Постанова

від 08.06.2022 по справі 420/17932/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/17932/21Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Турецької І.О.,

суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІ» (далі - ТОВ «КВІ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2021 року №UA500020/2021/000071/2.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб`єкта владних повноважень законодавчо визначених підстав для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.

Товариство пояснило, що надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містили всі відомості, що підтверджують числові значення її складових та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за ці товари. На думку позивача, митний орган дійшов неправильного висновку про неможливість застосувати метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту та необґрунтовано вимагав від декларанта додаткові документи.

Таким чином, на думку позивача, спірне рішення про коригування митної вартості є протиправним, оскільки прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позов ТОВ «КВІ» задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000071/2 від 24.09.2021.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені, законодавством, документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а відтак митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Суд, за проведеним аналізом доводів Митниці, зробив висновки, що остання, не надала доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостовірними чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації про митну вартість товару.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено таке.

По-перше, скаржник указує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару були виявлені розбіжності щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Так, згідно пункту 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 присутнє пакування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Апелянт зазначає, що, відповідно до положень митного законодавства, достовірні відомості про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, зазначаються не тільки в зовнішньоекономічному договорі (контракті), але і в рахунку-фактурі (інвойсі), пакувальному листі тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.

По-друге, згідно пункту 3.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 передплата здійснюється у розмірі 20% упродовж 7 банківських днів з дати отримання інвойсу та 80% упродовж 20 банківських днів з дати отримання інвойсу від суми партії (контейнерної поставки), але ці документи до митного оформлення не надавались.

По-третє, відповідно до пункту 2.6 зовнішньоекономічного договору від 16.11.2020 товар повинен супроводжуватись сертифікатом про походження, але зазначений документ до митного оформлення не надавався.

ТОВ «КВІ», скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач вважає, що у скарзі суб`єкт владних повноважень не навів жодних доводів та обґрунтувань, яким би не надавалась належна оцінка судом першої інстанції, усі перелічені скаржником обставини та доводи були викладені у відзиві на позов та їм надавалась належна оцінка судом першої інстанції.

Відповідно до приписів пункту 3 частини 1статті 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні, у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «КВІ» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 43430423), основним видом економічної діяльності якої є: 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

16.11.2020 між компанією «BETTERWAY INTERNATIONAL CO.LTD» (Китай) (Продавець) та ТОВ«КВІ» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №02/20 BWI1 (а.с.22-31), за умовами якого Продавець приймає на себе зобов`язання продати сувенірну та іншу продукцію (далі - Товар) виробництва Китайської Народної Республіки, а Покупець зобов`язується прийняти у власність та оплатити Товар, в порядку та на умовах, визначених даним Контрактом, додатками до нього.

23.09.2021 декларантом позивача було подана митна декларація №UA500020/2021/212824 для оформлення вантажу:

- посуд столовий з тонкої кераміки, що має шари покриття - глазурування; тарілка обідня у кількості 3024 шт.; десертна тарілка у кількості 3600 шт.; глибока тарілка у кількості 3600 шт.; кружка у кількості 3780 шт.; чашка з блюдцем у кількості 3780 шт.; тарілка обідня у кількості 4824 шт.; десертна тарілка у кількості 4824 шт.;глибока тарілка у кількості 4824 шт.; посуд столовий виготовлений з фарфору; кружка у кількості 4860 шт.; кружка з силіконовою кришкою у кількості 4704 шт.

До вказаної митної декларації, для підтвердження митної вартості, надано наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) №2121BFA10124/01 від 05.08.2021;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №2121BFA10124 від 05.08.2021;

- коносамент (Bill of lading) № MRFB21081260 від 21.08.2021;

- навантажувальний документ (Bordereau) №1675 від 20.09.2021;

- декларація про походження товару (Declaratoin of origin) №2121BFA10124 від 05.08.2021;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2109079 від 17.09.2021;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №35 від 20.09.2021;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5893 від 17.09.2021;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 05.08.2021;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору(контракту) - специфікація №2 від 05.08.2021;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 04/20 BWI1 від 16.11.2020;

- договір (контракт) про перевезення №SVKY210421 від 21.04.2021;

- акт зважування контейнера від 20.09.2021;

- копія митної декларації країни відправлення №530420210041187165 від 21.08.2021.

Митниця, перевіряючи подані декларантом документи, встановила в них розбіжності та вважала, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, як була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У зв`язку з цим, Митницею зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації виробника товару;

3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст.254 Митного кодексу України;

4) висновки про якість та всі характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

24.09.2021 TOB «КВI» додатково надіслано:

- сертифікат про походження товару;

- додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.01.2021 №2 щодо змін порядку та строку розрахунків по товару.

Листом від 24.09.2021 №4878-20 інформовано митний орган, що інші додаткові документи для підтвердження митної вартості надаватися не будуть.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000071/2 від 24.09.2021 (а.с.12-13) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2021/00608 (а.с.14-15).

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Згідно пункту 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 № 04/20 BWIT присутнє пакування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) згідно пункту 3.5. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 №04/20 BWI1 передплата здійснюється у розмірі 20% упродовж 7 банківських днів з дати отримання інвойсу та 80% упродовж 20 банківських днів з дати отримання інвойсу від суми партії (контейнерної поставки), але такі документи до митного оформлення не надавались.

3) згідно пунктом 2.6 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 №04/20 BWI1 товар повинен супроводжуватись сертифікатом про походження, але зазначений документ до митного оформлення не надавався.

Відповідно до спірного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування, було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості товару у максимально наближений до митного оформлення час є більшим.

Враховуючи викладене, митну вартість товарів визначено за резервним методом.

Товар №1 скориговано до рівня 3,87 дол. США/кг нетто, а товар №2 скориговано до рівня 3,14 дол. США/кг нетто.

У зв`язку з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач додатково сплатив: мито - 85 081,41 грн, ПДВ - 329 087,14 грн.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1статті 52 Митного кодексу України).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1статті 53 Митного кодексу України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини(частина 3 статті 53 Митного кодексу України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5статті 53 Митного кодексу України).

Стаття 58 Митного кодексу України унормовує визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Зокрема, частина 1 даної статті встановлює, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів.

Далі, частини з 2 по 5 даної статті встановлюють, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частина 10 статті 58 Митного кодексу України встановлює, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем, зокрема:

вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Частина 11 даної статті забороняє при визначенні митної вартості включати до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, ніякі інші витрати, крім тих, що передбачені у цій статті.

Досліджуючи доводи апеляції про законність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів установила таке.

Перший довід Митниці полягає у тому, що наявні розбіжності щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Так, згідно пункту 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020 присутнє пакування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Оцінюючи даний довід, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб`єктом владних повноважень не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Так, відповідно до підпункту 2.3 контракту № 02/20 BWI1 від 16.11.2020 товар поставляється Продавцем в експортній тарі (упаковці), яка повинна відповідати стандартам і/або технічним умовам, а також вимогам, які звичайно пред`являються до упаковки та/або тари цього виду товару і забезпечувати його.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара незворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими компанією «BETTERWAY INTERNATIONAL CO.LTD» не передбачалось.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням (упаковка включена у ціну товару).

До того ж, сторони погодили між собою умови поставки FOB, які визначають, що витрати на забезпечення пакування товару, необхідне для його перевезення несе Продавець, про що і зазначено у інвойсі та інших наданих до митного оформлення документах.

Виходячи з визначених умов поставки, дана складова митної вартості (пакування) включена до вартості товарів, які були подані до митного оформлення і, відповідно, не повинна бути визначена як окрема складова.

Твердження скаржника про незазначення в рахунку-фактурі (інвойсі) переліку витрат, які входять до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, незазначення того, чи входить вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті є безпідставним, оскільки в інвойсі вказано умови поставки FOB, які в свою чергу чітко передбачають включення вартості упаковки до ціни товару.

За таких обставин, у даному випадку, вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем ТОВ «КВІ», у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Другий довід скаржника полягає в тому, що, згідно пункту 3.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 16.11.2020, передплата здійснюється у розмірі 20% упродовж 7 банківських днів з дати отримання інвойсу та 80% упродовж 20 банківських днів з дати отримання інвойсу від суми партії (контейнерної поставки), але ці документи до митного оформлення не надавались.

Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і колегія суддів, відповідаючи на вказаний довід, обґрунтовано вказав, що позивачем до митного оформлення було надано додаткову угоду №2 від 23.01.2021 до контракту № 02/20 BWI1 від 16.11.2020 (а.с.36).

Вказаною додатковою угодою внесено зміни до пункту 3.5 контракту та його викладено в такій редакції «Покупець оплачує Продавцю вартість кожної партії Товару в доларах США, у безготівковому порядку розрахунків, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Продавця, на підставі і у порядку з умовами виставленого Продавцем інвойсу на таку партію. Оплата може бути виконана повністю, або частково до отримання Товару (передоплата), також допускається відстрочка платежу до 160 календарних днів».

Тобто, умовами контракту № 02/20 BWI1 від 16.11.2020 передбачено право покупця на здійснення оплати з відстрочкою платежу до 160 календарних днів.

Водночас, Одеська митниця Держмитслужби, вимагаючи від декларанта платіжні документи про оплату поставлених товарів, не звернула уваги на вказану додаткову угоду №2 від 23.01.2021 до контракту № 02/20 BWI1 від 16.11.2020, яка надавалась до митного оформлення.

Третім, останнім доводом апеляції, є те, що, відповідно до пункту 2.6 зовнішньоекономічного договору від 16.11.2020, товар повинен супроводжуватись сертифікатом про походження, але зазначений документ до митного оформлення не надавався.

Колегія суддів зазначає, що даний довід апеляції суперечить обставинам справи, з яких вбачається, що сертифікат про походження товару надавався декларантом митному органу.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту,Митниця не навела, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «КВІ» митної вартості товару судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Що стосується відомостей, які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України (далі - ЄАІС), то, на думку суду апеляційної інстанції, вони мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Так, Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд касаційної інстанції зазначив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04 вересня 2018 року по справі №818/1186/17).

Окрім того, слід приділити увагу правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04 вересня 2018 року (справа №814/2659/16).

У цьому рішенні суд касаційної інстанції відзначив,що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції робить висновок, що застосування відповідачем, при визначенні митної вартості товару, другорядного методу (резервного) є протиправним.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України до справ незначної складності відносяться інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Суд правомірно розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, адже, остання не відноситься до справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, що ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відсутні підстави для його касаційного оскарження.

Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325,328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби- залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІ» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 09.06.2022.