Рішення

від 13.12.2021 по справі 331/4027/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

13.12.2021

Справа № 331/4027/20

Провадження № 2/331/367/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Антоненко М.В.

за участю секретаря - Федорової К.Д.

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 54605, 50 гривень.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2020 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено судове засідання по справі на 08 годину 45 хвилин 22 лютого 2021 року у приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2021 року здійснено перехід з розгляду цивільної справи з порядку спрощеного провадження, на розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням. Призначено підготовче судове засідання по справі на 10 годину 30 хвилин 24 вересня 2021 року у приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2021 року справу призначено до слухання на 13.12.2021 року на 08 год. 50 хв.

У судове засідання представник позивача не з*явився. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує та просить суд винести заочне рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, яке було призначено на 13.12.2021 року на 08 год. 50 хв. не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не сповістив. Крім того, у попередніх судових засіданнях ОСОБА_1 проти позову заперечував та вважав його необґрунтованим.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріли справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливіш суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави- учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За змістом ст. 55, 64, 124 Конституції України право на судовий захист гарантується та забезпечується. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежений. Цей принцип знайшов своє відображення і в рішенні Конституційного суду № 9-зп від 25.12.1997 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими, речовими і електронними доказами;

висновками експертів;

показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на виконання Указу Президента України від 27.03.1998 № 222/98 розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації від 10.07.1998р. за № 376 у Запорізькій області створено Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, який виконує державну програму забезпечення сільських громадян житлом.

Комунальна установа Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради /далі-Фонд/ є неприбутковою установою.

Діяльність Фонду чітко регламентована нормативними актами, згідно з якими основним джерелом формування коштів Фонду є державний бюджет.

Надання пільгових кредитів є єдиним видом діяльності Фонду.

Кредити надаються за рахунок бюджетних коштів відповідно до Правил надання кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 №1597 зі змінами та доповненнями та Правил надання пільгових довгострокових кредитів мешканцям сіл, селищ, селищ міського типу та міст районного значення за Цільовою регіональною програмою Сільське подвір`я , затвердженими Розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації.

21 травня 2008 року між Фондом та громадянином ОСОБА_2 , відповідно до Правил та на підставі його заяви було укладено кредитний договір № 5319 на суму 50000,00 грн. для купівлі та реконструкції житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 терміном на десять років зі сплатою 3% річних за користування кредитом.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За умовами кредитного договору (п.2.1.) кредит надається шляхом перерахування грошових коштів на особистий рахунок продавця житлового будинку, сплатою рахунків за будівельні матеріали та обладнання, а також здійснення страхового платежу згідно договору страхування ризику неповернення кредиту.

ОСОБА_2 , згідно його заяв були перераховані кошти на рахунок продавця будинку ОСОБА_1 у сумі 34 000,00 грн. і оплачені рахунки на будівельні матеріали і металопластикові вікна, що підтверджується платіжними дорученнями: від 128.08.2008 № 85 на суму 34 000,00 грн., від 29.08.2008 № 108 на суму 9 344,50 грн., від 12.09.2008 № 124 на суму 5 655,50 грн. та здійснені страхові платежі у сумі 693,88 грн., 190,70 грн. 115,42 грн.

Загальна сума наданого кредиту складає 50 000,00 грн.

Суми виданого кредиту відображені у Додатку №1 (видача кредиту), який підписано Позичальником і є невід`ємною частиною кредитного Договору.

Зобов`язання за кредитним договором Фондом були виконані у повному обсязі.

При виконанні Фондом умов кредитного договору будь-яких зауважень та заперечень від позичальника не надходило.

Згідно п.2.3. кредитного договору та Додатку № 2 (графік повернення кредиту) до нього, погашення кредиту та відсотків за користування ним здійснюється грошовими коштами щорічно, до першого вересня кожного року.

Повне погашення кредиту передбачено до 01 вересня 2017 року.

Умови повернення були узгоджені сторонами, про що свідчать підписи сторін на Додатку № 2 (графік повернення кредиту).

У заяві позичальника ОСОБА_2 від 21.05.2008 року зазначено, що з умовами надання кредиту та методикою розрахунків, щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та інших платежів, ознайомлений.

Позичальник здійснював погашення кредиту чотири роки, потім платежі припинились у зв`язку з чим виникла заборгованість по кредитному договору.

Відповідно до ст.534 Цивільного Кодексу України та п.2.5. кредитного договору суми коштів, які сплачувались Позичальником зараховувались в такій послідовності: штраф (пеня); відсотки за користування кредитом; частина кредиту.

За прострочку терміну повернення кредиту, згідно п.5.2. кредитного договору, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від не внесеної в строк суми платежів.

Задля уникнення подальшого зростання пені 16 серпня 2017 року була укладена додаткова угода № 1235 до кредитного договору № 5319, відповідно до якої батько позичальника ОСОБА_1 взяв на себе обов`язки по сплаті кредиту і нарахувань до нього за ОСОБА_2 .

Додатковою угодою було зафіксовано суму боргу за несплачені періоди у розмірі 17211,36 грн. та тіло кредиту у розмірі 7788,64 грн. всього 25000,00 гри., які ОСОБА_1 зобов`язався сплатити до 01.11.2017 року, також була здійснена реструктуризація боргу на три роки. Останній термін погашення передбачений Графіком повернення кредиту до 01.11.2019 року. Однак ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту.

У зв`язку з чим станом на 29.10.2020 року виникла заборгованість у розмірі 54605,50 грн., що складається з кредиту - 25000,00 грн., фіксованої суми нарахувань на дату укладання додаткової угоди - 17211,36 грн., відсотків за користування кредитом - 2245,89 грн., а також пені, яка нарахована на початок карантину (12.03.2020 р.) в сумі 10148,25 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором термін.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку встановленим договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги , позика повинна бути повернена позичальником протягом 30 днів з дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення від 14.08.2021 року № 284 вимога Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради про повернення суми заборгованості, відповідачем залишена без задоволення.

Таким чином, судом встановлено наявність між сторонами кредитних правовідносин, факт порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за договором та наявність заборгованості в сумі 54605,50 гривень, через що позов слід задовольнити .

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 611, 629, 1049,1050 ЦК України, ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 13, код ЄДРПОУ 25488480) заборгованість за кредитним договором № 5319 від 21 травня 2008 року в сумі 54605 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунальної установи Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Запорізької обласної ради (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 13, код ЄДРПОУ 25488480) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко