Рішення

від 21.12.2020 по справі 640/6386/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Київ № 640/6386/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Елементарна Механіка" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Елементарна механіка (далі - позивач та/або ТОВ Елементарна механіка ) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДПС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 року №0011600504, прийнятне Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 року №0011590504, прийнятне Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 18.11.2019 року №275/26-15-05-04-04/34645616 не відповідають фактичним обставинам справи, в акті перевірки контролюючим органом не зафіксовано жодних свідчень чи даних щодо того, що ТОВ Елементарна механіка здійснювало якісь протиправні дії у змові з його контрагентом - ТОВ МАРКСВЕЛ , а тому позивач не зобов`язаний нести відповідальність за дії такого контрагента. Окрім цього, ТОВ Елементарна механіка вказало, що ним понесено реальні витрати на придбання товару, такий товар використаний у власній господарській діяльності, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній наполягає на задоволенні позовних вимог, вказує про часткову реалізацію товару придбаного у його контрагента, здійснення транспортування придбаного товару власними силами.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Елементарна механіка , за наслідком якої складено акт перевірки від 18.11.2019 року №275/26-15-05-04-04/34645616 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про порушення, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 161 061 грн.:

- за червень 2018 року на загальну суму 8 658 грн.;

- за липень 2018 року на загальну суму 49 484 грн.;

- за серпень 2018 року на загальну суму 102 919 грн.

та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду:

- за серпень 2018 року на загальну суму 31 912 грн.

Тут і надалі разом висновки акту перевірки.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 року № 0011590504, яким ТОВ Елементарна механіка збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 161 061 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 80 531 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 09.12.2019 року №0011600504, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за серпень 2018 року у розмірі 31 912 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Між тим, у відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В свою чергу, пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПКУ та підписана уповноваженою особою.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Так, судом встановлено, що контролюючим органом донараховано грошові зобов`язання за платежем податок на додану вартість та зменшено суму від`ємного значення по господарським операціями з ТОВ МАРКСВЕЛ .

Згідно із матеріалами справи висновок по нереальність господарських операцій із вказаним контрагентом базується на відсутності подачі ним звітності щодо трудових ресурсів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, не встановлено залучення стороннього трудового ресурсу та виробничих потужностей, з огляду на що, на думку відповідача відсутні об`єктивні необхідні умови для реального здійснення задокументованих між ТОВ МАРКСВЕЛ та ТОВ Елементарна механіка господарських операцій щодо продажу товару. Також контролюючий орган посилається на відсутність обставин встановлення легального джерела походження товару, наявність ухвали від 08.11.2018 року у справі №201/12119/18, отримання від СУФР ГУ ДПС у м. Києві пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності до створення ТОВ МАРКСВЕЛ , в якому зазначається про те, що він не є засновником, головним бухгалтером та директором ТОВ МАРКСВЕЛ , та про свою причетність до вказаного Товариства він дізнався лише зі слів працівників податкової міліції. Місцезнаходження вказаного підприємства йому не відомо, договір на купівлю та продаж ТМЦ, надання послуг чи робіт він не підписував, нікого на це не уповноважував.

Крім того, у вказаних поясненнях ОСОБА_1 повідомив, що в разі надходження будь - яких документів від імені ТОВ МАРКСВЕЛ просить вважати їх недійсними та складеними незаконно, так як він фактично не має до цього жодного відношення.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи судом встановлено наступне.

Між ТОВ Елементарна механіка та ТОВ МАРКСВЕЛ укладено договір поставки товарів №06-18/1 від 26.06.2018 року, у відповідності до якого продавець зобов`язується передавати непродовольчі товари у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується оплачувати отриману продукцію на умовах, зазначених у цьому договорі (далі - договір №06-18/1).

Згідно із пунктами 1.2, 1.3 вказаного договору асортимент, ціна продукції, яка поставляється (передається у власність) покупця попередньо погоджується сторонами. Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції.

У відповідності до пункту 3.1 договору №06-18/1 загальна сума договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї продукції, поставленої за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої (переданої) у власність продукції та узгодженої на неї ціни, відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі)

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.4 договору №06-18/1 встановлено, що для передачі продукції покупцеві представник покупця зобов`язаний надати представнику продавця довіреність, видану та оформлену відповідно до чинного законодавства. Завантаження, вивіз та доставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок покупця. Ризик випадкового знищення й/або ушкодження продукції переходять до покупця з моменту отримання продукції. Датою постави (передачі у власність) продукції вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі продукції.

На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано наступні документи: видаткові накладні від 27.06.2018 року №06-00542 на загальну суму 51948 грн., від 04.07.2018 року №07-00011 на загальну суму 112230 грн., від 09.107.2018 року №07-00134 на загальну суму 184671,60 грн., від 13.08.2018 року №08-00081 на загальну суму 298710 грн., від 27.08.2017 року №08-00181 на загальну суму 256476,24 грн., від 29.08.2018 року №08-00182 на загальну суму 2536797,60 грн., податкові накладні №542 від 27.06.2018 року, від 04.07.2018 року №11, від 09.07.2018 року №134, від 13.08.2018 року №81, від 27.08.2018 року №181, від 29.08.2018 року №182, платіжні доручення від 17.07.2018 року №632 на загальну суму 5975 грн., від 20.07.2018 року №638 на загальну суму 12907 грн., від 25.07.2018 року на загальну суму 21237 грн., від 01.08.2018 року №660 на загальну суму 85365,60 грн., від 01.08.2018 року №659 на загальну суму 105365 грн., від 21.08.2018 року №695 на загальну суму 118000 грн., від 03.09.2018 року №716 на загальну суму 166432 грн., від 10.09.2018 року №732 на загальну суму 58681,84 грн., від 04.10.2018 року №766 на загальну суму 61020 грн., від 30.10.2018 року №804 на загальну суму 71850 грн., від 28.11.2018 року №846 на загальну суму 91000 грн., від 10.12.2018 року №866 на загальну суму 65000 грн., від 29.01.2019 року на загальну суму 59000 грн., платіжне доручення від 01.03.2019 року №954на загальну суму 55000 грн., від 03.04.2019 року №991 на загальну суму 103000 грн., від 26.07.2019 року №440 на загальну суму 78000 грн., оборотно сальдові відомості по рахунку 10 за період з 01.06.2018 року по 31.08.2019 рік, по рахунку 281, по рахунку 902, по рахунку 631, по рахунку 361.

Також позивачем надано до суду договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 01.08.2018 року, у відповідності до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ РАДМІР-К ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 28.11.2018 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ РАДМІР-К ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 10.12.2018 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ РАДМІР-К ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 29.01.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ СПЕЦАГРОТОРГБУД ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 01.03.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ ЛОРЕСТ ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 03.04.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ ЛОРЕСТ ; договір про переведення боргу №У/06-18/01 від 25.07.2019 року, відповідно до якого новим кредитором за договором №06-18/1 є ТОВ ГАРАН ЛТД .

Окрім цього, позивачем надано до суду документи щодо подальшої реалізації товару, а саме: видаткову накладну №РН-01954 від 18.07.2018 року, довіреність №61 від 18.07.2018 року - ТОВ БК ГАЛІОН ; видаткову накладну № РН-02165 від 08.11.2018 року, від 10.10.2018 року №РН-02094, довіреність №1250 від 08.11.2018 року, довіреність №1056 від 09.10.2018 року - ТОВ Будівельна компанія Максібуд Інжиніринг ; видаткова накладна РН-000120 від 06.05.2019 року, видаткова накладна №РН-02164 від 04.12.32018 року, довіреність від 03.12.2018 року №ЗВ-0000861 - ПАТ КМЗІ ІМ. М,Ф, ВАТУТІНА ; видаткова накладна №РН-02047 від 12.09.2018 року, видаткова накладна №РН-02106 від 19.10.2018 року - ТОВ БК ЛЮКС БУД ; видаткова накладна №РН-000118 від 03.05.2018 року, довіреність №2140 від 02.05.2018 року - ТОВ АЛЕКС ГРУП ; видаткова накладна№РН-01943 від 12.07.2018 року - ТОВ Європейське проектування та будівництво ; видаткова накладна №РН-01948 від 16.07.2018 року - ТОВ Компанія ЄВРОНЄШТОРГ ; видаткова накладна №РН-01946 від 13.07.2018 року - ТОВ ГРАДОКАПІТАЛ ; видаткова накладна №РН-01931 від 04.07.2018 року, довіреність від 03.07.2018 року №653 - ТОВ ІБК Центрбуд ; видаткова накладна №РН-01934 від 06.07.2018 року, довіреність №86 від 05.07.2018 року - ОЙЛ ЕКСПОРТЕРЗ ЛІМІТЕД ДП; видаткова накладна №РН_01932 від 04.07.2018 року - ТОВ ТЕККОМ; видаткова накладна №РН-01937 від 09.07.2018 року, довіреність №181 від 06.07.2018 року - ТОВ Синергія-Мрія ; видаткова накладна №РН-02040 від 07.09.2018 року - ТОВ Компанія ЕВРОНЄШТОРГ ; видаткова накладна №РН-02050 від 13.09.2018 року, довіреність від 07.09.2018 року №142 - ТОВ Фасадні системи Метал Япи ; видаткова накладна №РН-0000024 від 17.01.2019 року, довіреність №13 від 17.01.2019 року - ТОВ Будівельна компанія ІНДБУД ; видаткова накладна №РН-0000034 від 28.01.2019 року, довіреність №38 від 28.01.2019 року, видаткова накладна від 07.06.2019 року №РН-000150, довіреність №471 від 07.06.2019 року - ДП ІТЕРТЕХ ; видаткова накладна №РН-02070 від 24.09.2018 року, від 16.11.2018 року №РН-02142, видаткова накладна №РН-0000017 від 16.01.2019 року, видаткова накладна №РН-000068 від 12.03.2019 року, видаткова накладна №РН-000080 від 21.03.2019 року - ТОВ ГМТ ГРУП ; видаткова накладна №РН-0000016 від 15.01.2019 року, довіреність №42 від 16.01.2019 року, видаткова накладна №РН-000129 від 21.05.2019 року, видаткова накладна №РН-000233 від 17.09.2019 року, видаткова накладна №РН-000247 від 03.10.2019 року, довіреність - ТОВ Будівельна компанія Максібуд Іжиніринг ; видаткова накладна №РН-020802 від 02.10.2018 року - ТОВ Сучасна архітектура міста ; видаткова накладна №РН-000189 від 24.07.2019 року , довіреність №26 від 24.07.2019 року - ТОВ БК ГРАДІС ; видаткова накладна №РН-000069 від 06.03.2019 року, довіреність №274 від 06.03.2019 року, видаткова накладна №РН-000124 від 14.05.2019 року, довіреність №78 від 14.05.2019 року, видаткова накладна №РН-000234 від 11.09.2019 року, довіреність №138 від 11.09.2019 року, видаткова накладна №РН-000240 від 19.09.2019 року, довіреність №142 від 19.09.2019 року - ТОВ Група компаній Елементарна механіка ; видаткова накладна №РН-000258 від 31.10.2018 року - ТОВ Європейське проектування та будівництво ; видаткова накладна №РН-02111 від 24.10.2018 року - ТОВ БК ЛЮКС БУД ; видаткова накладна №РН-000243 від 26.09.2019 року, довіреність №844 від 25.09.2019 року - ДП ІТЕРТЕХ ; видаткова накладна №РН-000271 від 25.11.2019 року - ПП БП-Електромеханік ; видаткова накладна №РН-000279 від 06.12.2019 року, довіреність від 06.12.2019 року №3488 - ТОВ Сучасна архітектура міста .

Разом з цим, позивачем надано до суду договір оренди нежитлового приміщення №30/19 від 01.06.2019 року та зазначено, що транспортування товару здійснювалось власними силами.

Проаналізувавши надані документи суд вважає, що останні не підтверджують в повній мірі реальність господарської операції виходячи з наступного.

В матеріалах справи відсутність будь-які належні та достатні докази на підтвердження обставин зберігання товару ТОВ МАРКСВЕЛ , а актом перевірки зафіксовано відсутність у останнього складських приміщень.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження обставин зберігання придбаного позивачем товару на складі до моменту їх реалізації. Суд акцентує увагу на тому, що наданий договір оренди нежитлового приміщення датований 01.06.2019 року, у той час коли, операції з поставки товару мали місце у 2018 році та їх подальша реалізація мала місце у 2018, 2019 роках.

Окрім цього, на думку суду, позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження транспортування товару. Суд враховує, що згідно відомостей по рахунку №10 у позивача наявні 3 легкових автомобілів, однак ним не надано до суду жодного підтвердження понесення транспортних витрат (шляховий лист, пояснення водія копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей). Таким чином, не можливо встановити, хто, коли та на яких підставах здійснював перевезення відповідного товару.

Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відображення у складі витрат підприємства - витрати, які понесені щодо транспортування товару та доказів на підтвердження купівлі пального (бензин, дизель, газ) та подальшого його списання.

Приймаючи до уваги наведене, у тому числі, із врахуванням висновків викладених в акті перевірки суд вважає, що ТОВ Елементарна механіка не підтверджено належними та достатніми доказами реальність вчинення господарських операцій, а відтак висновки контролюючого органу про завищення ним останнім податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суд вважає вірним.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що зумовлює відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Елементарна механіка (040736, м. Київ, вул. Куренівська, б. 18, офіс 390-А, код ЄДРПОУ 34645616) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева