Постанова

від 21.12.2021 по справі 132/973/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/973/21

Провадження № 22-ц/801/2578/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Сопруна В. В.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Іванівської сільської ради на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гопкіна П. В. в залі суду в смт Літин Вінницької області , повний текст якого складено 05 листопада 2021 року,

у цивільній справі № 132/973/21 за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення договорів оренди землі шляхом визнання укладених додаткових угод,

встановив:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення договорів оренди землі шляхом визнання укладених додаткових угод.

В обґрунтування позову посилається на те, що 01.10.2014 між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області було укладено договори оренди землі №725, №726, №727, №728, №'729, №730, №731, №732, №733, №;734, №735, №736 відповідно до яких, в оренду передавались земельні ділянки з кадастровими номерами: 0522487000:01:000:1005; 0522487000:02:000:0293; 0522487000:02:000:0288; 0522487000:02:000:0287; 0522487000:02:000:0320; 0522487000:01:000:1004; 0522487000:02:000:0316; 0522487000:01:000:1007; 0522487000:02:000:0295; 0522487000:01:000:0999; 0522487000:02:000:0294; 0522487000:01:000:0998 (далі - Договори).

Відповідно до п.8 вищезазначених Договорів вони укладені терміном на 7 (сім) років, дата закінчення їх терміну - 30.09.2021.

Оскільки орендар має переважне право поновлення оренди на новий строк, тому 30.09.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про поновлення договорів оренди землі № № 725-736. Термін виконання поданих клопотань відповідно до Опису прийнятих документів - до 02.11.2020. Крім того, 02.12.2020 було замовлено та отримано Агрохімічні паспорти земельних ділянок, які перебувають в оренді відповідно до вищезазначених договорів оренди землі. Тобто, позивачем виконано всі необхідні передбачені законодавством дії для продовження договорів оренди землі.

Оскільки земельні ділянки були передані Іванівський сільській раді Калинівського району Вінницької області Воєвода Ю. П. звернувся до відповідача із клопотанням про продовження терміну дій Договорів. До клопотань буди додані проекти додаткових угод. Ним отримано інформацію про те, що рішенням сесії від 05.02.2021 його клопотання були задоволені. Але оскільки рішення прийняте Іванівською сільською радою не відповідало регламенту Іванівської сільської ради, рішенням позачергової сесії від 17.02.2021 ОСОБА_1 відмовлено у продовженні терміну дії Договорів із зазначенням причини - недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи. Однак позивач посилається на те, що того ж дня тим же органом іншому орендарю було продовжено договір оренди на п`ять земельних ділянок та з різним видом угідь (пасовища, сіножаті, рілля).

Звертає увагу, що ним були направлені клопотання про продовження договорів оренди землі, а відповідачем без висловлення своїх можливих зауважень чи пропозицій було спочатку прийнято рішення про продовження договорів оренди землі, а потім прийнято рішення про відмову у продовжені договорів оренди землі. Не було узгоджено з позивачем істотних умов договору та не було направлено листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином із посиланням на допущені відповідачем порушення ОСОБА_1 просив: визнати протиправним та скасувати рішення Іванівської сільської ради 7 сесії 8 скликання від 17.02.2021; визнати укладеними додаткові угоди в редакції зазначені в позовній заяві; стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати; встановити судовий контроль за виконанням рішення (а. с. 7-22 том 1).

06.09.2021 стороною позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просив: визнати протиправними та скасувати рішення Іванівської сільської ради 7 сесії 8 скликання № № 116-127 від 17.02.2021; визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі (а. с. 47-54 том 2), стягнути на його користь судові витрати та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області 7 сесії 8 скликання від 17 лютого 2021 року за № 116, №117, №118, №119, №120, №121, №122, №123, №124, №125, №126, №127 про відмову у продовженні терміну дії договорів оренди земель від 01 жовтня 2014 року № № 725-736.

Визнано укладеними додаткові угоди між Іванівською територіальною громадою Хмільницького району Вінницької області та ОСОБА_1 :

1.№725 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер - 0522487000:01:000:1004 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

2.№726 на земельну ділянку площею 0,3935 га, кадастровий номер - 0522487000:01:000:0998 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

3.№727 на земельну ділянку площею 1,2229 га, кадастровий номер - 0522487000:01:000:1007 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

4.№728 на земельну ділянку площею 0,9607 га, кадастровий номер - 0522487000:01:000:0999 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

5.№729 на земельну ділянку площею 5,2471 га, кадастровий номер - 0522487000:02:000:0287 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

6.№730 на земельну ділянку площею 6,3995 га, кадастровий номер - 0522487000:02:000:0288 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

7.№731 на земельну ділянку площею 1,8345 га, кадастровий номер - 0522487000:02:000:0293 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

8.№732 на земельну ділянку площею 2,1940 га, кадастровий номер - 0522487000:02:000:0294 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

9.№733 на земельну ділянку площею 6,1498 га, кадастровий номер - 0522487000:02:000:0295 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

10.№734 на земельну ділянку площею 10,6908 га, кадастровий номер - 0522487000:02:000:0320 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

11.№735 на земельну ділянку площею 13,3317 га, кадастровий номер - 0522487000:01:000:1005 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки;

12.№736 на земельну ділянку площею 10,4233 га, кадастровий номер - 0522487000:02:000:0316 на 7 років, орендна плата в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, до договорів оренди земельних ділянок від 01 жовтня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області та ОСОБА_1 .

Стягнуто з Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 17 252 (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8000 (вісім тисяч) грн. у відшкодування витрат за надання правничої допомоги.

В решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в ході судового розгляду встановлено непослідовну поведінку відповідача, де спочатку було прийняте позитивне рішення, однак після виявлення регламентних помилок вирішується питання про виправлення помилок. При вирішенні питання про виправлення регламентних помилок, цим же органом приймається рішення, що за суттю та наслідками прямо суперечить попередньому (хоча всі умови та сторони залишалися ідентичними), що свідчить про відмову відповідача від виконання свого зобов`язання, порушення умов договору, вимог цивільного законодавства та ділових звичаїв.

Також Іванівська сільська рада не вправі була скасовувати своє попереднє рішення № 95/2 від 05.02.2021, вносити до нього зміни, оскільки вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав і суб`єкти цих правовідносин заперечували проти їх зміни чи припинення.

При цьому, матеріалами цивільної справи доводиться, що сторони все таки дійшли домовленості, оскільки сільська рада рішенням № 95/2 від 05.02.2021 вирішила продовжити термін дії Договорів, сільський голова підписав додаткові угоди (а. с. 21 - 32 том 2) і ця обставина не заперечувалась відповідачем, ніхто не клопотав про визнання цих доказів недопустимими.

Судом враховано ту обставину, що позивач ОСОБА_1 дотримувався своїх обов`язків як орендаря, відповідно до умов Договорів та вимог законодавства.

Отже, суд дійшов до висновку, що рішення Іванівської сільської ради 7 сесії 8 скликання від 17 лютого 2021 року за № № 116-127 про відмову у продовженні терміну дії договорів оренди земель від 01 жовтня 2014 року № № 725-736, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, суд також дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання укладеними додаткових угод між Іванівською територіальної громадою та ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року Іванівська сільська рада, діючи через свого представника адвоката Путіліна Є. В., 17 листопада 2021 року подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим, тому просить його скасувати та постановити нове про закриття провадження у цій справі та роз`яснити позивачу його право звернутись до господарського суду Вінницької області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з договорами оренди землі № № 725-736 від 01 жовтня 2014 року позивачу земельні ділянки надавались для ведення фермерського господарства. Так, 30.07.2015 було зареєстроване Фермерське господарство Воєвода Юрій Петрович основний вид діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Так, нормами статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, спори, пов`язані із використанням земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, розглядаються господарськими судами. Тобто у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах, є юридичні особи. Отже вважає, що позивач звертаючись до суду загальної юрисдикції помилково визначив належність спору до загальної юрисдикції відповідно до змісту правовідносин та суб`єктивного складу сторін спору як таких, що виникли на підставі Закону України Про фермерське господарство . Однак суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та безпідставно відмовив у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Впродовж встановленого судом строку від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тиховського М. О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Іванівської сільської ради в повному обсязі, а рішення суду залишити без змін.

Вказує, що у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 (провадження №12-21гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства. Як наслідок, ніяких дій щодо переходу такого права в розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчинено не було. Орендарем по договорах оренди є ОСОБА_1 , а не створене ним фермерське господарство. Крім того, в Статуті ФГ Воєвода Ю. П. земельні ділянки, які є предметом розгляду у цій справі, відсутні, що лише додатково підтверджує, що перехід прав на орендовані ОСОБА_1 земельні ділянки до юридичної особи ФГ не відбувся.

В судовому засіданні представники відповідача Іванівської сільської ради - адвокат Путілін Є. В. та сільський голова Кулик М. Л. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тиховський М. О. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважають законним, таким, що підлягає залишенню без змін.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов до наступних висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що відповідно до договорів оренди від 01.10.2014 позивач ОСОБА_1 як орендар уклав договори з орендодавцем Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області про передання в оренду земельних ділянок із відповідними кадастровими номерами та площею для ведення фермерського господарства. Договори укладені на 7 років. (а. с. 26-90 том 1).

Заздалегідь до закінчення строку договорів оренди позивачем виконано нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що зазначені у Договорах (а. с. 91-102 том 1) та виготовив агрохімічні паспорти зазначених земельних ділянок (а. с. 103-114 том 1).

Перед закінченням строку вищевказаних договорів оренди у встановлені строки позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявами про поновлення договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (а. с. 115-126 том 1).

15.01.2021 йому надано відповідь про те, що за результатами розгляду клопотань було встановлено, що зазначені земельні ділянки передані у комунальну власність Калинівській міській територіальній громаді (а. с. 127 том 1).

01.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до голови Іванівської сільської ради із клопотаннями, відповідно до яких, із посиланням на ст. 33 Закону України Про оренду землі просив продовжити термін дії договорів оренди земельних ділянок не території с. Уладівка Хмільницького району Вінницької області із земель сільськогосподарського призначення строком на 7 років (а. с. 128-139 том 1).

22.03.2021 Іванівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області на інформаційний запит надано відповідь (а. с. 142 том 1) про те, що дванадцять поданих ОСОБА_1 клопотань про продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок були винесені на розгляд чергової 6 сесії Іванівської сільської ради 8 скликання. В подальшому при формуванні протоколу та рішення 6 сесії 8 скликання від 05.02.2021 Про продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок секретарем Іванівської сільської ради ОСОБА_2 було виявлено, що рішення сесії по вищевказаному питанню приймалось одним пакетом по дванадцяти договорах оренди на земельні ділянки з різним видом угідь (рілля, сіножаті, пасовище), площею та відповідно різними кадастровими номерами земельних ділянок. Зазначають, що дане рішення не відповідає регламенту Іванівської сільської ради. Після чого секретарем було подано доповідну записку по вищевказаному факту та з метою врегулювання даного питання запропоновано винести клопотання ОСОБА_1 до розгляду позачерговою сесії сільської ради. Рішеннями № № 116-127 7 сесії Іванівської сільської ради 8 скликання від 17.02.2021 ОСОБА_1 відмовлено у продовженні терміну дії договорів оренди землі на підставі ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі - недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, ч. 1 п. 37, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Рішенням Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області за № 95/2 від 05.02.202 (а. с. 204 том 1) за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі, сільська рада вирішила продовжити термін дії Договорів; визначити орендну плату у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок; уповноважено сільського голову підписати додаткові угоди до договорів оренди землі із врахуванням змін; ОСОБА_1 визначено укласти з Іванівською сільською радою додаткові угоди.

У відповідності до пункту № 14 порядку денного протоколу №5 засідання постійної комісії з питань регулювання та реформування земельних відносин, охорони природи, екології, благоустрою від 04.02.2021 (а. с. 166-169 том 2) вирішено рекомендувати внести зміни до договорів оренди землі від 01.10.2014 укладених між ГУ Держгеокадастру Вінницької області та ОСОБА_1 в частині зміни орендодавця та збільшення орендної плати до 12% без продовження терміну дії.

Додатковими угодами до Договорів (а. с. 21 - 32 том 2) Іванівська територіальна громада Хмільницького району Вінницької області в особі сільського голови Кулика М. М, та орендаря ОСОБА_1 уклали угоду про продовження терміну дії договору оренди земельних ділянок котрі є предметом позову. Визначено розмір орендної плати у грошовій формі в розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки. Всі інші умови договору оренди земельної ділянки залишено без змін. Додаткова угода підписана головою Іванівської територіальної громади та міститься печатка сільської ради.

Відповідно до п. 5 порядку денного протоколу №6 засідання постійної комісії з питань регулювання та реформування земельних відносин, охорони природи, екології, благоустрою від 17.02.2021 (а. с. 170-171) вирішено рекомендувати сільській раді скасувати рішення 6 сесії 8 скликання № 95/2 від 05.02.2021 Про внесення змін до договору оренди землі . Пунктом 6 порядку вирішено рекомендувати сільській раді відмовити у продовженні терміну дії Договорів.

Рішеннями Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області за № № 116-127 7 сесії Іванівської сільської ради 8 скликання від 17.02.2021 (а. с. 145-156 том 1) ОСОБА_1 відмовлено у продовженні терміну дії договорів оренди землі, вирішено повернути Іванівській сільській раді земельні ділянки.

Рішенням Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області за № 95 від 05.02.2021 (а. с. 157-158 том 1) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Маяк продовжено строк дії договорів оренди землі від 20.12.2006 на земельні ділянки. Отже вказаними доказами, позивач вказує на суперечності у діях відповідача.

Розглядаючи цю справу по суті, суд першої інстанції вважав, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Проте такий висновок суду першої інстанції помилковий.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У справі що розглядається спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем з приводу визнання незаконними та скасування рішень про відмову у продовжені договорів оренди землі, поновлення договорів оренди землі шляхом визнання укладених додаткових угод.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 20 Господарського процесуального кодексу України, стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, у статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Суд першої інстанції всупереч вимог статті 19 ЦПК України не перевірив чи відноситься справа до цивільної юрисдикції, що є неприпустимим.

Так, в матеріалах справи міститься копія рішення № 1 про створення Фермерського господарства Воєвода Юрій Петрович від 05 грудня 2014 року (а. с. 137 том 2); копія Статуту фермерського господарства Воєвода Юрій Петрович , затвердженого Рішенням засновників цього фермерського господарства від 05 грудня 2014 року (а. с. 140-149 том 2).

Згідно з договорами оренди землі № № 725-736 від 01 жовтня 2014 року позивачу ОСОБА_1 земельні ділянки надавались для ведення фермерського господарства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.2015 було зареєстроване Фермерське господарство Воєвода Юрій Петрович , ідентифікаційний код юридичної особи 39921396 основний вид діяльності 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, засновником якого є ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду становить: 100 грн (а. с. 155 том 2).

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV), у редакції, чинній на час надання відповідачеві земельних ділянок, укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон № 973-IV.

За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 691/1148/17 та від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 02 жовтня 2019 року №922/538/19, від 22 жовтня 2020 року №922/1974/19.

Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, спори, пов`язані із використанням земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, розглядаються господарськими судами.

Як вказувалось вище 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 прийняв рішення № 1 про створення фермерського господарства та в це й же день ним було затверджено Статут Фермерського господарства Воєвода Юрій Петрович . Як встановлено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фермерське господарство було зареєстровано 30.07.2015, номер запису 11531020000001051.

Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи.

Отже звертаючись до суду загальної юрисдикції позивач помилково визначив належність спору до загальної юрисдикції відповідно до змісту правовідносин та суб`єктного складу сторін спору як таких, що виникли на підставі Закону України Про фермерське господарство.

Суд першої інстанції зазначені обставини не з`ясував та помилково відкрив провадження у справі та розглянув спір з порушенням правил цивільної юрисдикції.

Згідно з частинами першою, другою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Оскільки суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної підсудності справи та розглянув у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 367, 377, 381, 382 ЦПК України, суд ,

постановив:

Апеляційну скаргу Іванівської сільської ради задовольнити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Вінницького апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: М. В. Матківська

В. В. Сопрун