Рішення від 15.04.2021 по справі 911/3360/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3360/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» простягнення 295 486,51 грн.

Представники сторін:

від позивача: Угринович Н.К.;

від відповідача: Орел Р.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» про стягнення 295 486,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору оренди техніки (з екіпажем) № 0102-01 від 29.01.2020, в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 284 580,00 грн. основного боргу, 5 601,64 грн. інфляційних втрат та 5 304,87 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/3360/20 від 30.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» залишено без руху.

10.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2020.

Ухвалою суду від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 14.01.21; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

04.01.2021 до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення « EasyCon» .

Ухвалою суду від 11.01.2021 судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/3360/20, яке призначено на 14.01.2021 о 15:10 було ухвалено провести в режимі відеоконференції.

13.01.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

14.01.2021, у зв`язку із несправністю (неналежним функціонуванням) системи відеоконференцзв`язку, судове засідання в режимі відеоконференції не було проведено. В судове засідання в приміщення суду учасники судового процесу не з`явились.

Судом ухвалено відкласти підготовче судове засідання на 11.02.2021, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на поштові адреси останніх ухвалу-повідомлення від 18.01.2021.

21.01.2021 до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення « EasyCon» .

21.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 26.01.2021 судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/3360/20, яке призначено на 11.02.2021 було ухвалено провести в режимі відеоконференції.

10.02.2021 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з матеріалами справи.

11.02.2021 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте про причини неявки повідомив суд клопотанням, поданим раніше.

В судовому засіданні 11.02.2021 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 18.03.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на поштову адресу останнього ухвалу-повідомлення від 15.02.2021.

18.02.2021 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про витребування доказів, письмові пояснення по справі, а також, клопотання щодо стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат.

09.03.2021 до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення « EasyCon» .

Ухвалою суду від 12.03.2021 судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/3360/20, яке призначено на 18.03.2021 було ухвалено провести в режимі відеоконференції.

18.03.2021 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 18.03.2021 представник відповідача підтримав, подане раніше клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просив суд витребувати у позивача акти роботи техніки в оригіналі; документ, що підтверджує право орендодавця надавати орендарю в оренду вантажопідіймальний кран МКБ 25БР та документи, що підтверджують перебування уповноважених осіб (крановиків), згідно із переліком, з орендодавцем у трудових відносинах та табель обліку їх робочого часу за спірний період.

В свою чергу, представник позивача в судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення зазначеного клопотання. Представник позивача зазначив, що документів - актів роботи техніки не існує, в свою чергу до матеріалів справи долучені копії актів надання послуг.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Отже, дослідивши подане клопотання відповідача, господарський суд встановив, що останнє не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. По-перше, документів, як акти роботи техніки в оригіналі позивачем не було складено, що підтверджено останнім у судовому засіданні. По-друге, відповідачем не доведено неможливість самостійно надати докази, зазачнені у пунктах 2-3 клопотання, а саме: відповідачем не доведено звернення останнього до позивача із клопотанням про витребуванням зазначених документів та, відповідно, відмову останнього, у задоволенні зазначеного клопотання.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, господарський суд відмовляє відповідачу в задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

18.03.2021 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.04.2021, про що занесено до протоколу судового засідання.

01.04.2021 на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій останній просив суд забезпечити проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення « EasyCon» .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду цієї заяви визначено суддю Грабець С.Ю.

Ухвалою суду від 05.04.2021 судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалено провести засідання у справі №911/3360/20, призначене на 08 квітня 2021 року о 16 год. 00 хв., в режимі відеоконференції.

08.04.2021 в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення судового засідання, з метою особистої присутності представника позивача у судовому засіданні для пред`явлення суду та відповідачу всіх оригіналів документів, долучених до матеріалів справи в копіях.

З метою належного виконання приписів ст. 210 ГПК України, господарський суд вирішив за необхідне задовольнити клопотання позивача та оголосити перерву в судовому засіданні до 15.04.2021, про що занесено до протоколу судового засідання.

15.04.2021 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю, посилаючись на наступне.

