Вирок

від 21.12.2021 по справі 127/10995/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/10995/19

Провадження № 1-кп/127/326/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

колегіально ускладі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2017 р. за № 42017021240000150, за обвинуваченням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Рубань Немирівськогорайону Вінницькоїобласті, зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 , проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 , із вищою освітою, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, громадянина України, працюючого, реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненнізлочину,передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

потерпілого ОСОБА_17 та його представника - адвоката ОСОБА_18 ,

потерпілої ОСОБА_19 та її представника - адвоката ОСОБА_20 ,

обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника - адвоката ОСОБА_21 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_12 , перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Зерно Інвест» (код ЄДРПОУ 37261895, юридична адреса: 21034, вул. Чехова, буд. 45, с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області), маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном та незаконне збагачення шляхом обману, у невстановлені дату та час в травні 2017 року, у невстановленому місці повідомив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_17 завідомо неправдиві відомості з приводу наявності у ТОВ «Поділля Зерно Інвест» зерна соняшнику, яке може бути реалізоване. Після того, як ОСОБА_17 , будучи введеним в оману та не знаючи про дійсні наміри ОСОБА_12 , погодився на укладення договору купівлі - продажу, ОСОБА_12 , 24 травня 2017 року, у невстановлений час, надав усну вказівку бухгалтеру ТОВ «Немирів Зерно Інвест» ОСОБА_22 виготовити та підписати від імені ОСОБА_12 , копіюючи його підпис, договір купівлі-продажу № 24/05/17 від 24.05.2017 року, після чого передати його ОСОБА_12 .

В цей же день, перебуваючи за адресою: вул. Чехова, 23 в м. Вінниці, біля гіпермаркету «Грош», ОСОБА_12 , діючи з корисливими мотивом та метою, достовірно знаючи про відсутність на підприємстві зерна соняшнику, шляхом обману, передав ФОП ОСОБА_17 договір купівлі-продажу № 24/05/17 від 24.05.2017 року, згідно якого ТОВ «Поділля Зерно Інвест» в особі ОСОБА_12 зобов`язувалось здійснити продаж зерна соняшнику ФОП ОСОБА_17 , який останній підписав у двох примірниках. В свою чергу, ОСОБА_17 , будучи введеним в оману, не знаючи про дійсні наміри ОСОБА_12 , на виконання умов вищевказаного договору, платіжними дорученнями №629 від 24.05.2017 року на суму 1 141 800 гривень, №631 від 25.05.2017 року на суму 415 200 гривень, №635 від 29.05.2017 року на суму 328 008 гривень, №638 від 30.05.2017 року на суму 90 306 гривень, за допомогою системи клієнт-банк здійснив переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Поділля Зерно Інвест» (відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Вінниця, МФО 302689) на загальну суму 1975 314 гривень.

В подальшому, у невстановлені дату та час, бухгалтер ФОП ОСОБА_23 - ОСОБА_24 , за усною вказівкою ОСОБА_12 , виготовила рахунок - фактуру №СФ - 0000026 від 24 травня 2017 року за договором №24/05/17 від 24.05.2017 року; рахунок - фактуру №СФ - 0000027 від 25 травня 2017 року за договором №24/05/17 від 24.05.2017 року; рахунок - фактуру №СФ - 0000028 від 29 травня 2017 року за договором №24/05/17 від 24.05.2017 року, які підписала від імені ОСОБА_12 , копіюючи його підпис, та 30.05.2017 року, в приміщенні офісу по АДРЕСА_3 , передала їх дружині ОСОБА_17 - ОСОБА_25 .

Так, ОСОБА_12 , діючи умисно, достовірно знаючи про відсутність зерна соняшнику на підприємстві, не маючи на меті виконувати договірні зобов`язання по продажу соняшнику, не здійснивши придбання соняшнику, який мав би поставити ФОП ОСОБА_17 , соняшник ФОП ОСОБА_17 не продав, а отримані від останнього грошові кошти витратив на власні потреби, а саме: частину грошових коштів в сумі 622 200, 00 грн. перерахував ФОП ОСОБА_12 (р/р НОМЕР_2 МФО 302689 ПАТ КБ «ПриватБанк») в якості повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №9 від 24.05.2017 року, іншу частину в сумі 900 000, 00 грн. перерахував ТОВ «Немирів Зерно Інвест» (р/р НОМЕР_3 МФО 302689 ПАТ КБ «ПриватБанк») в якості повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №5 від 05.01.2017 року; частину коштів в сумі 170 000, 00 грн. перерахував ТОВ «Немирів Зерно Інвест» (р/р НОМЕР_3 МФО 302689 ПАТ КБ «ПриватБанк») в якості розрахунку за сільськогосподарську продукцію згідно рахунку б/н від 26.05.2017 року; та частину коштів в сумі 282 500, 00 грн. зняв з рахунку готівкою.

Таким чином, ОСОБА_12 своїми діями завдав ОСОБА_17 матеріальну шкоду в загальному розмірі 1 975 314 гривень, що в понад 2 469 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великі розміри.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_12 винним себе у вчиненні злочину не визнав та показав, що, ОСОБА_17 знає з 2010 року, надавав йому автопослуги та здійснював вантажні перевезення, в тому числі і соняшнику. Будучи директором ТОВ «Поділля Зерно Інвест» та в.о. директора ТОВ «Немирів Зерно Інвест», 24.05.2017 року він уклав договір з ОСОБА_17 на постачання соняшнику, сам договір містив стандартні умови, а товар, кількість, вартість та оплата визначалися накладними. В травні 2017 року це був другий договір на постачання соняшнику ОСОБА_17 . По першому договору він поставив соняшник, тому ОСОБА_17 знову замовив соняшник. Він виписував рахунки-фактури декілька разів на певні суми, а ОСОБА_17 їх сплачував, вносячи кошти на рахунок ТОВ «Поділля Зерно Інвест», а він, в свою чергу, повертав йому якусь частину коштів готівкою. На суму сплачену ОСОБА_17 було виписано податкові накладні, сплачено податок. Точно не пам`ятає суму, але один раз він передавав пакет з грошима ОСОБА_17 при свідкові ОСОБА_26 , приблизно 120 тисяч гривень. Розписку за готівку не брав, тому що довіряв ОСОБА_17 . І так кожен раз після внесення коштів ОСОБА_17 він передавав йому кошти готівкою. Однак, 1 червня 2017 року ОСОБА_17 з невідомими чоловіками зайшли в його офіс та стали вимагати повернути кошти по договору від 24.05.2017 року, погрожували розправою. ОСОБА_17 вимагав повернути гроші. Приблизно 350 тис. грн. він повернув готівкою в період з 24.05.2017 року по 31.05.2017 року. Він був змушений написати гарантійний лист, вказати в ньому про штраф в розмірі 10 %. Крім того, він повернув 10.08.2017 року 20 тис. грн. А вже 11.08.2017 року ОСОБА_17 написав на нього заяву в поліцію. Він давав пояснення в прокуратурі, надавав всі необхідні документи. Про залякування та побиття заяву до правоохоронних органів не писав. Не зміг повернути кошти ОСОБА_17 , оскільки частково вже кошти віддав готівкою, сплатив податки. Зерно соняшнику постачальник ТОВ "Ємельчіно Агро" йому надати не могло. Кошти, перераховані ОСОБА_17 , були перераховані частково на ТОВ «Немирів Зерно Інвест», а частково пішли на оплату, частина були зняті готівкою під фінансові звіти, було погашено фінансову допомогу. Можливо хтось інший договір підписував за нього, оскільки договір переписувався декілька разів, обставин точно не пам`ятає. В серпні бухгалтер ОСОБА_17 зателефонувала та повідомила, що терміново потрібні 40 тис. грн., однак він повернув лише 20 тис. грн. як помилково перераховані кошти. Податкова накладна зареєстрована була 15.06.2017 року. Він не з`являвся на перевірку податкової, оскільки вже не працював. Засновниками ТОВ "Поділля Зерно Інвест" були ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Засновники в господарську діяльність не вмішувалися, він не звітував перед ними. На 2017 рік засновниками ТОВ "Немирів Зерно Інвест" були він, ОСОБА_28 та ОСОБА_19 . Станом на травень він був в.о. директора. Рахунки-фактури виписували або він, або бухгалтери. Скидали по електронній пошті одні рахунки, а потім підписувались ним оригінали, обставин не пам`ятає. Сума в 900 000 грн. як фінансова допомога на ТОВ "Немирів Зерно Інвест" з ТОВ "Поділля Зерно Інвест" перерахована помилково, потім він виправляв цю помилку, писав лист в банк, змінював підставу перерахунку. ОСОБА_17 вимагав суму без врахування повернутих коштів, корегуючу накладну з ним не підписали. Він не розуміє, яку саме суму бажає отримати ОСОБА_17 . По його підрахункам він заборгував близько дев`ятсот тисяч гривень, що складається з суми ПДВ та готівки. Приблизно 450-500 тис. перерахував на ТОВ "Астіан" за борошно, однак фірма пропала, кошти зникли, з даного приводу зареєстроване кримінальне провадження. Він займався господарською діяльністю, складу злочину в його діях немає, а тому просив його виправдати, цивільний позов не визнав.

В судовомузасіданні потерпілий ОСОБА_17 показав, що ОСОБА_12 знає протягом 16 років, оскільки він надавав йому послуги з вантажних перевезень. Знає його родину, водіїв, які працювали з ОСОБА_12 . В травні 2017 року ОСОБА_12 зателефонував його дружині, яка є його бухгалтером, та запропонував зерно соняшнику, він погодився, так як має цех по переробці соняшнику. Вони обговорили деталі договору купівлі-продажу. Першу поставку по ТОВ «Немирів Зерно Інвест» ОСОБА_12 виконав, це було 19.05.2017 року, і запропонував ще одну угоду, але вже по ТОВ «Поділля Зерно Інвест». ОСОБА_12 зазначив, що є господарство, в якому в наявності приблизно 200 тон соняшнику, надав накладні, які підтверджували цю інформацію. Однак, у ОСОБА_12 стільки коштів на закупівлю не було, тому він перерахував йому кошти, а той мав сплатити господарству та здійснити поставку товару. Вони уклали договір, однак в ньому був прописаний пункт, що в разі неотримання товару до нього буде застосовано штраф в розмірі 10 % вартості товару, тоді він теж зазначив, що в разі непоставки товару, буде передбачено такий же штраф. ОСОБА_12 погодився, вони переписали договір, і зустрілися біля гіпермаркету «Грош» по вул. Чехова в м. Вінниці. Договір був підписаний ОСОБА_12 , також ОСОБА_12 надав йому зразки зерна, він завжди робить проби якості, це був пакет з зерном, приблизно кілограм. Гроші він вносив на рахунок ТОВ «Поділля Зерно Інвест», йому виписувався рахунок-фактура і він здійснював проплату. Також він, крім оригіналів, отримував на електронну адресу, що закріплена за ФОП ОСОБА_17 , дані рахунки. Проплати він робив декілька разів, якщо не помиляється, то з 22.05.2017 року по 30.05.2017 року. Однак, 30.05.2017 року ОСОБА_12 почав йому говорити, що товар затримується, або що немає товару. Погодився він на дану угоду з ОСОБА_12 , оскільки його привабила ціна та наявність такої кількості зерна в кінці сезону. 1 червня 2017 року він зі своєю дружиною, яка є його бухгалтером, приїхали в офіс, який спочатку був по вул. Чехова в м. Вінниці, а потім в мікрорайоні «Тяжилів», точної адреси не знає, до ОСОБА_12 з актом звірки. Перед офісом він побачив одного з водіїв, який ремонтував автомобіль, запитав у нього, чи все нормально у ОСОБА_12 , на що той відповів, що ОСОБА_12 заборгував людям гроші. Вони з дружиною зайшли до офісу, підписали Акт звірки, а ОСОБА_12 написав гарантійний лист, в якому зобов`язувався повернути кошти, так як повідомив, що соняшнику не буде. В гарантійному листі вказав суму штрафу в 10%. З ОСОБА_12 угода щодо соняшнику в травні 2017 року на такі суми була вперше. Спочатку ОСОБА_12 умови виконав, поставив йому приблизно 40 тон соняшнику, а другий раз ні. Загальна сума, яку він сплатив ОСОБА_12 за непоставлений соняшник на рахунок ТОВ «Поділля Зерно Інвест» була приблизно 1975000 грн. З цієї суми він дійсно використав податковий кредит, але оскільки ОСОБА_12 невчасно зареєстрував податкові накладні, він сам був змушений сплатити податки, щоб не виникло боргу перед державою. Ким саме на Товариствах «Поділля Зерно Інвест» та «Немирів Зерно Інвест» був ОСОБА_12 він не знає, але оскільки він мав печатку та право підпису, то думає, що власником. Коли він почав турбуватися з приводу неповернення коштів та непоставки товару ОСОБА_12 , то в червні-липні 2017 року, точно не пам`ятає, почав шукати ОСОБА_12 , писав претензійні листи на всі відомі адреси, крім того, приїжджав за місцем проживання, телефонував його батьку та дружині, які не хотіли з ним розмовляти з даного приводу, батько зазначив, що у ОСОБА_12 наявні проблеми. Раніше ОСОБА_12 звертався до нього з приводу позички коштів, пояснював, що хоче придбати якусь фірму. Знає, що ОСОБА_12 мав приміщення цех, де переробляв зерно на борошно. Коли він його розшукував після всіх цих подій, то був в селі Немирівського району, назви не пам`ятає, і бачив, що в приміщенні стояв млин, однак він був присипаний пилом, що давало зрозуміти, що він вже давно не працював, ще в приміщенні були мішки, на яких сушилася цибуля. Там нікого не було, крім ОСОБА_28 , який жалівся йому, що він мав 4 «Камази», однак через ОСОБА_12 все втратив, коли став співпрацювати з ним, а тепер сидить там як охоронник. Відносини між ним та ОСОБА_12 були більш ніж господарські, оскільки він не раз виручав його, коли машини ламалися чи водії хворіли. Потім ОСОБА_12 перестав відповідати на його дзвінки. З боку ОСОБА_12 було внесено на його рахунок кошти в сумі 20 тис. грн. як помилково внесені кошти, що це означало, він не знає, і з якого саме товариства не пам`ятає. Готівкою ОСОБА_12 йому кошти не повертав. В офісі разом з ОСОБА_12 працювало два бухгалтери ОСОБА_22 та ОСОБА_29 , імені не пам`ятає. Коли він телефонував до ОСОБА_12 і той ще брав трубку, він пояснював, що вклав гроші, але його обманули, запевняв, що все поверне. Він звертався до податкової інспекції, просив провести зустрічну перевірку, однак податковій інспекції це зробити не вдалось, оскільки за місцем розташування офісу (податкова адреса) нікого не було. Він також звертався до господарського суду з позовом, однак його позов було відхилено через несплату судового збору майже в 40 тис. грн. Вважає, що ОСОБА_12 потрібно суворо покарати. Оскільки обвинувачений завдану шкоду не відшкодував, просить призначити йому покарання у виді позбавлення волі та задовольнити цивільний позов в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_25 суду показала, що у 2008-2009 році її чоловік ОСОБА_17 та вона познайомилися з ОСОБА_12 , який надавав їм послуги перевізника, оскільки у них є цех по переробці соняшника в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області. Вона допомагає чоловікові вести первинну документацію. Знає, що в с. Рубань Немирівського району Вінницької області у ОСОБА_12 є цех по переробці зерна, він продавав борошно. Оскільки вона допомагає чоловікові, то бувала в офісі ОСОБА_12 з відповідними документами. Також їй відомо, що з ОСОБА_12 працювали два бухгалтера ОСОБА_22 та ОСОБА_30 . На початку травня 2017 року до неї зателефонував ОСОБА_31 , так як не зміг зв`язатися з її чоловіком, з приводу поставки зерна соняшнику. Раніше ОСОБА_12 пропонував соняшник, однак тоді це було не потрібно, а в травні в кінці сезону їм соняшник знадобився, тому її чоловік ОСОБА_17 зустрівся з ОСОБА_12 та вони домовилися про умови поставки товару. Соняшник був поставлений в кількості 40 тон, все оформлено, оплачено та отримано з ТОВ «Немирів Зерно Інвест». Потім ОСОБА_12 зазаначив, що є ще соняшник, може поставити велику кількість, але з ТОВ «Поділля Зерно Інвест». Їх це не здивувало, оскільки вони і раніше співпрацювали з обома вказаними товариствами. Був укладений договір між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , однак коли чоловік прочитав їй умови, було вирішено переробити договір, так як відповідальність ніс лише покупець. Вони виправили його в частині штрафних санкцій і поклали їх на продавця за непоставку товару. Потім ще були якісь неточності, договір перероблявся і вже ОСОБА_12 з ОСОБА_17 зустрілися біля магазину «Грош» по вул. Чехова в м. Вінниці. В договорі кількість зерна соняшнику не було вказано, оскільки кількість зерна могла змінюватися. ОСОБА_12 надавав накладні про наявність зерна на якомусь господарстві, де він мав купувати зерно соняшнику. ОСОБА_12 підписав договір і виписав перший рахунок-фактуру та скинув його на електронну адресу ФОП ОСОБА_17 , потім ще були рахунки, всього чотири рази здійснювалися проплати ОСОБА_17 . Згідно п. 2.2 Договору товар мав бути поставлений протягом трьох днів після здійснення передоплати, однак зерно соняшнику ОСОБА_17 не поставлялося і вже 31.05.2017 року її чоловік ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_12 , який не взяв трубку, тому вони разом поїхали в його офіс, там були бухгалтера, які повідомили, що сумніваються щодо поставки товару, оскільки ніяких проплат не здійснювали, зазначили, що у ОСОБА_12 справи були погані. Вони вирішили писати листа про повернення коштів, оскільки ОСОБА_12 запевняв ОСОБА_17 , що до 7 червня 2017 року віддасть гроші або поставить соняшник, але не виконав своїх зобов`язань. Після чого ОСОБА_12 написав гарантійного листа, зазначив, що має взяти кредит і закладе приміщення і до кінця червня 2017 року все поверне. Але знову нічого не повернув, тому вона з чоловіком вирішили зробити Акт звірки, ОСОБА_12 підписав цей акт. Вже на початку липня ОСОБА_17 написав претензійного листа та направив за всіма адресами, лист був отриманий в офісі про АДРЕСА_4 . І вже після цього ОСОБА_17 звернувся в прокуратуру, але по даний час ОСОБА_12 кошти не повернуто. Хоча на рахунок ОСОБА_17 11.08.2017 року були перераховані кошти в сумі 20 тис. грн. з призначенням платежу як помилково перераховані кошти, вона хотіла вияснити, що це означає, однак з ОСОБА_12 вже зв`язку не було, а бухгалтера позвільнялися і не працювали з ОСОБА_12 . Їй було відомо, що ОСОБА_12 був директором ТОВ «Поділля Зерно Інвест», його дружина співзасновником, а в ТОВ «Немирів Зерно Інвест» ОСОБА_12 був співзасновником. Її чоловік телефонував дружині ОСОБА_12 , щоб з`ясувати ситуацію, коли ОСОБА_12 не виходив нак зв`язок, однак вона відповіла, що вони розлучені, вона до товариства ніякого відношення не має, та їй нічого не відомо. Крім того, коли вона спілкувалася з бухгалтерами, їй стало відомо, що ОСОБА_12 перераховував з рахунку кошти на особистий рахунок, ОСОБА_32 йому в цьому допомагала, так як йому були потрібні кошти, суму не знає. Щоразу після перерахунку коштів ТОВ «Поділля Зерно Інвест» виписувалися податкові накладні та реєструвалися для формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_17 , лише остання проплата не була зареєстрована до 15 червня 2017 року, відповідно вона перейшла на наступний період. Вона разом з ОСОБА_12 робила рахунок корегування, але все ж таки ФОП ОСОБА_17 зміг отримати податковий кредит по всім платіжкам. Зі слів бухгалтерів, лише ОСОБА_12 мав доступ до рахунків товариств та коштів.

Свідок ОСОБА_33 суду показала, що ОСОБА_12 її син, вона проживає в с. Рубань Немирівського району Вінницької області, ОСОБА_12 працював у м. Вінниці, займався зерном, знає, що ОСОБА_28 також з ним працював, ще з ними працював батько ОСОБА_23 . Де саме працював її син не знає. Коли він приїжджав до неї, про роботу вони не спілкувалися. Вона випадково чула розмову її чоловіка ОСОБА_23 з ОСОБА_17 , який погрожував. Що то був ОСОБА_17 вона побачила на екрані телефону. З приводу даної ситуації вона давала показання.

ОСОБА_27 суду показала, що ОСОБА_12 її колишній чоловік, вони розлучені, однак проживають разом, причиною розлучення стали постійні виклики для надання згоди по кредитам, і їй доводилося відпрошуватися з роботи. В роботу чоловіка вона не втручалася, вона вчитель за фахом і займається своєї роботою, а ОСОБА_12 - своєю. Знає, що у нього було декілька фірм, в одній з яких вона та ОСОБА_28 є співзасновниками, коли товариство оформлялося, вона підписувала потрібні документи, вносила внесок 500 грн. і це все, що вона знає про цю фірму. Щось з приводу роботи знала лише зі слів чоловіка. Бачила ОСОБА_19 , коли та приходила до них додому та шукала ОСОБА_12 . Знає ОСОБА_28 , оскільки він працював з її чоловіком на млині, вони мололи зерно, продавали борошно.

Свідок ОСОБА_26 суду показав, що він з ОСОБА_12 разом працювали на одному підприємстві, знає його більше 10 років. Вони займаються майже одним видом діяльності, тільки у них різні потужності. Іноді купують висівки чи зерно один в одного. Так, влітку 2017 року, точно дату не пам`ятає йому зателефонував ОСОБА_12 , сказав приїхати забрати кошти, які він був винен, точну суму не пам`ятає, приблизно від 10 до 20 тис. грн. Коли він приїхав, побачив що з офісу виходять ОСОБА_17 з ОСОБА_12 та розмовляють на підвищених тонах про фінансові зобов`язання, перерахування коштів, непоставку товару. В цей момент ОСОБА_12 підійшов до нього, сказав, що гроші віддасть ОСОБА_17 , а йому іншим разом, та передав гроші ОСОБА_17 купюрами по 100 грн., але суму він не знає. Йому кошти ОСОБА_12 повернув, все вирішилося. Він знає, що в ОСОБА_12 був млин, він молов зерно, продавав муку, ще були вантажні перевезення.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що вона працювала з ОСОБА_12 , також знає потерпілих. В 2011 році вона прийшла до ОСОБА_12 на роботу бухгалтером на ТОВ «Поділля Автотранспорт» ФОП ОСОБА_23 , була оформлена на роботу, вся діяльність йшла офіційно. Потім було оформлено ТОВ «Немирів Зерно Інвест» і вона працювала на ньому та у ФОП ОСОБА_23 . Працювала до червня 2017 року на цих підприємствах. Засновниками ТОВ «Немирів Зерно Інвест» були ОСОБА_28 та ОСОБА_12 , директором був ОСОБА_28 . На підприємстві працювало 5 чоловік, три оператори, вона та директор. Товариство займалося переробкорю зерна та продажем борошна. Було складське приміщення та млин. ФОП ОСОБА_23 займався перевезеннями. ОСОБА_17 користувався їх автомобілями для перевезення соняшнику. ТОВ «Немирів Зерно Інвест» було укладено договір з ОСОБА_17 на поставку соняшнику. Вона оформила даний договір. Дружина ОСОБА_17 , яка займалася бухгалтерією, зателефонувала та сказала, що потрібно оформити документи: договір та накладну. Це було в 2017 році, дату не пам`ятає. Прийшла дружина ОСОБА_17 і вона віддала їй документи. Сума прийшла на рахунок більше мільйона грнивень. Договір ОСОБА_12 не підписував. Вона не займалася фінансами, лише сам ОСОБА_12 . Договір був по ТОВ «Немирів Зерно Інвест». На ТОВ «Поділля Зерно Інвест» вона не працювала, бухгалтерію не вела. Автоперевезення були через ФОП ОСОБА_23 . Один автомобіль був у власності ОСОБА_12 , інші в оренді. На кожну фінансову допомогу робилися фінансові договори. Ніяких проблем в робочих стосунках з ОСОБА_17 не було. ОСОБА_17 та його дружина приїжджали з актами звірки, завжди все підписувалось, виправлялось в разі потреби. Авансові звіти складалися за соняшник на закупку та проплату. По ТОВ «Немирів Зерно Інвест» було більше 50 платіжок в місяць. Виписувалися касові ордера за продукцію. ОСОБА_12 їй говорив оформляти документи на фінансову допомогу, вона це робила, а рішення про надання цієї допомоги вона не приймала, потім допомога поверталася.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показала, що з 2010 року вона була оформлена бухгалтером на ТОВ «Поділля Зерно Інвест», а потім ще й на ФОП ОСОБА_23 , яке займалося автоперевезеннями. ТОВ «Поділля Зерно Інвест» теж займалося перевезенням та зерном. Спочатку там працювали працівники, а потім з 2016-2017 року залишився лише директор ОСОБА_12 . Вона та ОСОБА_22 допомагали здавати звіти, вони були «пусті», оскільки товариство практично не функціонувало. На товариство перераховувалися фінансові допомоги. З ФОП ОСОБА_17 були фінансові операції по зерну, спочатку по ТОВ «Немирів Зерно Інвест», а потім з ТОВ «Поділля Зерно Інвест». Спочатку були виставлені рахунки на продукцію, скинуті на електронну пошту, підписані ОСОБА_12 , а вже оригінали рахунків-фактур підписані нею. Вона їх змушена була підписати, оскільки ОСОБА_17 та його дружина приїхали в офіс, хотіли забрати оригінали документів, а ОСОБА_12 в офісі не було. Коли виписувався договір, ОСОБА_17 не було. Всі питання з`ясовувалися між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . Вона виписувала рахунки-фактури з ТОВ «Поділля Зерно Інвест» на ФОП ОСОБА_17 , оскільки його бухгалтер ОСОБА_25 телефонувала, просила їх виписати та скинути на електронну пошту. Договір купівлі-продажу перероблявся декілька разів, хто саме його підписав, їй не відомо. Не дуже значні суми вони могли перераховувати самі, а операції із значними коштами робив сам ОСОБА_12 . Хоча великих оборотів по ТОВ «Поділля Зерно Інвест» на той час не було. Фінансові операції виконувалися за допомогою техніки - ноутбуку, який знаходився в кабінеті ОСОБА_12 . Фінансова допомога не відображається в податковій, якщо строк дії фінансового договору не пройшов. Вона не пам`ятає великих сум фінансової допомоги в 2016 році по ТОВ «Поділля Зерно Інвест». Як працювало, на чому працювало, яку діяльність здійснювало ТОВ «Немирів Зерно Інвест», вона не знає. Основна діяльність була за рахунок вантажних перевезень. Суму 900 тис. грн. з ТОВ «Поділля Зерно Інвест» було перераховано в травні 2017 року на ТОВ «Немирів Зерно Інвест» як фінансову допомогу, однак потім переписували призначення платежу. В листопаді 2017 року після звільнення ОСОБА_12 з посади директора до неї приїжджали ОСОБА_34 та ОСОБА_19 і пропонували роботу бухгалтера на ТОВ «Немирів Зерно Інвест», однак вона відмовилася.

Свідок ОСОБА_28 суду показав, що він працював з ОСОБА_12 з 2009-2010 років, був співвласником підприємства. Спочатку лише вони з ОСОБА_12 були співвласниками, а потім ОСОБА_19 стала співвласником ТОВ «Немирів Зерно Інвест». Був укладений відповідний договір, який посвідчувався в нотаріуса. Він чув, що ОСОБА_19 перераховувала на підприємство кошти. В товаристві працювало 6 чоловік, був млин, мололи борошно, були автомобілі, підприємство працювало, не було фіктивне. Він вклав свої кошти в підприємство, займав посаду директора. Він набирав на роботу людей, працював біля млина. Бухгалтером була ОСОБА_22 . Він ніяких рішень не приймав, доходів не отримував, виконував доручення ОСОБА_12 ТОВ «Поділля Зерно Інвест» було на «папері», не займалося діяльністю, як йому відомо. Щодо коштів він інформацією не володіє. На складі була лише пшениця, соняшнику не було. ОСОБА_17 бачив один раз, чув, що він гроші перерахував, а товар не отримав. З ОСОБА_19 не спілкувався. Обидва товариства ТОВ «Немирів Зерно Інвест» та ТОВ «Поділля Зерно Інвест» були під контролем ОСОБА_12 .

З досліджених судом доказів, зокрема з документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення зареєстровані 20.09.2017 року за № 42017021240000150, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Що стосуєтьсяепізоду пообвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненнізлочину,передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, де потерпілим є ОСОБА_17 , суд зазначає таке.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 24.05.2017 року № 24/05/17, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Зерно Інвест", в особі директора ОСОБА_12 , та ФОП ОСОБА_17 , між сторонами було укладено договір на купівлю ФОП ОСОБА_17 у ТОВ "Поділля Зерно Інвест" в особі директора ОСОБА_12 зерна соняшнику по ціні згідно накладних продавця, в кількості згідно домовленності.

З рахунку-фактури №СФ-0000026 від 24.05.2017 року вбачається, що одержувачу та платнику ФОП ОСОБА_17 постачальником ТОВ "Поділля Зерно Інвест" виписано рахунок-фактуру на 110 тон соняшнику вартістю 1 141 800, 00 грн.

З рахунку-фактури №СФ-0000027 від 25.05.2017 року вбачається, що одержувачу та платнику ФОП ОСОБА_17 виписано рахунок-фактуру на 40 тон соняшнику вартістю 415 200, 00 грн.

З рахунку-фактури №СФ-0000028 від 29.05.2017 року вбачається, що одержувачу та платнику ФОП ОСОБА_17 виписано рахунок-фактуру на 190 тон соняшнику вартістю 1 972 200, 00 грн.

Крім того, з виписки по рахунку в ПАТ «КРЕДОБАНК» від 15.07.2017 року особистого рахунку № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_17 вбачається, що 24.05.2017 року здійснювалась проплата на ТОВ "Поділля Зерно Інвест" за соняшник, згідно рахунку-фактури №СФ-0000026 від 24.05.2017 року в сумі 1 141 800,00 грн.

З виписки по рахунку в ПАТ «КРЕДОБАНК» від 15.07.2017 року особистого рахунку № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_17 вбачається, що 25.05.2017 здійснювалась проплата на ТОВ "Поділля Зерно Інвест" за соняшник, згідно рахунку-фактури №СФ-0000027 від 25.05.2017 року в сумі 415 200,00 грн.

З виписки по рахунку в ПАТ «КРЕДОБАНК» від 15.07.2017 року особистого рахунку № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_17 вбачається, що 29.05.2017 здійснювалась проплата на ТОВ "Поділля Зерно Інвест" за соняшник, згідно рахунку-фактури №СФ-0000028 від 29.05.2017 року в сумі 328 008,00 грн.

З виписки по рахунку в ПАТ «КРЕДОБАНК» від 15.07.2017 року особистого рахунку № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_17 вбачається, що 29.05.2017 здійснювалась проплата на ТОВ "Поділля Зерно Інвест" за соняшник згідно рахунку-фактури №СФ-0000028 від 29.05.2017 року в сумі 90 306,00 грн.

З виписки по рахунку ТОВ "Поділля Зерно Інвест" № НОМЕР_5 за період з 01.01.2017 року по 19.01.2018 року вбачається, що ФОП ОСОБА_17 , здійснював проплати за соняшник згідно рахунків №СФ-0000026 від 24.05.2017 року, № СФ -0000027 від 25.05.2017 року, № СФ -0000028 від 29.05.2017 року.

Крім того, як вбачається з Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 24.05.2017 року по 30.06.2017 року між ОСОБА_17 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Зерно Інвест" за договором №24/05/2017 від 24.05.2017 року, ОСОБА_17 сплачено за соняшник 1 975 314 грн. 00 коп.

Відповідно до листа Фізичної особи-підприємця ОСОБА_17 від 01.06.2017 року з платіжними дорученнями доданими до нього, надісланого на ім`я директора ТОВ "Поділля Зерно Інвест" ОСОБА_12 , ОСОБА_17 просив повернути кошти за неотриманий товар (соняшник) на загальну суму 1975 314 грн. 00 коп., згідно рахунків №СФ-0000026 від 24.05.2017 року, №СФ-0000027 від 25.05.2017 року, №СФ-0000028 від 29.05.2017 року, перераховані платіжними дорученнями № 629 від 24.05.2017 року, № 631 від 25.05.2017 року, № 635 від 29.05.2017 року, № 638 від 30.05.2017 року.

Тобто, ОСОБА_17 на виконання умов вищевказаного договору, платіжними дорученнями №629 від 24.05.2017 року на суму 1 141 800 гривень, №631 від 25.05.2017 року на суму 415 200 гривень, №635 від 29.05.2017 року на суму 328 008 гривень, №638 від 30.05.2017 року на суму 90 306 гривень, за допомогою системи клієнт-банк здійснив переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Поділля Зерно Інвест» (відкритий у Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Вінниця, МФО 302689) на загальну суму 1975 314 гривень.

В подальшому, у невстановлені дату та час, бухгалтер ФОП ОСОБА_23 - ОСОБА_24 , за усною вказівкою ОСОБА_12 , виготовила рахунок - фактуру № СФ - 0000026 від 24 травня 2017 року за договором №24/05/17 від 24.05.2017 року; рахунок - фактуру № СФ - 0000027 від 25 травня 2017 року за договором №24/05/17 від 24.05.2017 року; рахунок - фактуру № СФ - 0000028 від 29 травня 2017 року за договором №24/05/17 від 24.05.2017 року, які підписала від імені ОСОБА_12 , копіюючи його підпис, та 30.05.2017 року, в приміщенні офісу по АДРЕСА_3 , передала їх дружині ОСОБА_17 - ОСОБА_25 .

Згідно гарантійного листа, наданого ОСОБА_12 01.06.2017 року, ТОВ "Поділля Зерно Інвест" зобов`язується повернути ФОП ОСОБА_17 за неотриманий товар згідно рахунків-фактури №СФ-0000026 від 24.05.2017 року, №СФ-0000027 від 25.05.2017 року, №СФ -0000028 від 29.05.2017 року кошти в термін до 08.06.2017 року в повному обсязі. За невиконання зобов`язань гарантовано сплату 10% штрафу за кожен день прострочки, що не звільняє ТОВ "Поділля Зерно Інвест" від виконання виплати основної суми.

Як вбачається з висновку експерта №59 від 07.03.2019 року підпис у графі «директор ОСОБА_12 » у договорі №24/05/2017 від 24.05.2017 року, та у рахунках-фактури виконаний не ОСОБА_12 , а іншою особою. Підпис у графі «ФОП ОСОБА_17 » у договорі №24/05/2017 від 24.05.2017 року виконаний ОСОБА_17 . Підпис та текст у гарантійному листі, наданому ОСОБА_12 01.06.2017 року, та в Акті звіряння взаємних розрахунків за період з 24.05.2017 року по 30.06.2017 року виконаний ОСОБА_12 .

Як вбачається з реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Зерно Інвест" №1_149_001263_58, в ній наявна інформація про реєстрацію товариства, засновників, Статут та вид діяльності ТОВ "Поділля Зерно Інвест", зокрема це оптова торгівля зерном.

Із статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Зерно Інвест" зареєстрованого 03.09.2010 року вбачається, що дане товариство є суб`єктом господарювання. Товариство здійснює свою діяльність у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших актів законодавства. Учасниками товариства є ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Товариство діє з метою насичення ринку конкурентноспроможною наукомісткою інформацією, продукцією та більш повного і ефективного використання трудових ресурсів, а також одержання прибутку в результаті консультативної, фінансової, виробничої, наукової та комерційної діяльності, надання послуг і виконання робіт в різних сферах діяльності та розподілу прибутку учаснику товариства. Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатку із логотипом та своїм найменуванням, штампта інші реквізити. Для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок внеску його учасника, створено статутний капітал у розмірі 1000 грн. 00 коп.

ОСОБА_12 займав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Зерно Інвест».

Згідно Акту №258 від 13.04.2018 року відсутності платника податків та посадових осіб за податковою адресою ТОВ "Поділля Зерно Інвест" та неможливості проведення перевірки, встановлено, що наказ ГУ ДФС у Вінницькій області від 13.04.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" №2115 та направлення від 13.04.2018 року №887 не вручено та не пред`явлено в зв`язку з відсутністю за податковою адресою посадових осіб ТОВ "Поділля Зерно Інвест", а саме керівника та головного бухгалтера в одній особі - ОСОБА_12 .

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 06.08.2018 року приміщення складу по АДРЕСА_5 склад виявився порожнім без ознак здійснення підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Диспозиція ч. 4ст. 190 Кримінального кодексу Українипередбачає відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

Слід зазначити, що шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При шахрайстві злочинець з метою заволодіння чужим майном або правом на нього використовує обман особи, у власності, володінні або веденні якої знаходиться майно, внаслідок чого ця особа, будучи введеною в оману, добровільно передає майно злочинцю. Предметом шахрайства є як чуже майно, так і право на нього.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

При цьому, відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання - не виконувати. Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство (постанова Верховного Суду від 24.09.2020 р. у справі №755/10138/16-к).

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-250кс16, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб`єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки вчиненого як злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що будь-яких доказів того, що обвинувачений мав реальні можливості та бажання виконати взяті на себе зобов`язання матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту таких доказів до суду не надано.

Тобто, обвинуваченим не було здійснено жодних дій на виконання своїх зобов`язань, що в сукупності з іншими дослідженими доказами, безумовно свідчить про умисел обвинуваченого на заволодіння майном потерпілого шляхом обману.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні, отримані від потерпілого грошові кошти обвинувачений витратив на власні потреби, а саме: частину грошових коштів в сумі 622 200, 00 грн. перерахував ФОП ОСОБА_35 (р/р НОМЕР_2 МФО 302689 ПАТ КБ «ПриватБанк») в якості повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №9 від 24.05.2017 року, іншу частину коштів в сумі 900 000, 00 грн. перерахував ТОВ «Немирів Зерно Інвест» (р/р НОМЕР_3 МФО 302689 ПАТ КБ «ПриватБанк») в якості повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №5 від 05.01.2017 року; частину коштів в сумі 170 000, 00 грн. перерахував ТОВ «Немирів Зерно Інвест» (р/р НОМЕР_3 МФО 302689 ПАТ КБ «ПриватБанк») в якості розрахунку за сільськогосподарську продукцію згідно рахунку б/н від 26.05.2017 року; та частину коштів в сумі 282 500, 00 грн. зняв з рахунку готівкою.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений нібито здійснював передачу готівкових коштів потерпілому ОСОБА_17 не знайшли свого підтвердження під час судового провадження, жодних доказів на підтвердження цього стороною захисту не надано, а тому суд дані доводи сторони захисту відхиляє.

Що стосується показань свідка ОСОБА_26 , то вказаний свідок лише частково підтвердив показання обвинуваченого, проте в частині, що стосується передачі готівкових коштів обвинуваченим потерпілому, вказаний свідок жодних детальних показань суду не надав.

Посилання сторони захисту на відсутність в матеріалах кримінального провадження доказів щодо наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зокрема про відсутність умислу на заволодіння грошовими коштами, також не знайшли свого підтвердження під час судового провадження та спростовуються зібраними та безпосередньо дослідженими судом доказами.

При цьому, перевіряючи версію сторони захисту, суд зазначає, що стороною захисту не оспорювався факт передачі потерпілим ОСОБА_17 грошових коштів відповідно до укладеного договору №24/05/2017 від 24.05.2017 року.

Твердження обвинуваченого про те, що інші особи вчинили відносно нього шахрайській дії, суд до уваги не бере, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження під час судового провадження та стороною захисту жодних доказів цього до суду не надано.

Крім того, будь-яких підтверджень того, що до обвинуваченого зі сторони потерпілого було застосовано насильство та що він звертався з даного приводу до правоохоронних органів стороною захисту до суду не надано.

Аналізуючи надані до суду докази в їх сукупності, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом умислу обвинуваченого на заволодіння коштами потерпілого та про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Проаналізовані докази в їх сукупності дозволили суду дійти висновку про те, що обвинувачений заволодів майном потерпілого шляхом обману, тобто вчинив шахрайство в особливо великих розмірах, а отриманими коштами розпорядився на власний розсуд.

Такі висновки підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_17 , частково показаннями самого обвинуваченого, показаннями свідків, письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд визнає показання потерпілого ОСОБА_17 та свідків послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та іншими доказами, а тому підстав не довіряти їм у суду не має.

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Зокрема, допитав обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідив інші надані докази.

Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Суд визнає дані докази належними та допустимими, сумнівів у їх достовірності немає.

Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50,65-67 Кримінального кодексу Українищодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно дост. 12 Кримінального кодексу Україниє особливо тяжким злочином, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, працевлаштований, раніше докримінальної відповідальностіне притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Приймаючи рішення про призначення покарання, суд також враховує досудову доповідь, складену 05.06.2019 року на виконання ухвали суду Вінницьким міським відділом філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області, з якої вбачається, що орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна в межах санкції ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України (в редакції на час вчинення злочину).

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину, дотримуючись при цьому загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Згідно положень ст. 75 Кримінального кодексу України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже,враховуючи викладене,суд вважає, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна в межах санкції ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України (в редакції на час вчинення злочину), із звільненням від відбування основного покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього згідно ст. 76 Кримінального кодексу України обов`язки.

Суд вважає, що таке покаранням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Що стосується цивільного позову, пред`явленого потерпілим ОСОБА_17 до обвинуваченого ОСОБА_12 про стягнення майнової шкоди, завданої злочином, суд зазначає таке.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з цивільного позову, потерпілий ОСОБА_17 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_12 на його користь майнову шкоду в сумі 1 975 314 грн. 00 коп.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_17 цивільний позов про відшкодування майнової шкодипідтримав тапояснив,що обвинувачений шляхом обману заволодів його коштами в сумі 1 975 314 грн., які він, на підставі договору купівлі-продажу №24/05/2017, укладеного між ним та директором ТОВ "Поділля Зерно Інвест" обвинуваченим ОСОБА_12 , перерахував на рахунок ТОВ "Поділля Зерно Інвест", як оплату за соняшник.

В судовому засіданні обвинувачений винним себе у вчиненні злочину не визнав, також не визнав цивільний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Що стосується позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд зазначає таке.

В цивільному позові потерпілий ОСОБА_17 вказав, що йому було заподіяно майнову шкодуна загальнусуму 1 975314 грн. 00 коп. Також судом дослідженні Договір купівлі-продажу від 24.05.2017 року № 24/05/17, укладений між ТОВ "Поділля Зерно Інвест", в особі директора ОСОБА_12 , та ФОП ОСОБА_17 , відповідні рахунки-фактури, Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 24.05.2017 року по 30.06.2017 року між ОСОБА_17 та ТОВ "Поділля Зерно Інвест" за договором №24/05/2017 від 24.05.2017 року, з яких вбачається, що ОСОБА_17 на виконання договору №24/05/2017 від 24.05.2017 року сплачено за соняшник 1 975 314 грн. 00 коп.

Отже, факт передачі коштів на зазначену вище суму на придбання соняшнику, встановлений не тільки на підставі показань потерпілого та обвинуваченого, а й на підставі інших досліджених судом доказів.

Враховуючи встановлені під час судового провадження обставини, суд дійшов висновку, що цивільний позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню повністю, а тому в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, на користь потерпілого ОСОБА_17 з обвинуваченого ОСОБА_12 слід стягнути 1 975 314 грн. 00 коп.

Що стосуєтьсяепізоду пообвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненнізлочину,передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, де потерпілою є ОСОБА_19 , суд зазначає таке.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_12 , перебуваючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Немирів Зерно Інвест» (Код ЄДРПОУ 37336525, юридична адреса: 22831, вул. Польова, буд. 5, с. Рубань Немирівського району Вінницької області), маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном та незаконне збагачення шляхом обману, в невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, вступив в попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

В подальшому, в невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, в кінці лютого 2017 року, перебуваючи по вул. Князів Коріатовичів, 145 в м. Вінниці, біля тролейбусної зупинки, невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_12 , який представлявся власником ТОВ «Немирів Зерно Інвест», під час спілкування з ОСОБА_19 з приводу її вступу в засновники та спільного ведення бізнесу, повідомили останній завідомо неправдиву інформацію щодо ТОВ «Немирів Зерно Інвест», а саме, про наявність великих фінансових оборотів підприємства та необхідність залучення грошових коштів з метою придбання ще одного млина та гранулятора для збільшення обсягів та потужності підприємства.

В свою чергу, ОСОБА_19 , будучи введеною в оману щодо об`ємів та перспектив діяльності ТОВ «Немирів Зерно Інвест», не знаючи про дійсні наміри ОСОБА_12 та невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи в м. Вінниці, 06.03.2017 року перерахувала грошові кошти в сумі 27 000 грн. на рахунок ТОВ «Немирів Зерно Інвест» в банку «Райффайзен Банк Аваль» p.p. № НОМЕР_6 . В подальшому, в період з 10.03.2017 року по 22.09.2017 року здійснила перерахунки грошових коштів на рахунок ТОВ «Немирів Зерно Інвест». p.p. в ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , а саме: 10.03.2017 року - 723 400 грн., 14.03.2017 року - 20 000 грн., 15.03.2017 року - 20 000 грн., 20.03.2017 року - 13 600 грн., 03.08.2017 року - 13 000 грн., 23.08.2017 року - 55 770 грн., 14.09.2017 року - 352 000 грн., 22.09.2017 року - 261 500 грн., на загальну суму 1 486 270 грн. Крім того, ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_19 ще 361 500 грн. готівкою, а саме 22.09.2017 року - 261 500 грн. для купівлі устаткування млину, яке так і не було придбане, 14.09.2017 року - 50 000 грн. для сплати боргу по виконавчому провадженню, та на початку жовтня 2017 року - 50 000 грн. в рахунок оплати оренди землі, що також не було сплачено. В свою чергу, ОСОБА_12 , реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне збагачення, маючи єдиний доступ до проведення фінансових операцій ТОВ «Немирів Зерно Інвест», діючи умисно, жодним чином не маючи на меті використати внесені ОСОБА_19 грошові кошти до статутного капіталу підприємства для розвитку ТОВ «Немирів Зерно Інвест» та придбання обладнання, а саме устаткування млину та гранулятора, та сплати відповідних зборів, в період з 10.03.2017 року по 29.09.2017 року, попередньо вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, відносно ОСОБА_17 , витратив отримані від ОСОБА_19 грошові кошти на власні потреби, шляхом здійснення перерахунків на ТОВ «Поділля Зерно Інвест» та ФОП ОСОБА_23 в якості повернення поворотної фінансової допомоги, а частину грошових коштів зняв з рахунку підприємства готівкою. Таким чином, ОСОБА_12 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, своїми діями завдали ОСОБА_19 матеріальну шкоду на загальну суму 1 847 770 грн., що в понад 2 309 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великі розміри.

Тобто, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_12 в судовомузасіданні,що стосується епізоду з потерпілою ОСОБА_19 , показав, що на початку 2017 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_34 , пояснив, що є ОСОБА_19 , яка займається аптечним бізнесом, але бажає вкласти кошти в якись інший вид діяльності. Він зустрівся з нею, розповів про діяльність Товариства, запропонував стати засновником ТОВ «Немирів Зерно Інвест», пояснив процедуру, що кошти будуть вноситись на рахунок товариства як частка статутного капіталу. На той час він був фінансовим директором. ОСОБА_19 подивилася податкові накладні, інформацію по державних тендерах, які були укладені ТОВ «Немирів Зерно Інвест». ОСОБА_19 внесла кошти в сумі приблизно 750 тис. грн. в березні 2017 року, потім частинами в серпні та вересні 2017 року. Крім того, ОСОБА_19 мала намір взяти кредит для покращення аптечного бізнесу. Кошти знаходилися на поточному рахунку товариства, відповідно йшли на закупівлю продукції, сплату податків, тобто на господарську діяльність. Як такогоконфлікту міжними небуло,але через три місяці, у червні 2017 року, ОСОБА_19 сказала, що вона не може отримати кредит та запропонувала викупити його частку, але кошти мала віддати йому пізніше, після продажу своєї частки. Він погодився, і ОСОБА_19 стала володіти 75 % статутного фонду. Але після цього він продовжував виконувати обов`язки директора, здійснював господарську діяльність. ОСОБА_19 цікавили дивіденди, хоча по Статуту вона мала право контролювати та просити звіти про діяльність. Однак, в кінці жовтня-листопада 2017 року були проведені збори і ОСОБА_19 звільнила його з посади директора, після чого він уже не знав, що відбувалось на підприємстві. Але потім ОСОБА_19 телефонувала йому, просила переписати на неї будівлю цеху, тобто господарське комерційне приміщення, що за адресою: АДРЕСА_5 . Він цього зробити не зміг, оскільки сільська рада не давала дозвіл на оформлення земельної ділянки, на якій знаходилося приміщення. Тому було прийнято рішення внести це майно до статутного фонду ТОВ «Діментос», власником якого була ОСОБА_19 . Їй це потрібно було для оформлення кредиту. Чи отримувала ОСОБА_19 доходи з ТОВ «Немирів Зерно Інвест» йому не відомо. ОСОБА_19 стала засновником ТОВ «Немирів Зерно Інвест» в березні 2017 року, в червні 2017 року він переписав свою частку на ОСОБА_19 . В листопаді 2017 року його звільнили засновники з посади директора, а 12.12.2018 року ОСОБА_19 продала свою частку ОСОБА_36 за 1,5 млн. грн. та начебто отримала кошти, його це цікавило, оскільки вона була винна йому гроші, але коли він зв`язався з нею, щоб вона повернула 500 тис. грн. за його частку та виконала домовленість, ОСОБА_19 сказала, що нічого повертати не буде. Гроші йому вона так і не віддала. Він писав заяву до поліції, було відкрито кримінальне провадження, але до цього часу результатів немає. Зазначив, що статутний фонд ТОВ «Немирів Зерно Інвест» складав 2 млн. грн., його частка 500 тис. грн., ОСОБА_19 1 млн. грн. та ОСОБА_28 500 тис. грн. Чи здійснює керівництво ТОВ «Немирів Зерно Інвест» ОСОБА_34 йому не відомо. Які суми і чи ще вносила кошти ОСОБА_19 на рахунок ТОВ «Немирів Зерно Інвест» йому не відомо. Про діяльність даного товариста нічого не знає з листопада 2017 року. Він був власником приміщення за адресою: вул. Польова, 5 в с. Рубань Немирівського району Вінницької області. ТОВ «Немирів Зерно Інвест» орендувало дане приміщення, яке складалося з 914 кв.м., склад-цех приблизно 800 кв.м. Там зберігалося зерно, борошно, крім того, товариство перепродувало продукцію, навіть не завозячи товар до себе. Вперше ОСОБА_19 написала заяву на нього в поліцію тоді, коли Вінницький апеляційний суд наклав арешт на майно. Однак через місяць написала заяву, в якій вже претензій до нього не мала, а потім знову написала заяву в поліцію. Коштів готівкою від ОСОБА_19 він не отримував. Щодо перерахованих коштів на рахунок підприємства, ОСОБА_19 вносила кошти до статутного фонду. Після того як надходили кошти, він їй давав платіжне доручення. Кошти, які надійшли в березні 724 тис. грн., були використані на сільськогосподарську продукцію. Що стосується виконавчих проваджень, то розрахунки по ним проводилися лише через банк, 50 тис. грн. було сплачено після внеску від 14.09.2021 року. Крім того, на початку жовтня 2017 року ОСОБА_19 вже на його дзвінки не відповідала, гроші за оренду землі в сумі 50 тис. грн. готівкою вона йому не давала. Вона вносила кошти на рахунок, а вони вже потім використовувались на діяльність підприємства, закупівлю сільгоспродукції, погашення кредиту, сплату по виконавчим провадженням, він всі платіжки надсилав ОСОБА_19 . Він займався господарською діяльністю, складу злочину в його діях немає, а тому просив його виправдати, цивільний позов не визнав.

Потерпіла ОСОБА_19 у судовому засіданні показала, що її з ОСОБА_12 познайомив ОСОБА_34 в лютому 2017 року на зупинці Коріатовичів в м. Вінниці, представив його як порядного бізнесмена, а вже ОСОБА_12 розповів, що має аграрний бізнес та шукає партнерів, йому потрібні кошти, щоб краще працювати, вийти на великі обсяги продукції, потрібен ще один потужний млин та інше. Вона аграрним бізнесом раніше не займалася, але знала, що він в Україні працює, вирішила спробувати. Коли вона просила гарантій, їй сказали, що перепишуть на неї частку підприємства ТОВ «Немирів Зерно Інвест». В березні вона перерахувала незначну суму 27 тис. грн., а пізніше 723 400 грн. Як вона бачила, товариство робило обороти, її запевнили, що все працює, вона ніяких вказівок по діяльності не давала, все здійснював ОСОБА_12 . Він запевнив її, що вже 12 років підприємство здійснює діяльність. Вона особисто була в с. Рубань Немирівського району Вінницької області, бачила млин, він не працював, але були мішки з борошном, зерно, в приміщенні підведена вода, світло, тобто все працювало, був працівник ОСОБА_28 , територія доглянута. Вперше поїхала до Товариства в лютому, до того як здійснювати внески. ОСОБА_12 переписав на неї частку товариства. Вона розраховувалася також і готівкою, віддала ОСОБА_12 50 тис. грн. на погашення боргу по виконавчому провадженню в м. Немирові, ще 50 тис. грн. віддала ОСОБА_12 на руки для виплати орендної плати за землю, а також давала йому гроші на закупівлю ще одного млина та гранулятора в розмірі (еквівалент 10 тис. доларів) приблизно 261 тис. грн. Розписок не брала, оскільки довіряла людині. По чекам вона сплатила на рахунок ТОВ «Немирів Зерно Інвест» приблизно 1840 000 грн. Чи були працівники крім ОСОБА_28 , не знає. Вдруге їздила в с. Рубань, але там лише стояв млин, нічого іншого вже не було. Вона хотіла взяти кредит, але їй його не дали. Після цього вона вирішила переписати свою частку на ОСОБА_37 , хоча коштів від нього не отримала, про що в неї є розписка. Вона разом з ОСОБА_38 ходила в прозорий офіс та до нотаріуса, чи були загальні збори не пам`ятає. Директором потім став племінник ОСОБА_39 . Яким саме договором оформлена передача її частки ОСОБА_36 не пам`ятає, в ньому не вказана сума і спосіб передачі коштів. Щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , то воно належало ОСОБА_12 , однак там були проблеми з оформленням землі і він переписав його до статутного фонду належного їй ТОВ «Діментос», і став власником 93% капіталу. Оскільки їй не були повернуті кошти, вона написала заяву до поліції. Цивільний позов підтримує та просить його задовольнити, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Під час судового провадження встановлено, що згідно звітів по операціях по рахунку № НОМЕР_3 ТОВ "Немирів Зерно Інвест" та виписок по рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк», копій квитанцій, вбачається, що ОСОБА_19 в період з 10.03.2017 року по 22.09.2017 року здійснила внески до статутного фонду ТОВ "Немирів Зерно Інвест" 10.03.2017, 14.09.2017, 22.09.20217 та 19.04.2018 року, а саме: 10.03.2017 року - 723 400 грн., 14.03.2017 року - 20 000 грн., 15.03.2017 року - 20 000 грн., 20.03.2017 року - 13 600 грн., 03.08.2017 року - 13 000 грн., 23.08.2017 року - 55 770 грн., 14.09.2017 року - 352 000 грн., 22.09.2017 року - 261 500 грн., на загальну суму 1 486 270 грн.

Згідно звітів про операції по рахунку № НОМЕР_3 ТОВ "Немирів Зерно Інвест" за 2017 рік вбачається, що на даний рахунок надходили кошти від ОСОБА_19 з призначенням платежу - внесок до статутного фонду.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні Статутів ТОВ "Немирів Зерно Інвест" станом на 09.03.2017 року учасники мали такі розміри часток в статутному капіталі товариства: ОСОБА_28 500000 грн., що становить 25 відсотків статутного капіталу, ОСОБА_12 500000 грн., що становить 25 відсотків статутного капіталу, ОСОБА_19 1 000000 грн., що становить 50 відсотків статутного капіталу.

Станом на 15.06.2017 року учасники мали такі розміри часток в статутному капіталі товариства: ОСОБА_28 500000 грн., що становить 25 відсотків статутного капіталу, ОСОБА_19 1 500000 грн., що становить 75 відсотків статутного капіталу.

Станом на 12.12.2017 року учасники мали такі розміри часток в статутному капіталі товариства: ОСОБА_28 500000 грн., що становить 25 відсотків статутного капіталу, ОСОБА_19 1 500000 грн., що становить 75 відсотків статутного капіталу.

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників №23 від 15.06.2017 року ТОВ "Немирів Зерно Інвест" ОСОБА_12 було виведено згідно поданої заяви зі складу учасників ТОВ "Немирів Зерно Інвест".

Крім того, як вбачається із Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Немирів Зерно Інвест" від 12.12.2018 року ОСОБА_19 передала частку у статутному капіталі даного Товариства у розмірі 75 відсотків статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 1 500000 грн., - ОСОБА_40 .

З Акту приймання - передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Немирів Зерно Інвест" від 12.12.2018 року вбачається, що ОСОБА_19 та ОСОБА_34 не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею даної частки.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, засновниками ТОВ «Діментос» є ОСОБА_12 внесок 1 500000 грн., що становить 93,75 відсотків статутного капіталу, та ОСОБА_19 внесок 100000 грн., що становить 6,25 відсотків статутного капіталу.

Враховуючи викладене, проаналізувавши надані докази, суд відхиляє доводи сторони обвинувачення щодо наявності в обвинуваченого умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілої, шляхом обману, оскільки вони спростовуються зібраними та безпосередньо дослідженими судом доказами на підставі яких встановлено, що потерпіла ОСОБА_19 в період з 10.03.2017 року по 22.09.2017 року здійснила внески до статутного фонду ТОВ "Немирів Зерно Інвест", а саме: 10.03.2017 року - 723 400 грн., 14.03.2017 року - 20 000 грн., 15.03.2017 року - 20 000 грн., 20.03.2017 року - 13 600 грн., 03.08.2017 року - 13 000 грн., 23.08.2017 року - 55 770 грн., 14.09.2017 року - 352 000 грн., 22.09.2017 року - 261 500 грн., на загальну суму 1 486 270 грн.

А в подальшому, як вбачається із Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Немирів Зерно Інвест" від 12.12.2018 року ОСОБА_19 передала частку у статутному капіталі даного Товариства у розмірі 75 відсотків статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 1 500000 грн., - ОСОБА_40 .

Тобто, потерпіла ОСОБА_19 набула право на майно та нею було вчинено ряд самостійних дій щодо розпорядження даним майном. За таких обставин стверджувати про наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, немає підстав.

При цьому, суд враховує ту обставину, що факт передачі грошових коштів потерпілою обвинуваченому в розмірі 361 500 грн. готівкою, а саме 22.09.2017 року - 261 500 грн., 14.09.2017 року - 50 000 грн. та на початку жовтня 2017 року - 50 000 грн. в належний процесуальний спосіб стороною обвинувачення не доведено, а тому не може бути покладено в основу обвинувачення.

Крім цього, наявність попередньої змови між обвинуваченим та невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не підтверджується жодними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б прямо чи безпосередньо свідчили про те, що обвинувачений мав умисел заволодіти майном потерпілої, шляхом обману.

Фактичні дані, які містяться в показаннях потерпілої, суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не доводяться дослідженими судом доказами та не спростовують обставин, встановлених під час судового провадження та тверджень обвинуваченого про те, що даного злочину він не вчиняв.

Суд зазначає, що інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_12 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, стороною обвинувачення не надано і такі докази не були встановлені судом під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Суд вважає, що з огляду на сукупність всіх наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо оцінки таких доказів, зазначені показання обвинуваченого, потерпілої, свідків, самі по собі не є достатніми для визнання ОСОБА_12 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Під чассудового провадженнясуд,у відповідностіз вимогамист.349КПК України,дослідив доказиу томуобсязі,як проце просилиучасники судовогопровадження.Зокрема,допитав обвинуваченого,потерпілу,свідків,дослідив іншінадані докази.Клопотань продослідження будь-якихінших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_12 обвинувачення учасники судового провадження не заявляли.

Згідно з вимогамист. 91 КПКУкраїнидоказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого. (ст. 92 КПКУкраїни).

При цьому, винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Суд зазначає, що із прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).

Під час судового розгляду, відповідно до вимог кримінального процесуального закону,забезпечивши дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні сторонами своїх доказів, передбаченого ч. 2ст. 22 КПК України, згідно якого сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, перевіривши та проаналізувавши надані сторонами докази, та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей86,87,94КПК України,здійснивши аналіз доказів, що були надані сторонами, суд дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й належними доказами винуватість ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно вимогст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 92 КПКУкраїни обов`язок доказування висунутого обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У даній справі суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках визначеноїзаконом змагальної процедури в кримінальному процесі.

Відповідно дост. 62 Конституції України, п. п. 18, 19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено те, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_12 є склад злочину,передбаченого ч.4ст.190 Кримінального кодексу України, а тому ОСОБА_12 слід визнати невинуватим у пред`явленомуобвинуваченні та його слід виправдати. (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Надані стороною обвинувачення докази не спростовують дані висновки суду щодо наявності підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_12 .

Відповідно,в задоволенніцивільного позову представника потерпілої ОСОБА_19 адвоката ОСОБА_20 в інтересахпотерпілої ОСОБА_19 до обвинуваченого ОСОБА_12 про відшкодуваннямайнової шкоди,завданої злочином, врозмірі 1847770грн.00коп., слід відмовити.

Суд зазначає, що ухвалою Вінницького апеляційногосуду від 04.02.2019 року до обвинуваченого ОСОБА_12 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.03.2019 року, та ОСОБА_12 був затриманий на виконання даної ухвали.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.03.2019 року продовжено строк застосованогодо обвинуваченогозапобіжного заходуу виді триманняпід вартою до 19.04.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2019 року продовжено строк застосованогодо обвинуваченогозапобіжного заходуу виді тримання під вартою на 60 днів до 16.06.2019 року включно.

В подальшому строк застосованогодо обвинуваченогозапобіжного заходуу виді тримання під вартою неодноразово продовжувався відповідно до ухвал Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2019 року продовжено строк застосованогодо обвинуваченогозапобіжного заходуу виді тримання під вартою на 60 днів до 29.12.2019 року включно.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.12.2019 року було змінено запобіжний захід застосований до обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт цілодобово до 29.12.2019 року.

05.12.2019 року ОСОБА_12 на виконання даної ухвали був звільнений з установи виконання покарань.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.12.2019 року продовжено строк застосованогодо обвинуваченогозапобіжного заходуу виді домашнього арешту цілодобово на 60 днів до 24.02.2020 року включно.

Враховуючи викладене,на підставіч.5ст.72 Кримінальногокодексу України (вредакції ЗаконуУкраїни №838-VIIIвід 26.11.2015року) слід зарахувати ОСОБА_12 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання, а саме з 04.02.2019 року до 05.12.2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Що стосується накладеного відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 31.07.2018 року арешту на рахунки та все майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ ЗЕРНО ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 37261895, адреса 21034, Вінницька обл., Вінницький район, село Вінницькі Хутори, вул. Чехова, будинок 45). Арешту на все рухоме та нерухоме майно належне ОСОБА_12 (РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ). Арешту на майнові, корпоративні права вартістю 1500000,00 гривень, належні ОСОБА_12 (РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДІМЕНТОС» (код ЄДРПОУ 39154500, м. Вінниця, вул. Литвиненко, 46 кв. 81). Арешту шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІМЕНТОС» (код ЄДРПОУ 39154500, м. Вінниця, вул. Литвиненко, 46 кв. 81) відчуження виробничого будинку, будівлі-цеху загальною площею 839,3 кв. м., що розташований в АДРЕСА_5 , суд зазначає, шо, враховуючи заявлений потерпілим ОСОБА_17 та задоволений судом цивільний позов, а також обставини кримінального провадження, суд вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу потреба не відпала, а тому підстав для скасування арешту немає.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів: висновок експерта № 59 від 07.03.2019 року в розмірі 2 860 грн. 00 коп., висновок експерта № 62 від 13.03.2019 року в розмірі 2 860 грн. 00 коп., що разом становить 5 720 грн. 00 коп.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимогстатті 100 Кримінального процесуальногокодексуУкраїни.

Керуючись ст.ст. 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 100, 124, 174, 349,368-371,373-374, 376, 395 Кримінального процесуальногокодексу України,суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (в редакції на час вчинення злочину), та призначитийому покаранняу виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_12 від відбування основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_12 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставіч.5ст.72 Кримінальногокодексу України (вредакції ЗаконуУкраїни №838-VIIIвід 26.11.2015року) слід зарахувати ОСОБА_12 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання, а саме з 04.02.2019 року до 05.12.2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позовпотерпілого ОСОБА_17 до ОСОБА_12 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином,-задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_17 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) майнову шкоду в розмірі 1 975 314 (один мільйон дев`ятсот сімдесят п`ять тисяч триста чотирнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 5 720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп.

ОСОБА_12 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (по епізоду, що стосується потерпілої ОСОБА_19 ), та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

В задоволенніцивільного представникапотерпілої ОСОБА_19 адвоката ОСОБА_20 в інтересахпотерпілої ОСОБА_19 до обвинуваченого ОСОБА_12 про відшкодуваннямайнової шкоди,завданої злочином, врозмірі 1847770грн.00коп., -відмовити.

Речові докази - оригінал договору купівлі-продажу № 24/05/17 від 24 травня 2017 року, оригінал рахунку-фактури №СФ-0000026 від 24 травня 2017 року за договором № 24/05/17 від 24.05.2017 року, оригінал рахунку-фактури № СФ-0000027 від 25 травня 2017 року за договором № 24/05/17 від 24.05.2017, оригінал рахунку-фактури №СФ-0000028 від 29.05.2017 р., за договором №24/05/17 від 24.05.2017 р., оригінал Акту звіряння взаємних розрахунків за період 24.05.2017 р. - 30.06.2017 р., оригінал гарантійного листа ФОП ОСОБА_17 від 01.06.2017, які відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами від 19.02.2019 року, приєднані до матеріалів кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3