Рішення

від 04.10.2007 по справі 12/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

04.10.2007                                                                                        Справа  № 12/205

За позовом дочірнього підприємства „Євробуд” відкритого акціонерного товариства „Свалявський хлібокомбінат”, м. Свалява

до товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф”, м. Ужгород

про стягнення суми 42 863,68 грн. - основного боргу та 24 794,77 грн. –пені.

                                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача –Кошеля О. І., директор, Федикович М. О., головний бухгалтер

Від відповідача –Резуненко О. А., представник за дорученням

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірнім підприємством „Євробуд” відкритого акціонерного товариства „Свалявський хлібокомбінат”, м. Свалява до товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф”, м. Ужгород про стягнення суми 42 863,68 грн. - основного боргу та 24 794,77 грн. –пені.

          Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представники позивача підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Представник відповідача з огляду на документальне обгрунтування суми основного боргу –визнав основний борг в сумі 42 863,68 грн. та просить суд і позивача зменшити розмір пені заявленої до стягнення до 5 000 грн., надавши відстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці.

          Представники позивача заперечили повністю надання відстрочки виконання судового рішення з мотивів відсутності об'єктивних підстав до такого надання, довготривалого існування боргу та через уникнення боржника від добровільного погашення боргу, проте зменшили позовні вимоги щодо стягнення пені з 24 794,77 грн. до 5 000 грн.

          Про вищенаведене представники обох сторін зазначили у спільній письмовій заяві (відзиві на позов від 04.10.2007 року вх. № 9469) поданим в судовому засіданні.

          Суд відхиляє клопотання представника відповідача щодо надання відстрочки строком на 3 місяці з мотивів відсутності об'єктивних економічних та правових підстав.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 42 863,68 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно угоди № 15/05/2007 від 15.05.2007 року, деревину (пиловика букового), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

          -  накладними: № № 66, 63, 79, 69, 84, 80, 89, 92, 91, 101, 99  за 2007 рік;

          - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Заявлені вимоги позивача (претензія № 19 від 15.08.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка деревини (пиловика букового) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої деревини (пиловика букового) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, угода є обов'язковою для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності з п.4.1 укладеної угоди відповідач повинен був оплачувати кожну партію товару шляхом перерахування грошей на рахунки позивача в розмірі 100 % від належної до сплати суми в термін до 10 днів від дати відвантаження, яку покупець (відповідач) вчасно не здійснював, а тому йому нараховано до стягнення пеню відповідно до п. 4.2  угоди, п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  в сумі 24 794,77 грн.

При оцінці правильності нарахування вимог в ці частині позову судом визнано їх обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, письмовою заявою поданою в судовому засіданні (вх. № 9469 від 04.10.2007 року) позивач (його представники) зменшили заявлену до стягнення пеню до 5 000 грн., що визнана представником відповідача. Отже, сума пені, що підлягає стягненню примусово становить 5 000 грн., а в стягненні решти пені –провадження у справі підлягає припиненню відповідно п.4 ст. 80 ГПК України.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

2.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Алеф” (м. Ужгород,     вул. Заньковецької, 77/45; код ЄДРПОУ 30793378) на користь дочірнього підприємства „Євробуд” відкритого акціонерного товариства „Свалявський хлібокомбінат” (м. Свалява, вул. Чехова, 55; код 32417824) суму  42 863,68 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят три грн. 68 коп.) –основного боргу; 5 000 (п'ять тисяч грн.) –пені та 676,58 (шістсот сімдесят шість грн. 58 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

  3.  В решті позову –провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.