Постанова

від 22.12.2021 по справі 640/6386/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6386/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бояринцева М.А.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елементарна Механіка на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елементарна Механіка до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елементарна Механіка (далі - Позивач, ТОВ Елементарна Механіка ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 року №0011600504 та №0011590504, прийняті ГУ ДПС у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ТОВ Елементарна Механіка на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДПС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Елементарна механіка , за наслідком якої складено акт перевірки від 18.11.2019 року №275/26-15-05-04-04/34645616 (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 161 061 грн.:

- за червень 2018 року на загальну суму 8 658 грн.;

- за липень 2018 року на загальну суму 49 484 грн.;

- за серпень 2018 року на загальну суму 102 919 грн.

та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду:

- за серпень 2018 року на загальну суму 31 912 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2019 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- № 0011590504, яким ТОВ Елементарна механіка збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 161 061 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 80 531 грн.;

- №0011600504, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за серпень 2018 року у розмірі 31 912 грн.

Вважаючи оскаржувані ППР необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції погодився із твердженнями та мотивацією контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, наведених у акті перевірки, й, як наслідок, визнав оскаржувані рішення такими, що прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено п. 38.1 ст. 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до абз. 1 пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції , тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій мід позивачем та його контрагентом. Так, висновок відповідача базується на відсутності подачі ним звітності щодо трудових ресурсів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, не встановлено залучення стороннього трудового ресурсу та виробничих потужностей, з огляду на що відсутні об`єктивні необхідні умови для реального здійснення задокументованих між ТОВ МАРКСВЕЛ та ТОВ Елементарна механіка господарських операцій щодо продажу товару.

Також, контролюючий орган посилається на відсутність обставин встановлення легального джерела походження товару, наявність ухвали від 08.11.2018 року у справі №201/12119/18, отримання від СУФР ГУ ДПС у м. Києві пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до створення ТОВ МАРКСВЕЛ , в якому зазначається про те, що він не є засновником, головним бухгалтером та директором вказаного товариства, та про свою причетність до вказаного товариства він дізнався лише зі слів працівників податкової міліції.

У результаті, контролюючим органом донараховано ТОВ Елементарна механіка грошові зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено суму від`ємного значення по господарським операціями з ТОВ МАРКСВЕЛ .

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Так, між ТОВ Елементарна механіка та ТОВ МАРКСВЕЛ укладено договір поставки товарів №06-18/1 від 26.06.2018 року, у відповідності до якого продавець зобов`язується передавати непродовольчі товари у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі (далі - договір №06-18/1).

Згідно із пунктами 1.2, 1.3 вказаного договору асортимент, ціна продукції, яка поставляється (передається у власність) покупця попередньо погоджується сторонами. Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції.

У відповідності до пункту 3.1 договору №06-18/1 загальна сума договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї продукції, поставленої за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої (переданої) у власність продукції та узгодженої на неї ціни, відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі)

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.4 договору №06-18/1 встановлено, що для передачі продукції покупцеві представник покупця зобов`язаний надати представнику продавця довіреність, видану та оформлену відповідно до чинного законодавства. Завантаження, вивіз та доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок покупця. Ризик випадкового знищення й/або ушкодження продукції переходять до покупця з моменту отримання продукції. Датою постави (передачі у власність) продукції вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі продукції.

На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано наступні документи: видаткові накладні від 27.06.2018 року №06-00542 на загальну суму 51948 грн., від 04.07.2018 року №07-00011 на загальну суму 112230 грн., від 09.107.2018 року №07-00134 на загальну суму 184671,60 грн., від 13.08.2018 року №08-00081 на загальну суму 298710 грн., від 27.08.2017 року №08-00181 на загальну суму 256476,24 грн., від 29.08.2018 року №08-00182 на загальну суму 2536797,60 грн., податкові накладні №542 від 27.06.2018 року, від 04.07.2018 року №11, від 09.07.2018 року №134, від 13.08.2018 року №81, від 27.08.2018 року №181, від 29.08.2018 року №182, платіжні доручення від 17.07.2018 року №632 на загальну суму 5975 грн., від 20.07.2018 року №638 на загальну суму 12907 грн., від 25.07.2018 року на загальну суму 21237 грн., від 01.08.2018 року №660 на загальну суму 85365,60 грн., від 01.08.2018 року №659 на загальну суму 105365 грн., від 21.08.2018 року №695 на загальну суму 118000 грн., від 03.09.2018 року №716 на загальну суму 166432 грн., від 10.09.2018 року №732 на загальну суму 58681,84 грн., від 04.10.2018 року №766 на загальну суму 61020 грн., від 30.10.2018 року №804 на загальну суму 71850 грн., від 28.11.2018 року №846 на загальну суму 91000 грн., від 10.12.2018 року №866 на загальну суму 65000 грн., від 29.01.2019 року на загальну суму 59000 грн., платіжне доручення від 01.03.2019 року №954на загальну суму 55000 грн., від 03.04.2019 року №991 на загальну суму 103000 грн., від 26.07.2019 року №440 на загальну суму 78000 грн., оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 за період з 01.06.2018 року по 31.08.2019 рік, по рахунку 281, по рахунку 902, по рахунку 631, по рахунку 361.

Також, позивачем надано до суду договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 01.08.2018 року, у відповідності до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ РАДМІР-К ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 28.11.2018 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ РАДМІР-К ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 10.12.2018 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ РАДМІР-К ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 29.01.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ СПЕЦАГРОТОРГБУД ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 01.03.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ ЛОРЕСТ ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 03.04.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ ЛОРЕСТ ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 25.07.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ ГАРАН ЛТД .

Окрім цього, позивачем надано до суду документи щодо подальшої реалізації товару, а саме: видаткову накладну №РН-01954 від 18.07.2018 року, довіреність №61 від 18.07.2018 року - ТОВ БК ГАЛІОН ; видаткову накладну № РН-02165 від 08.11.2018 року, від 10.10.2018 року №РН-02094, довіреність №1250 від 08.11.2018 року, довіреність №1056 від 09.10.2018 року - ТОВ Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг ; видаткова накладна РН-000120 від 06.05.2019 року, видаткова накладна №РН-02164 від 04.12.32018 року, довіреність від 03.12.2018 року №ЗВ-0000861 - ПАТ КМЗІ ІМ. М,Ф, ВАТУТІНА ; видаткова накладна №РН-02047 від 12.09.2018 року, видаткова накладна №РН-02106 від 19.10.2018 року - ТОВ БК ЛЮКС БУД ; видаткова накладна №РН-000118 від 03.05.2018 року, довіреність №2140 від 02.05.2018 року - ТОВ АЛЕКС ГРУП ; видаткова накладна №РН-01943 від 12.07.2018 року - ТОВ Європейське проектування та будівництво ; видаткова накладна №РН-01948 від 16.07.2018 року - ТОВ Компанія ЄВРОНЄШТОРГ ; видаткова накладна №РН-01946 від 13.07.2018 року - ТОВ ГРАДОКАПІТАЛ ; видаткова накладна № РН-01931 від 04.07.2018 року, довіреність від 03.07.2018 року №653 - ТОВ ІБК Центрбуд ; видаткова накладна №РН-01934 від 06.07.2018 року, довіреність №86 від 05.07.2018 року - ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД ДП; видаткова накладна №РН_01932 від 04.07.2018 року - ТОВ ТЕККОМ; видаткова накладна №РН-01937 від 09.07.2018 року, довіреність №181 від 06.07.2018 року - ТОВ Синергія-Мрія ; видаткова накладна №РН-02040 від 07.09.2018 року - ТОВ Компанія ЕВРОНЄШТОРГ ; видаткова накладна №РН-02050 від 13.09.2018 року, довіреність від 07.09.2018 року №142 - ТОВ Фасадні системи Метал Япи ; видаткова накладна №РН-0000024 від 17.01.2019 року, довіреність №13 від 17.01.2019 року - ТОВ Будівельна компанія ІНДБУД ; видаткова накладна №РН-0000034 від 28.01.2019 року, довіреність №38 від 28.01.2019 року, видаткова накладна від 07.06.2019 року №РН-000150, довіреність №471 від 07.06.2019 року - ДП ІТЕРТЕХ ; видаткова накладна №РН-02070 від 24.09.2018 року, від 16.11.2018 року №РН-02142, видаткова накладна №РН-0000017 від 16.01.2019 року, видаткова накладна №РН-000068 від 12.03.2019 року, видаткова накладна №РН-000080 від 21.03.2019 року - ТОВ ГМТ ГРУП ; видаткова накладна №РН-0000016 від 15.01.2019 року, довіреність №42 від 16.01.2019 року, видаткова накладна №РН-000129 від 21.05.2019 року, видаткова накладна №РН-000233 від 17.09.2019 року, видаткова накладна №РН-000247 від 03.10.2019 року, довіреність - ТОВ Будівельна компанія Максібуд Іжиніринг ; видаткова накладна №РН-020802 від 02.10.2018 року - ТОВ Сучасна архітектура міста ; видаткова накладна №РН-000189 від 24.07.2019 року , довіреність №26 від 24.07.2019 року - ТОВ БК ГРАДІС ; видаткова накладна №РН-000069 від 06.03.2019 року, довіреність №274 від 06.03.2019 року, видаткова накладна №РН-000124 від 14.05.2019 року, довіреність №78 від 14.05.2019 року, видаткова накладна №РН-000234 від 11.09.2019 року, довіреність №138 від 11.09.2019 року, видаткова накладна №РН-000240 від 19.09.2019 року, довіреність №142 від 19.09.2019 року - ТОВ Група компаній Елементарна механіка ; видаткова накладна №РН-000258 від 31.10.2018 року - ТОВ Європейське проектування та будівництво ; видаткова накладна №РН-02111 від 24.10.2018 року - ТОВ "БК ЛЮКС БУД"; видаткова накладна №РН-000243 від 26.09.2019 року, довіреність №844 від 25.09.2019 року - ДП ІТЕРТЕХ ; видаткова накладна №РН-000271 від 25.11.2019 року - ПП БП-Електромеханік ; видаткова накладна №РН-000279 від 06.12.2019 року, довіреність від 06.12.2019 року №3488 - ТОВ Сучасна архітектура міста .

Також, позивачем додано до матеріалів справи договір оренди нежитлового приміщення №30/19 від 01.06.2019 року та зазначено, що транспортування товару здійснювалось власними силами.

Отримавши вказані первинні документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що останні не підтверджують в повній мірі реальність господарської операції з огляду на відсутність будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження обставин зберігання товару ТОВ МАРКСВЕЛ , та підтвердження обставин зберігання придбаного позивачем товару на складі до моменту їх реалізації.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що наданий договір оренди нежитлового приміщення датований 01.06.2019 року, у той час коли, операції з поставки товару мали місце у 2018 році та їх подальша реалізація мала місце у 2018, 2019 роках.

Окрім цього, на думку суду першої інстанції, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження транспортування товару, а тому, неможливо встановити, хто, коли та на яких підставах здійснював перевезення відповідного товару, відсутні докази на підтвердження відображення у складі витрат підприємства - витрати, які понесені щодо транспортування товару та доказів на підтвердження купівлі пального (бензин, дизель, газ) та подальшого його списання.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що вказані висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки спростовані позивачем наданими первинними документами, які містяться в матеріалах справи та заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, без участі сторін, суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати належні докази у позивача для підтвердження спірних правовідносин.

Так, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та додані до неї докази, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження власної господарської діяльності ТОВ Елементарна механіка надано суду:

- договір оренди нежитлового приміщення № 23.07/16 від 01.07.2016 року ПАТ Концерн ФРЕШ АП та ТОВ Елементарна механіка ;

- акт прийняття-передачі приміщення від 01 липня 2016 року;

- додаткову угоду від 26 червня 2017 року;

- додаткову угоду від 14 червня 2018 року;

- договір оренди нежитлового приміщення № 30/19 від 01 червня 2019 року;

- акт прийняття-передачі приміщення від 01 червня 2019 року.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано суду належні докази, а саме:

- Подорожній лист службового легкового автомобіля № 40 від 10-13 серпня 2018 року;

- Подорожній лист службового легкового автомобіля № 28 від 09 липня 2018 року;

- Подорожній лист службового легкового автомобіля № 25 від 04 липня 2018 року;

- Подорожній лист службового легкового автомобіля № 19 від 27 червня 2018 року;

- Подорожній лист службового легкового автомобіля № 48 від 27 серпня 2018 року;

- Видаткова накладна № 559019 від 31 серпня 2018 року;

- Акт приймання-передачі товарів до Договору поставки партіями з використанням паливних карток № 08-4224 від 14 листопада 2017 року за період з 1 серпня 2018 р. по 31 серпня 2018 р.;

- Видаткова накладна № 530544 від 31 липня 2018 року;

- Акт приймання-передачі товарів до Договору поставки партіями з використанням паливних карток № 08-4224 від 14 листопада 2017 року за період з 1 липня 2018 по 31 липня 2018;

- Видаткова накладна № 500488 від 30 червня 2018 року;

- Акт приймання-передачі товарів до договору поставки партіями з використанням паливних карток № 08-4224 від 14 листопада 2017 року за період з 1 червня 2018 по 30 червня 2018.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції взято до уваги надані доводи контролюючого органу про непідтвердження господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, проте, судом першої інстанції не надано оцінку, що податковим органом не витребувалися під час перевірки позивача додаткові докази у останнього на підтвердження спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ Елементарна механіка фактично було позбавлено можливості довести правомірність та законність ведення господарської діяльності і під час проведеної перевірки контролюючим органом, і під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, що в свою чергу не відповідає принципам та засадам адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують спірні господарські операції.

Крім того, станом на момент вчинення спірних господарських операцій, контрагент господарських взаємовідносин був платникам податку на додану вартість, згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не дають підстав вважати, що воно мало на меті настання реальних правових наслідків.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п. 1,2 п. 1, п. 2.1, п. 2.7 п.2 Положення про документальне підтвердження записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88.

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов`язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять інформацію про здійснені господарські операції, а тому є належними доказами в розумінні адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки доказів визнання нікчемними угод ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано.

Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та його контрагентом, не визнані судом недійсними , їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв`язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов`язків сторін за такими угодами.

Щодо доводів податкового органу про відмову гр. ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності в якості директора ТОВ МАРКСВЕЛ та наявності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.205, ч. 1 ст. 308 Кримінального кодексу України, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 23 КПК визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду , що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом , що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що під час проведення господарських операцій платник податків, а в даному випадку ТОВ Елементарна механіка , може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №816/809/17 .

Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Так, чинне законодавство, станом на час виникнення спірних правовідносин, не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Зазначена позиція судової колегії узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов`язання зі сплати податку.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних ППР, відповідно до норм чинного законодавства.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пп. б п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Елементарна механіка було сплачено судовий збір в розмірі 4102,57 грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 6153,85 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елементарна Механіка - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року скасувати .

Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елементарна Механіка до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 09.12.2019 року №0011600504 та №0011590504.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) шляхом їх безспірного списання судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4102,57 грн. (чотири тисячі сто дві грн. 57 коп.) та 6153,85 грн. (шість тисяч сто п`ятдесят три грн. 85 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елементарна Механіка (код ЄДРПОУ 34645616).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 22.12.2021 року