Як стверджує позивач, відповідачем порушено, як орендарем, умови договору оренди техніки (з екіпажем) № 0102-01 від 29.01.2020, в частині здійснення оплати. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 284 580,00 грн. основного боргу та нараховані 5 601,64 грн. інфляційних втрат, а також, 5 304,87 грн. 3% річних.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні 15.04.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, обґрунтовуючи це наступним.

На думку відповідача, з урахуванням п. п. 1.6 та 3.1 договору, ключовим елементом для правильного нарахування та сплати орендної плати є Акт роботи техніки, підписаний з обох сторін уповноваженими на те представниками, де чітко зазначено дату роботи, кількість відпрацьованих годин технікою, посаду та ініціали уповноважених представників, їх повноваження тощо. При цьому, за твердженнями відповідача, станом на дату розгляду справи, останній не отримував від ТОВ Монтажспецконструкція жодного оригіналу підписаних Актів роботи техніки. Лише неякісні ксерокопії, з яких неможливо ідентифікувати ні осіб підписантів, ні дати роботи техніки, що відповідно, на думку відповідача, ставить під сумнів обґрунтованість розміру орендної плати заявленої позивачем. Одночасно, відповідач стверджує, що Акти надання послуг на загальну суму 284 580,00 грн., на які і посилається позивач, як на підставу позову, були підписані з боку ТОВ Ф7 ГРУП помилково, і ніяк не можуть свідчити про надані послуги належним чином. Отже, на думку відповідача, враховуючи відсутність оригіналів Актів роботи техніки (де зазначені істотні фактори для нарахування орендної плати) підписаних з обох сторін уповноваженими на це представниками (за твердженням відповідача - уповноваженою особою діяти від імені ТОВ Ф7 ГРУП в т.ч. укладати правочини, виступає директор товариства ОСОБА_1 , що підтверджується Статутом товариства та Протоколом загальних зборів учасників щодо його призначення директором, і підпис якого в отриманих від Позивача неякісних ксерокопіях - відсутній), вимога щодо сплати 295 486,51 грн. є необґрунтована та безпідставна.

У судовому засіданні 15.04.2021 судом досліджено оригінали всіх наявних оригіналів доказів.

15.04.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» (далі - орендар, відповідач) укладено договір № 0102-01 оренди техніки (з екіпажем) (далі - договір).

Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що предметом цього договору є надання орендодавцем за плату в тимчасове користування орендарю техніки і надання орендодавцем своїми силами послуг з управління технікою. Забезпечення техніки енергоносіями (електроенергія, дизельне паливо) здійснюється орендодавцем. Транспортування техніки на місце її роботи з бази орендодавця та повернення з місця її роботи на базу орендодавця здійснюється силами орендодавця за кошти орендаря. Вартість транспортування техніки в обидва кінці складає 82 000,00 грн. (вісімдесят дві тисячі грн., 00 копійок) з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. п. 1.2-.1.4 договору, за цим договором орендодавець надає орендарю вантажопідіймальний кран МКГ 25БР, послуги з управління технікою вартістю 340,00 грн. за 1 машино/годину. Місцем роботи техніки є об`єкт: Нове будівництво перевантажувального терміналу з відвантаження зернових та олійних культур за адресою: с. Мар`янське, Апостолівського району, Дніпропетровської області. Передача техніки орендарю і її повернення орендодавцю оформляються актами прийому-передачі, підписується уповноваженими представниками сторін. При передачі техніки представник орендаря зобов`язаний у присутності представника орендодавця перевірити її справність, в іншому випадку техніка вважається переданою в належному стані.

Згідно з п. 1.9 договору, строки оренди та відповідно надання послуг зазначаються в акті прийому передачі.

Відповідно до п.п. 2.1.1 та 2.1.2 п. 2.1 договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю техніку в справному стані за актом прийому-передачі. Надати машиніста, який володіє необхідними знаннями і кваліфікацією для управління технікою. Машиніст орендодавця є уповноваженим представником для підписання актів роботи техніки. Оплата праці машиніста здійснюється орендодавцем.

Початком оренди вважається підписання акту прийому-передачі техніки (п. 3.2 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 29.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» прийняло у тимчасове платне користування наступну техніку: вантажопідіймальний кран МКГ 25БР - 1. Пунктом 1.4 акту визначено, що строк оренди техніки та відповідно надання послуг на об`єкті: з січня 2020 року по квітень 2020 року. Копія акту приймання-передачі техніки від 29.01.2020 № 1 наявна у матеріалах справи.

Згідно з п. 3.1 договору, облік роботи техніки здійснюється в машино-годинах по факту відпрацьованого часу кожний день і підписується двома сторонами договору в акті роботи техніки.

Судом встановлено, що позивачем складено акти надання послуг та рахунки на оплату щодо користування вантажопідіймальним краном за період з лютого 2020 року по травень 2020 року включно на загальну суму 284 580,00 грн. Зокрема, акти наданих послуг: № 13 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 12 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 502-01/07 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн., № 18 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн., № 19 від 08.05.2020 на суму 20 060,00 грн., а також рахунки на оплату: № 20 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 24 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 30 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн. та № 47 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн.

Згідно з п. п. 3.3-3.7 договору, орендна плата нараховується при використанні техніки та машиністів орендодавця на об`єкті орендаря. Закінченням оренди вважається момент підписання акту повернення техніки з оренди. Вартість оренди техніки і надання послуг з її управління, відповідно до п. 1.2. Оплата орендної плати здійснюється орендарем етапами наступним чином - за кожний тиждень роботи техніки. Розрахунок орендної плати проводиться на підставі актів роботи техніки за кількість фактично відпрацьованих годин з урахуванням вимог п. 3.3, 3.5 цього Договору. Оплата здійснюється орендарем протягом трьох календарних днів з моменту акту роботи техніки, на підставі рахунку. Платежі за Договором здійснюються орендарем в національній валюті України (гривня) шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами орендодавця, зазначеним або в рахунку на оплату.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати за оренду по договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, договір набуває чинності після його підписання та діє до 31.12.2020, а в частині виконання сторонами своїх фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 0102-01 оренди техніки (з екіпажем) від 29.01.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин містить елементи різних договорів, а саме: договору оренди та договору надання послуг.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вже було встановлено судом вище, 29.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» прийняло у тимчасове платне користування наступну техніку: вантажопідіймальний кран МКГ 25БР - 1. Пунктом 1.4 акту визначено, що строк оренди техніки та відповідно надання послуг на об`єкті: з січня 2020 року по квітень 2020 року. Копія акту приймання-передачі техніки від 29.01.2020 № 1 наявна у матеріалах справи.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем складено акти надання послуг та рахунки на оплату щодо користуванням вантажопідіймальним краном за період з лютого 2020 року по травень 2020 року включно на загальну суму 284 580,00 грн. Зокрема, акти наданих послуг: № 13 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 12 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 502-01/07 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн., № 18 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн., № 19 від 08.05.2020 на суму 20 060,00 грн., а також рахунки на оплату: № 20 від 05.02.2020 на суму 82 000,00 грн., № 24 від 28.02.2020 на суму 90 100,00 грн., № 30 від 25.03.2020 на суму 89 760,00 грн. та № 47 від 30.04.2020 на суму 84 660,00 грн.

Зазначені акти надання послуг містять підпис з боку директора відповідача, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» .

Одночасно, судом враховані заперечення відповідача, відповідно до яких останній стверджує, що вищенаведені акти підписані помилково, а також, що у відповідності до умов договору, позивачем мають бути складені не акти надання послуг, а акти роботи техніки, із зазначенням в них дати роботи, кількості відпрацьованих годин, посаду та ініціали уповноважених представників.

Наразі, господарський суд, дослідивши наявні докази у справі встановив наступне. Так, відповідно до п. п. 3.1 та 3.6 договору, облік роботи техніки здійснюється в машино-годинах по факту відпрацьованого часу кожний день і підписується двома сторонами договору в акті роботи техніки. Розрахунок орендної плати проводиться на підставі актів роботи техніки за кількістю фактично відпрацьованих годин з урахуванням вимог п. 3.3, 3.5 цього договору.

Отже, здійснивши аналіз вищенаведених умов договору, господарський суд погоджується із позицією відповідача щодо необхідності складання сторонами документу - акт роботи техніки по результатам відпрацьованого часу об`єктом договору.

В свою чергу, документи, окрім договору, на які посилається позивач, як на підставу позову, і, в свою чергу, на думку позивача, підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг щодо надання послуг з транспортування та користування предметом договору, мають назву акти наданих послуг .

Разом із тим, господарський суд звертає увагу на те, що, хоча зазначені документи і мають назву Акти наданих послуг , замість визначеного терміну по договору акти роботи техніки , в даних документах міститься інформація щодо наданої послуги, а саме: транспортування техніки або користування вантажопідіймальним краном; кількість витраченого часу - машиногодин; вартість за одиницю часу - машиногодину, а також, загальна вартість наданих послуг. Також, в кожному акті є посилання на рахунок на оплату, копії яких містяться у матеріалах справи.

При цьому, посилання відповідача на помилковість підписання актів наданих послуг та наявність листів вих. № № 2508/2 від 25.08.2020 та 1009/1 від 10.09.2020, в яких відповідач просить позивача надати належним чином оформлені акти роботи техніки, не нівелює факту підписання останнім актів наданих послуг, а також, не встановлює обґрунтованість помилковості підписання відповідачем актів наданих послуг. Крім того, матеріали справи не містять доказів відкликання відповідачем своїх підписів на спірних актах, з належним обґрунтуванням таких дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд вважає подані позивачем акти наданих послуг за період з лютого 2020 року по травень 2020 року включно на загальну суму 284 580,00 грн. є належними та допустимими доказами надання позивачем відповідачу та погодження і прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» зазначених послуг на суму 284 580,00 грн.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.7 договору, оплата здійснюється орендарем протягом трьох календарних днів з моменту акту роботи техніки, на підставі рахунку.

Оскільки, в кожному акті наданих послуг є посилання на всі рахунки на оплату, і, в свою чергу, на кожному акті наданих послуг міститься підпис та печатка відповідача, зазначене свідчить про обізнаність відповідача щодо рахунків на оплату.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати та за надані послуги у сумі 284 580,00 грн. є таким, що настав за актом № 12 від 12.08.2020 - 02.03.2020; за актом № 502-01/07 від 25.03.2020 - 30.03.2020; за актом № 18 від 30.04.2020 - 04.05.2020 та за актом № 19 від 08.05.2020 - 11.05.2020.

На момент звернення позивачем із даним позовом, відповідачем не було здійснено оплата за договором у сумі 284 580,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів сплати існуючої заборгованості до суду не подано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 284 580,00 грн.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 304,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 601,64 грн.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При дослідженні розрахунку позивача, судом встановлено, що останнім не вірно визначено дати прострочення по деяким періодам, а саме: прострочення по акту наданих послуг № 502-01/07 від 25.03.2020 починається не з 29.03.2020, як визначає позивач, а з 31.03.2020, а також, прострочення по акту наданих послуг №18 від 30.04.2020 - не з 04.05.2020, а з 05.05.2020.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, дат прострочення по сплаті грошових зобов`язань, встановлених судом, а також, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 5 283,21 грн., а інфляційні втрати підлягають повному задоволенню

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що всі твердження відповідача у відзиві спростовуються вищенаведеним, а також наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 431,98 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф7 ГРУП» (місцезнаходження: 08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-С; код ЄДРПОУ 37249144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖСПЕЦКОНСТРУКЦІЯ» (місцезнаходження :50055, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вантажна, буд. 8, оф. 1; код ЄДРПОУ 36607407) 284 580,00 грн. основного боргу, 5 283,21 грн. 3 % річних, 5 601,64 грн. інфляційних втрат та 4 431,98 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2021.

Суддя Л.В. Сокуренко