Рішення

від 09.12.2021 по справі 910/13588/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2021Справа № 910/13588/21

За позовом Державного підприємство Українська студія телевізійних фільмів

Укртелефільм

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дубенко

Карина Євгенівна

про скасування рішення, визнання права власності на майно та витребування

майна

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Павлова О.М., адвокат за довіреністю № 8 від 24.12.2020

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

19.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємство Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм до Товариства з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп в якій просить

1. Скасувати рішення (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Карини Євгенівни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204810580000, індексний номер 39426634 від 30.01.2018 з припиненням запису про реєстрацію права власності 24596401 від 29.01.2018 року на квартиру № 359, загальна площа (кв.м): 125.5, житлова площа (кв.м): 61, Опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А за Товариством з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп ;

2. Визнати право власності на квартиру № 359, загальна площа (кв.м): 125.5, житлова площа (кв.м): 61, Опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А за позивачем - Державним підприємством "Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм ;

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп на користь Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм квартиру № 359, загальна площа (кв.м): 125.5, житлова площа (кв.м): 61, Опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13588/21 від 28.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

08.09.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/13588/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Карину Євгенівну; підготовче засідання призначено на 05.10.2021.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідачів протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва з 05.07.2021 зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв`язку, про що розміщено офіційне повідомлення на сайті Судова влада України, тому судом не було здійснено відправлення ухвали від 15.09.2021 учасникам справи.

Після отримання фінансування Господарським судом міста Києва 05.10.2021 здійснено відправлення відповідачу ухвали від 15.09.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105478343740 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 15.09.2021 (номер відправлення 0105478343740) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 10.10.2021 з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

05.10.2021 позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказу.

05.10.2021 позивачем до суду подано додаткові пояснення до позовних вимог.

В підготовчому засіданні 05.10.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного строку для подачі додаткових доказів та пояснень.

В підготовчому засіданні 05.10.2021 позивачем заявлено клопотання, яке було подано разом з позовною заявою, у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про витребування у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 204810580000, індексний номер 39426634 від 30.01.2018 на об`єкт нерухомого майна: квартиру № 359, загальна площа 125,5 кв.м, житлова площа 61 кв.м., опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А на підставі яких Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко Кариною Євгенівною прийнято реєстраційне рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13588/21 від 05.10.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 204810580000, індексний номер 39426634 від 30.01.2018 на об`єкт нерухомого майна: квартиру № 359, загальна площа 125,5 кв.м, житлова площа 61 кв.м, опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А на підставі яких Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко Кариною Євгенівною прийнято реєстраційне рішення.

В підготовчому засіданні 05.10.2021 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.11.2021.

27.10.2021, на виконання вимогу ухвали суду, від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду надійшли копії документів реєстраційної справи № 204810580000, які розміщені у відповідному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13588/21 від 09.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та у зв`язку з нез`явленням представників сторін, підготовче засідання відкладено на 23.11.2021.

В підготовчому засіданні 23.11.2021 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.12.2021.

Позивач в судовому засіданні 09.12.2021 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засіданні 09.12.2021 не з`явився.

Відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, оскільки ухвалу суду від 23.11.2021 надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105481512901 за адресою: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, проте конверт було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 02.12.2021 з позначкою адресат не знаходиться .

Третя особа в судове засідання 09.12.2021 не з`явилась.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідача.

В судовому засіданні 09.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.01.2004 між Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм (далі - позивач) та Закритим акціонерним товариством МІК Інтерінвестсервіс укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи (далі - договір про спільну діяльність від 30.01.2004) з метою забезпечення спільного інвестування та залучення коштів щодо об`єкту інвестування, здійснення спільного будівництва об`єкту інвестування, ведення спільної господарської діяльності по продажу та іншій реалізації приміщень об`єкту інвестування та отримання прибутку для його учасників.

Згідно зазначеного договору об`єктом спільної діяльності (об`єктом інвестування) є адміністративно-житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,93 га у Дніпровському районі м. Києва по вул. Ованеса Туманяна, 15-А.

11.10.2005 між позивачем та Закритим акціонерним товариством МІК Інтерінвестсервіс укладено акт розподілу квартир в адміністративно - житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва, що є додатком № 4 до договору про спільну діяльність від 30.01.2004 (далі - акт розподілу від 11.10.2005).

24.02.2009 між позивачем та Закритим акціонерним товариством МІК Інтерінвестсервіс укладено акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва, що є додатком до договору про спільну діяльність від 30.01.2004 (далі - акт розподілу від 24.02.2009).

Відповідно до акту розподілу від 24.02.2009, у зв`язку з наявністю технічної документації по вказаному адміністративно-житловому комплексу, сторони визначили перелік житлових приміщень, які передаються у власність позивача та ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс відповідно з умовами договору про спільну діяльність від 30.01.2004.

23.04.2012, на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 05.04.2012, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано сертифікат серії КВ № 16412062060, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта - Будівництво адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва.

26.06.2013 між позивачем та Закритим акціонерним товариством МІК Інтерінвестсервіс укладено порівняльну відомість, в якій на підставі акту розподілу квартир від 24.02.2009, даних технічних паспортів на квартири, виготовлених БТІ станом на 25.01.2012 та поштової адреси сторони підтвердили перелік квартир за новою нумерацією та з уточненням площ, які були розподілені між сторонами відповідно до умов договору про спільну діяльність від 30.01.2004.

Зокрема позивачу передано 79 квартир загальною площею 8525,5 кв.м, що становить 13,5% від загальної житлової площі будинку та з урахуванням 1-ї з`єднаної квартири відповідає 80 квартирам, які відходять до позивача за актом розподілу від 24.09.2009.

12.06.2017 між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 (далі - договір купівлі-продажу № 28/1-13).

Згідно п. 2.1. договору купівлі-продажу № 28/1-13 позивач продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості (квартири, нежитлові приміщення та паркомісця) у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

У відповідності до п. 2.2 договору купівлі-продажу № 28/1-13 сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт капітального будівництва, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна 15-А, з наведеними характеристиками, зокрема 3-х кімнатну квартиру № 359 площею 125,5 кв.м (далі - об`єкт).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 910/16474/16 заяву Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм про вжиття запобіжних заходів задоволено частково та вжито запобіжних заходів шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на квартиру № 359, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15-А.

Дану ухвалу залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 у справі № 910/16894/16 заяву Української студії телевізійних фільмів Укртелефільм про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково та вжито запобіжних заходів шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на квартиру № 359, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15-А та заборону органам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

Дану ухвалу постановами Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та від 05.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2016 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/2692/18 встановлено, що при укладанні договору купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 від 12.06.2017 продавець помилився щодо обставин, що мають істотне значення, не врахувавши, що: об`єкти нерухомості, майнові права на які відступалися за оспорюваним договором, перебували під арештом; щодо майнових прав, які відступалися за оспорюваним договором, наявний судовий спір; майнові права, які відступалися за оспорюваним договором, були обтяжені іпотекою.

З огляду на встановлені обставини, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/2692/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 від 12.06.2017, укладений між Українською студією телевізійних фільмів Укртелефільм та Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс , з усіма додатковими угодами, змінами та доповненнями до нього, з моменту укладання.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 910/2692/18 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2019 к ? 910/2692/18 о.

Отже, договір купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 від 12.06.2017, як підстава набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс на квартиру № 359, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Ованеса Туманяна, 15-А, є недійсним.

Не зважаючи на викладене Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс вчинено дії щодо продажу зазначеної квартири, зокрема з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 270194954 від 12.08.2021 вбачається, що право власності на квартиру № 359 за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2018.

На запит суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано належним чином завірені матеріали реєстраційної справи № 204810580000, які розміщені у відповідному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, з матеріалів реєстраційної справи № 204810580000 вбачається, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко Кариною Євгенівною прийнято рішення за № 39426634 від 30.01.2018 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру № 359 за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, 15-А за Товариством з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп на підставі договору купівлі-продажу квартири від 29.01.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп (покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 183.

Оскільки позивач позбавлений можливості вирішувати питання щодо проведення реєстраційних цій для посвідчення свого права на майно, а також те, що спірна квартира перебуває у володінні іншої особи - відповідача, позивач звернувся з вимогами про скасування запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем, про визнання за позивачем права власності на спірну квартиру та про її витребування у відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014 (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Цивільним кодексом України передбачений механізм захисту прав власника у випадку вибуття з його володіння майна.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;

якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, для застосування передбаченого статтею 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Крім того, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Таким чином, положення статті 388 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 18.01.2017 у справі № 610/10207/15ц).

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Господарським судом міста Києва у справі № 910/2692/18 встановлено, що договір купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 від 12.06.2017, укладений між Державним підприємством Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм та Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс , на підставі якого спірне майно вибуло з володіння позивача та було зареєстроване на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Лодокс , визнано недійсним у судовому порядку.

Зокрема, задовольняючи позовні вимоги Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 28/1-13 від 12.06.2017, суд у справі № 910/2692/18 дійшов висновку, що керівником позивача було вчинено значне господарське зобов`язання, без погодження з Державним комітетом телебачення та радіомовлення України, а тому при укладанні оспорюваного договору керівником позивача було перевищено свої повноваження.

З наведеного вбачається що спірне майно (квартира) вибуло з володіння власника (Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм ) не з волі Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм (без погодження з Державним комітетом телебачення та радіомовлення України, а тому при укладанні оспорюваного договору керівником позивача було перевищено свої повноваження).

Отже, фактичне визнання недійсним договору, на підставі якого спірний об`єкт нерухомого майна вибув з законного володіння позивача, вказує на відсутність волі Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм щодо його відчуження, оскільки волевиявленням у розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України слід вважати саме вчинення правомірних дій, а не укладання договору, який суперечить приписам чинного законодавства. Правову позицію стосовно того, що визнання недійсним договору свідчить про відсутність волі власника на вибуття з його володіння об`єкта наведено у постанові від 23.11.2016 Верховного Суду України у справі № 916/2144/15.

При цьому, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суду України, зокрема, у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та у постанові від 25.01.2017 у справі №916/2131/15 та Верховним Судом у постановах від 09.08.2018 у справі № 927/876/17 та від 22.03.2018 у справі № 910/22788/15, який дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Власник, що пред`являє вимогу про витребування належного йому на праві власності майна, повинен довести суду, що саме це майно є об`єктом його права власності.

Нормами ст. 182 Цивільного кодексу України передбачена обов`язкова державна реєстрація права власності та нерухомі речі, його виникнення, перехід та припинення. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Позивачем, на доведення свого права власності на об`єкт - квартиру № 359 за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А надані до суду належні докази, що свідчать про набуття позивачем первісного права на об`єкт, зокрема

1. Договір про спільну діяльність між ЗАТ Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс та Українською студією телевізійних фільмів (Укртелефільм) без створення юридичної особи від 30.01.2004.

2. Акт розподілу квартир в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва від 11.10.2005, складеного між позивачем та ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс .

3. Акт розподілу квартир від 24.02.2009 між позивачем та ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс в адміністративно-житловому комплексі за адресою: вул. Ованеса Туманяна, 15-А у Дніпровському районі м. Києва.

4. Порівняльна відомість від 26.06.2013 між позивачем та ЗАТ МІК Інтерінвестсервіс , в якій сторони підтвердили перелік квартир за новою нумерацією та з уточненням площ, які були розподілені між сторонами відповідно до умов договору про спільну діяльність та визначили, що позивач набуває у власність 79 квартир загальною площею 8525,5 кв.м, що становить 13,5% від загальної житлової площі будинку та з урахуванням 1-ї з`єднаної квартири відповідає 80 квартирам, які залишаються за позивачем за актом розподілу від 24.09.2009.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України з договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно зі ст. 1131 Цивільного кодексу України довір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Учасники об`єднують кошти, матеріальні та трудові ресурси, виробничо-технічний і економічний потенціал з метою здійснення спільної діяльності, як це передбачено ним договором (п. 1.3 договору про спільну діяльність від 30.01.2004).

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки (ч. 1 ст. 1133 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1139 Цивільного кодексу України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Відповідно до п. 2.2 договору про спільну діяльність від 30.01.2004 внески до спільної діяльності визначають розподіл часток спільної власності між учасниками у наступній пропорції: Укртелефільм - 8,5%, оператор - 91,5%. Частки сторін визначаються на стадії Проект і оформлюються письмово двостороннім актом, який буде невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 5.2.9 договору про спільну діяльність від 30.01.2004 сторони підписали акти розподілу майна від 11.10.2005 та від 24.02.2009 та здійснили поділ спільного часткового майна, створеного за результатами спільної діяльності, шляхом передання у власність кожної із сторін свою частку, згідно пропорції, визначеної договором.

26.06.2013 між сторонами складено порівняльну відомість, в якій зазначено, що позивач набуває у власність, зокрема квартиру № 359 м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А.

Отже квартира № 359 м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А будувалось виключно позивачем в рамках договору про спільну діяльність та за його рахунок і, відповідно, вказане майно є виключною власністю позивача.

У постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2016 у справі №910/1941/14 встановлено, що підписанням актів від 11.10.2005 та від 24.02.2009 розподілу майна, з урахуванням зміненої нумерації квартир, урахованої сторонами на підставі порівняльної відомості від 26.06.2013, сторони здійснили поділ спільного часткового майна, створеного за результатами спільної діяльності, набувши при цьому право власності, кожен на свою частку, згідно пропорції, визначеної договором.

Отже, позивач набув право власності на свою частку згідно з пропорції, визначеної договором про спільну діяльність, зокрема, по відношенню до квартири № 359 за адресою: м. Київ, вул. О.Туманяна, 15-А, яка в подальшому неправомірно вибула з його володіння.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.11.2011 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 41 вказаного Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1-3 частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 913/175/20.

Суд зауважує, що звертаючись із позовом щодо оскарження реєстраційної дії, задля ефективного захисту позивачем вірно одночасно заявлено позовну вимогу щодо речового права (вимогу щодо визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна).

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємство Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дубенко Карини Євгенівни, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204810580000, індексний номер 39426634 від 30.01.2018 з припиненням запису про реєстрацію права власності 24596401 від 29.01.2018 року на квартиру № 359, загальна площа (кв.м): 125.5, житлова площа (кв.м): 61, Опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А за Товариством з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп .

2. Визнати право власності на квартиру № 359, загальна площа (кв.м): 125.5, житлова площа (кв.м): 61, Опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А за позивачем - Державним підприємством Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм .

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп на користь Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм квартиру № 359, загальна площа (кв.м): 125.5, житлова площа (кв.м): 61, Опис: 3-кімнатна квартира за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бартіон Груп (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 40947810) на користь Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів Укртелефільм (02002, м. Київ, вул. Туманяна, 15, код ЄДРПОУ 02841347) 75.395 (сімдесят п`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.12.2021.

Суддя В.В.Сівакова