  в  позові  про  виселення  ТОВ “Ліра” з орендованого приміщення з підстав, викладених вище, у позові Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в частині зобов'язання ТОВ “Ліра” здійснити передачу нежитлового приміщення підвалу загальною площею 127,0 кв. м за адресою: м. Одеса вул. Базарна, 40 за актом приймання-передачі слід відмовити.

          Викладене зумовлює відмову Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради у задоволенні позову до ТОВ “Ліра” про виселення із орендованих ним нежитлових приміщень підвалу загальною площею 127 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 40, та зобов'язання ТОВ “Ліра” здійснити передачу нежитлових приміщень за актом приймання-передачі.

          Щодо зустрічного позову ТОВ “Ліра”, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення зустрічного позову, визнавши договір оренди № 1365/17 від 30.06.2003 р. за відсутності заперечень Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради протягом одного місяця, поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

          Щодо позовних вимог ТОВ “Ліра” про зобов'язання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради виконувати обов'язки орендодавця по договору оренди, то в цій частині позову слід відмовити за недоведеністю позивачем за зустрічним позовом, в чому саме відповідач порушує свої зобов'язання та якими саме діями (бездіяльністю) порушує права ТОВ “Ліра” як орендаря спірного приміщення.

          З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ “Ліра” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2007 р. по справі № 16/151-07-4260 –скасуванню як постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норми процесуального права з прийняттям нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст.  99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

          1). Апеляційну скаргу ТОВ “Ліра” задовольнити частково.

          2). Рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2007 р. по справі № 16/151-07-4260 –скасувати.

          3). У задоволенні позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради відмовити.

          4). Зустрічний позов ТОВ “Ліра” задовольнити частково.

          5). Визнати договір оренди нежитлового приміщення № 1365/17 від 30.06.2003 р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ТОВ “Ліра”, продовженим на той же самий строк та на тих самих умовах.

          6). В іншій частині зустрічного позову відмовити.

          Стягнути з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на користь ТОВ “Ліра” 127,50 грн. державного мита, в тому числі 42,50 грн. за апеляційне провадження, та 118 грн. на ІТЗ судового процесу.

          Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.

          Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                           Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                          О.Т. Лавренюк