Рішення

від 21.12.2021 по справі 420/17932/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17932/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КВІ до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КВІ до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000071/2 від 24.09.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи зазначає, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення не містить в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, інспектор зазначає про не можливість визначення митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документів. На думку позивача, прийняте рішення про коригування митної вартості є протиправним та ґрунтується не на законі, а на безпідставних висновках та власних переконаннях самого інспектора.

У позові вказано, що поставка товару відбувається на комерційних умовах FOB про, що зазначено у контракті № 04/20 BWI1 від 16.11.2020 року (пункт 2.2), інвойсi № 2021BFA10124 вiд 05 серпня 2021 року, експортній декларації країни відправлення. Також відповідно до положень вказаного контракту (пункт 2.3) товар поставляється продавцем в експортній тарі (упаковці), яка повинна відповідати стандартам. Товар повинен поставлятись в непошкодженій упаковці та/або тарі, яка повинна забезпечити повне збереження товару всякого роду пошкоджень. Згідно з правилами Інкотермс відповідно до умов поставки FOB продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручнi су порту відвантаження, а також продавець зобов`язаний за свій рахунок оплатити витрати, зв`язані з упакуванням, необхідної для перевезення товару. Тобто, як стверджує позивач, відповідно до документів наданих до митного оформлення, а також обумовлених сторонами умов поставки у ціну товару були включені всі витрати на пакувальні матеріали та роботи, пов`язані iз пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів.

Також, позивачем зазначено, що до митного оформлення було надано Інвойс № 2021BFA10124 від 05 серпня 2021 року, який містить в собі повну вартість поставленого товару, що є визначальним для митного оформлення. Також додатково було надано додаткову угоду № 2 вiд 25 сiчня 2021 року, відповідно до якої пункт 3.5. контракту був викладений у новій редакції, яка передбачає, що Покупець оплачує Продавцю вартість кожної партії Товару в доларах США, у безготівковому порядку розрахунків, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця, на підставі і у порядку з умовами виставленого Продавцем інвойсу на таку партію. Оплата може бути виконана повністю, або частково до отримання Товару (передоплата), також допускається відстрочка платежу до 160 календарних днів . Підпункт 3.5.1. виключений з контракту. Жодної оцінки відповідачем наданому документу надано не було.

Крім того, позивачем зазначено, що до митного оформлення ним було подано сертифікат походження, однак даний документ було проігноровано.

Як зазначено позивачем, в рiшенні вказано про те, що декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення з перекладом, висновки про якісні та вартісні характеристики товарiв, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або iнформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

На думку ж позивача, подання вказаних документів є правом декларанта, висновки про якісні та вартісні характеристики товарiв, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями взагалі ніколи не приймаються митницею до уваги та носять рекомендаційний характер, імпортований товар (посуд) та основна сировина з якого він виготовляється (глина) не є предметами біржових угод. Відповідач не зазначає які саме відомості повинні підтвердити чи спростувати ці документи. Яких відомостей, щодо імпортованого товару митниці не вистачає для застосування першого методу визначення митної вартості.

На думку позивача надані ним до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

26.10.2021 року (вх.№59459/21) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що митний орган вважає адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КВІ таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

У відзиві вказано, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України вiд 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Наявність у наданих до митного оформлення банківських платіжних документах різних дат унеможливлювало ідентифікацію з даною поставкою; це виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, відповідно до п.3 ст.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) та додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації: 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізораними експертними органiзацiями, та/або iнформацiя бiржових органiзацiй про вартість товару або сировини: 4) переклад митної декларації країни відправлення.

У відзиві зазначено, що за результатом проведених консультації, було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рiшенні про коригування митної вартості товарів. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарiв, підготовлені спеціалізованими експертними органiзацiями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Отже, вказано у відзиві, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митний орган звертає увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рiвень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення.

Зважаючи на вищевикладене, митний орган просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ КВІ .

26.10.2021 року (вх.№59470/21) від Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби до суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача.

09.11.2021 року (вх.№ЕП/30592/21) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про заміну відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позову, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІ» зареєстровано як юридична особа 26.12.2019 року (Номер запису: 15561020000072844) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.92 Пакування; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.10 Складське господарство; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що 16.11.2020 року між компанією BETTERWAY INTERNATIONAL CO.LTD (Китай) (продавець), та товариством з обмеженою відповідальністю КВІ (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 02/20 BWI1 (а.с.22-31), за умовами якого Продавець приймає на себе зобов`язання продати сувенірну та іншу продукцію (далі - Товар) виробництва Китайської Народної Республіки (далі КНР), а Покупець зобов`язується прийняти у власність га оплатити Товар, в порядку та на умовах, визначених даним Контрактом, додатками до нього.

23.09.2021 року декларантом позивача було подана митна декларація №UA500020/2021/212824 для оформлення вантажу: Посуд столовий з тонкої кераміки, що має шари покриття - глазурування; тарілка обiдня у кількості 3024 шт.; десертна тарілка у кількості 3600 шт.; глибока тарілка у кількості 3600 шт.; кружка у кількості 3780 шт.; чашка з блюдцем у кількості 3780 шт.; тарілка обідня у кількості 4824 шт.; десертна тарілка у кількості 4824 шт.;глибока тарілка у кількості 4824 шт.; посуд столовий виготовлений з фарфору; кружка у кількості 4860 шт.; кружка з силіконовою кришкою у кількості 4704 шт.

Для підтвердження вказаних у митній декларації №UA500020/2021/212824 відомостей, до митної декларації було надано нижченаведений перелік документів:

- Пакувальний лист (Packing list) №2121BFA10124/01 від 05.08.2021 року;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2121BFA10124 від 05.08.2021 року;

- Коносамент (Bill of lading) № MRFB21081260 від 21.08.2021 року;

- Навантажувальний документ (Bordereau) №1675 від 20.09.2021 року;

- Декларація про походження товару (Declaratoin of origin) №2121BFA10124 від 05.08.2021 року;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2109079 від 17.09.2021 року;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №35 від 20.09.2021 року;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5893 від 17.09.2021 року;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 05.08.2021 року;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) - Специфікація №2 від 05.08.2021 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № 04/20 BWI1 від 16.11.2020 року;

- Договір (Контракт) про перевезення №SVKY210421 від 21.04.2021 року;

- Акт зважування контейнера від 20.09.2021 року;

- Копія митної декларації країни відправлення № 530420210041187165 від 21.08.2021 рокую.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000071/2 від 24.09.2021 року (а.с.12-13) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/00608 (а.с.14-15).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 № 04/20 BWIT присутнє пакування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даноп складовоп митної вартості товару. внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноп вартості самого товару;

2) згідно п.3.5. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 № 04/20 BWI1 передплата здійснюється у розмірі 20% у продовж 7 банківських днів з дати отримання інвойсу та 80% у продовж 20 банківських днів з дати отримання інвойсу від суми партії (контейнерної потавки), але цi документи до митного оформлення не надавались.

3) згідно п. 2.6 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 N 04/20 BWI1 товар повинен супроводжуватись сертифікатом про походження, але зазначений документ до митного оформлення не надавався.

У рішенні вказано, що митницею зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації

2) каталоги, специфікації виробника товару;

3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст.254 МКУ;

4) висновки про якість та всі характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Згідно спірного рішення, 24.09.2021 TOB "КВI" додатково надіслано сертифікат про походження товару, додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.01.2021 №2 щодо змін порядку та строку розрахунків по товару та листом від 24.09.2021 № 4878-20 інформовано митний орган, що додаткові документів для підтвердження митної вартості надаватися не будуть.

Таким чином, вказано у рішенні, декларантом не поданi документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності, що були виявлені не спростовано.

Згідно спірного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості товару у максимально наближений до митного оформлення час є більшим. Враховуючи викладене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 3,87 дол.США/кг нето, митну вартість товару №2 скориговано до рівня 3,14 дол.США/кг нето

Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею Держмитслужби рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на наступне.

Так, щодо покликань відповідача на те, що зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 № 04/20 BWIT присутнє пакування товару, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даноп складовоп митної вартості товару. внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноп вартості самого товару, суд зазначає.

Згідно з пп. 2.3 контракту № 02/20 BWI1 товар поставляється Продавцем в експортній тарі (упаковці), яка повинна відповідати стандартам і/або технічним умовам, а також вимог, які звичайно предявляються до упаковки та/або тари цього виду товару і забезпечувати його

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено « ZZ32» , в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено « ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією BETTERWAY INTERNATIONAL CO.LTD не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).

Щодо покликань відповідача на те, що згідно п.3.5. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 № 04/20 BWI1 передплата здійснюється у розмірі 20% у продовж 7 банківських днів з дати отримання інвойсу та 80% у продовж 20 банківських днів з дати отримання інвойсу від суми партії (контейнерної потавки), але цi документи до митного оформлення не надавались, суд зазначає.

Так, позивачем до митного оформлення було подано додаткову угоду №2 від 23.01.2021 року до контракту № 02/20 BWI1 від 16.11.2020 року (а.с.36).

Вказаною додатковою угодою винесено зміни до п.3.5 контракту та його викладено в наступній редакції Покупець оплачує Продавцю вартість кожної партії Товару в доларах США, у безготівковому порядку розрахунків, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця, на підставі і у порядку з умовами виставленого Продавцем інвойсу на таку партію. Оплата може бути виконана повністю, або частково до отримання Товару (передоплата), також допускається відстрочка платежу до 160 календарних днів .

Тобто, умовами контракту № 02/20 BWI1 від 16.11.2020 року передбачено право покупця на здійснення оплати з відстрочкою платежу до 160 календарних днів

Щодо покликань відповідача на те, що згідно п. 2.6 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 N 04/20 BWI1 товар повинен супроводжуватись сертифікатом про походження, але зазначений документ до митного оформлення не надавався, то суд зазначає, що як зазначено самим же відповідачем, даний документ було подано ТОВ КВІ до митного органу.

Щодо покликань відповідача на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає наступне: відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, №815/2013/15.

Суд вказує на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Покликання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000071/2 від 24.09.2021 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжного доручення №38 від 27.09.2021 року, позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 6212,53 грн. (а.с.9)

З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 6212,53 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю КВІ до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000071/2 від 24.09.2021 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю КВІ судовий збір у розмірі 6212,53 (шість тисяч двісті дванадцять гривень п`ятдесят три копійки) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю КВІ (вул. Дальницька, буд.23/4, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 43430423);

Відповідач - Одеська митниця (місцезнаходження: вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя С.М. Корой