Постанова

від 23.12.2021 по справі 623/1514/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 р.Справа № 623/1514/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Герцов О.М., м. Ізюм, повний текст складено 11.06.21 року по справі № 623/1514/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив суд першої інстанції:

- скасувати постанову старшого державного інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Апрєлєва Євгена В`ячеславовича від 28.12.2020 за №548-ДК/0223По/08/01-20, про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 гривень за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - постанова про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20);

- закрити справу адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.53-1 КУпАП ;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань сплачений ним судовий збір за подання адміністративного позову.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2021 року позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про поновлення строку для подання адміністративного позову, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено.

Скасовано постанову старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Апрєлєва Євгена В`ячеславовича від 28.12.2020 за №548-ДК/0223По/08/01-20, про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 гривень за ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрито справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.53 -1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 гривні.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд першої інстанції скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.06.2021 року від 11.06.2021 по справі №623/1514/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що не погоджується з висновками та мотивуванням суду, вважаючи рішенням таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним дослідженням доказів та вивченням фактичних обставин справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, зазначає, що припис №548-ДК/0295Пр/03/01/-20 від 28.12.2020 до суду позивачем не оскаржувався. Зазначає, що посилання позивача у позовній заяві про те, що йому не зрозуміло те, які саме положення земельного законодавства останнім було порушено, а формулювання обвинувачення є неконкретним, не відповідають дійсності та є необґрунтованими у зв`язку із тим, що в усіх документах, які складалися та які надсилалися позивачу засобами поштового зв`язку чітко визначено про те, що земельна ділянка використовується ним без документів, які підтверджують право власності/користування земельною ділянкою, а земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог земельного законодавства, а саме вимог ст.ст.91, 125, 126, 211 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України). Просить віднестись критично стосовно доводів позивача про те, що йому було невідомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 10.12.2020 №548-ДК/0325П/07/01/20 відповідальність за яке, передбачена ст.53 КУпАП та постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20, оскільки про виявлені під час перевірки порушення позивачу було відомо, оскільки вказані документи були направлені цінним листом з описом від адресата відповідача, що свідчить про відсутність підстав для поновлення строку на оскарження даної постанови. Вважає, що заходи державного контролю у ході перевірки вищевказаної земельної ділянки, яка використовується позивачем без правовстановлюючих документів, та з використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням, проведені відповідачем з дотриманням вимог земельного законодавства у відповідності до приписів, викладених у КУпАП та в межах наданих повноважень. Посилається, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення, винесена у спосіб та порядку і в межах компетенції, встановленої Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ЗК України, КУпАП, а тому правових підстав для визнання її незаконною та скасування в даному випадку - не має. Вважає, що вимогам ст.242 КАС України рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2021 по справі №623/1514/21 не відповідає, у зв`язку із чим наявні підстави для його скасування апеляційним судом та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Позивач, представник позивача та відповідач були повідомлені на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи.

Також сторони про дату, час і місце розгляду справи, повідомлялись шляхом розміщення на веб - порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою старшого державного інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Апрєлєва Євгена В`ячеславовича про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20 за наслідками розгляду протоколу від 10.12.2020 за №548-ДК/0325П/07/01/-20, який складений державним інспектором у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Нагорним Є.М., на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ст.53-1 КУпАП.

У постанові зазначається, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0.5000 га із земель державної форми власності, сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6322883500:02:000:0014, для ведення виробничої діяльності, а саме - розміщення та експлуатації промислових конструкції вуглевипалювальних печей у формі бочок в кількості 12 штук зі слідами виробництва, підсобних, допоміжних будівель, сировина та деревне вугілля, тобто вище зазначена земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням та без документів, що посвідчують право власності чи користування нею ; вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.53, ст.53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Позивач, не погодившись з вищевказаною постановою про накладення адміністративного стягнення, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20 є протиправною, а тому підлягає скасуванню разом із закриттям провадження стосовно позивача за ст. 53-1 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи оцінку правомірності прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 гривень за ст.53-1 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивачем було порушено вимоги ст.ст.91, 125, 126, п."г" ч.1 ст.211 ЗК України, а саме останній використовує земельну ділянку площею 0,5000 га із земель державної форми власності, сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6322883500:02:000:0014, для ведення виробничої діяльності, а саме - розміщення та експлуатації промислових конструкції - вуглевипалювальних печей у формі бочок в кількості 12 штук зі слідами виробництва, підсобних, допоміжних будівель, сировина та деревне вугілля, тобто вище зазначена ділянка використовується не за цільовим призначенням та без документів, що посвідчують право власності чи користування нею. Зазначається, що порушенням заподіяно матеріальну шкоду внаслідок самовільного зайняття та використання земельної ділянки не за призначенням.

Згідно зі ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом "б" ч.1 ст.211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

За змістом ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.53-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, а саме самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені ст.33 КУпАП, за приписами якої стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Згідно зі ст.244 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 53-4, 54-56, 104-1, 108 та 188-5 КУпАП).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Приписами ст.256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

За приписами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно з ст.9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, з наведених норм убачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому, КУпАП встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення відповідач зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.ч.1,2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 19.06.2019 у справі №610/4055/18.

Колегія суддів зазначає, що ані в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.12.2020 №548-ДК/0325П/07/01/-20, ані в постанові про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП за порушення останнім вимог ст.ст. 91, 125, 126, п."г" ч.1 ст.211 ЗК України не зазначається та не додається до них доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, якими підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення за вказаною статтею КУпАП.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом .

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.12.2020 №548-ДК/0325П/07/01/-20 не зазначено на підставі яких доказів конкретно (в розумінні ст.251 КУпАП) підтверджується те, що особа, яка складала цей протокол дійшла до висновку, що позивач використовує земельну ділянку площею 0,5000 га із земель державної форми власності, сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Іванчуківської сільської ради Ізюмського району Харківської області, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6322883500:02:000:0014, для ведення виробничої діяльності, а саме - розміщення та експлуатації промислових конструкції - вуглевипалювальних печей у формі бочок в кількості 12 штук зі слідами виробництва, підсобних, допоміжних будівель, сировина та деревне вугілля, тобто вище зазначена ділянка використовується не за цільовим призначенням та без документів, що посвідчують право власності чи користування нею.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі навіть відсутні докази, які підтверджують вчинення позивачем дій, зазначених у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення.

Також, суду до наявних в матеріалах справи акту обстеження земельної ділянки від 10.12.2020 р. №548-ДК/516/АО/10/01/-20 та акту дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки - земельної ділянки від 10.12.2020 №548-ДК/616/АП/09/01-20 не було надано доказів, які підтверджують викладені в них обставини. При цьому, в акті обстеження земельної ділянки від 10.12.2020 р. №548-ДК/516/АО/10/01/-20 міститься посилання на фотоматеріали, які не було надано суду.

Окрім того, колегія суддів акцентує увагу, що документи на які посилається відповідач в обґрунтування своїх вимог не містять підпису позивача. Будь - яких доказів, щодо погодження позивача з обставинами викладеними в актах не надано.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції заперечує проти встановлених обставин, посилається на ч. 2 ст. 77 КАС України.

Також, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається позивачем не визнається вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 зазначено, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до неї базуються на конституційних принципах та презумпціях, закріплених у Конституції, зокрема у ст.62.

Окрім того, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено правомірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20, яка є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20 є протиправною, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства, враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, а тому судом першої інстанції було обґрунтовано скасовано вказану постанову.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що не відповідають дійсності та є необґрунтованими посилання позивача у позовній заяві про те, що йому не зрозуміло те, які саме положення земельного законодавства останнім було порушено, а формулювання обвинувачення є неконкретним, оскільки в усіх документах, які складалися та які надсилалися позивачу засобами поштового зв`язку чітко визначено про те, що земельна ділянка використовується ним без документів, які підтверджують право власності/користування земельною ділянкою, а земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог земельного законодавства, а саме вимог ст.ст.91, 125, 126, 211 ЗК України, то колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи, оскільки вже зазначало вище, в порушення вимог ст.251 КУпАП позивачем не було надано доказів в підтвердження скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що позивачем не оскаржувався до суду припис №548-ДК/0295Пр/03/01/-20 від 28.12.2020 не спростовують висновки суду у даній справі щодо протиправності оскаржуваної постанови від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20.

Стосовно доводів апеляційної скарги про критичне відношення до доводів позивача про те, що йому було невідомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 10.12.2020 №548-ДК/0325П/07/01/20 та постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20, оскільки про виявлені під час перевірки порушення позивачу було відомо, з огляду на те, що вказані документи були направлені цінним листом з описом від адресата відповідача, що свідчить про відсутність підстав для поновлення строку на оскарження даної постанови, то колегія суддів відхиляє вказані доводи, як такі, що не впливають на вирішення даної справи, з урахуванням відсутності доказів в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення, винесена відповідачем у спосіб та порядку і в межах компетенції, встановленої Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ЗК України, КУпАП, а тому правових підстав для визнання її незаконною та скасування в даному випадку не має, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними вище висновками щодо протиправності вказаної постанови.

З урахуванням наведеного вище, інші доводи учасників по справі, в т.ч. щодо процедури прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20, не впливають на вирішення даної справи.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи протиправність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 28.12.2020 №548-ДК/0223По/08/01-20, за приписами ч.3 ст.286 КАС України, суд першої інстанції правомірно закрив справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача за ст.53-1 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення (рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2021) відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2021 по справі № 623/1514/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош