Ухвала

від 02.12.2021 по справі 910/597/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/597/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання 02.12.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп"

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18

за апеляційною скаргою Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.02.2020 (повний текст складено 21.02.2020)

у справі №910/597/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (далі - позивач, Київська міська рада) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Омега Лайт Груп") про розірвання Договору оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Омега Лайт Груп".

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилався на наявність підстав для розірвання Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2017 за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов цього договору у частині використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що вона є вільною від забудови, що зафіксовано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті від 26.12.2017 № 17-2110-03.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 158 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та істотним порушенням відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2017 у частині використання відповідачем земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за цим договором, не за цільовим призначенням, оскільки за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що вона є вільною від забудови, що зафіксовано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті від 26.12.2017 № 17-2110-03.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він належним чином виконує умови спірного договору, використовує орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів використання відповідачем земельної ділянки з істотним порушенням умов спірного договору та земельного законодавства.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.07.2017, укладений між Київською міською радою і ТОВ "Омега Лайт Груп".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/597/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі № 910/597/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 910/597/18, направляючи справу на новий розгляд, вказав:

- суд апеляційної інстанції прийняв докази (перелік яких наведено у п. 6.15 постанови) до розгляду, але не розглянув та не оцінив їх, проте дійшов висновку про відсутність у відповідача майнових прав на спірну земельну ділянку з огляду на судові рішення від 17.02.2010, від 06.11.2011 у справі № 2а-715/10, від 31.08.2010 у справі № 30/219. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що судові рішення у цих справах датовано 2010 та 2011 роками, натомість переважна більшість документів, наданих відповідачем у якості доказів, датовано 2017-2019 роками, а предметом позову у справі № 30/219 взагалі є звільнення відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га для розміщення торгівельних павільйонів за адресою: вул. Попудренка, навпроти будинку 50 у Деснянському районі м. Києва (п. 6.16 постанови);

- суди обох інстанцій не дослідили та не з`ясували, чи охоплюється визначенням нецільового використання відповідачем земельної ділянки (у розумінні положень спірного договору оренди землі), а отже і порушення відповідачем умов договору у наведеній частині, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору з огляду на предмет і підстави заявленого позову (п. 6.17 постанови);

- суди не з`ясували, чи відповідає спосіб захисту, обраний позивачем, фактичним обставинам справи та чи може застосування такого способу забезпечити відновлення порушеного права позивача (п. 6.20 постанови).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 в задоволенні позову Київської міської ради - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем не доведено суду належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами (у розумінні ст. 76-79 ГПК України) використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а відповідно, істотність порушення відповідачем договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно приписів якої істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- жодні докази завданої діями відповідача шкоди позивачу, позбавлення позивача внаслідок такої шкоди того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, - позивачем не зазначено та до матеріалів справи не долучено;

- здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав згідно зі статтями 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та частиною 2 статті 651 ЦК України для розірвання Договору;

- щодо відповідності обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи та можливості внаслідок застосування такого способу забезпечити відновлення порушеного права позивача, то на виконання вказівки Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у даній справі № 910/597/18, судом першої інстанції при новому розгляді справи з`ясовано відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах, а відтак невідповідність обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 - задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 - скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" задовольнити повністю: розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Омега Лайт Груп", як орендарем.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 залишено без змін.

Короткий зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18

21.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18, в якій останній просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 та прийняти нове рішення, яким рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 залишити без змін.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" мотивна тим, що Верховний Суд ухвалою від 02.03.2021 передав справу № 925/929/19 разом з касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2019 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування ст.ст. 31,33-37 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, стосовно того, що зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком, і така зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою. На думку колегії суддів, зміна виду використання земель без зміни цільового призначення земельної ділянки не може бути підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року, касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури вирішено задовольнити частково. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у справі № 925/929/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у справі № 925/929/19 залишити без змін.

В своїй постанові, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитись в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Предметом заявленого позову Київської міської ради було розірвання договору оренди укладеного між сторонами на підставі нецільового використання земельної ділянки орендарем.

З огляду на вищезазначене, на переконання заявника матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Омега Лайт Груп не було змінено цільове призначення земельної ділянки, так як використання земельної ділянки в межах її цільового призначення не є зміною такого цільового призначення землі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18

21.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18, в якій останній просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 та прийняти нове рішення, яким рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, а тому здійснити розгляд заяви у визначеному складі - неможливо.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/597/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021, для розгляду заяви про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 за нововиявленими обставинами від Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/597/18 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 за нововиявленими обставинами від Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп".

08.11.2021 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/597/18.

У зв`язку із перебування судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з 08.11.2021 по 19.11.2021 на лікарняному, вирішення питання стосовно поданої заяви здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 325 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Оскільки, заява відповідає вимогам визначеним ст. 322 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд вирішив відкрити провадження за нововиявленими обставинами у даній справі та призначити заяву до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито провадження у справі №910/597/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 призначенено на 02.12.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.12..2021 з`явились представники Київської міської ради та ТОВ "Омега Лайт Груп".

Представник ТОВ "Омега Лайт Груп" в судовому засіданні 02.12.2021 підтримав доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18, просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 та прийняти нове рішення, яким рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 залишити без змін.

Представник Київської міської ради в судовому засіданні 02.12.2021 заперечував проти доводів заяви, просив заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 - відхилити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 - залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції в межах розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18

Київська міська рада (далі - позивач, Київська міська рада) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Омега Лайт Груп") про розірвання Договору оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Омега Лайт Груп".

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилався на наявність підстав для розірвання Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2017 за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов цього договору у частині використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що вона є вільною від забудови, що зафіксовано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті від 26.12.2017 № 17-2110-03.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 158 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та істотним порушенням відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2017 у частині використання відповідачем земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за цим договором, не за цільовим призначенням, оскільки за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що вона є вільною від забудови, що зафіксовано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті від 26.12.2017 № 17-2110-03.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.07.2017, укладений між Київською міською радою і ТОВ "Омега Лайт Груп".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/597/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі № 910/597/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 910/597/18, направляючи справу на новий розгляд, вказав:

- суд апеляційної інстанції прийняв докази (перелік яких наведено у п. 6.15 постанови) до розгляду, але не розглянув та не оцінив їх, проте дійшов висновку про відсутність у відповідача майнових прав на спірну земельну ділянку з огляду на судові рішення від 17.02.2010, від 06.11.2011 у справі № 2а-715/10, від 31.08.2010 у справі № 30/219. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що судові рішення у цих справах датовано 2010 та 2011 роками, натомість переважна більшість документів, наданих відповідачем у якості доказів, датовано 2017-2019 роками, а предметом позову у справі № 30/219 взагалі є звільнення відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га для розміщення торгівельних павільйонів за адресою: вул. Попудренка, навпроти будинку 50 у Деснянському районі м. Києва (п. 6.16 постанови);

- суди обох інстанцій не дослідили та не з`ясували, чи охоплюється визначенням нецільового використання відповідачем земельної ділянки (у розумінні положень спірного договору оренди землі), а отже і порушення відповідачем умов договору у наведеній частині, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору з огляду на предмет і підстави заявленого позову (п. 6.17 постанови);

- суди не з`ясували, чи відповідає спосіб захисту, обраний позивачем, фактичним обставинам справи та чи може застосування такого способу забезпечити відновлення порушеного права позивача (п. 6.20 постанови).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 в задоволенні позову Київської міської ради - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем не доведено суду належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами (у розумінні ст. 76-79 ГПК України) використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а відповідно, істотність порушення відповідачем договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно приписів якої істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- жодні докази завданої діями відповідача шкоди позивачу, позбавлення позивача внаслідок такої шкоди того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, - позивачем не зазначено та до матеріалів справи не долучено;

- здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав згідно зі статтями 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та частиною 2 статті 651 ЦК України для розірвання Договору;

- щодо відповідності обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи та можливості внаслідок застосування такого способу забезпечити відновлення порушеного права позивача, то на виконання вказівки Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у даній справі № 910/597/18, судом першої інстанції при новому розгляді справи з`ясовано відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах, а відтак невідповідність обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 - задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 - скасовано, прийнято нове рішення, яким позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" задовольнити повністю: розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Омега Лайт Груп", як орендарем.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

- у витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2019 № 158299190, в якому зазначено, що скаржник є власником торгівельно-офісної будівлі площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009, постанова Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-715;

- як встановлено судом апеляційної інстанції, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 у справі № 2а -715 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20619276) скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2011 та закрито провадження у адміністративній справі;

- вказаною постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71 ((http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74627835)), яка в подальшому скасована в апеляційному порядку, визнано неправомірними дії Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" щодо відмови зареєструвати за ТОВ "Омега Лайт Груп" право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В; зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В за Договором купівлі - продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009;

- таким чином, враховуючи те, що судовий акт на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про наявність у відповідача права власності на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в - скасовано, у зв`язку з чим відповідний судовий акт (постанова Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71) не може породжувати правових наслідків з моменту його ухвалення, а отже, наслідок, який виник внаслідок ухвалення постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71 - не може вважатися таким, що породив належний правовий наслідок державної реєстрації права власності відповідача на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в;

- при цьому, наявність у особи майнового права на земельну ділянку, обумовлену ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, жодним чином не звільняє її від встановленого законом обов`язку належного набуття такого права та його реалізації у встановленому законом порядку щодо здійснення відповідного оформлення шляхом, визначеним законом, адже наявність відповідного договору від 03.07.2009 № 1/030709 купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Попудренко 50 в, та додані до нього документи (акт, технічний паспорт, витяг, декларація) свідчать в сукупності про оформлення позивачем певних майнових прав щодо об`єкта нерухомості - будівлі ще до прийняття відповідного рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки, проте, жодним чином не звільняють його від дотримання законного порядку реалізації прав на спірну земельну ділянку з певним цільовим призначенням та функціональним використанням згідно прийнятого Київською міською радою рішення від 20.12.2016, з належним підтвердженням прав на відповідну будівлю, чим дотримуватиметься правовий порядок набуття та реалізації прав на землю, охоронюваний Конституцією України;

- відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції здійснення цільового використання спірної земельної ділянки згідно умов договору оренди, а саме, наявність у відповідача в сукупності: (1) законно зведеного/набутого/належно підтвердженого та зареєстрованого майнового права щодо об`єкта будівництва (будівлі/споруди) на земельній ділянці, (2) з подальшою реалізацією виду використання наданої земельної ділянки саме для експлуатації та обслуговування такої будівлі. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, здійснення/набуття ним у встановленому законом порядку в сукупності майнових прав щодо об`єкту нового будівництва на земельній ділянці, і з подальшою реалізацією виду використання: для експлуатації та обслуговування, а надані позивачем докази на спростування даної позиції відповідача, є більш вірогідними в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України;

- також, обставини справи стосовно порушення відповідачем умов укладеного договору оренди земельної ділянки щодо недотримання умов договору в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням підтверджуються наявними матеріалами справи та встановлені судом апеляційної інстанції в контексті виконання відповідачем своїх прав та обов`язків як орендаря, згідно з рішенням Київської міської ради № 688/1692 від 20.12.2016 та укладеним на його підставі договору оренди;

- в свою чергу, визначенням нецільового використання відповідачем земельної ділянки (у розумінні положень спірного договору оренди землі), є зокрема, і відсутність законно зведеного/набутого/належно підтвердженого та зареєстрованого за відповідачем майнового права щодо об`єкта будівництва (будівлі/споруди) на земельній ділянці, і з подальшою нереалізацією виду використання: для експлуатації та обслуговування будівлі, що свідчить в сукупності про порушення відповідачем умов договору у наведеній частині, та є підставою для його розірвання в силу приписів п. 8.4, п. 11.4, 12.2 договору оренди, ст. 25, 32 Закону України "Про оренду землі", п.п г) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України;

- при цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги твердження скаржника про те, що Київська міська рада своєї згоди на забудову вказаної земельної ділянки відповідачу - не надавала. Відповідачем не надано доказів правомірності чи то зведення (будівництва), чи розміщення на земельній ділянці набутого ним майна на підставі рішення суду, яке було скасовано в апеляційному порядку. Київська міська рада , як орендодавець спірної земельної ділянки, не надавала письмової згоди на використання земельної ділянки для "реконструкції", таке фактичне використання земельної ділянки суперечить ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не відповідає проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішенню Київської міської ради, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки;

- крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права, зокрема шляхом розірвання відповідного договору, відповідає фактичним обставинам справи, узгоджується з приписами ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та застосування такого способу захисту забезпечить відновлення порушеного права позивача, як особи, яка здійснює розпорядження землями від імені територіальної громади міста Києва в силу покладених на неї законом повноважень згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 9, 83 Земельного кодексу України;

- також, результати розгляду справи № 30/219, в якій рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11016625), яке залишено без змін в апеляційному (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18117055) та касаційному порядку (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19216163), відповідача зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орендовану згідно договору оренди землі від 04.07.2017, жодним чином н впливають на оцінку обставин даної справи в контексті спірних правовідносин сторін, які виникли згідно з рішенням Київської міської ради № 688/1692 від 20.12.2016 та укладеним на його підставі договору оренди;

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність обумовлених як договором, так і законом підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Омега Лайт Груп", як орендарем.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову суду апеляційної інстанції посилався на те, що з урахуванням конкретних обставин справи, а саме відсутності належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України, здійснення/набуття відповідачем у встановленому законом порядку в сукупності майнових прав щодо об`єкта будівництва на земельній ділянці, а також встановленої апеляційним судом обставини відсутності письмової згоди позивача на використання земельної ділянки для "реконструкції", колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що таке фактичне використання земельної ділянки суперечить ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не відповідає проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішенню Київської міської ради, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянку, у зв`язку з чим відсутність законно зведеного/набутого/належно підтвердженого та зареєстрованого за відповідачем майнового права щодо об`єкта будівництва (будівлі/споруди) на земельній ділянці, і з подальшою нереалізацією виду використання: для експлуатації та обслуговування будівлі, є в даному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи, використанням землі не за цільовим призначенням, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті даної ухвали

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо поданого заявником клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд судового рішення за новоявленими обставинами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

П. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

П. 1 ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

П. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Ч. 4 ст. 321 Господарського процесуального кодекус Укаїни визначено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою , пунктами 1 , 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

Ч. 5 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Зокрема, заявник вказував, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2021 року, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Омега Лайт Груп залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 - залишено без змін.

Оскільки ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.03.2021 було зупинено провадження у справі № 910/597/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/929/19, а висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/929/19 не були враховані в своєму рішенні, Товариство з обмеженою відповідальністю ОМЕГА ЛАЙТ ГРУП звернулося до Верховного Суду із заявою про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 року за нововиявленими обставинами.

08.10.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу в справі № 910/597/18 якою відмовив ТОВ ОМЕГА ЛАЙТ ГРУП у відкритті касаційного провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/597/18.

В своїй ухвалі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду надав роз`яснення, що за приписами ч. 5 ст. 321 ГПК України заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. В свою чергу, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021, тобто, зазначеною постановою рішення суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції у справі не змінювалось і не приймалося нове рішення, тоді як згідно з положеннями ч. 5 ст. 321 ГПК України заява про перегляд за нововиявленими обставинами подається до суду касаційної інстанції лише у випадку, коли ним змінено або ухвалено нове судове рішення.

Таким чином, оскільки саме Північний апеляційний господарський суд своєю постановою від 03.09.2020 року скасував рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2020 року перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має відбуватися Північним апеляційним господарським судом.

ТОВ ОМЕГА ЛАЙТ ГРУП у встановлений законом строк, а саме 01.10.2021, звернулося до Верховного Суду із заявою про перегляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2021 року у справі № 910/597/18.

В свою чергу, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу в справі № 910/597/18 від 08.10.2021, якою відмовлено ТОВ ОМЕГА ЛАЙТ ГРУП у відкритті касаційного провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 було отримано відповідачем 18.10.2021.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 119, п. 1 ч. 1 ст. 320, п1. ч. 2 ст. 320, ч. 5 ст. 321 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поновлення заявнику строку на подання відповідної заяви, оскільки дійсно, постанова Великої Палати Верховного Суду прийнята 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, а заявник лише 21.10.2021 звернувся до суду апеляційної інстанції про перегляд постанови, проте, враховуючи наведені заявником обставини, враховуючи те, що відповідна заява подана в межах граничного строку, визначеного п1. ч. 2 ст. 320 наведеного Кодексу, з метою забезпечення особі декларованого Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції визнає причини пропуску визначеного п. 1 ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України 30-денног строку - поважними, у зв`язку з чим поновлює відповідачу відповідний строк на звернення з означеною заявою.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Згідно зі ст.320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до ч.3 ст.325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, як убачається з рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі "Праведна проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39; у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, на яку посилається заявник, як на нововиявлену обставину, викладено правову позицію щодо того, що Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі. Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що наведена позиція Великої Палати вказане свідчить саме про зміну правової позиції суду, однак не дає підстави для висновку, що така зміна, в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, є нововиявленою обставиною. Окрім того, вище обумовлена правова позиція була висловлена в рамках спору стосовно визнання недійсним договору оренди землі, коли в межах справи № 910/597/18 вимоги позивача були заявлені саме про розірвання договору оренди внаслідок порушення його умов орендарем.

На переконання колегії суддів, нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 2а-23903/09/1270, від 03.04.2018 у справі № 477/1012/14-а, від 30.01.2020 у справі №127/2-а-4944/11.

Стосовно тверджень скаржника, щодо того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, адже надав оцінку стосовно нерухомого майна, щодо якого відповідачем стверджувалось набуття права власності - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 910/597/18, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що суд апеляційної інстанції при попередньому розгляді справи прийняв докази (перелік яких наведено у п. 6.15 постанови) до розгляду, але не розглянув та не оцінив їх, проте дійшов висновку про відсутність у відповідача майнових прав на спірну земельну ділянку з огляду на судові рішення від 17.02.2010, від 06.11.2011 у справі № 2а-715/10, від 31.08.2010 у справі № 30/219. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що судові рішення у цих справах датовано 2010 та 2011 роками, натомість переважна більшість документів, наданих відповідачем у якості доказів, датовано 2017-2019 роками, а предметом позову у справі № 30/219 взагалі є звільнення відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га для розміщення торгівельних павільйонів за адресою: вул. Попудренка, навпроти будинку 50 у Деснянському районі м. Києва (п. 6.16 постанови).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вчинив дії саме на виконання вказівок суду касаційної інстанції, що обумовлено ст. 316 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, в якій встановлені, як стверджує заявник, певні матеріально-правові факти, які не могли бути відомі на час розгляду справи, однак є істотними для даної справи, - не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, то обставина, на яку посилається скаржник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не існувала під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява, а саме на момент прийняття у даній справі відповідної постанови.

При цьому, доводи заявника про те, що про відсутність існування істотних обставин під час розгляду справи № 910/597/18 свідчить відсутність єдиної судової практики Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/929/19, які не були відображені у висновках суду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час ухвалення постанови у справі № 910/597/18 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки заявник наголошує в обгрунтування даного доводу саме на існування істотних обставин під час розгляду справи, а саме судової практики, проте, в розумінні ст. 320 Господарського процесуального кодексу України не є ново виявленими обставинами, а фактично заявник намагається змінити висновки суду апеляційної інстанції у відповідній постанові шляхом переоцінки наявних у справі доказів, якими відповідач обгрунтовував свої заперечення проти пред`явленого органом місцевого самоврядування позовом, що суперечить п. 1 ч. 4 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак за своєю правовою природою постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 є новою стосовно практики застосування, але не нововиявленою обставиною в контексті поданої заявником заяви в призмі саме даного спору, а тому не може бути підставою для перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 910/597/18 за нововиявленими обставинами.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ТОВ "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 - є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 910/597/18 підлягає залишенню без змін.

Ч. 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Судові витрати

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп".

Керуючись ст.ст. 129, 320-323, 325 Господарського процесуального кодексу України , Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 - відмовити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/597/18 - залишити в силі.

3. Судовий збір за подачу заяви залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп".

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст ухвали підписано: 20.12.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала