Постанова

від 16.12.2021 по справі 916/3080/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3080/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" - адвокат Попова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2021

по справі №916/3080/20

за позовом Компанії „Бівен Інвестментс Лтд» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені»

до ОСОБА_1

про стягнення 2 258 400,00 грн

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2020 Компанія „Бівен Інвестментс Лтд» (далі у - Компанія) звернулась до Господарського суду Одеської області в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені» (далі - ТОВ „Лагуна-Рені» ) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення збитків завданих ТОВ „Лагуна-Рені» під час виконання обов`язків директора, у загальному розмірі 2 258 400 грн, які складаються із безпідставно перерахованих відповідачем на власний рахунок коштів у розмірі 1 910 000 грн, а також вартості втраченого майна (автомобіля), у розмірі 348 400 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Компанія посилається на завдання відповідачем збитків товариству під час перебування на посаді директора у зв`язку із безпідставним перерахуванням на власний рахунок грошових коштів, а також втратою автомобіля.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.06.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Лагуна-Рені» збитки у розмірі 1 910 000 грн, в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Компанією у діях відповідача таких елементів складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, яка полягає у безпідставному перерахуванні відповідачем грошових коштів товариства на власний рахунок, вина та причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою та завданою шкодою. За твердженням місцевого господарського суду, поведінка ОСОБА_1 , яка полягала у перерахуванні коштів у розмірі 1 910 000 грн з рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» на власний рахунок вочевидь не відповідала інтересам позивача, основною метою діяльності якого є отримання прибутку. Таким чином, дії ОСОБА_1 мають ознаки недобросовісності та особистої заінтересованості, що, відповідно, свідчить, на переконання суду першої інстанції, про наявність правових підстав для задоволення заявлених Компанією позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 збитків у розмірі 1 910000 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 збитків у розмірі 348 400 грн, завданих ТОВ „Лагуна-Рені» у зв`язку з втратою автомобіля, місцевий господарський суд зазначив, що розмір збитків, завданих втратою автомобіля, мав бути визначений на підставі звіту про оцінку майна. Проте, в порушення вимог процесуального законодавства Компанією не було надано суд належних доказів на підтвердження визначення розміру завданих збитків у зв`язку із втратою автомобіля, розмір яких у буду-якому випадку мав визначатись із урахуванням фізичного зносу транспортного засобу. Крім того, як відзначено місцевим господарським судом, Компанією взагалі не було надано документів на підтвердження вартості автомобіля на момент його придбання позивачем у ТОВ „Український лізинговий фонд» . З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність Компанією розміру заявлених до стягнення збитків, завданих у зв`язку з втратою автомобіля, що, відповідно, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 всіх елементів складу цивільного правопорушення, та, в свою чергу, має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених Компанією позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення збитків у розмірі 348 400 грн.

З приводу заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що 28.03.2017р. відбулись загальні збори учасників ТОВ „Лагуна-Рені» , за результатами проведення яких були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом №01-03/2017: про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ „Лагуна-Рені» з 09.03.2017р. та про призначення на посаду директора ТОВ „Лагуна-Рені» з 10.03.2017р. ОСОБА_2 . Однак, як відзнав суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передання ОСОБА_1 за актом приймання-передачі ОСОБА_2 документів, які стосуються діяльності ТОВ „Лагуна-Рені» , у зв`язку з чим, суд визнав обґрунтованими доводи позивача про відсутність у ТОВ „Лагуна-Рені» можливості своєчасно довідатись про завдання колишнім директором збитків товариству. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності здійснення розрахунку строків позовної давності з 18.04.2017, що, з урахуванням запровадженням на території України та внесенням до ЦК України змін, згідно яких строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявленого клопотання про застосування інституту позовної давності до заявлених Компанією позовних вимог.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24 червня 2021 року по справі №916/3080/20 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Лагуна-Рені збитків у розмірі 1 910 000 грн та судового збору у розмірі 29 785 грн скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак підлягає скасуванню із прийняттям судового рішення про відмову у позові у повному обсязі у зв`язку із наступним.

За твердженням апелянта, судом першої інстанції не було прийнято до уваги об`єктивну неможливість надати оригінал Договору безвідсоткової позики та Довіреності на його укладання і не прийнято до уваги інші докази по справі, які підтверджують реальність укладеного Договору та виникнення відповідних правовідносин між ТОВ Лагуна-Рені та ОСОБА_1 .

Посилаючись на приписи ст.86 ГПК України, ст.ст. 218, 1047 ЦК України апелянт зазначає, що при перерахуванні коштів з рахунку ТОВ Лагуна-Рені на рахунок ОСОБА_1 було чітко вказано що перерахування кошті здійснювалось на підставі Договору безвідсоткової позики № 001 від 16.03.2017. Суду були надані належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для відповідного перерахування коштів, а саме Договір, додаток до нього, довіреність.

За твердженням апелянта, витребування оригіналів доказів та їх огляд в судовому засіданні є правом, а не обов`язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням. В процесі розгляду справи було встановлено, що існували та тривають до теперішнього часу судові процеси за участю ОСОБА_1 , як колишнього директора ТОВ Лагуна-Рені , з яких вбачається, що тривалий час відповідач по справі взагалі не отримував зарплатню від ТОВ Лагуна-Рені , і на власний ризик здійснювала дії по збереженню майна товариства до його продажу на прилюдних торгах. Після звільнення вона намагалась поновитись на посаді директора у спосіб, визначений законодавством. Тобто, на переконання апелянта, всіма своїми діями ОСОБА_1 не намагалась відсторонитись від ТОВ Лагуна-Рені і жодним чином не діяла всупереч та не враховуючи інтереси ТОВ Лагуна-Рені , його працівників, а також органів приватного та публічного права, перед яким ТОВ Лагуна-Рені мало борги, і які, в тому числі, обґрунтованих та законних дій ОСОБА_1 були погашені.

ОСОБА_1 зазначає, що не спростовує той факт, що кошти, які були з неї стягнуті оскаржуваним рішенням суду не були нею отримані, проте вони були нею отримані відповідно до Договору позики відповідно до норм законодавства, а не в будь-який інший спосіб, в тому числі з метою спричинення збитків ТОВ Лагуна-Рені .

На переконання апелянта, суд першої інстанції не врахувавши всі обставини справи підійшов до відсутності оригіналу Договору та додатків до нього формально, не оцінивши у сукупності всі обставини справи, без належного обґрунтування за яких причин тільки відсутність оригіналу Договору при наявності інших доказів по справі підтверджує, що між ТОВ Лагуна-Рені та ОСОБА_1 не виникли договірні зобов`язання, передбачені Цивільним кодексом України.

Скаржник також вважає, що і ТОВ Лагуна-Рені в процесі розгляду справи було підтверджено наявність договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем за Договором. Про вказану обставину, на думку апелянта, свідчить той факт що в процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог та доповнення підстав позову, відповідно до якої позивач просив суд визнати недійсним договір безвідсоткової позики № 001 від 16.03.2017 та додаток до договору. Проте, судом першої інстанції не було враховано вказаного факту при винесенні оскаржуваного рішення.

Як вважає апелянт, у даній справі жоден з елементів, необхідних для настання цивільно-правової відповідальності для стягнення збитків не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема в судовому рішенні немає посилання на жоден нормативний акт чи судове рішення, яким встановлена протиправна поведінка відповідача з приводу перерахування коштів, в судовому рішенні не вказано, в чому полягає негативний для ТОВ Лагуна-Рені результат перерахування коштів, відсутній причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, оскільки ОСОБА_1 при перерахуванні коштів діяла в межах Договірних відносин, то вина у вказаному випадку для настання цивільно-правової відповідальності по спричиненню збитків виключається.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/3080/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2021 та призначено справу до розгляду на 13.10.2021.

Судом апеляційної інстанції ухвалою від 13.10.2021 відкладено розгляду справи на 03.11.2021.

У судовому засіданні від 03.11.2021 оголошено перерву до 16.11.2021.

16.11.2021 у судовому засіданні було оголошено перерву до 29.11.2021.

У судовому засіданні від 29.11.2021 оголошено перерву до 16.12.2021.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від Компанії „Бівен Інвестментс Лтд» в якому Компанія просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень Компанія зазначає, що ТОВ Лагуна-Рені та Компанією не визнається факт укладення договору позики та додаткової угоди до нього з відповідачем, оскільки після звільнення ОСОБА_1 заволоділа печаткою та усією документацією Товариства, яку утримує у себе до теперішнього часу. Підстав вважати, що такий договір було укладено, у позивача немає. Жодних достатніх, належних та допустимих доказів існування цих правочинів відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції не надав, а обставини, які наводилися представником в якості поважних причин, що перешкоджають надати відповідні докази, були документально спростовані.

Щодо посилання апелянта на те, що при перерахуванні ОСОБА_1 коштів з рахунку ТОВ Лагуна-Рені на власний рахунок вказано, що воно здійснюється на підставі Договору безвідсоткової позики № 001 від 16.03.2017 року, Компанія зазначає, що в призначенні платежу згідно виписки по банківському рахунку ТОВ Лагуна-Рені було вказано зворотня фінансова допомога згідно дог. № 001 від 16.03.2017 року . В той же час, посилання на договір безвідсоткової позики там відсутнє та навіть і за умови наявності посилання на відповідний договір, вказана там інформація не дає уявлення про його умови, зокрема, про те, хто є його сторонами, якими є його ціна та строк виконання зобов`язань.

У зв`язку із вищевказаним, Компанія вважає, що інформація, наведена у призначенні платежу при перерахуванні ОСОБА_1 на свій рахунок грошових коштів з рахунку ТОВ Лагуна-Рені не може бути достатнім доказом існування законних підстав для проведення такої операції, а також джерелом інформування про зміст договору, у випадку, якщо б перерахування здійснювалася відповідно до договору, який дійсно існує.

Компанія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що поведінка ОСОБА_1 , яка полягала у перерахуванні коштів з рахунку ТОВ Лагуна-Рені на власний рахунок не відповідала інтересам позивача, основною метою діяльності якого є отримання прибутку. У зв`язку із чим, дії відповідача мають ознаки недобросовісності та особистої заінтересованості, що, відповідно, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для відшкодування завданих збитків.

01.12.2021 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені" про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Аленіна О.Ю. від розгляду справи №916/3080/20 в якій товариство просило відвести суддю Південно-західного апеляційного господарського суду Аленіна О.Ю. від розгляду справи №916/3080/20 та матеріали справи передати до апарату Південно-західного апеляційного господарського суду для визначення іншого головуючого по справі №916/3080/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 визнано необґрунтованим відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Аленіна О.Ю. заявлений ТОВ Лагуна-Рені та передано справу для вирішення питання про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Аленіна О.Ю. у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 для розгляду заявленого відводу суддів призначено суддю Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 (суддя Філінюк І.Г.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Лагуна-Рені про відвід судді Аленіна О.Ю. у справі №916/3080/20 - відмовлено.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від ОСОБА_1 в якому відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи засвідчені копії листа ТОВ Скарбниця Бессарабії від 11.11.2021 вих. № 11/11-21 та експрес-накладної Нової Пошти № 59000754319034.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначив, що під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, судом не було прийнято до уваги наданий представником відповідача доказ, а саме договір безвідсоткового займу № 001 від 16.03.2017 р. Причиною не прийняття до уваги цього доказу була відсутність у відповідача оригіналу, який необхідно було надати суду для огляду.

В той же час, за твердженням відповідача, 12.11.2021 ОСОБА_1 було отримано супровідний лист від ТОВ Скарбниця Бессарабії , відповідно до якого передавалися документи ОСОБА_1 , як колишньому директору ТОВ Лагуна-Рені . В тому числі було передано оригінал вказаного договору. При цьому, відповідач зазначив, що приймаючи до уваги те, що вказані докази були отримані відповідачем лише 12.11.2021, причини неподання цих доказів у встановлений ГТІК строк є поважними і тому ці докази можуть бути приєднані до матеріалів справи.

В свою чергу, Компанія „Бівен Інвестментс Лтд» надала до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів в якому просила витребувати від ТОВ Нова Пошта копію відеозапису з камери відеонагляду, яка знаходиться у відділенні Нової Пошти № 2 за адресою: м. Рені, вул. Соборна, 89а на якому зафіксовано факт здійснення поштового відправлення 11 листопада 2021, орієнтовно в період часу 17:20-17:30, експрес-накладна №59000754319034, на ім`я ОСОБА_1 .

В обґрунтування названого клопотання Компанія зазначила, що у неї є підстави вважати, що обставини, на які посилається апелянт є надуманими та штучно створеними. Компанія вважає, що протягом розгляду справи в суді першої інстанції, а також на час звернення із апеляційною скаргою спірного договору не існувало або ж він увесь цей час був у володінні ОСОБА_1 , і для того, щоб посилатися на поважність причин його ненадання, відповідач самостійно направила собі відповідний договір разом із іншими документами від імені ТОВ Скарбниця Бессарабії через оператора поштового зв`язку Нова пошта , що може бути підтверджено записом з камери відеонагляду. яка знаходиться у відділенні Нової Пошти № 2 за адресою: м. Рені, вул. Соборна, 89а на якому зафіксовано факт оформлення поштового відправлення (експрес-накладна №59000754319034, на ім`я ОСОБА_1 ).

Компанією зазначено, що її представником самостійно вжито заходи для отримання зазначеного запису у відповідь на адвокатський запит, однак, 26.11.2021 року на адресу електронної пошти представника надійшов лист, яким ТОВ Нова пошта відмовило у наданні запитуваної інформації, пославшись на комерційну таємницю та роз`яснивши можливість отримання такої інформації на підставі ухвали суду.

На переконання Компанії, від перевірки обставин, на існування яких у своєму клопотанні посилається представник апелянта, залежить правильність вирішення такого клопотання, можливість дослідження судом оригіналу спірного договору та загалом законність рішення суду апеляційної інстанції.

Також, до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Компанії „Бівен Інвестментс Лтд» про призначення експертизи в якому остання просить суд призначити у справі № 916/3080/20 судово-технічну експертизу документа для визначення давності виготовлення договору безвідсоткової позики (договора беспроцентного займа) №001 від 16.03.2017.

Так за твердженням Компанії, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник апелянта надав суду для огляду оригінал документу договору безвідсоткової позики №001 від 16.03.2017, який за твердженням відповідача був правовою підставою для перерахування коштів, які були перераховані нею з рахунку ТОВ Лагуна-Рені на свій власний рахунок.

Компанією зазначено, що оскільки при розгляді справи Господарським судом Одеської області, а також на момент подання апеляційної скарги відповідач вказувала, що оригіналу такого документу не було, а повідомлені Південно-західному апеляційному господарському суду обставини, за яких він з`явився, на переконання Компанії, є сумнівними, то у позивача є підстави вважати, що такий договір було виготовлено ОСОБА_1 у 2021 році для того, щоб уникнути необхідності відшкодовувати завдані ТОВ Лагуна-Рені збитки, тобто підроблено.

З огляду на таке, Компанія вважає, що наданий відповідачем договір є недостовірним доказом та це може бути підтверджене висновком експертизи, в ході якої буде встановлено давність його виготовлення, тому для винесення законного та обґрунтованого рішення у справі існує необхідність у призначенні судово-технічної експертизи, завдяки проведенню такої експертизи вдасться з`ясувати, чи існував такий договір на момент перерахування коштів.

Розглянувши під час судового засідання від 16.12.2021 вищевказані клопотання відповідача та Компанії про доручення до матеріалів справи доказів, витребування доказів та призначення експертизи колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні з підстав, що будуть наведені нижче у мотивувальній частині даної постанови.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ТОВ Лагуна-Рені про відкладення розгляду справи в обґрунтування якого позивач зазначив, що його представник не може взяти участь у судовому засіданні, яке призначено на 16.12.2021, оскільки буде зайнятий в якості захисника під час проведення невідкладних слідчих дій в смт. Тарутино Белградського району Одеської області.

Судом апеляційної інстанції також отримано клопотання про відкладення розгляду справи від представника відповідача в обґрунтування якого останній зазначає, що 16.12.2021 о 11.00 у П`ятому апеляційному адміністративному суді призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 420/8994/21 за позовом ТОВ РОСТДОРСТРОЙ до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків. У вказаному судовому процесі представник відповідача, адвокат Іноземцев О.В. представляє інтереси позивача. Приймаючи до уваги час розгляду справи, представник може не встигнути на судове засідання по справі № 916/3080/20 у Південно-Західний апеляційний господарський суд.

Розглянувши заявлені клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про їх відхилення, з огляду на таке.

Так, за приписами ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Так колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 13.10.2021 було задоволено клопотанням представника ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 03.11.2021.

Під час судового засідання від 03.11.2021 суд апеляційної інстанції перейшов до розгляду справи по суті та надав можливість представникам ОСОБА_1 та Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" надати пояснення щодо доводів апеляційної скарги, заперечень проти неї та оголошено перерву у судовому засіданні до 16.11.2021.

У судовому засіданні від 16.11.2021 свої пояснення щодо суті справи та доводів за апеляційною скаргою надав також представник ТОВ Лагуна-Рені .

Також, Компанією "Бівен Інвестментс Лтд" було надано відзив на апеляційну скаргу.

Отже, учасники справи скористались своїм правом на надання пояснень, заперечення щодо суті справи та доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що судом не вимагалось надання будь-яких інших, додаткових пояснень щодо суті справи, доводів апеляційної скарги, а у своїх заявах про відкладення розгляду справи представники ОСОБА_1 та ТОВ Лагуна-Рені не зазначили про наявність будь-яких інших обставин, що мають бути дослідженні судом.

Слід також відзначити, що під час оголошення перерви на 16.12.2021 у судовому засіданні від 29.11.2021 були присутні представники ОСОБА_1 та ТОВ Лагуна-Рені , які не повідомляли суду про неможливість прибуття у судове засідання суду апеляційної інстанції 16.12.2021.

Судом апеляційної інстанції явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, представниками ОСОБА_1 та ТОВ Лагуна-Рені у клопотаннях не вказано, які об`єктивні обставини перешкоджають розгляду справи за їх відсутності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені представниками ОСОБА_1 та ТОВ Лагуна-Рені у клопотаннях про відкладення розгляду справи обставини не є поважними, що зумовлює їх відхилення.

У попередніх судових засіданнях представник апелянта підтримав вимоги до доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники Компанії "Бівен Інвестментс Лтд" та ТОВ Лагуна-Рені у своїх усних та письмових поясненнях зазначили, що не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом оскаржується рішення Господарського суду Одеської області від 24 червня 2021 року по справі №916/3080/20 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Лагуна-Рені збитків у розмірі 1 910 000 грн, а тому судом апеляційної інстанції в силу приписів ст.269 ГПК України оскаржуване рішення переглядається лише в цій частині.

Так, відповідно до п. 7.3.6 Статуту ТОВ „Лагуна-Рені» , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлено протоколом №1 від 05.01.2001., державна реєстрація змін до якого була проведена 19.12.2011, до виключної компетенції зборів належать, зокрема, питання обрання та відкликання директора та членів ревізійної комісії.

Згідно з п. 7.6 Статуту ТОВ „Лагуна-Рені» для керівництва поточною діяльністю Підприємства зборами учасників призначається директор. Директор є єдиним повноважним представником Підприємства у взаємовідносинах з державними та іншими органами, організаціями, закладами, а також в суді та арбітражному суді. Свої повноваження директор має право покладати на будь-якого службовця адміністрації в порядку, встановленому чинним законодавством. За узгодженням з учасниками директору можуть бути передані додаткові повноваження.

09.03.2017 відбулись збори ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд» , на яких були прийняті наступні рішення: 1) про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ „Лагуна-Рені» (звільнення набуває чинності з 10.03.2017); 2) про призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора ТОВ „Лагуна-Рені» (набуває чинності з 14.03.2017).

28.03.2017 відбулись загальні збори учасників ТОВ „Лагуна-Рені» , за результатами проведення яких були прийняті наступні рішення, оформлені протоколом №01-03/2017: про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ „Лагуна-Рені» з 09.03.2017 та про призначення на посаду директора ТОВ „Лагуна-Рені» з 10.03.2017 ОСОБА_2 .

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення 1 910 000 грн, Компанією було наголошено, що в результаті неналежного виконання відповідачем обов`язків під час перебування на посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені» , позивачу було завдано збитків, які підлягають стягненню із відповідача.

Так, за твердженням позивача, 14.02.2018 було відновлено доступ до рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» , який відкрито у ПАТ КБ „Приватбанк» за № НОМЕР_1 від 16.02.2017, валюта рахунку - українська гривня. Після відновлення даного рахунку, директором ТОВ „Лагуна-Рені» ОСОБА_2 було виявлено, що 17.03.2017 та 20.03.2017 із рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» здійснено перерахунок коштів у загальному розмірі 1 910 000 грн на рахунок ОСОБА_1 відкритий ПАТ КБ „Приватбанк» .

На переконання позивача, ОСОБА_1 , після того, як їй стало відомо про існування рішення засновника про припинення її повноважень, скористалась наявністю доступу до рахунку та майна товариства, заволоділа та продовжує утримувати у себе, зокрема грошові кошти.

Таким чином, позивач вважає, що колишній директор ТОВ „Лагуна-Рені» ОСОБА_1 завдала збитків товариству у розмірі 1 910 000 грн, які нею протиправно перераховано на власний рахунок.

В свою чергу, відповідач стверджує, що грошові кошти у розмірі 1 910 000 грн були перераховані на користь ОСОБА_1 на підставі укладеного з ТОВ „Лагуна-Рені» договору безвідсоткового займу №001 від 16.03.2017 (з доповненнями). При цьому, за умовами даного договору, строк повернення позики спливає 16.03.2030, а тому наразі підстав для повернення таких коштів товариству немає.

Приймаючи оскаржуване рішення, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь товариства збитків у розмірі 1 910 000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині та їх задоволення.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такі висновку суду першої інстанції обґрунтованими, такими що відповідають дійними обставинам справи та узгоджуються з наявними матеріалами справи, а тому не вбачає підстав для скасування такого рішення з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також частина друга статті 89 Господарського кодексу України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

В постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/1895/20 викладено наступні висновки:

- при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства;

- вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином. Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства;

- спричинення збитків юридичній особі її органом управління, який діяв без дотримання фідуціарних обов`язків, не завжди має наслідком власне збагачення останнього за рахунок вчинених правочинів, які можуть бути вчинені в економічних інтересах юридичної особи, бенефіціарним власником якої є особа, що вчинила цей правочин;

- господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). Отже, однією з ознак такої діяльності законодавець визначає її спрямованість на отримання певного економічного зиску. Виходячи із вказаного визначення господарської діяльності та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів та/або їх вартості.

Судова колегія наголошує, що у відповідності до п.2.1. Статуту ТОВ „Лагуна-Рені» основною метою створення підприємства є одержання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг підприємствам, організаціям і населенню, виробництва товарів народного споживання та товарів виробничого призначення.

Відтак, діяльність товариства, та відповідно дії директора такого товариства, мають бути спрямовані саме на досягнення основної мети - отримання прибутку.

Однак, наявними матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем, що 17.03.2017 та 20.03.2017 з рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 1 910 000 грн.

Доказів на підтвердження повернення таких коштів частково або у повному обсязі ТОВ „Лагуна-Рені» , відповідачем не надано, а наявні матеріли справи не містять.

Станом на час перерахуванням таких коштів ОСОБА_1 перебувала за посаді директора ТОВ „Лагуна-Рені» .

Колегія суддів наголошує, що наявними матеріалами справи підтверджується, що 09.03.2017 зборами ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд» , було прийнято рішення, зокрема, про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ „Лагуна-Рені» .

В подальшому, 28.03.2017 відбулись загальні збори учасників ТОВ „Лагуна-Рені» , за результатами проведення яких було прийнято рішення, оформлене протоколом №01-03/2017, зокрема, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ „Лагуна-Рені» .

Відтак, ОСОБА_1 після прийняття рішення зборами ради директорів компанії „Бівен Інвестментс Лтд» про її звільнення з посади директора ТОВ „Лагуна-Рені» та за декілька днів до прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ „Лагуна-Рені» про її звільнення з посади директора, перерахувала на власний рахунок з рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» грошові кошти у розмірі 1 910 000 грн.

Судова колегія зазначає, що з огляду на вищевикладені законодавчі приписи та висновки Верховного Суду, які в силу приписів ч.4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, на ОСОБА_1 покладено обов`язок доведення тієї обставини, що перерахування коштів з рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» на рахунок ОСОБА_1 було здійснено в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та без перевищення повноважень та такі дії були спрямовані на досягнення основної мети діяльності такого товариства - отримання прибутку.

Однак, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення дій щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» на власний рахунок, добросовісно та саме в інтересах товариства.

Також, ОСОБА_1 не доведено мети, яку переслідувало ТОВ „Лагуна-Рені» здійснюючи операцію з перерахунку на користь тодішнього директора товариства ОСОБА_1 грошових коштів та чи була така мета спрямована на користь основного виду діяльності товариства, яка полягає у отриманні прибутку, зокрема отримання процентів на користування грошовими коштами, запровадження штрафних санкцій у разі їх неповернення, забезпечення боргових зобов`язань майном позивача, тощо.

У цьому аспекті колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що перерахування грошових коштів з рахунку товариства на користь іншої особи, зокрема й директора такого товариства, є господарською операцією, у якій має бути розумна економічна причина. Розумна економічна причина (ділова мета) передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції на отримання позитивного економічного ефекту.

На переконання колегії суддів, перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ „Лагуна-Рені» на рахунок ОСОБА_1 , у той час коли остання перебувала на посаді директора товариства, вчинено всупереч цілям, спрямованим на досягнення розумної ділової мети, зокрема отримання товариством прибутку або досягнення позитивного економічного ефекту, який передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів та/або їх вартості, жодної економічної вигоди, доцільності чи необхідності для позивача перерахування відповідачем на власний рахунок грошових коштів не мало.

У даному випадку, як вважає судова колегія, ОСОБА_1 діяла не в інтересах товариства, а у власних інтересах, які не співпадають з інтересами ТОВ „Лагуна-Рені» , а навпаки вчинені йому на шкоду, оскільки за результатом перерахування грошових коштів на користь відповідача, ТОВ „Лагуна-Рені» було позбавлено можливості розпоряджатися власними грошовими коштами у розмірі 1 910 000 грн.

Наведене, на думку колегії суддів беззаперечно свідчить про недотримання колишнім директором ТОВ „Лагуна-Рені» ОСОБА_1 основних фідуціарні обов`язків директора товариства, які полягають, зокрема, у добросовісності дій директора та забезпеченні економічного розвитку товариства, що в свою чергу призвело до завдання збитків товариству у розмірі 1 910 000 грн, які було безпідставно, без жодної мети та інтересів товариства перераховано та отримано відповідачем. З огляду на що, ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати ТОВ „Лагуна-Рені» завдані збитки у розмірі 1 910 000 грн, які були отримані останньою від товариства.

З приводу посилання відповідача на те, що перерахування грошових коштів було здійснено на підставі укладеного з ТОВ „Лагуна-Рені» договору безпроцентного займу №001 від 16.03.2017, колегія суддів зазначає таке.

Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 зазначила, що грошові кошти у розмірі 1 910 000 грн були отримані нею від ТОВ „Лагуна-Рені» на підставі укладеного між сторонами договору безпроцентного займу №001 від 16.03.2017 (з додатком), за умовами якого товариство надано ОСОБА_1 безпроцентний займ у розмірі 1 910 000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалась його повернути до 16.03.2030.

На підтвердження даних доводів, відповідачем було надано до суду копії договору безпроцентного займу №001 від 16.03.2017, додатку до даного договору від 16.03.2017 та довіреності від 15.02.2017 (т. 1, а.с. 174-176).

При цьому, оригінали договору, а також додаткової угоди та довіреності, справжність яких була поставлена Компанією під сумнів, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції надано не було.

Обґрунтовуючи неможливість подання оригіналу договору безвідсоткового займу №001 від 16.03.2017, додатку до нього та довіреності, відповідач зазначив про їх вилучення в ході проведення слідчих дій, на підтвердження чого ОСОБА_1 було надано суду протоколи обшуку від 15.06.2017 та від 08.02.2017. Однак, як зазначив суд першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, такі доводи відповідача спростовуються відповіддю Одеської обласної прокуратури від 19.03.2021.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи положення ст. 91 ГПК України, суд першої інстанції вирішив не брати до уваги наявні в матеріалах справи копії договору безвідсоткової позики №001 від 16.03.2017, додатку до нього та довіреності.

Натомість, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 було надано оригінал договору безпроцентного займу №001 від 16.03.2017. При цьому, за твердженням відповідача, даний доказ був отриманим ним супровідним листом від 12.11.2021 від ТОВ Скарбниця Бессарабії , відповідно до якого передавалися документи ОСОБА_1 , як колишньому директору ТОВ Лагуна-Рені . В тому числі було передано оригінал вказаного договору.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що наведені обставини жодним чином не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вчинення відповідачем недобросовісних дій, що полягали у перерахуванні грошових коштів з рахунку товариства та власний рахунок, без жодної спрямованості даної господарської операції на користь інтересам товариства.

Навпаки, умови наданого договору очевидно свідчать про те, що укладаючи такий договір ОСОБА_1 діяла у власних інтересах, які полягали в отримані грошових коштів від товариства на значний термін, без сплати процентів за їх користування, однак, жодних економічно вигідних умов для ТОВ „Лагуна-Рені» зміст вищевказаного договору не містить.

Слід відзначити, що чинне законодавство України не забороняє укладення товариством будь-яких договорів на власний розсуд, однак, у п.2.2. Статуту ТОВ Лагуна-Рені визначено в яких напрямках реалізується предмет діяльності підприємства, зокрема, оптова та роздрібна торгівля, реалізація інвестиційних проектів, зберігання та злив зріджених вуглеводних газів, діяльність транспортних агентств, вантажно-розвантажувальні роботи, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, тощо. Жодних посилань на те, що предметом діяльності ТОВ Лагуна-Рені є надання власних коштів у позику іншим особами Статут товариства не містить.

Також, зі змісту умов договору безвідсотково займу, на який посилається відповідач, вбачається, що вони передбачають наявність у ТОВ Лагуна-Рені обов`язку щодо перерахування ОСОБА_1 грошових коштів. У той же час, жодних економічно вигідних умов для ТОВ Лагуна-Рені , зокрема одержання процентів від суми позики, як то передбачено ст. 1048 ЦК України, умовами договору не передбачено.

Колегія суддів також наголошує, що зі змісту вищевказаного договору та додатку до нього вбачається, що він укладений від імені ТОВ Лагуна-Рені уповноваженим представником на підставі довіреності від 15.02.2017, ОСОБА_3 .

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії довіреності від 15.02.2017 ТОВ Лагуна-Рені в особі директора Іванченко Л.М. уповноважило бухгалтера товариства Гац Л.В. на підписання договорів безвідсоткових позик з робітниками ТОВ Лагуна-Рені на суму, що не перевищує 2 000 000 грн.

За приписами ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Водночас, зі змісту довіреності від 15.02.2017 та договору безвідсотково займу від 16.03.2017 вбачається, що у правовідносинах між ТОВ Лагуна-Рені та ОСОБА_1 треті особи участі не приймали. Фактично, ОСОБА_1 будучи директором ТОВ Лагуна-Рені , уповноважила бухгалтера підприємства на підписання договору позики, за яким особисто мала отримати грошові кошти.

Наведене також не узгоджується з загальними принципами добросовісності, справедливості, розумності та вчинення дій в інтересах товариства.

Колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Предмет доказування - це коло обставин, які належить установити по конкретній справі і які необхідні для правильного вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Так з наявних матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, що були завдані товариству його посадовою особою, яка діяла не в інтересах товариства. При цьому, позовні вимоги не ґрунтуються на наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин.

Відтак, до предмету доказування у даній справі належить з`ясування обставин щодо наявності/відсутності дій відповідача, що призвели до завдання збитків товариству.

З огляду на таке, дослідження та встановлення обставин, які запропоновані позивачем на вирішення експерта, зокрема щодо давності договору безвідсоткового займу, використання засобів зістарювання паперу на договорі, способу нанесення підписів та печаток на договорі не входить до предмету доказування по даній справі та не мають вирішального значення з огляду на предмет спору та предмет доказування по даній справі, а тому, на переконання колегії суддів призначення по даній справі експертизи не є доцільним, що зумовлює відмову у задоволенні клопотання позивача.

Враховуючи вищевикладене, недоцільним є й задоволення клопотання Компанія „Бівен Інвестментс Лтд» про витребування доказів, оскільки такі докази не входять до кола обставин, які належить установити по даній справі.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2021 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.06.2021 у справі №916/3080/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2021.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Мишкіна М.А.