Постанова

від 09.12.2021 по справі 912/3534/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. м.Київ Справа№ 912/3534/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 09.12.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.08.2021 (повний текст складено та підписано 30.08.2021)

у справі № 912/3534/20 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект"

до Державної податкової служби України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про стягнення 312 808 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" з вимогами до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про стягнення 312 808 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про обов`язок відповідача відшкодувати здійснені позивачем витрати на зберігання переданих за актами матеріальних цінностей за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року включно.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2021 залучено до участі у справі № 912/3534/20 Державну податкову службу України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області як правонаступника Головного управління ДПС у Кіровоградській області, матеріали справи № 912/3534/20 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:

- спір між сторонами не стосується публічно-владних функцій реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до постанови Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету України від 21 серпня 2019 року №682-р., у такому випадку заміна ГУ ДФС у Кіровоградській області (ГУ ДФС України), як відповідача у справі може мати місце у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення, що в даному випадку не відбулось;

- відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного у запису про її припинення;

- до Єдиного Державного Реєстру не був ний запис про припинення ДФС України (ГУ ДФС у Кіровоградській області);

- позовні вимоги щодо відшкодування витрат визначених умовами договору № 11/01/17-2 від 11.01.2017 - є необгрунтованими, так як стосуються іншої юридичної особи;

- окрім того, відповідач вказував і на відсутність обумовлених процесуальним законом підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, заявлену до стягнення позивачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" з вимогами до Державної податкової служби України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області про стягнення 312 808 грн 00 коп. відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 312 808 грн 00 коп. відповідно до частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України за укладеним між Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" договором від 11.01.2017 № 11/01/17-2, а тому позовні вимоги визнані судом першої інстанції необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення, що:

- Головне управління ДПС у Кіровоградській області є правонаступником ГУ ДФС у Кіровоградській області прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України;

- ТОВ НДІ Укрекопроект , на підставі договору №11/01/17-2 від 11.01.2017 року, надало державі Україна, в особі його органу, послуги зі зберігання майна, і на виконання умов укладеного договору, позивачем було прийнято на зберігання відповідне майно за актами приймання-передачі від 11.03.2017 № № 1,2, 3 та від 22.03.2017 № 4, а також товарно-транспортними накладними від 11.03.2017 № № 11/03-2, 11/03-1, від 21.03.2017 № 1286/10/11-28-23-02-03, а за актом приймання-передачі від 23.07.2020 майно було позивачем повернуто;

- отже, послуги зберігання позивачем були надані, і для цього позивачем було орендовано відповідне приміщення та сплачувались орендні платежі, у зв`язку з чим відповідач на підставі ч. 3 ст. 947 Цивільного кодексу України зобов`язаний відшкодувати позивачу здійснені ним витрати.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

16.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилався на те, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у позивача та відповідача відсутні спільні права та обов`язки стосовно невиконання господарського зобов`язання;

- зважаючи на те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань не внесено запис про припинення як ДФС України так і ГУ ДФС у Кіровоградській області, відповідач повністю погоджується з позицією викладеною в судовому рішенні стосовно того, що ГУ ДПС у Кіровоградській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України є неналежним відповідачем у справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" мало право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: - докази сплати судового збору у розмірі 7038,18 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20, яке оскаржується у повному обсязі.

Через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект") надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено: платіжне доручення №716 від 20.10.2021, як доказ сплати судового збору у розмірі 7038,18 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20, яке оскаржується у повному обсязі.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, а тому вирішити питання стосовно апеляційної скарги - неможливо.

Відповідно до п.п. 2.3.25 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 року, автоматизованою системою було здійснено заміну судді Дикунської С.Я. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Судом встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 912/3534/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2021, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзиві, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 09.12.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 задоволено заяву представника Державної податкової служби України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області про участь в судовому засіданні 09.12.2021 в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 09.12.2021 з`явився представник скаржника (позивача) та відповідача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відео конференції згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021.

Третя особа в судове засідання 09.12.2021 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки третя особа про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника третьої особи.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Позивач (скаржник) в особі представника в судовому засіданні 09.12.2021 підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.12.2021 представник відповідача заперечував проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, яке таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції 11.01.2017 між Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (виконавець за договором) укладено договір № 11/01/17-2 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснити операції по збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації та знешкодженню неякісної та небезпечної продукції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах передбачених договором.

У пунктах 3.1., 3.2. договору визначено, що вартість послуг, вказаних у п. 1.1. договору, відображена у специфікації № 1, яка діє на момент укладення договору. Оплата проводиться після виконання вказаних робіт, про що надається акт утилізації, акт виконаних робіт, який підписується замовником та виконавцем.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 (пункт 8.1. договору).

На виконання умов укладеного сторонами договору від 11.01.2017 № 11/01/17-2, відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі від 11.03.2017 № № 1, 2, 3 та від 22.03.2017 № 4, а також товарно-транспортними накладними від 11.03.2017 № № 11/03-2, 11/03-1, від 21.03.2017 № 1286/10/11-28-23-02-03.

Актом приймання-передачі від 23.07.2020 вилучена за актами від 11.03.2017 № № 1, 2, 3 та від 22.03.2017 № 4 продукція була повернута відповідачу.

30.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд січ" (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (орендар за договором) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 03, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування нежитлове приміщення: склад, буква Н-4 по вулиці Кольорова, 3, загальною площею 439 кв. м з метою зберігання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від Головного управління ДФС у Кіровоградській області за договором від 11.01.2017 № 11/01/17-2.

Позивач зазначав, що на виконання договору від 11.01.2017 № 11/01/17-2 Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області були надані послуги зберігання продукції. Інші послуги не надавались.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вважає, що відповідач як правонаступник Головного управління ДФС у Кіровоградській області повинен відшкодувати позивачу здійснені ним витрати на зберігання продукції за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року, а саме орендну плату та комунальні послуги у загальному розмірі 312 808 грн 00 коп.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що до Єдиного Державного Реєстру не був ний запис про припинення ДФС України (ГУ ДФС у Кіровоградській області); позовні вимоги щодо відшкодування витрат визначених умовами договору № 11/01/17-2 від 11.01.2017 - є необгрунтованими, так як стосуються іншої юридичної особи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, і висновки суду першої інстанції у наведеній частині є правильними.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Суд зазначає, що якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Установлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної податкової служби" від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Наказу ДПС України "Про початок діяльності Державної податкової служби України" від 28 серпня 2019 року №36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.

Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є відшкодування витрат зберігача, здійснені ним на зберігання речі, за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року, а саме: орендної плати та комунальних послуг у загальному розмірі 312 808 грн 00 коп. за укладеним між Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" договором від 11.01.2017 № 11/01/17-2.

Таким чином, суд апеляційної інтанції погоджується з правильними висновками суду першої інстанції про те, що обов`язок відповідача не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вказаний орган державної влади перебуває в стані припинення.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що Державна податкова служба України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки запис про припинення Головного правління ДФС у Кіровоградській області до єдиного державного реєстру - не внесено. Доказів на спростування вказаних обставин позивачем до матеріалів справи не подано і таких обставин не встановлено і судом апеляційної інстанції.

Також, суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження обставин справи ат наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У частині 1 статті 938 Цивільного кодексу України зазначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частинами 1, 3 статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно позоввної заяви, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 312 808 грн 00 коп. заборгованості відповідно до частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що укладений сторонами договір є безоплатним, а тому поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами позивача та відхиляє їх як підставу для задоволення позову, з огляду на те, що умовами договору від 11.01.2017 № 11/01/17-2 визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснити операції по збиранню, перевезенню, зберіганню , обробленню, утилізації та знешкодженню неякісної та небезпечної продукції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах передбачених договором.

У пункті 3.1. договору визначено, що вартість послуг, вказаних у п. 1.1. договору, відображена у специфікації № 1, яка діє на момент укладення договору.

Проте, позивач наголошував, що специфікація до договору - не укладалася, а тому договір від 11.01.2017 № 11/01/17-2 є безоплатним.

Протее, вказані доводи скаржника суд апедяційної інстацнії відхиляє як необгрунтовані, безпідставні та такі, що спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки відсутність специфікації - не свідчить про безоплатність договору, адже умовами договору сторонами погоджено, що послуги, які надаються виконавцем, підлягають оплаті, тобто договір є оплатним, відтак, посилання позивача на частину 3 статті 947 Цивільного кодексу України - є необгрунтованим.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які документи, які в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України підтверджували наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання за вказаним договором у розмірі, завленому позивачем до стягнення, адже між сторонами не бул погоджено в установленому законом порядку ні ціни договору (що є істотною умовою договору в розумінні ст. 180 Господарського кодексу України), як не доссягнуто і будь-якої згоди щодо вартості таких послуг. В свою чергу, формування вартості послуг позивачем самостійно, в односторонньому порядку - не узгоджується з приписами ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 632 Цивільного кодекус України, і заявлена до стягнення сума в розмірі 312 808,00 грн. (279 000,00 грн. (розмір орендної плати) + 33 808,00 грн.(розмір комунальних платежів)) визнається судом документально необгрунтованою та такою, що не підтверджена жодними доказами і не є такою, що за своїм правовим змістом є саме грошовим зобовзанням відповідача в розуміння ст. 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність підстав для стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 312 808 грн 00 коп. відповідно до частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України за укладеним між Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" договором від 11.01.2017 № 11/01/17-2, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 912/3534/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект".

4. Матеріали справи № 912/3534/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 20.12.2021.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко