Ухвала

від 23.12.2021 по справі 201/5264/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/5264/13ц

провадження 4-с/201/49/2021

УХВАЛА

23 грудня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІЗІ ЛАЙФ , заінтересовані головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Загребельська Дана Сергіївна і ОСОБА_1 на протиправні дії та бездіяльність державного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконною постанову і скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Ізі Лайф в 2013 році звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5/2Ж від 20 листопада 2007 року, забезпеченим договором поруки № 9/ЗЖ від 29 березня 2010 року в розмірі 30 163 651.27 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 4 261 651.27 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, а також 3 441 грн. в якості відшкодування судових витрат. 27 лютого 2014 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/5264/13-ц позов ТОВ КУА ІЗІ ЛАЙФ був задоволений повному обсязі.

Рішення набрало законної сили і 27 лютого 2014 року на виконання зазначеного рішення був виданий виконавчий лист за № 201/5264/13-ц., було відкрито виконавче провадження, яке почало виконуватися. Виконавчий лист перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро).

21 травня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Д.С.Загребельською винесено постанову у виконавчому провадженні № 63357450 про повернення виконавчого документу стягувану, відповідно до якої виконавчий лист № 201/5264/13-ц виданий 27 лютого 2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська повернений ТОВ КУА ІЗІ ЛАЙФ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у зв`язку з тим що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно Закону заходи виявилися безрезультатними).

ТОВ КУА ІЗІ ЛАЙФ 18 червня 2021 року звернулося до суду зі скаргою на протиправні дії і бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Д.С.Загребельської, на протиправні дії та бездіяльність вказаного державного виконавця, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконною постанови і скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу через порушення вказаного виконавця, що пов`язані з неналежним виконанням і стягненням сум за вказаним виконавчим листом.

Керівник вказаного відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) не прослідкував за вказаним і незаконно затвердив вказану постанову державного виконавця. Державний виконавець також не повідомив заявника своєчасно про виконавчі дії навіть після звернення до них адвоката заявника, не роз`яснив йому його права, вважає вказані і інші дії та бездіяльність державного виконавця неправомірними, протиправним та просили визнати неправомірними дії державного виконавця вказаного ВПВР, який не виконав вищезазначених вимог Закону України Про виконавче провадження , ставить питання про визнання вказаних дій та бездіяльності протиправними, скасування вказаної постанови, задовольнивши скаргу в повному обсязі.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) і сам головний державний виконавець Д.С.Загребельська фактично не заперечували проти розгляду скарги за їх відсутності. Їх заперечення проти скарги свідчать про те, що порушень закону з їх боку не було та винесені ними постанови про відкриття провадження і інш. є правомірними. На письмові звернення заявника вони відповідали в передбаченому законом порядку і терміни. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно скаржника на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вимоги скарги не доведені.

З`ясувавши думку сторін та учасників спору, перевіривши матеріали скарги і справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає скаргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до п. 1 положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року № 1396/97, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ Ізі Лайф в 2013 році звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5/2Ж від 20 листопада 2007 року, забезпеченим договором поруки № 9/ЗЖ від 29 березня 2010 року в розмірі 30 163 651.27 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 4 261 651.27 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, а також 3 441 грн. в якості відшкодування судових витрат. 27 лютого 2014 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/5264/13-ц позов ТОВ КУА ІЗІ ЛАЙФ був задоволений повному обсязі. Рішення набрало законної сили.

По справі були видані виконавчі листи, які були направлені для виконання за місцем знаходження боржника, було відкрито виконавче провадження, яке почало виконуватися: 20 жовтня 2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Д.С.Загребельською було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63357450. В межах вказаного виконавчого провадження проводились виконавчі дії із примусового виконання рішення суду. Однак, вони виявились недостатніми для його виконання і на сьогодні остаточне рішення суду у справі не виконано, що порушує права і законні інтереси стягувача. 21 травня 2021 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. І ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення постанови) було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану у зв`язку із тим, що відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стягувач ТОВ КУА ІЗІ ЛАЙФ не погоджується із такою постановою оскільки він сприяв виконанню цього рішення суду, надавав необхідні документи і інформацію, жодним чином не перешкоджав виконанню судового рішення про стягнення коштів із боржника ОСОБА_1 , яке в силу приписів законодавства, може бути виконане без безпосередньої участі стягувача, а державний виконавець не звертався до інших учасників спору, стягувана з приводу авансування, виконання рішення суду. Державний виконавець також своєчасно не повідомляв стягувана про повернення виконавчого документу у вказаному виконавчому провадженні хоча стягувач час від часу цікавився станом справ і отримував інформацію, що виконавчі дії проводяться і ведеться пошук коштів і майна боржника, на які може бути звернуто стягнення задля виконання судового рішення, що набрало законної сили. При цьому на адресу стягувача не надходила а ні вимога державного виконавця про авансування витрат виконавчого провадження, а ні постанова про повернення виконавчого документу, а також оригінал виконавчого листа.

Тобто, не вжили всіх можливих дій для повного виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України: 1. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. 2. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. 3. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. 6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. 8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, зокрема виконавчі листи з виконання судових рішень, можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Судом з`ясовано, що дійсно ТОВ ІЗІ ЛАЙФ звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5/2Ж від 20 листопада 2007 року забезпеченим договором поруки № 9/ЗЖ від 29 березня 2010 року. 27 лютого 2014 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/5264/13-цв позов ТОВ КУА ІЗІ ЛАЙФ був задоволений повному обсязі. 27 лютого 2014 року на виконання зазначеного рішення був виданий виконавчий лист за № 201/5264/13-ц. Виконавчий лист перебував на виконанні у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Д.С. Загребельської.

21 травня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Д.С. Загребельською винесено постанову у виконавчому провадженні № 63357450 про повернення виконавчого документу стягувану, відповідно до якої виконавчий лист № 201/5264/13-ц виданий 27 лютого 2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська повернений ТОВ КУА Ізі Лайф на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у зв`язку з тим що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно Закону заходи виявилися безрезультатними).

ТОВ КУА ІЗІ ЛАЙФ не погоджується із постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Д.С. Загребельської про повернення виконавчого документа стягувану від 21 травня 2021 року ВП № 63357450.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод , ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувана і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) заліснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувана або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувана; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувана; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, в оскаржуваній постанові від 25 травня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувану державним виконавцем не зазначені відомості про результати проведеної роботи щодо перевірки та встановлення іншого майнового стану боржника, стосовно проведення виконавчих дій та процесуальних заходів, направленні на виконання рішення суду, зокрема щодо запитів та отримання інформації про майно (активи, кошти, рухомого майна, нерухомого майна, акції, в тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних, тощо), на же можливо звернути стягнення.

Відповідно до реєстру юридичних осіб ОСОБА_1 є засновником Т©В Дніпродонінвестбуд (код ЄДРПОУ 33908212) з розміром внеску 29 880 грн.., ТОВ Дніпро - Донбас - Транзит (код ЄДРПОУ 33906173).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувану здійснюється, якщо у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно Закону заходи виявилися безрезультатними).

Відповідно до вимог ст. 41 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-УІІ у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ч. І ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. І ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 та 2 ст. 450 ЦПК України визначено, що скарга розглядається у десяти денний строк у судовому засіданні за участю стягувана, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 7 Закону України Про державну виконавчу службу визначено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

За приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, головний державний виконавець Загребельська Д.С. своїми діями порушила права заявника, тому її дії та постанова про повернення виконавчого документу і закінчення виконавчого провадження є незаконними.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Статтею 384 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Враховуючи вищезазначений конституційний принцип обов`язковості судового рішення, постанова державного виконавця Соборного ВДВС про повернення виконавчого документу і закінчення ВП № 39961141 від 29 лютого 2016 року є незаконною, оскільки рішення районного суду від 03 грудня 2010 року набрало законної сили та підлягає виконанню.

Статтею 13 Закону України Про державну виконавчу службу визначено що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Частиною 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Розділом VII ЦПК України та ч. 1 ст. З Закону України Про судовий збір не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а тому судовий збір за подання такої скарги не сплачується.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Оскільки виконавчий лист був виданий Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, скарга на дії та бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби подається до вказаного суду.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як на момент подання скарги, так і після, ні заявник, ні його представник не отримали в передбаченому закону порядку постанову про відкриття виконавчого провадження. В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення і отримання постанови про відкриття провадження заявнику або представнику заявника (копії матеріалів виконавчого провадження додано).

Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 19 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями майнового характеру боржник зобов`язаний подати виконавцю протягом 5 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Для виконання покладеного обов`язку виконавець, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження уповноважений безоплатно одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Чого зроблено не було.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України Про виконавче провадження опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Жодних з описаних вище виконавчих дій державним виконавцем здійснено не було.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1, 2, 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на і території України.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

З аналізу вищезазначеного суд робить висновок про те, що на виконання вказаних рішень районного суду державний виконавець повинен дотримуватися вимог законодавства про виконавчу службу, виконавче провадження та інш., перевіряти правильність виконавчих документів межах своїх повноважень (описки та інш.), дотримуватися вимог про строки пред`явлення виконавчих документів до виконання і в цьому сенсі державним виконавцем зроблене не все, що потрібно робити згідно вказаної Інструкції та Закону, цей державний виконавець допустив неправомірні дії та бездіяльність, а начальник вказаного відділу не здійснював відповідний контроль за цим.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України Межі здійснення цивільних прав : не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Не може суд прийняти до уваги незгоду заінтересованих осіб зі скаргою, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим скаргу задовольнити, визнати дії головного державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Загребельської Д.С. щодо повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 63357450 неправомірними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21 травня 2021 року та зобов`язати цей відділ відновити виконавче провадження № 63357450 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5264/13-ц, виданого 27 лютого 2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення на користь ТОВ Компанія з управління активами ІЗІ ЛАЙФ з ОСОБА_1 в розмірі 30 163 651.27 грн., у тому числі 25 902 000 гривень заборгованість за кредитом, 4 261 651.27 грн. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, а також 3 441 грн. в якості відшкодування судових витрат.

Таким чином суд вважає, що обставини скарги знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. 3 Закону України Про виконавчу службу , ст. 3, 5, 6, 7, 11, 18, 19, 25, 26, 27, 31, 32, 45, 48, 52, 63, 82, 83 Закону України Про виконавче провадження , ст. 258-261, 352-354, 447-453 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) Загребельської Дани Сергіївни щодо повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 63357450 неправомірними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21 травня 2021 року.

Зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Дніпро) відновити виконавче провадження № 63357450 з примусового виконання виконавчого листа № 201/5264/13-ц, виданого 27 лютого 2014 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровськ про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІЗІ ЛАЙФ з ОСОБА_1 в розмірі 30 163 651.27 грн., у тому числі 25 902 000 гривень заборгованість за кредитом, 4 261 651.27 грн. заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, а також 3 441 грн. в якості відшкодування судових витрат.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -