Постанова від 30.11.2021 по справі 911/3360/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2021 р. м.Київ Справа№ 911/3360/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 30.11.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП"

на рішення Господарського суду Київської області

від 15.04.2021 (повний текст складено та підписано 19.04.2021)

у справі № 911/3360/20 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП"

про стягнення 295 486,51 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" про стягнення 295 486,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору оренди техніки (з екіпажем) № 0102-01 від 29.01.2020, в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 284 580,00 грн. основного боргу, 5 601,64 грн. інфляційних втрат та 5 304,87 грн. 3% річних.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" не отримувало від позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ") жодного оригіналу підписаних Актів роботи техніки, лише неякісні ксерокопії з яких неможливо ідентифікувати ні осіб підписантів, ні дати роботи техніки, що ставить під сумнів обґрунтованість заявленого розміру орендної плати, а щодо наявності у позивача підписаних Актів надання послуг на загальну суму 284 580, 00 грн. повідомив, що дані Акти були підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" помилково і не можуть свідчити про надані послуги. Відповідач вказував, що з огляду на відсутність у позивача належними чином оформлених та підписаних зі сторони відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП") оригіналів Актів роботи техніки вимогу про сплату 295 486, 51 грн., як необґрунтовану та безпідставну.

Короткий зміст відповіді на відзив

Позивач вказує, що факт надання послуг за Договором оренди техніки з екіпажем №0102-01 підтверджено належними доказами Актами надання послуг та здачі-приймання робіт, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, відповідно просить не приймати до розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" 284 580,00 грн. основного боргу, 5 283,21 грн. 3 % річних, 5 601,64 грн. інфляційних втрат та 4 431,98 грн. судового збору.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що 29.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" прийняло у тимчасове платне користування наступну техніку: вантажопідіймальний кран МКГ 25БР - 1. Пунктом 1.4 акту визначено, що строк оренди техніки та відповідно надання послуг на об`єкті: з січня 2020 року по квітень 2020 року. Копія акту приймання-передачі техніки від 29.01.2020 № 1 наявна у матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем складено акти надання послуг та рахунки на оплату щодо користуванням вантажопідіймальним краном за період з лютого 2020 року по травень 2020 року включно на загальну суму 284 580,00 грн., які містять підпис з боку директора відповідача, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП". При цьому, посилання відповідача на помилковість підписання актів наданих послуг та наявність листів вих. № № 2508/2 від 25.08.2020 та 1009/1 від 10.09.2020, в яких відповідач просить позивача надати належним чином оформлені акти роботи техніки, не нівелює факту підписання останнім актів наданих послуг, а також, не встановлює обґрунтованість помилковості підписання відповідачем актів наданих послуг. Крім того, матеріали справи не містять доказів відкликання відповідачем своїх підписів на спірних актах, з належним обґрунтуванням таких дій, а в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати за оренду по договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" про стягнення 295 486,51 грн - відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:

- не враховано погоджених між сторонами умов Договору оренди техніки (з екіпажем) № 0102-01 від 29.01.2020, а саме підписання обома сторонами Актів роботи техніки передбачене пунктом 3.8 вищевказаного Договору;

- відсутності належних доказів надання послуг з управління технікою, оскільки пунктом 2.1.2 Договору оренди техніки (з екіпажем) № 0102-01 від 29.01.2020 передбачено, що орендодавець зобов`язується надати машиніста, який володіє необхідними знаннями і кваліфікацією для управління технікою, при цьому машиніст орендодавця є уповноваженим представником підписання Актів роботи техніки, але в даному випадку у наданих змінних рапортах позивачем містяться підписи крановиків (Дматровського С.В., Шевченко Н.І., Абияний А.С., Гладков І.В., Серова С.В., Пономарева А.С.), а відомості щодо підтвердження перебуванням уповноважених осіб в трудових відносинах з орендодавцем -відсутні.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

29.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач посилався на те, що:

- зазначені відповідачем Акти надання послуг, що підписані з боку директора відповідача, а також скріплені печаткою ТОВ "Ф7 ГРУП", містять зміст та обсяг господарської операції - транспортування техніки або користування вантажопідіймальним краном; кількість витраченого часу машино-годин, вартість за одиницю часу - машино-годину, а також, загальна вартість наданих послуг, є належними доказами надання послуг (виконання робіт) за Договором, а факт надання послуг за договором № 0102-01 підтверджено належними доказами - актами надання послуг та здачі-приймання робіт які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

- звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем не отримувались листи (вимоги, претензії, тощо) відповідача по договору № 0102-01 від 29.01.2020, в тому числі, з проханням відповідача погодити Акти роботи техніки, проте, в порушення наведених норм процесуального права докази, зазначені у відзиві на позовну заяву та додані до нього, не були направлені на адресу позивача, а тому на підставі вищевикладеного, враховуючи, що докази, що зазначені у відзиві на позовну заяву подані з порушенням строків, не надіслані на адресу позивача та відсутні у останнього (листи відповідача вих. № № 2508/2 від 25.08.2020 та 1009/1 від 10.09.2020 позивачем не отримувались) зазначені докази не можуть братись до уваги судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст заяви про закриття провадження у справі та заперечень до неї

30.09.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП") надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 84 000, 00 грн.

Подана скаржником заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 84 000, 00 грн. обґрунтована тим, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 284 580,00 грн. основного боргу, 5 601,64 грн. інфляційних втрат та 5 304,87 грн. 3% річних.

Вказана сума розрахована таким чином: (З місяці (лютий, березень, квітень) х 176 машино-годин + 59 машино-годин згідно акту №19 від 08.05.2020 за неповний місяць роботи техніки) х 340 грн (вартість однієї машино- години) = 199 580,00 грн.

В свою чергу, 05.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп (як виконавцем) було укладено Договір підряду на ремонтно-будівельні роботи №05/08 (надалі - Договір №05/08), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати капітальний ремонт квартири, розташованої за адресою: м.Київ, вул. Малоземельна, б. 75, кв. 50 (далі іменується Об`єкт ).

На виконання умов Договору №05/08 Товариством з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп були виконані роботи на загальну суму 404 000,00 грн, що підтверджується Актами виконання робіт (надання послуг) №35 від 28.12.2019 на суму 190 000,00 грн, №5 від 31.03.2020 на суму 214 000,00 грн.

Акти виконання робіт (надання послуг) послуг №35 від 28.12.2019 та №5 від 31.03.2020 підписані (затверджені) директором Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція без зауважень та скріплені печаткою підприємства, однак, Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція розрахунки за виконані роботи в повному обсязі не здійснило внаслідок чого в останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп утворилась заборгованість у розмірі 84 000,00 грн.

Так, згідно платіжних доручень №8214 від 06.08.2019, №9016 від 10.09.2019, №10025 від 03.12.2019, №45 від 10.01.2020, №0442 від 05.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція сплатило за виконання робіт суму коштів у загальному розмірі 320 000,00 грн., тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція повністю сплачено вартість робіт згідно Акту виконання робіт (надання послуг) №35 від 28.12.2019 та частково (на суму 130 000,00 грн із 214 000,00 грн) оплачено роботи за актом виконання робіт (надання послуг) №5 від 31.03.2020.

Решта вартості виконаних робіт - у сумі 84 000,00 грн. сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція не була, тому в силу положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція зобов`язане було оплатити вартість виконаних на підставі Договору №05/08 робіт у строк до 03.04.2020 включно (три робочі дні з дати підписання Акту виконання робіт (надання послуг) №5 від 31.03.2020).

Відтак, у Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція перед Товариством з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп станом на 22.09.2021 існувало невиконане грошове зобов`язання у розмірі 84 000,00 грн, строк виконання якого настав, а саме: зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт за Договором підряду на ремонтно- будівельні роботи №05/08 від 05.08.2019.

Враховуючи, що строк виконання грошових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція та Товариства з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп , що виникають з Договору №0102-01 та Договору №05/08 відповідно, настав, строк позовної давності щодо таких вимог не сплив, заборон щодо зарахування таких вимог договорами або законом не встановлено, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ст.203 Господарського кодексу України, 22.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція заяву №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп (як кредитора) до Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція (як боржника) за Договором підряду на ремонтно-будівельні роботи №05/08 від 05.08.2019 у сумі 84 000,00 грн

- вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція (як кредитора) до Товариства з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп (як боржника) за Договором №0102-01 оренди техніки (з екіпажем) від 29.01.2020, які є предметом розгляду господарської справи №911/3360/20, в частині суми 84 000,00 грн.

Заява №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог направлена на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначену у Договорі №0102-01 та Договорі №05/08 та сканована копія заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог також була направлена на електронну адресу позивача.

У відповідності до ст.ст. 202 та 601 Цивільного кодексу України вказана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін.

Отже, внаслідок зарахуванням зустрічних однорідних вимог зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція перед Товариством з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп за Договором підряду на ремонтно-будівельні роботи №05/08 від 05.08.2019 на суму 84 000,00 грн та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Ф7 Груп перед Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція за Договором №0102-01 оренди техніки (з екіпажем) від 29.01.2020 (яке є предметом розгляду господарської справи №911/3360/20) в частині суми 84 000,00 грн будуть припиненими.

Враховуючи вищевикладене, скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП") просив закрити провадження у справі №911/3360/20 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція основного боргу у сумі 84 000, 00 грн. у зв`язку, з відстунітсю предмета спору та визнати нечинним рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" основного боргу у сумі 84 000, 00 грн.

26.10.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція надійшли заперечення на заяву про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 84 000,00 грн.

29.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажспецконструкція надійшли аналогічні за змістом заперечення на заяву про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 84 000,00 грн.

Вищевказане заперечення на заяву про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 84 000,00 грн. обґрунтоване тим, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ Ф7 Груп вих.. № 2209/1 від 22.09.2021 є - нікчемним правочином, який не припиняє зобов`язань ТОВ Ф7 Груп щодо проведення розрахунків за договором №0102-01 оренди техніки (з екіпажем) від 29.01.2020 в сумі 284 580,00 грн. і ТОВ Монтажспецконструкція відмовилось від проведення такого зарахування, адже умови, визначенні ст. 203 Господарського кодексу України та ст.601 Цивільного кодексу України для зарахування зустрічних однорядних вимог відсутні, про що повідомило ТОВ Ф7 Груп листом вих. № 744 від 25.10.2021.

Так, спір між ТОВ Монтажспецконструкція та ТОВ Ф7 Груп щодо стягнення заборгованості за Договором №0102-01 оренди техніки (з екіпажем) від 29.01.2020 в сумі 284 580,00 грн., інфляційнійних втрат в розмірі 5 601,64 грн. та 3% річних в розмірі 5 304,87 грн. розглядається у межах справи № 911/3360/20.

На дату направлення ТОВ Ф7 Груп , як і станом на дату отримання ТОВ Монтажспецконструкція заяви ТОВ Ф7 Груп № 2209/1 від 22.09.2021 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, Північним апеляційним господарським судом остаточне рішення у справі № 911/3360/20 не прийнято, що свідчить про спірність вимог, які зараховуються, а саме наявність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язання, відтак вказана заява ТОВ Ф7 Груп не відповідає встановленим законом умовам для зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на вищенаведене, односторонній правочин ТОВ Ф7 Груп про зарахування зустрічних однорідних вимог - заява № 2209/1 від 22.09.2021 не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки на момент її вчинення наявний спір щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, а також наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування, що виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20 , відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3360/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021, розгляд справи призначено на 29.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 розгляд справи № 911/3360/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 відкладено на 30.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено, ухвалено судове засідання по справі № 911/3360/20 проводити у режимі відеоконференції 30.09.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у зв`язку з перебуванням з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 911/3360/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.09.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 прийнято справу № 911/3360/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В. здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 30.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 відкладено розгляд справи № 911/3360/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 на 04.11.2021.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я. звільнено у відставку, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3360/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021, для розгляду справи № 911/3360/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 прийнято справу № 911/3360/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено, а судове засідання по справі № 911/3360/20 у режимі відеоконференції ухвалено проводити 30.11.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.11.2021 з`явився представник скаржника (відповідача) та позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку "EasyCon").

01.11.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про прийняття до розгляду судом апеляційної інстанції докази, а саме: копії заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог; доказів направлення на юридичну адресу позивача заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог (копії опису вкладення, накладної №0214101189830, фіскального чека від 22.09.2021); копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0214101189830; доказів направлення сканкопії заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог на електронну адресу позивача; копії Договору підряду на ремонтно- будівельні роботи №05/08 від 05.08.2019; копії Акту №1 приймання-передачі матеріальних цінностей від 26.09.2019; копії Акту виконання робіт (надання послуг) №5 від 31.03.2020 на суму 214000,00 грн; копії Акту виконання робіт (надання послуг) №35 від 28.12.2019 на суму 190000,00 грн; копій платіжних доручень №8214 від 06.08.2019, №9016 від 10.09.2019, №10025 від 03.12.2019, №45 від 10.01.2020, №0442 від 05.03.2020, а також просив визнати причини пропуску строку для подання доказів поважними та поновити строк для подання доказів.

Враховуючи наведене, скаржник зазначає, оскільки заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, докази її направлення відповідачу, а також документи, що підтверджують безспірність вимог відповідача до позивача за договором підряду на ремонтно-будівельні роботи №05/08 від 05.08.2019, не могли бути подані відповідачем разом з відзивом на позов з незалежних від нього причин, відповідач вважає, що такі докази підлягають прийняттю судом до розгляду на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, в судовому засіданні 30.11.2021 судом апеляційної інстанції поставлено на розгляд учасників заяву скаржника про долучення доказів та поновлення строку на їх подачу.

Представник скаржника просив подану заяву про долучення доказів та поновлення строку на їх подачу задовольнити та прийняти до розгляду судом апеляційної інстанції, а представник позивача заперечував щодо їх долучення та просив відмовити у поновлення строку на подачу доказів.

Суд апеляційної інстанції заслухавши в судовому засіданні 30.11.2021 позиції учасників справи стосовно заяви скаржника про долучення доказів та поновлення строку на їх подачу - ухвалив щодо даної заяви викладе свою думку з приводу цього, при прийнятті рішення та дослідженні доказів судом.

Крім того, у судовому засіданні 30.11.2021 на розгляд учасників судом апеляційної інстанції було поставлено заяву скаржника про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 84 000, 00 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" просив задовольнити подану заяву та провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 84 000, 00 грн. - закрити, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" заперечував щодо поданої заяви про закриття провадження в частині в частині стягнення основного боргу у сумі 84 000, 00 грн. та зазначив, що підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог - відсутні.

П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову, як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

При цьому, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припис п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України містить умову, згідно якої провадження у справі припиняється, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, певне благо, відносно якого виник спір між позивачем та відповідачем.

Таким чином, предметом спору, тобто об`єктом спірного правовідношення, є заборгованість у заявленому позивачем розмірі, і яка складає: суму основного боргу, 84 580,00 грн. основного боргу, 5 601,64 грн. інфляційних втрат та 5 304,87 грн. 3% річних, щодо якої позивач наголошує на наявності такого боргу, а відповідач-1 - на його відсутності внаслідок укладення угоди від 16.10.2020, а отже, відповідач заперечує право позивача на отримання вказаних коштів в частині 84 000,00 грн. внаслідок припинення такого права.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що заперечуючи проти здійснених вказаною угодою сум зарахувань в розмірі 84 000,00 грн., позивач вказує на існуванні суми боргу як в цілому, так і щодо 84 000,00 грн. , а отже, між сторонами існує спір щодо вказаної суми коштів. Окрім того, п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначає, що провадження у справі закривається саме за відсутності предмету спору, а не внаслідок його припинення в силу норми матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами спору існує предмет спору (об`єкт спірного правовідношення, певне благо, відносно якого виник спір між позивачем та відповідачами - заборгованість за договором, щодо якої позивач вказує наявність у відповідача обов`язку по сплаті) і між ними існує неврегульоване питання, яке полягає у наявності або відсутності як боргу (зокрема і в частині 84 000,00 грн.), а також здійснених на нього певних нарахувань.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції після висловлення думки всіх учасників справи, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України ухвалив відмовити у задоволенні заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 84 000, 00 грн.

У судовому засіданні 30.11.2021 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" про стягнення 295 486,51 грн - відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції 29.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" (далі - орендар, відповідач) укладено договір № 0102-01 оренди техніки (з екіпажем) (далі - договір).

Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що предметом цього договору є надання орендодавцем за плату в тимчасове користування орендарю техніки і надання орендодавцем своїми силами послуг з управління технікою. Забезпечення техніки енергоносіями (електроенергія, дизельне паливо) здійснюється орендодавцем. Транспортування техніки на місце її роботи з бази орендодавця та повернення з місця її роботи на базу орендодавця здійснюється силами орендодавця за кошти орендаря. Вартість транспортування техніки в обидва кінці складає 82 000,00 грн. (вісімдесят дві тисячі грн., 00 копійок) з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. п. 1.2-.1.4 договору, за цим договором орендодавець надає орендарю вантажопідіймальний кран МКГ 25БР, послуги з управління технікою вартістю 340,00 грн. за 1 машино/годину. Місцем роботи техніки є об`єкт: "Нове будівництво перевантажувального терміналу з відвантаження зернових та олійних культур за адресою: с. Мар`янське, Апостолівського району, Дніпропетровської області. Передача техніки орендарю і її повернення орендодавцю оформляються актами прийому-передачі, підписується уповноваженими представниками сторін. При передачі техніки представник орендаря зобов`язаний у присутності представника орендодавця перевірити її справність, в іншому випадку техніка вважається переданою в належному стані.

Згідно з п. 1.9 договору, строки оренди та відповідно надання послуг зазначаються в акті прийому передачі.

Відповідно до п.п. 2.1.1 та 2.1.2 п. 2.1 договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю техніку в справному стані за актом прийому-передачі. Надати машиніста, який володіє необхідними знаннями і кваліфікацією для управління технікою. Машиніст орендодавця є уповноваженим представником для підписання актів роботи техніки. Оплата праці машиніста здійснюється орендодавцем.

Початком оренди вважається підписання акту прийому-передачі техніки (п. 3.2 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 29.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" прийняло у тимчасове платне користування наступну техніку: вантажопідіймальний кран МКГ 25БР - 1. Пунктом 1.4 акту визначено, що строк оренди техніки та відповідно надання послуг на об`єкті: з січня 2020 року по квітень 2020 року. Копія акту приймання-передачі техніки від 29.01.2020 № 1 наявна у матеріалах справи.

Згідно з п. 3.1 договору, облік роботи техніки здійснюється в машино-годинах по факту відпрацьованого часу кожний день і підписується двома сторонами договору в акті роботи техніки.

Позивачем складено акти надання послуг та рахунки на оплату щодо користування вантажопідіймальним краном за період з лютого 2020 року по травень 2020 року включно на загальну суму 284 580,00 грн. Зокрема, акти наданих послуг: № 13 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 12 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 502-01/07 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн., № 18 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн., № 19 від 08.05.2020 на суму 20 060,00 грн., а також рахунки на оплату: № 20 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 24 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 30 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн. та № 47 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн.

Згідно з п. п. 3.3-3.7 договору, орендна плата нараховується при використанні техніки та машиністів орендодавця на об`єкті орендаря. Закінченням оренди вважається момент підписання акту повернення техніки з оренди. Вартість оренди техніки і надання послуг з її управління, відповідно до п. 1.2. Оплата орендної плати здійснюється орендарем етапами наступним чином - за кожний тиждень роботи техніки. Розрахунок орендної плати проводиться на підставі актів роботи техніки за кількість фактично відпрацьованих годин з урахуванням вимог п. 3.3, 3.5 цього Договору. Оплата здійснюється "орендарем" протягом трьох календарних днів з моменту акту роботи техніки, на підставі рахунку. Платежі за Договором здійснюються орендарем в національній валюті України (гривня) шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами орендодавця, зазначеним або в рахунку на оплату.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати за оренду по договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, договір набуває чинності після його підписання та діє до 31.12.2020, а в частині виконання сторонами своїх фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, договір № 0102-01 оренди техніки (з екіпажем) від 29.01.2020, є належною підставою у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин містить елементи різних договорів, а саме: договору оренди та договору надання послуг.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, 29.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" прийняло у тимчасове платне користування наступну техніку: вантажопідіймальний кран МКГ 25БР - 1. Пунктом 1.4 акту визначено, що строк оренди техніки та відповідно надання послуг на об`єкті: з січня 2020 року по квітень 2020 року. Копія акту приймання-передачі техніки від 29.01.2020 № 1 наявна у матеріалах справи.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції за наслідками дослідженян матеріалів справи, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем складено акти надання послуг та рахунки на оплату щодо користуванням вантажопідіймальним краном за період з лютого 2020 року по травень 2020 року включно на загальну суму 284 580,00 грн. Зокрема, акти наданих послуг: № 13 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 12 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 502-01/07 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн., № 18 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн., № 19 від 08.05.2020 на суму 20 060,00 грн., а також рахунки на оплату: № 20 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 24 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 30 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн. та № 47 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн.

Зазначені акти надання послуг містять підпис з боку директора відповідача, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП", що не було спростовано відповідачем.

При цьому, доводи відповідача про те, що вищенаведені акти підписані помилково, а також, що у відповідності до умов договору, позивачем мають бути складені не акти надання послуг, а акти роботи техніки, із зазначенням в них дати роботи, кількості відпрацьованих годин, посаду та ініціали уповноважених представників - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 3.1 та 3.6 договору, облік роботи техніки здійснюється в машино-годинах по факту відпрацьованого часу кожний день і підписується двома сторонами договору в акті роботи техніки. Розрахунок орендної плати проводиться на підставі актів роботи техніки за кількістю фактично відпрацьованих годин з урахуванням вимог п. 3.3, 3.5 цього договору.

Отже, позиція відповідача щодо необхідності складання сторонами документу - акт роботи техніки по результатам відпрацьованого часу об`єктом договору - не є явно необгрунтованою.

Проте, документи, окрім договору, на які посилається позивач, як на підставу позову, і, які на думку позивача, підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг щодо надання послуг з транспортування та користування предметом договору, - мають назву "акти наданих послуг".

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що хоча зазначені документи і мають назву "Акти наданих послуг", замість визначеного терміну по договору "акти роботи техніки", в даних документах міститься інформація щодо наданої послуги, а саме: транспортування техніки або користування вантажопідіймальним краном; кількість витраченого часу - машиногодин; вартість за одиницю часу - машиногодину, а також, загальна вартість наданих послуг. Також, в кожному акті є посилання на рахунок на оплату, копії яких містяться у матеріалах справи.

При цьому, посилання відповідача на помилковість підписання актів наданих послуг та наявність листів вих. № № 2508/2 від 25.08.2020 та 1009/1 від 10.09.2020, в яких відповідач просить позивача надати належним чином оформлені акти роботи техніки, не спростовує іне скасовує факту підписання останнім актів наданих послуг, а також, не встановлює обґрунтованість помилковості підписання відповідачем актів наданих послуг. Крім того, матеріали справи не містять доказів відкликання відповідачем своїх підписів на спірних актах, з належним обґрунтуванням таких дій.

Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем акти наданих послуг за період з лютого 2020 року по травень 2020 року включно на загальну суму 284 580,00 грн. - є належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачу та погодження і прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" зазначених послуг на суму 284 580,00 грн.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.7 договору, оплата здійснюється "орендарем" протягом трьох календарних днів з моменту акту роботи техніки, на підставі рахунку.

Оскільки, в кожному акті наданих послуг є посилання на всі рахунки на оплату, і, в свою чергу, на кожному акті наданих послуг міститься підпис та печатка відповідача, зазначене свідчить про обізнаність відповідача щодо рахунків на оплату, і доводи відповідача у в цйі частині відхилені обгрунтовано судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати та за надані послуги у сумі 284 580,00 грн. є таким, що настав за актом № 12 від 12.08.2020 - 02.03.2020; за актом № 502-01/07 від 25.03.2020 - 30.03.2020; за актом № 18 від 30.04.2020 - 04.05.2020 та за актом № 19 від 08.05.2020 - 11.05.2020, і висновки суду першої інстанції у цій частині також є обґрунтованими та підтверджуються наявними матеріалами справи.

На момент звернення позивачем із позовом до суду першої інстанції, відповідачем не було здійснено оплата за договором у сумі 284 580,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів сплати існуючої заборгованості - відповідачем не подано, а вимоги відповідача в частині закриття провадження в частині стягнення суми боргу у розмірі 84 000,00 грн. - судом апеляційної інстанції відхилені як необгрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 284 580,00 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 304,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 601,64 грн.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При дослідженні розрахунку позивача, судом першої інстанції вірно встановлено, що перевірено і судом апеляційної інстанції, що позивачем не вірно визначено дати прострочення по деяким періодам, а саме: прострочення по акту наданих послуг № 502-01/07 від 25.03.2020 починається не з 29.03.2020, як визначає позивач, а з 31.03.2020, а також, прострочення по акту наданих послуг №18 від 30.04.2020 - не з 04.05.2020, а з 05.05.2020.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, дат прострочення по сплаті грошових зобов`язань, встановлених судом, а також, порядку розрахунків погодженого сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 5 283,21 грн., а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що всі твердження скаржника в апеляційній скарзі спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.

Також, як наголошувалось вище, 01.11.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про прийняття до розгляду судом апеляційної інстанції доказів на підставі ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та врахувати їх під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а саме: копії заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог; доказів направлення на юридичну адресу позивача заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог (копії опису вкладення, накладної №0214101189830, фіскального чека від 22.09.2021); копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0214101189830; доказів направлення сканкопії заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог на електронну адресу позивача; копії Договору підряду на ремонтно- будівельні роботи №05/08 від 05.08.2019; копії Акту №1 приймання-передачі матеріальних цінностей від 26.09.2019; копії Акту виконання робіт (надання послуг) №5 від 31.03.2020 на суму 214000,00 грн; копії Акту виконання робіт (надання послуг) №35 від 28.12.2019 на суму 190000,00 грн; копій платіжних доручень №8214 від 06.08.2019, №9016 від 10.09.2019, №10025 від 03.12.2019, №45 від 10.01.2020, №0442 від 05.03.2020, а також просив визнати причини пропуску строку для подання доказів поважними та поновити строк для подання доказів.

Проте, вказані документи не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу під час розгляду даної справи на стадії апеляційного розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи скаржника в обгрунтування підстав пропуску такого строку (як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного розгляду справи), - визнаються судом необґрунтованими, з огляду про обізнаність відповідача як про наявність спору, так і позицію позивача, а отже, скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо неможливості подання таких доказів суду першої інстанції на відповідній стадії судового процесу з дотриманням процесуального строку.

Крім того, обставина, як відсутність існування деяких поданих скаржником доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції (заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог; доказів направлення на юридичну адресу позивача заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог (копії опису вкладення, накладної №0214101189830, фіскального чека від 22.09.2021); копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0214101189830; доказів направлення сканкопії заяви №2209/1 від 22.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог на електронну адресу позивача), взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ" 284 580,00 грн. основного боргу, 5 283,21 грн. 3 % річних, 5 601,64 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20, і дію оскаржуваного рішення зупинено, і за наслідками апеляційного розгляду справи його залишено без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф7 ГРУП" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2021 у справі № 911/3360/20.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 911/3360/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 20.12.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко