Рішення

від 23.12.2021 по справі 600/3343/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/3343/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" (далі - позивач) звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило:

- визнати протравними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо проведення перевірки і складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 11.09.2020 р. №604-ДК/0498АП/09/01-20 та протоколу про адміністративне правопорушення №604-ДК/0221 П/07/01-20 від 11.09.2020 р.;

- визнати протиправним та скасувати припис головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №604-ДК/0230Пр/03/01-20 від 11.09.2020 р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 3604-дк/0226 По/08/01-20 від 17.09.2020 р. про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що вважає дії відповідача щодо проведення перевірки, яка здійснювалась за відсутності позивача або уповноваженої особи, а також рішення контролю, прийняті за результатами проведеної перевірки протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що органом контролю невірно визначено особу, яка є уповноваженою суб`єктом господарювання - ОСОБА_1 та визнано його правопорушником. Громадянин ОСОБА_1 не є представником ТДВ "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" і до його господарської діяльності будь-якого відношення немає, правом здійснювати представництво інтересів його ніхто не уповноважував.

Крім того, позивач зауважував, що згідно висновку експерта від 10.06.2021 р. фактичне використання ТДВ "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 для виробничих потреб відповідає Державному акту на право постійного користування землею та документації із землеустрою.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено цей строк, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

22 липня 2021 р Ухвалою суду позовну заяву в частині вимог товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про про визнання протиправними дій щодо складання протоколу про адміністративні правопорушення та визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду м. Чернівці.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 р. ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, скасування припису та постанови про накладення адміністративного стягнення скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідач не погоджуючись із поданим позовом подав до суду відзив, в якому вказував, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, яка визначена документацією із землеустрою, так як на ділянці ведеться комерційна діяльність (розміщено пункти заправки автомобілів старого зразка, продається пальне). Площа вимірювалась за допомогою мірної стрічки. Дані дії порушили вимоги ст. 96 та п. ґ ч. 1 ст. 211 ЗК України. Враховуючи викладене позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню а здійснена перевірка та прийняті за її результатами рішення є законними.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство-17754" (Чернівецька область, Кіцманський район, с. Глиниця, 59355, код ЄДРПОУ 05482372).

Відповідно до рішення Чернівецької міської ради "Про надання в користування і передачу у приватну власність земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення" №549/17 від 03.07.2001 р. позивачу передано у постійне користування 3,7493 га землі для виробничих потреб та оформлено Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001692 від 29.12.2001 р.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 02.09.2020 р. №604-ДК державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель посадовим особам відповідача визначено здійснити захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства під час використання земель з регіональною особливістю на території Чернівецької міської ради (земельна ділянка поруч із 7310136300:25:003:0070).

Відповідно до ст. 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" посадовими особами відповідача за участю уповноваженої особи Цурика Є.Т. проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства позивачем при використанні земельної ділянки по вул. Каспрука, 19 (колишня вул. Канівська, 41) в м. Чернівці (поруч з кадастровим номером - 7310136300:25:003:0070), за результатами якої 11.09.2020 р. складено акт №604-ДК/0498АП/09/01-20.

Під час перевірки встановлено, що товариство з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство-17754" в особі уповноваженої особи Цурика Є.Т. (довіреність від 23.01.2020 р. НОЕ 495677) використовує частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,011 га не за цільовим призначенням, визначеному документацією із землеустрою. зокрема: на даній земельній ділянці ведеться комерційна діяльність (розміщено пункти заправки автомобілів старого зразка, продається пальне). Такими діями ТДВ "Чернівецьке автотранспортне підприємство-17754" в особі уповноваженої особи ОСОБА_1 порушило вимоги ст. 96 та п "ґ" ст. 211 ЗК України.

У зв`язку із виявленими порушеннями, відповідачем 11.09.2020 р. видано уповноваженій особі ОСОБА_1 припис №604-ДК/0230Пр/03/01-20, яким приписано в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути виявлене порушення земельного законодавства шляхом виготовлення проектної документації по зміні цільового призначення частини вищезгаданої земельної ділянки або використовувати її за цільовим призначенням згідно правопосвідчуючого документу на землю.

Також за результатами перевірки, відповідачем визнано винним громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушенні та застосовано штраф в розмір 300,00 грн, про що 17.09.2020 р. винесено постанову №604-ДК/0226По/08/01-20.

Не погоджуючись із результатами перевірки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами першою, другою статті 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон №963-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 2 Закону №963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону №963-IV передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону №963-IV органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 14.01.2015 №15, передбачено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що Головне управління наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону №963-IV до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності, вчиняти інші дії в межах наданих йому законом повноважень. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем встановленого Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" порядку проведення перевірки, зокрема стосовно не повідомлення позивача про перевірку та відсутність останнього при обстеженні земельної ділянки, то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки норми вказаного Закону стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок земельних ділянок Держгеокадастром та його територіальними органами.

У свою чергу, в даному випадку, об`єктом перевірки була земельна ділянка, а не господарська діяльність позивача, тому на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №140/1612/19.

Суд також зауважує, що Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" не передбачено залучення до перевірки та повідомлення про проведення такого заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог земельного законодавства підприємства, яке використовує земельну ділянку.

Стосовно наявності/відсутності порушень з боку позивача, суд зазначає таке.

Згідно статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).

В свою чергу, частиною 3 статті 19 ЗК України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Так, згідно статті 20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно частини 2 статті 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо:

земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу;

земельних ділянок приватної власності - їх власниками.

Частиною 4 статті 20 ЗК України визначено, що відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ).

Відповідно до пункту 1.4 Наказу №548, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Отже, цільове призначення земельної ділянки - це передусім вид використання земельної ділянки, а основне цільове призначення - категорія земель, до якої земельна ділянка належить.

Згідно з положеннями ЗК України, категорія земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення врегульовується Главою 13 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту (ч. 1 ст. 67 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 71 ЗК України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001692 від 29.12.2001 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2266, позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3,7493 га, розташована в м. Чернівці, вул. Канівська, 41. Земельна ділянка надана для виробничих потреб на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради від 03.07.2001 р. №549/14. Відомості про присвоєння земельній ділянці, переданій в постійне користування позивачу, кадастрового номеру відсутні.

Цільове призначення земельної ділянки згідно з державним актом "для виробничих потреб".

При цьому суд звертає увагу, що на час видачі Державного акту (2001 р.) класифікація видів цільового призначення земель в актуальному розумінні не існувало.

Таким чином, інтерпретація "виробничих потреб" не може виходити за рамки дозволених видів діяльності конкретного підприємства.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем заявлено наступні види економічної діяльності: 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізозаних магазинах, 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.42 надання послуг перевезення речей (переїзду), 52.10 складське господарство, 52.29 інша :допоміжна діяльність у сфері транспорту, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.30 обслуговування напоями, 63.99 надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 66.22 діяльність страхових агентів і брокерів, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.11 рекламні агентства, 73.12 посередництво в розміщенні реклами в засобах масово інформації. 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач фактично використовує земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 (раніше вул. Канівська, 41) в м. Чернівці для технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, надання автозаправочних послуг, послуг вантажного автомобільного транспорту, за своїм цільовим призначенням, який відповідає державному акту та нормативно-правовим актам.

В акті перевірки, відповідачем зафіксовано, що позивач в особі уповноваженої особи ОСОБА_1 використовує частину земельної ділянки орієнтовною площею 0,011 га не за цільовим призначенням, визначеному документацією із землеустрою, зокрема на даній земельній ділянці ведеться комерційна діяльність (розміщено пункти заправки автомобілів старого зразка, продається пальне), чим порушено вимоги ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 ЗК України.

Разом з тим, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, того що позивач використовує надану йому земельну ділянку не за цільовим призначенням (не для виробничих потреб).

Виходячи з фактичних обставин справи, а також норм діючого законодавства України, суд доходить до переконливого висновку про те, що відповідачем не представлено належних письмових доказів, які б свідчили про факт вчинення позивачем порушення положень ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 ЗК України, а також обставини, при яких вчинено такі протиправні дії. Ні поданий до суду відзив, ні матеріали адміністративної справи таких доказів не містять.

Крім того, суд зауважує, що жодним документом, який складений державним інспектором та покладених в основу оскаржуваних рішень, не встановлено склад адміністративного правопорушення, а відповідач не надав жодного доказу винності позивача у вчиненні порушення вимог земельного законодавства.

Суд звертає увагу, що акт перевірки не є достатнім доказом вчинення позивачем порушення вимог ст. 96 та п. "ґ" ст. 211 ЗК України, так як іншими матеріалами справи не підтверджуються ті обставини, що стали підставою для висновку про вчинення порушення позивачем.

Також, судом встановлено, що відповідачем складено оскаржувані документи в присутності та на ім`я ОСОБА_1 , який не являється ні керівником ТДВ Чернівецьке АТП-17754 , ні його законним представником.

Що стосується довіреності від 23.01.2020 р. №495677, то суд звертає увагу, що вона видана громадянкою ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_1 для представлення особистих інтересів, а не юридичною особою яку очолює і щодо якої проводилась перевірка, а тому дії посадових осіб щодо складання процесуальних документів відносно уповноваженої особи ОСОБА_1 є протиправними і необгрунтовними.

А тому, враховуючи викладене та оцінивши наведені сторонами доводи щодо заявлених позовних вимог, а також встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі Rysovskyy v. Ukraine Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ( Beyeler v. Italy , Oneryildiz v. Turkey , Megadat.com S.r.l. v. Moldova , Moskal v. Poland ). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Lelas v. Croatia і Toscuta and Others v. Romania ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( Oneryildiz v. Turkey , та Beyeler v. Italy ).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ( Lelas v. Croatia ).

Зважаючи на встановленні у справі обставини, суд дійшов висновку, що вони унеможливлюють застосування до позивача наслідків прийнятих відповідачем рішень щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, та свідчать про невідповідність цих рішень визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень. Тому такі дії та рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №203 від 19.07.2021 р.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протравними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо проведення перевірки і складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 11.09.2020 р. №604-ДК/0498АП/09/01-20 та протоколу про адміністративне правопорушення №604-ДК/0221 П/07/01-20 від 11.09.2020 р.

3. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №604-ДК/0230Пр/03/01-20 від 11.09.2020 р.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області 604-ДК/0226По/08/01-20 від 17.09.2020 р. про накладення адміністративного стягнення.

5. Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгкокадастру у Чернівецькій області судові витрати (судовий збір) у сумі 2270,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - товариство з додатковою відповідальністю "Чернівецьке автотранспортне підприємство - 17754" (вул. Каспрука, 19, м. Чернівці, 58029, код ЄДРПОУ 05482372);

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 194-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 39909396).

Суддя І.В. Маренич