Постанова

від 23.12.2021 по справі 183/2217/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7357/21 Справа № 183/2217/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000"

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" (далі - ТОВ "Агро-Віта 2000") про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,870 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0019, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. 10 березня 2012 року між ним та ТОВ "Агро-Віта 2000" був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який було зареєстровано 26 березня 2016 року. Укладаючи договір оренди, вони дійшли взаємної згоди щодо розміру та форм орендної плати за користування земельною ділянкою та передбачили виплату орендної плати у трьох формах: грошовій, яка залежить від нормативної грошової оцінки землі, мінімальної орендної плати, встановленої законодавством тощо; натуральній - завезення соломи до садиби орендодавця; відробітковій - надання послуг з оранки та культивації присадибної земельної ділянки орендодавця до 0,40 га. Між тим, відповідачем в період з 2017 року по 2019 рік орендна плата за укладеним договором у жодній формі не виплачувалася, в результаті чого позивач був позбавлений тих благ, на які розраховував отримати за укладеним договором.

Тому просив суд ухвалити рішення яким розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,870 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0019, що був укладений між ним та ТОВ "Агро-Віта 2000" зареєстрований 26 березня 2016 року державним реєстратором КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28957698 від 27 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13889195; стягнути з ТОВ "Агро-Віта 2000" заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 4,870 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0019, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2017-2019 роки у розмірі 31 014, 90 грн; стягнути з ТОВ "Агро-Віта 2000" на користь позивача понесені ним судові витрати на сплату судового збору та на правничу допомогу.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року позовні вимоги задоволені частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,870 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0019, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Агро-Віта 2000", зареєстрований 26 березня 2016 року державним реєстратором КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28957698 від 27 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13889195. Стягнуто з ТОВ "Агро-Віта 2000" заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 4,870 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0019, за 2018 та 2019 рік у розмірі 20 676 грн. Стягнуто з ТОВ "Агро-Віта 2000" на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1 681 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, а всього 11 681, 60 грн (а.с. 102-107).

Не погодившись з таким рішенням відповідач ТОВ "Агро-Віта 2000" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розмір заборгованості позивачем вказано не правильно, умови договору в частині натуральній та відробітковій формі вони не виконували виключно з вини позивача. Стягнення з них на правову допомогу 10 000 грн не відповідає витратам понесеним позивачем та з врахуванням ціни позову дана сума є завищеною (а.с.120-124).

Позивач 09 вересня 2021 року надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 140-142).

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову становить 31 014, 90 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 061458, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 28 листопада 2002 року, являється власником земельної ділянки площею 4,870 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0019, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 12).

Також, у користуванні позивача наявна присадибна земельна ділянка площею 0,31 га, розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 65).

10 березня 2012 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ Агро-Віта 2000 , як орендарем був укладений Договір оренди земельної ділянки площею 4,870 га, кадастровий номер 1223286000:02:003:0019 (а.с. 15-17), який було зареєстровано 26 березня 2016 року державним реєстратором КП Криничанське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28957698 від 27 березня 2016 року, номер запису про інше речове право 13889195 (а.с.18).

Згідно п. 5 договору відповідач зобов`язався сплачувати позивачу щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4% від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами від 13 вересня 2002 року, що становило 5 001 грн, а також відповідач зобов`язався проводити безкоштовну поставку 1 тонни соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, та сплачує за Орендодавця податок з фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та в порядку, встановленому законодавством.

Цим же пунктом 5 Договору оренди сторонами зазначено, що за окремим додатковим погодженням сторін, орендна плата може вноситися Орендарем у одній із наступних форм та розмірів: або у натуральній (шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі), або у відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін і підтверджуються актами передачі-прийняття робіт чи наданих послуг, підписання яких і є додатковим погодженням. Відробіткова форма оцінена у гривнях та не повинна перевищувати розмір грошової форми, згідно з Договором. При цьому сторони погодили можливість поєднання декількох форм орендної плати в межах суми, що не перевищує розмір грошової форми орендної плати.

Орендна плата повинна сплачуватися до 31 грудня поточного року, у відповідності до п.7 Договору оренди землі.

Умовами договору Сторони визначили, що вказана означена вище орендна плата повинна підніматися Орендарем, у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати, на підставі рішення Орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього Договору.

Суду було надано копію наказу ТОВ Агро-Віта 2000 № 5-ОД від 18 лютого 2016 року, у відповідності до якого з 01 січня 2016 року розмір орендної плати за укладеними договорами по відділенням підвищено до 5,5%, встановлена орендна плата з урахуванням податків у розмірі 10 338, 37 грн, а також орендна плата до виплати по відділенню Шевченко у розмірі 8 322, 39 грн. (а.с. 20).

За несвоєчасну виплату орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожен день прострочення (п.9 Договору).

Відповідачем в належний спосіб доведено, що за 2017 рік орендна плата у грошовій формі виплачена позивачеві у розмірі 8 322 грн, про що свідчить відомість на виплату грошей від 20 грудня 2017 року (а.с. 46).

Сторонами не оспорювалося, що починаючи з січня 2016 року орендна плата позивачеві нараховувалася у розмірі 5,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 10 338, 37 грн.

Таким чином, суд вважав доведеним, що з 2016 року розмір орендної плати становив 5,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а сума до виплати, з урахуванням сплати податків складала 8 322,39 грн.

У відповідності до визнаних учасниками судового розгляду обставин справи за 2017 - 2018 роки оранка та культивація присадибної земельної ділянки позивача відповідачем не проводилась, а солома до садиби позивача не поставлялась, грошова компенсація не виплачувалась.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено умови договору. Не виконано зобов`язання по сплаті орендної плати за 2018 рік у розмірі 5,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що з урахуванням сплати податків складає 10 338,37 грн, та за 2019 рік у розмірі 5,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що з урахуванням сплати податків також складає 10 338, 37 грн та не здійснено орендної плати в натуральні та відробітковій формах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ Про оренду землі визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст. 13 ЗУ Про оренду землі та ст. 93 ЗК України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Форма, спосіб і строки розрахунку по орендній платі є однією із істотних умов договору оренди землі, на які погодилися сторони за обоюдною, добровільною згодою та яка не суперечить інтересам держави, суспільства та інших фізичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом ст.ст. 21, 22 ЗУ Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Ч. 2 ст. 23 ЗУ Про оренду землі передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 24 ЗУ Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Ч.1 ст. 526 ЦК України передбачає, що, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Такі правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова відповідача від надання послуг із завезення соломи, оранки та культивації земельної ділянки є істотною обставиною для розірвання договору або укладення його на інших мовах.

Аналогічний правовий висновок щодо невиконання товариством умов договорів оренди, викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №183/1754/16-ц, провадження №61- 25323 св 18.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено позовні вимоги в частині порушення відповідачем умов договору в частині здійснення оплати як у грошовій формі так і у натуральній та відробітковій.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечував факт не виплати орендарем орендної плати в грошовій формі та наявність заборгованості з орендної плати, тобто факт допущення систематичного порушення умов договорів оренди зазначивши лише, що незгодний з сумою заборгованості. Як і не заперечував факт того, що за 2017 - 2018 роки оранка та культивація присадибної земельної ділянки позивача відповідачем не проводилась, а солома до садиби позивача не поставлялась.

Доказів того, що ТОВ Агро-Віта 2000 , здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком.

Доводи апеляційної скарги відповідача в частині безпідставного стягнення витрат на правову допомогу у розмір 10 000 грн. судом не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення .

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ОСОБА_1 у даній справі захищав адвокат Ямковий В.Ф. на підставі ордеру від 15 квітня 2020 року серії АЕ 1020733 та договору про надання правової допомоги №06/03-20 від 25 березня 2020 року (а.с.21,22-23).

Відповідно до пункту 4.2 договору про надання правової допомоги №06/03-20 від 25 березня 2020 року розмір гонорару адвоката за цим договором вказується в додатках до цього договору, які є невід`ємною його частиною.

За прийняття доручення, згідно цього договору до виконання, клієнт виплачує адвокату аванс, який складає 100 відсотків суми гонорару, зазначеній в додатку до цього договору, в день підписання цього договору (пункт 4.3 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору №02/10-20 про надання правової допомоги від 25 березня 2020 року вбачається, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги (представництво) в суді першої інстанції з приводу стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки складає 10 000 грн (а.с.23 зворот).

Згідно попереднього розрахунку надання послуг адвоката, вбачається, що на підставі договору про надання правової допомоги 06/03-20 від 25 березня 2020 року надається правова допомога ОСОБА_1 в наступному обсязі: надання юридичної консультації, аналіз та збір доказів, складання та подання до суду позовної заяви про стягнення коштів у зв`язку з їх збереженням без достатньої правової підстави, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції (а.с.25).

Враховуючи складність спірних правовідносин та об`єм роботи, яку потрібно виконати адвокату, загальна вартість послуг за договором становить 10 000 грн, з яких 250 грн - вартість консультації, 750 грн - вартість послуг щодо аналізу та збору доказів, 3 500 грн вартість послуг зі складання позовної заяви, 5 500 грн вартість послуг представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Доказом фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн є квитанція до прибуткового касового ордера №45 від 11 листопада 2020 року (а.с.64).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров