Рішення

від 14.12.2021 по справі 935/2319/20

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2319/20

Провадження № 2/935/174/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.,

за участі секретаря - Кумечко С.М.,

представника відповідача - Ленського І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Племзавод Коростишівський про усунення перешкод в користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки, скасування реєстрації прав оренди земельної ділянки, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача СТОВ Племзавод Коростишівський про усунення перешкод в користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки, скасування реєстрації прав оренди земельної ділянки, стягнення коштів.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.2018 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2018 є власником земельної ділянки площею 2,0973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822510100:06:000:0477, ділянка АДРЕСА_1 .

Під час оформлення спадкових прав на вказану земельну ділянку (пай) позивач дізналась про існування договору оренди даної земельної ділянки, укладеного 18.04.2016 між померлим спадкодавцем ОСОБА_2 та СТОВ Племзавод Коростишівський . Примірника такого договору ні Позивач, ні спадкодавець не мали. Позивачем було ініційовано розірвання Договору, оскільки остання не мала бажання розпоряджатись своїм майном у такому вигляді. Письмова вимога була отримана відповідачем, однак відповідачем не вжито жодних заходів щодо розірвання Договору оренди землі, продовжив невиконання умов Договору оренди землі, а саме не здійснив орендну плату за користування землею у 2018 -2019 роках. У позивача виникали сумніви, щодо укладення договору ОСОБА_2 з відповідачем, з тих підстав, що ОСОБА_2 як фізично так і психологічно вчиняти будь-які правочини станом на 2016 р. не міг, оскільки з 29.06.2010 року був інвалідом І групи та потребував постійного стороннього догляду. У липні 2020 року позивач ознайомившись з договором оренди землі від 18.04.2016 року, виявила, що договір не містить, а ні реквізитів, а ні підписів сторін, тобто юридично укладений не був у відповідності до норм земельного законодавства. Отже підпис є невід`ємною частиною договору, а тому договір який не підписаний вважається неукладеним. Реєстрація права оренди СТОВ Племзавод Коростишівський на вищевказану земельну ділянку, коли такий договір оренди ОСОБА_2 не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

Позивач просила : усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки площею 2,0973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, кадастровий номер 1822510100:06:000:0477, ділянка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію на право оренди земельної ділянки площею 2,0973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, кадастровий номер 1822510100:06:000:0477, ділянка № НОМЕР_1 , проведене 22.04.2016, індексний номер 29374814, державним реєстратором Кургіною О.О., а запис 14281083 від 18.04.2016 виключити; стягнути з СТОВ Племзавод Коростишівський на користь ОСОБА_1 плату за незаконне користування земельною ділянкою загальною площею 2,0973 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коростишівської міської ради, ділянка № НОМЕР_1 у розмірі 20000 грн.; судові витрати понесені ОСОБА_1 покласти на СТОВ Племзавод Коростишівський .

Ухвалою суду від 21.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 30.11.2020 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 11.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів та доводів, що викладені в позовній заяві та просила їх задовольнити. Зазначила, що земельна ділянка знаходилась у користуванні відповідача, орендної плати позивач не отримувала, а 20000 грн. позивачем розраховано, як несплачену орендну плату за 2018-2019 з індексацією. В подальшому представник позивача подала до суду заяву, відповідно до якої просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити, вказав, що відповідачем не було порушено прав позивача, оскільки СТОВ Племзавод Коростишівський земельною ділянкою не користується, договір оренди та акт прийому передачі сторонами не підписано, отже договір є неукладеним. Можливо серед документів, які передавались державному реєстратору для реєстрації було помилково надано договір, який не підписаний сторонами. Щодо понесених витрат на правову допомогу, то позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами понесені витрати в розмірі 9000 грн, а у випадку задоволення заяви висловив доводи щодо не співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, виконаних робіт.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ( а.с. 10).

ОСОБА_2 належала земельна ділянка на праві власності площею 2,0973 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822510100:06:000:0477, що розташована на території Коростишівської міської ради, ділянка № НОМЕР_1 на підставі розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 07.06.2006 р. за №265, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №010821100012, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 800086 ( а.с.8).

Як вбачається з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.11.2018 та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №54268345 позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та їй належить земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:06:000:0477, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЯГ №800086 ( а.с. 11-12).

28.11.2018 зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на земельну ділянку, площею 2,0973 га (кадастровий номер: 1822510100:06:000:0477 ) ( а.с. 13).

Як вбачається з Типового договору оренди землі від 18.04.2016 р. між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СТОВ Племзавод Коростишівський щодо оренди земельної ділянки загальною площею 2,0973 га, (рілля), кадастровий номер 1822510100:06:000:0477, то останній не містить підписів сторін даного договору. ( а.с. 21-22).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ( інформаційної довідки № 165574686), слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:06:000:0477, належить ОСОБА_1 . Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:06:000:0477, площею 2,0973 га зареєстровано за СТОВ Племзавод Коростишівський , на підставі договору оренди землі від 18.04.2016, строк дії 18.04.2026 ( а.с. 15).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 Закону України Про оренду землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

В даному випадку позивач просить застосувати такий спосіб захисту її прав як усунення перешкод у користуванні шляхом зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, що відповідає приписам ст. 16 ЦК України та є ефективним у спірних правовідносинах.

При цьому, звертаючись до суду з даною вимогою, позивач посилається на те, що спірний договір оренди сторонами не підписаний, умови не погоджені. Позивач наполягає на поверненні їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Статтею 391 ЦК України визначається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі коли утримання та використання цього майна здійснюється іншою особою без достатньої законної (правової) підстави.

Такі права власника земельної ділянки або землекористувача урегулюванні частиною 2 статті 152 ЗК України, якою передбачено, що власник землі може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом із тим, державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки.

Вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди є похідною до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасуваня державної реєстрації буде також ефективним, і задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 20000 грн. як плату за незаконне користування земельною ділянкою задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не обгрунтовано вимоги в цій частині належними та допустимими доказами.

Щодо питання стягнення судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, в обґрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 9000 грн., позивачем та представником надано: Договір про надання правової допомоги від 29.07.2020, акт прийому здачі робіт від 12.03.2021, детальний опис робіт від 12.03.2021 та квитанції про оплату позивачем послуг в загальному розмірі 9000 грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України , офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищезазначене, а також складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню, до 3000,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з відповідача в дохід держави.

В зв`язку з вищенаведеним підлягають стягненню з відповідача на користь держави 1681,60 грн. судового збору, від сплати яких була звільнена позивач при зверненні до суду.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. 12,13,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 2,0973 га, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822510100:06:000:0477, що розташована на території Коростишівської міської ради Житомирського району , шляхом зобов`язання СТОВ Племзавод Коростишівський повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 18.04.2016 р. між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Племзавод Коростишівський , зареєстрованого державним реєстратором Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області, про що вчинено запис за № 14281083 від 18.04.2016, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 29374814 від 22.04.2016.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод Коростишівський" на користь держави судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод Коростишівський" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 3000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено: 23.12.2021 р.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач : СТОВ Племзавод Коростишівський , місцезнаходження: вул. С.Панасюка, 17, м. Коростишів, Житомирської області, код ЄДРПОУ - 30793207.

Суддя В.В. Янчук