Рішення

від 16.12.2021 по справі 922/3802/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3802/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ, до Приватного підприємства "Східзернагро", смт Сахновщина Харківської області, про стягнення 2128356,35 грн, за участю представників:

позивача - Фелді О.В. (довіреність № 05-2021/Legal від 19.03.2021) -

в режимі відеоконференції;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 3802/21 від 20.09.2021) до Приватного підприємства "Східзернагро", смт Сахновщина Харківської області, про стягнення збитків у розмірі 1674207,14 грн; штрафу в розмірі 275348,00 грн; пені в розмірі 178801,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки № 60430561 від 04.09.2021 та приписів чинного законодавства, у строк з 04.09.2020 до 11.09.2020, включно, не поставив позивачу весь об`єм товару, передбачений договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2021 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/3802/21 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.11.2021, відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що під час виконання спірного договору поставки № 60430561 від 04.09.2020 відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність подати транспорт під завантаження його соняшником, проте ДП "Сантрейд" не повідомляло ні про готовність прийняти вказаний товар, ні про транспортні засоби, які будуть подані до продавця для завантаження соняшнику, посилаючись на те, що вказана інформація буде надана пізніше. З огляду на тривалі договірні відносини між сторонами, відповідач очікував на виконання вказаного договору з боку позивача. Отже, враховуючи, що умовами поставки передбачено оплату товару лише після його отримання, відповідач вважає, що позивач, не надавши транспорт під завантаження, фактично самостійно відмовився отримати від відповідача узгоджений у Договорі поставки № 60430561 від 04.09.2020 товар в необхідній кількості. Також відповідач зазначає, що між понесеними витратами позивача, заявленими останнім як збитки, та неправомірною, за доводами позивача, поведінкою відповідача відсутній причинний зв`язок. Відповідач також не погоджується з нарахуванням позивачем пені та штрафу у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару, оскільки відсутність поставки пов`язана безпосередньо з діями позивача. Відповідач вважає, що за умови односторонньої відмови покупця (позивача), від договору, відповідно до п. 11.4, підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу - відсутні. Водночас, відповідач зазначає, що розмір нарахованих позивачем пені та штрафу є завищеними, оскільки розрахунок необхідно здійснювати із розрахунку 114,92 метричних тон (1091740,00 грн). Крім того, відповідач вказує, що за Договором позивач не сплачував на користь відповідача жодних коштів, при цьому сукупний розмір пені та штрафу в сумі 454149,21 грн, які позивач має намір стягнути з відповідача, в понад 227000 разів перевищує розмір статутного капіталу ПП "Східзернагро". На розгляді Господарського суду Харківської області перебуває низка схожих справ за позовом ДП "Сантрейд" до інших юридичних осіб з аналогічними позовними вимогами про стягнення значних сум збитків, пені та штрафу за прострочення поставок, що додатково свідчить про наявність у позивача наміру до штучного збільшення заборгованості та отримання додаткового збагачення шляхом застосування до відповідачів надмірних санкцій. Водночас, у разі висновку суду щодо наявності підстав для стягнення пені та штрафу в даній справі, відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 99%, тобто до 1%.

Протокольною ухвалою господарського суду від 09.11.2021 строк підготовчого провадження у справі № 922/3802/21 продовжено на 30 днів - до 22.12.2021.

24.11.2021 позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача, в якій позивач вважає доводи відповідача надуманими, безпідставними та такими, що не відповідають як фактичним обставинам справи, так і дійсним правовідносинам сторін. Зокрема, позивач вказує, що відповідачем не було проінформовано позивача у письмовій формі, згідно з п. 5.6 Договору, про свою готовність поставити товар. Завдання збитків у загальному розмірі 1674207,14 грн, на думку позивача, доведено належними та допустимими доказами. Доказів односторонньої відмови позивача від Договору відповідачем не надано, у зв`язку з чим позивач вважає, що ним правомірно здійснено розрахунок пені та штрафу, з огляду на недопоставку товару відповідачем, із застосуванням базових умов, погоджених сторонами Договору, тобто виходячи із вартості недопоставлених відповідачем 144,92 метричних тон товару. Підстави для зменшення штрафних санкцій, на думку позивача, відсутні, оскільки відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення поставки.

29.11.2021 до суду надійшли письмові заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою господарського суду від 02.12.2021 підготовче провадження у справі № 922/3802/21 закрито; розгляд справи по суті призначено на 16.12.2021 о 12:10.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.12.2021, представник позивача, в режимі відеоконференції, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але подав до суду клопотання (вх. № 29713 від 16.12.2021) про проведення судового засідання без участі його представника.

Враховуючи, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04.09.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (позивач) та Приватним підприємством "Східзернагро" (відповідач) було укладено Договір поставки № 60430561, за умовами якого відповідач, як продавець, зобов`язався продати та поставити позивачу, як покупцю, а останній - оплатити і прийняти товар - соняшник урожаю 2020 року в кількості 200,00 (двісті) метричних тон з опціоном +15,0/- 15,0 % (п. 1.1 та п. 3.1. Договору).

Базова ціна товару без ПДВ за цим Договором складає 9500,00 грн за одну метричну тону товару (п. 4.1 Договору).

Весь об`єм товару продавець зобов`язався поставити у строк з 04.09.2020 до 11.09.2020 включно (п. 5.2 Договору).

Проте, ні у строк, передбачений Договором (до 11.11.2020 включно), ні станом на дату подання позову, відповідач не поставив позивачу весь об`єм товару, чим порушив свої зобов`язання за Договором.

Загальна кількість поставленого відповідачем позивачу товару становить 55,08 м.т., що підтверджується видатковими накладними № 5 від 10.09.2021 в кількості 32,72 м.т. та № 6 від 11.09.2020 в кількості 22,36 м.т.

Об`єм недопоставленого товару становить 144,92 метричних тон.

01.12.2020 позивач листом за вих. № 01122020/7 повідомив відповідача про необхідність виконання зобов`язань за Договором та поставки всього об`єму товару, встановленого Договором.

Листом за вих. № 10-488 від 08.02.2021 відповідача було попереджено позивачем про застосування передбачених Договором заходів відповідальності (пені та штрафу) у разі невиконання зобов`язань за Договором, а також, про вимушений пошук позивачем інших продавців для заміщення недопоставленого ним товару та понесення у зв`язку із цим збитків (за рахунок різниці у ціні), які також будуть пред`явлені відповідачу.

Лист позивача від 08.02.2021 за вих. №10-488 було отримано відповідачем 01.03.2021. Однак, як вказує позивач, жодних дій для виконання своїх зобов`язань або уникнення/зменшення збитків з боку позивача, відповідач не вчинив.

З метою заміщення недопоставленого товару позивач уклав Договір №60482015 від 19.05.2021 поставки соняшника урожаю 2020 року з ТОВ "Інфініті Трейд".

Внаслідок того, що ціна на соняшник урожаю 2020 року зросла у порівнянні з ціною, яка передбачена у Договорі, позивач зазнав реальних збитків у розмірі 1674207,14 грн, докуповуючи об`єм товару за Договором, який не поставив відповідач, у розмірі 1674207,14 грн. Вказана суму є різницею між ціною товару за контрактами заміщення, яку сплатив позивач (3050947,14 грн) та ціною товару за умовами Договору (1376740,00 грн).

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2 цього Договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня і штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка).

На підставі вищевказаного пункту Договору, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Договором щодо поставки до 11.09.2020 всього об`єму товару, позивачем здійснено нарахування пені за період прострочення з 12.09.2020 по 31.08.2021, що становить 178801,21 грн, а також штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару (1376740,00 грн), що становить 275348,00 грн.

Отже, з огляду на викладене, позивачем подано до господарського суду позов про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1674207,14 грн, штрафу в розмірі 275348,00 грн та пені в розмірі 178801,21 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Предметом Договору поставки № 60430561 від 04.09.2020 є продаж та поставка відповідачем позивачу 200 метричних тон товару - соняшника врожаю 2020 року.

Предметом позову є стягнення з відповідача збитків в розмірі 1674207,14 грн, штрафу в розмірі 275348,00 грн та пені в розмірі 178801,21 грн.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині поставки товару за Договором № 60430561 від 04.09.2020.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що укладення позивачем договору поставки з ТОВ "Інфініті Трейд" (договору на заміщення) на зазначену у позовній заяві суму не є обставиною, котра автоматично та невідворотно виникає в результаті часткового невиконання відповідачем Договору поставки № 60430561 від 04.09,2020. Укладення 19.05.2021 ДП "Сантрейд" такого договору (договору на заміщення) та визначення його істотних умов здійснювалося позивачем на вільний розсуд і повністю залежало від волі позивача. Позивачем не надано доказів існування у нього критично необхідної виробничої потреби в обсягах товару, передбаченого договорами на заміщення, а також доказів того, що незадоволення відповідної виробничої потреби у врожаю соняшника 2020 року могло б потягнути за собою негативні для нього наслідки, зокрема, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів, зупинку ліній виробництва, їх неефективну внаслідок недозавантаженості роботи, простій передзамовлених складських потужностей, простій транспорту, застосування штрафних санкцій з боку контрагентів тощо.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Під збитками, відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За вимогами ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

За приписами пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 9), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

На підставі викладеного, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у справах про стягнення збитків (постанови від 09.10.2018 у справі №908/4007/15, від 17.09.2019 у справі № 903/888/18, від 02.02.2021 у справі №911/2005/13), суд зазначає, що стягнення збитків допускається за одночасної наявності таких умов: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З огляду на викладене, згідно з предметом позовних вимог, їх юридичними та фактичними підставами, а також з урахуванням заперечень відповідача проти цих вимог, перелік обставин, які суд визначив предметом доказування у справі: порушення цивільного права чи інтересу (1); завдання збитків (2), причинного зв`язку між порушенням права та збитками (3), наявність винної поведінки (4).

При цьому, протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Наявність перших трьох елементів складу цивільного правопорушення має довести саме позивач, і тільки відсутність четвертого (вини) - відповідач.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що ціни, за якими ним було придбано товар за договорами заміщення, є завищеними, однак позивачем не надано доказів того, що закупівля товару за договорами на заміщення за такими завищеними цінами, має наслідком меншу шкоду, ніж та, що могла б виникнути у нього в результаті незадоволення відповідної виробничої потреби у відповідному товарі.

При цьому, договір на заміщення товару, був укладений з ТОВ "Інфініті Трейд" 19.05.2021, тобто більше ніж через 8 місяців від кінцевої дати поставки відповідачем товару, що викликає обґрунтовані сумніви в доводах позивача щодо необхідності негайного заміщення товару та, відповідно, сумніви щодо наявності дійсного причинного зв`язку.

Крім того, позивачем не надано доказів відсутності у нього можливості придбати аналогічний товар за тими ж цінами, що були узгоджені в договорі поставки з ПП "Східзернагро", або придбати такий товар раніше, починаючи з 12.09.2021 до підвищення на нього цін.

Позивачем також не надано жодних пояснень, у зв`язку з чим він не закуповував насіння більше ніж 8 місяців.

Крім того, позивачем не надано розрахунку можливого ризику простою виробництва саме у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

При цьому, з огляду на наявність численних спорів, ініційованих ДП "Сантрейд", з аналогічними обставинами, можна дійти висновку, що позивач навмисно здійснював закупівлю за найвищими цінами з метою штучного збільшення заборгованості.

Відповідно до статі 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто суб`єкт господарювання при здійсненні підприємницької діяльності має враховувати ризики, які з нею пов`язані, у тому числі у випадку невиконання агентами своїх договірних зобов`язань.

Як визнає позивач у позовній заяві, з моменту укладення договору поставки ціна насіння соняшнику врожаю 2020 року постійно збільшувалась, про що позивачу було відомо.

Рішення про закупівлю соняшника за максимально вищою ціною, яка діяла на той час - 21052,63 грн (без ПДВ) приймалось позивачем самостійно, у зв`язку з чим останній мав усвідомлювати досить велику різницю між вартістю тони соняшника за спірним договором поставки та вартістю соняшника, придбаного у ТОВ "Інфініті Трейд".

При цьому, позивач не надав доказів відсутності на ринку іншого постачальника соняшнику за такою ж ціною, яка була передбачена спірним договором поставки.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він передавав куплений соняшник іншим підприємствам для переробки на олію соняшникову, а останню реалізовував на експорт або на внутрішньому ринку, а також доказів на підтвердження ціни, за якою він передав таку сировину для переробки або відчужив олію покупцям. Надані до позовної заяви докази - "договір поставки на заміщення", укладений між позивачем та третім суб`єктом господарювання, а також платіжні доручення та видаткові накладні, свідчать лише про факт купівлі позивачем насіння соняшника у вказаного постачальника, що не створює жодних юридичних наслідків для відповідача.

Зазначення позивачем у додатковій угоді, якою договір на заміщення, укладений з ТОВ "Інфініті Трейд", доповнений застереженнями про існування причинного зв`язку між цим договором та Договором, укладеним з відповідачем, не свідчить про достовірне існування причинного зв`язку, а лише відображає волю сторін договору на закріплення відповідних умов договору.

При цьому, суд зазначає, що закріплення таких умов в договорах знаходиться поза межами господарських інтересів сторін такого договору.

Крім того, ТОВ "Інфініті Трейд" не є стороною за Договором поставки, укладеним між ДП "Сантрейд" та ПП "Східзернагро", а тому позбавлено об`єктивної можливості встановити дійсність невиконання будь-яких зобов`язань сторін за таким договором.

Вказані обставини в їх сукупності свідчать про ймовірну наявність ознак штучного характеру додаткової угоди до договору.

При цьому, наявні підстави вважати, що додаткова угода була підписана в один день з договором не для того, щоб врегулювати реальні права та обов`язки сторін, а з метою формування доказової бази у справі про стягнення збитків з відповідача.

Між тим, у відповідності до положень частин третьої, четвертої статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що, враховуючи погоджені сторонами у спірному договорі умови оплати (повна оплата за фактом поставки без будь-яких попередніх платежів), грошові кошти, які позивач мав намір перерахувати за соняшник, весь час знаходились у його розпорядженні. Відтак, у випадку дійсної термінової, як стверджує позивач, необхідності у заміні соняшнику, він мав всі можливості в найкоротші строки закупити соняшник в іншого постачальника, але протягом майже 8 місяців, будучи обізнаним про постійне зростання ціни на соняшник, цього не робив. Наслідком такої поведінки позивача стало те, що в результаті придбано соняшник за максимально високою ціною, чим свідомо збільшено нібито понесені ним збитки.

При цьому, обставини подорожчання ціни на соняшникову олію були викликані, в тому числі, подорожчанням ціни на соняшник, що не залежало від волі відповідача та виходило за межі договірних правовідносин сторін, тому не могло спричинити заподіяння збитків позивачу.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що встановленим та доведеним є лише факт порушення умов договору з боку ПП "Східзернагро" (1), яке полягало в тому, що останнє не поставило товар - соняшник у передбачений умовами договору строк.

Водночас, суд вважає недоведеними позивачем ані наявність збитків (2), ані наявність причинного зв`язку між порушенням договору ПП "Східзернагро" (1) та заявленими позивачем до стягнення збитками ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд".

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, що не суперечить вимогам статті 224 та 225 Господарського кодексу України.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Також суд вважає необґрунтованим твердження позивача, що саме з вини відповідача йому було завдано збитків в зазначеному розмірі.

На думку суду, принцип справедливості, визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України, у даних правовідносинах має більш вагоме значення за принцип закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Слід зауважити що, застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного Цивільного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц. Верховний Суд демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що йому завдано збитків тільки неправомірними діями відповідача, та що саме такі дії в своїй сукупності стали єдиною достатньою причиною, яка призвела до завдання збитків, а отже позивачем не доведено наявності обов`язкових елементів цивільно-правового правопорушення.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 1674207,14 грн.

Стосовно заявлених позивачем штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт невиконання відповідачем умов Договору № 60430561 від 04.09.2020 в частині поставки товару підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2 Договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором застосовується трирічний строк позовної давності, а саме нарахування штрафних санкцій, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років починаючи з першого дня прострочення.

На підставі вищевказаних умов Договору позивачем, у зв`язку з непоставкою відповідачем товару у встановлений Договором строк, було обчислено штраф та пеню із розрахунку прострочення поставки 144,92 метричних тон товару загальною вартістю 1376740,00 грн.

Разом з тим, згідно з п. 3.1 Договору, ПП "Східзернагро" зобов`язалося поставити позивачу 200 метричних тон з опціоном +15,0/-15,0% за вибором відповідача.

Отже, саме за відповідачем, а не за позивачем залишалося право в межах умов Договору остаточно визначити кількість товару, що має бути поставлений.

Тобто продавець міг поставити не 200 метричних тон, а 170.

Таким чином, обчислення штрафних санкцій за прострочення поставки саме 144,92 метричних тон товару є необґрунтованим.

Вказаний розрахунок необхідно здійснювати із розрахунку 114,92 метричних тон (1091740,00 грн).

З урахуванням вищенаведеного, здійснивши відповідний перерахунок за допомогою онлайн-системи "Ліга-Закон", суд дійшов висновку, що пеня за заявлений у позові період (з 12.09.2020 по 31.08.2021), яка підлягає стягненню з відповідача, має становити 141787,43 грн, а штраф у розмірі 20% - 218348,00 грн.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 99% (до 1%), з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, серед загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору.

При цьому, частиною 1 стастті 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 627 ЦК України, якими визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

У п. 7.3.1 Договору сторони прямо передбачили право покупця на стягнення з продавця пені за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 5.2 Договору, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки, а також штрафу за прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

При цьому, ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, укладаючи договір поставки та беручи на себе зобов`язання поставити та передати у власність позивача товар, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних вище обставин.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду (Постанова від 06.03.2019 по справі № 905/1851/17).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Східзернагро" (64501, Харківська область, Сахновщинський район, смт Сахновщина, вул. Станіславського, буд. 38/А; код ЄДРПОУ: 38966305) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21А; код ЄДРПОУ: 25394566) - штраф у розмірі 218348,00 грн; пеню в розмірі 141787,43 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 5402,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "23" грудня 2021 р.

Суддя Н.М. Кухар