Рішення

від 09.08.2021 по справі 912/3534/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2021Справа № 912/3534/20 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" доДержавної податкової служби України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДФС у Кіровоградській області простягнення 312 808 грн 00 коп. Представники сторін: від позивача:Салюк С.М. - адвокат на підставі ордера від відповідача:Шпак Н.Ф. - в порядку самопредставництва від третьої особи:не з`явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.11.2020 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" з вимогами до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про стягнення 312 808 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про обов`язок відповідача відшкодувати здійснені позивачем витрати на зберігання переданих за актами матеріальних цінностей за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року включно.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 09.11.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/3534/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2021 залучено до участі у справі № 912/3534/20 Державну податкову службу України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області як правонаступника Головного управління ДПС у Кіровоградській області, матеріали справи № 912/3534/20 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 912/3534/20 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 прийнято справу № 912/3534/20 до свого провадження суддею Плотницькою Н.Б., постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.03.2021.

17.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

26.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Господарського суду Кіровоградської області надійшли документи.

01.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

02.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 призначено підготовче засідання на 15.03.2021 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 призначено підготовче засідання на 29.03.2021.

19.03.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Підготовче засідання, призначене на 29.03.2021, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 підготовче засідання призначено на 17.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 призначено підготовче засідання на 17.06.2021 в режимі відеоконференції.

01.06.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 17.06.2021 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 призначено судове засідання на 09.08.2021.

Представник третьої особи у судове засідання 09.08.2021 з розгляду справи не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 09.08.2021 з`явилися представники сторін та надали пояснення.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 09.08.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2017 між Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (виконавець за договором) укладено договір № 11/01/17-2 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснити операції по збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації та знешкодженню неякісної та небезпечної продукції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах передбачених договором.

У пунктах 3.1., 3.2. договору визначено, що вартість послуг, вказаних у п. 1.1. договору, відображена у специфікації № 1, яка діє на момент укладення договору. Оплата проводиться після виконання вказаних робіт, про що надається акт утилізації, акт виконаних робіт, який підписується замовником та виконавцем.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 (пункт 8.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов укладеного сторонами договору від 11.01.2017 № 11/01/17-2, відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі від 11.03.2017 № № 1, 2, 3 та від 22.03.2017 № 4, а також товарно-транспортними накладними від 11.03.2017 № № 11/03-2, 11/03-1, від 21.03.2017 № 1286/10/11-28-23-02-03.

Актом приймання-передачі від 23.07.2020 вилучена за актами від 11.03.2017 № № 1, 2, 3 та від 22.03.2017 № 4 продукція була повернута відповідачу.

30.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд січ" (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" (орендар за договором) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 03, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове користування нежитлове приміщення: склад, буква Н-4 по вулиці Кольорова, 3, загальною площею 439 кв. м з метою зберігання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від Головного управління ДФС у Кіровоградській області за договором від 11.01.2017 № 11/01/17-2.

Позивач зазначає, що на виконання договору від 11.01.2017 № 11/01/17-2 Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області були надані послуги зберігання продукції. Інші послуги не надавались.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вважає, що відповідач як правонаступник Головного управління ДФС у Кіровоградській області повинен відшкодувати позивачу здійснені ним витрати на зберігання продукції за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року, а саме орендну плату та комунальні послуги у загальному розмірі 312 808 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Суд зазначає, що якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Установлено, що ДФС України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Наказу ДПС України Про початок діяльності Державної податкової служби України від 28 серпня 2019 року №36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.

Постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є відшкодування витрат зберігача, здійснені ним на зберігання речі, за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року, а саме орендної плати та комунальних послуг у загальному розмірі 312 808 грн 00 коп. за укладеним між Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" договором від 11.01.2017 № 11/01/17-2.

Таким чином, обов`язок відповідача не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вказаний орган державної влади перебуває в стані припинення.

Отже, суд зазначає, що Державна податкова служба України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки запис про припинення Головного правління ДФС у Кіровоградській області до єдиного державного реєстру не внесено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У частині 1 статті 938 Цивільного кодексу України зазначено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частинами 1, 3 статті 946 Цивільного кодексу України унормовано, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 312 808 грн 00 коп. заборгованості відповідно до частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України.

Тобто позивач зазначає, що укладений сторонами договір є безоплатним, а тому поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі.

Однак, суд критично ставиться до наведених вище тверджень позивача, оскільки умовами договору від 11.01.2017 № 11/01/17-2 визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснити операції по збиранню, перевезенню, зберіганню , обробленню, утилізації та знешкодженню неякісної та небезпечної продукції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах передбачених договором.

У пункті 3.1. договору визначено, що вартість послуг, вказаних у п. 1.1. договору, відображена у специфікації № 1, яка діє на момент укладення договору.

Разом з тим, позивач зазначає, що специфікація до договору не укладалася, а тому договір від 11.01.2017 № 11/01/17-2 є безоплатним.

Суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки відсутність специфікації не означає безоплатність договору, адже умовами договору сторонами погоджено, що послуги, які надаються виконавцем, підлягають оплаті, тобто договір є оплатним, відтак, посилання позивача на частину 3 статті 947 Цивільного кодексу України є неправомірним.

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 312 808 грн 00 коп. відповідно до частини 3 статті 947 Цивільного кодексу України за укладеним між Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" договором від 11.01.2017 № 11/01/17-2, а тому позовні вимоги визнаються судом не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрекопроект" з вимогами до Державної податкової служби України в особі філії Головного управління ДПС у Кіровоградській області про стягнення 312 808 грн 00 коп. відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 30.08.2021

Суддя Н.Б.Плотницька