Постанова

від 21.12.2021 по справі 310/2272/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.12.2021 Справа № 310/2272/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/3876/21 Головуючий у 1-й інстанції: Полянчук Б.І.

Є.У.№ 310/2272/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко Марини Рафаелівни, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та про скасування рішення приватного нотаріуса,

за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р., треті особи: головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, скасування рішення приватного нотаріуса.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою. 02.11.2020 приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р. видав їй свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, у тому числі і на 0,0432 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 . У цей же день за нею було зареєстровано право власності на зазначене майно в Державному реєстрі речових прав.

Пізніше вона дізналася, що частину земельної ділянки у розмірі 0,0250 га її чоловік 22.07.2005 продав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте зміни до Державного акту на право власності на земельну ділянку внесені не були, хоча набувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оформили право власності на придбану земельну ділянку та зареєстрували своє право власності на неї.

З метою усунення допущеної помилки вона звернулась до Міськрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про виправлення технічної помилки. 14.01.2021 державним кадастровим реєстратором відмовлено у виправленні помилки з тих підстав, що відомості Державного земельного кадастру відповідають документам, які стали підставою їх внесення.

Приватний нотаріус Дмитренко М.Р. також відмовив їй у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину від 02.11.2020.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд на підставі ст.1300 ЦК України внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2020, реєстровий номер 817, виданого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р. на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши, що спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,0182 га, кадастровий номер 23104000000:09:013:0090, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також скасувати рішення приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р. індексний №54903486 від 02.11.2020, яким було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0182 га, кадастровий номер 23104000000:09:013:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0432 га, кадастровий номер 23104000000:09:013:0090, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Судове рішення мотивовано тим, що правила ст.1300 ЦК України врегульовують можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за умов, відповідно, відсутності або наявності спору між спадкоємцями. Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтва про право на спадщину з`являються інші спадкоємці. У даному випадку інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, на яке видано свідоцтво про право на спадщину, відсутні, тому внесення змін в свідоцтво в порядку ст.1300 ЦК України є неможливим.

Не погоджуючись з рішенням суду,ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув уваги на висновок Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 у справі №304/1300/16-ц, в якому визначено право на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину одноосібному власнику спадкового майна.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшли Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельна за цією ж адресою.

Право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,0432 га за цією ж адресою, кадастровий номер 2310400000:09:013:0090, підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЗП № 095484 від 13.01.2005, виданим Бердянським міським управлінням земельних ресурсів (а.с. 14).

02.11.2020 приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р. видала Риндіній ОСОБА_1 як спадкоємцю першої черги свідоцтво про право власності на спадкове майно (а.с. 10).

Право власності на спадкову земельну ділянку зареєстровано 02.11.2020, номер запису про право власності 38963734 (а.с. 11).

Проте, ще за свого життя ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 22.07.2005 продав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному (а саме по 1/2 частці) у власність земельну ділянку площею 0,0250 га із загальної площі 0,0432 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , в межах згідно з планом (а.с. 15).

Покупці у відповідності до вимог земельного законодавства зареєстрували право власності на придбану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 2310400000:09:013:0098 , але попередньо не внесли зміни до даних Державного земельного кадастру в земельну ділянку загальною площею 0,0432 га з кадастровим номером 2310400000:09:013:0090.

Отже фактично до складу спадкового майна увійшли не 0,0432 га, як зазначено в свідоцтві про право на спадщину, а 0,0182 га, оскільки за свого життя спадкодавець розпорядився 0,0250 га, уклавши договір купівлі-продажу з третіми особами.

ОСОБА_1 18.01.2021 подала державному кадастровому реєстратору заяву №99/176-21 про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру (а.с. 16).

За результатами розгляду зазначеної заяви державним кадастровим реєстратором 14.01.2021 відмовлено у виправленні помилок у зв`язку з встановленням факту, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку з виявленням відповідних технічних помилок у таких документах (а.с. 17).

09.03.2021 ОСОБА_1 подано приватному нотаріусу Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р. заяву про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р., зареєстрованому в реєстрі № 817, на спадкове майно - земельну ділянку, площею 0,0432 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в частині площі земельної ділянки (а.с. 26).

11.03.2021 листом за №65/01-16 приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р. надано ОСОБА_1 інформацію щодо неможливості внесення змін до виданого свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 27).

Статтею 4 ЦПК України (в чинній на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом редакції) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічну норму містить і ЦПК України в чинній редакції.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

Згідно з пунктом 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22 грудня 2010 року № 3253/5, у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Згідно вимог статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Застосування положень статті 1300 ЦК України є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину стає відомо про існування інших спадкоємців.

ЦК України не встановлює переліку підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та не пов`язує можливість внесення таких змін виключно з фактом прийняття спадкоємцем спадщини після спливу шестимісячного строку для її прийняття в межах встановленого судом додаткового строку.

При цьому, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців та у разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.

Такі висновки узгоджують з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18).

Відповідно частини шостої статті 79-1 ЗК України у редакції, чинній на відчуження спадкодавцем земельної ділянки, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно з частиною дев`ятою статті 79-1 вказаної редакції ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (стаття 10 зазначеної редакції ЗК України).

Відповідності до статті 27 Закону України Про державний земельний кадастр у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Судом першої інстанцій було встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2310400000:09:013:0090, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) на праві власності належала спадкодавцю, який за договором купівлі-продажу від 13.01.2005 частину ділянки, площею 0,0250 га, продав третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Проте відповідні зміни до Державного земельного кадастру у відповідності до ст.27 Закону Про державний земельний кадастр внесені не були, внаслідок чого позивачка неправомірно отримала у спадок 0,0250 га земельної ділянки, якою спадкодавець розпорядився за свого життя ще у 2005 році.

Статтею1300 ЦК встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України , як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Встановивши відсутність спадкоємців, які претендували би на майно, на яке видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.11.2020, суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість внесення змін у свідоцтво в порядку ст.1300 ЦК України.

Окрім того, апеляційний суд вважає правильним висновок суду про відмову у задоволені позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Дмитренко М.Р. індексний №54903486 від 02.11.2020, оскільки вказані вимоги є похідними від позовних вимог про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2020.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не звернув уваги на висновок Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 у справі №304/1300/16-ц є неспроможними, оскільки внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку. Правовий висновок, на який посилається позивачка, зроблено Верховним Судом за інших фактичних обставин.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 22.12.2021.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська