Рішення

від 21.12.2021 по справі 372/2226/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2226/21

Провадження № 2-1366/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Литвинюк Ю.М.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю І ЕЛ СІ ГРУП до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення ,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 р. позивач звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкоди в користуванні ТОВ "І ЕЛ СІ ГРУП" житловим будинком та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом примусового виселення ОСОБА_1 та усунення перешкоди в користуванні ТОВ "І ЕЛ СІ ГРУП" житловим будинком та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом примусового виселення ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29.01.2021 року у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю І ЕЛ СІ ГРУП знаходиться : житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 731.6 кв.м., житловою площею: 86,7 кв.м, (який включає: А-житловий будинок, Б-гараж, В-сарай, Г-альтанка, Р-огорожа, р1-р2-ворота; хвіртка, рЗ-вимощення; р4-септік; р5- ємкість. ) що зареєстрований в реєстрі за № 1930316132231, земельна ділянка 0,0779 га, кадастровий номер 3223155400:05:099:0101, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 3223155400:05:099:0100, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 . Пізніше, було встановлено, що вказаний житловий будинок та земельні ділянки займають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без будь-якої правової підстави. Відповідачі проживають на за вказаною вище адресою вже тривалий час, користуються електричною енергією та природним газом, однак рахунки за таке споживання вони не сплачують.

Ухвалою суду від 26.07.2021 відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 37).

Ухвалою суду від 27.10.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явися, подав заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з`явились повторно, хоч про час і місце слухання справи належним чином повідомлені, заяв, клопотань чи заперечень суду не надавали.

Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 , ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що 29.01.2021 року у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю І ЕЛ СІ ГРУП знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 731.6 кв.м., житловою площею: 86,7 кв.м, (який включає: А-житловий будинок, Б-гараж, В-сарай, Г-альтанка, Р-огорожа, р1-р2-ворота; хвіртка, рЗ-вимощення; р4-септік; р5- ємкість. ) що зареєстрований в реєстрі за № 1930316132231, земельна ділянка 0,0779 га, кадастровий номер 3223155400:05:099:0101, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 3223155400:05:099:0100, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються актом приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу ТОВ "І ЕЛ СІ ГРУП", серія та номер: 12,13, виданий 29.01.2021, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кийова В.В.., інформаційною довідкою № 255032356 від 29.04.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Статтями 41,47 Конституції України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Згідно зі статтею 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду(частини перша, друга цієї статті).

При вирішенні питання про виселення члена сім`ї колишнього власника житла суд має враховувати і загальні норми, що регулюють питання реалізації права власності.

Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Як вказує Велика Палата Верховного суду у своїй Постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло згідно з статтею 8 Конвенції, щодо пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі й колишніх. Права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача. Важливе юридичне значення для правильного вирішення спору у цій справі має факт дослідження обставини того, чи мають Відповідачі інше житло для проживання.

Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У силу вимог ч. 1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник житлового будинку, квартири, згідно ст. 383 ЦК України, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Власник майна, згідно ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-158цс14 від 5 листопада 2014 року, яка є обов`язковою для всіх судів.

У статті 114 ЖК УРСР передбачено підстави виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення, а частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено у ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому, право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.2ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Частинами 1, 2ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316,317,319,321 ЦК України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 78, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 321,358,363,391,Цивільного кодексу, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ТОВ І ЕЛ СІ ГРУП житловим будинком та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом примусового виселення ОСОБА_1 .

Усунути перешкоди в користуванні ТОВ І ЕЛ СІ ГРУП житловим будинком та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом примусового виселення ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя О.М.Зінченко