Постанова

від 16.12.2021 по справі 9901/158/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 9901/158/20 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря - Ворони Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року, яке проголошене о 12 год 00 хв та складене у повному обсязі 06 вересня 2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Державної судової адміністрації України та Міністерства юстиції України про визнання протиправними і скасування наказів та інструкції,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати: наказ Національної поліції України № 737 від 23 серпня 2016 року; Інструкцію, затверджену наказом ДСА України № 168 від 15 грудня 2011 року; накази Міністерства юстиції України № 201/17496 від 03 березня 2010 року, № 576/3016 від 17 вересня 1998 року, № 571/20884 від 17 квітня 2012 року, а також зобов`язати відповідачів привести зазначені нормативно-правові акти у відповідність до Конституції України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втрата чинності оскаржуваними нормативно-правовими актами є достатньою підставою для відмову в задоволенні позовних вимог. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції зобов`язаний був пересвідчитися в тому, що у нормативно-правових актах, що прийняті на зміну оскаржуваним, було усунуто недоліки, які стали підставою для звернення до суду з позовом. Додатково позивач зазначав, що він направляв до суду клопотання на адресу, що зазначена в судовій повістці, однак відправлення повернулося у зв`язку з відсутністю адресата. Позивач просить врахувати, що норми процесуального права, які передбачають, що після скасування ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд тому ж судді, позбавили його законних підстав для заявлення відводу судді Вєкуа Н.Г. Позивач вказує на те, що порядок оскарження судового рішення було роз`яснено вкрай незрозуміло, у зв`язку з чим він був змушений звертатися до бюро безоплатної правової допомоги.

Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані позивачем накази № 201/17496 від 03 березня 2010 року, № 576/3016 від 17 вересня 1998 року, № 571/20884 від 17 квітня 2012 року втратили чинність. Також відповідач вказує на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність порушеного права, свободи чи інтересу та наголошує на тому, що на момент звернення до суду в ОСОБА_1 відсутнє права та/або законний інтерес, захист якого може бути здійснено в порядку адміністративного судочинства.

Національна поліція України також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що наказом № 737 від 23 серпня 2016 року було затверджено Перелік видів документів, що створюються під час діяльності центрального органу управління поліцією, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, підприємств, закладів і установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, із зазначенням строків їх зберігання. Однак такий перелік було викладено в новій редакції на підставі наказу Національної поліції України від 27 листопада 2018 року № 1090. Вказаним наказом, зокрема, збільшено строки зберігання справ про адміністративні правопорушення з одного до трьох років, у зв`язку з чим підстави, на які ОСОБА_1 посилався у позовній заяві, вже відсутні. Додатково відповідач зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ не встановлює строків зберігання справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом.

Позивач подав заперечення на відзив Міністерства юстиції України, у яких повторно наголосив на тому, що видача оновлених наказів не призвела до поновлення його порушених прав. Також позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що наказом Національної поліції України від 23 серпня 2016 року № 737 Про затвердження Переліку видів документів, що створюються під час діяльності центрального органу управління поліцією, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, підприємств, закладів і установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, із зазначенням строків їх зберігання з метою організації експертизи цінності документів, було затверджено Перелік видів документів, що створюються під час діяльності центрального органу управління поліцією, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, підприємств, закладів і установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, із зазначенням строків їх зберігання.

Однак наказом Національної поліції України від 27 листопада 2018 року № 1090 було внесено зміни до Переліку видів документів, що створюються під час діяльності центрального органу управління поліцією, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, підприємств, закладів і установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, із зазначенням строків їх зберігання, затвердженого наказом Національної поліції України від 23 серпня 2016 року № 737 (зі змінами), шляхом викладення його в новій редакції.

Наказом Державної судової адміністрації від 15 грудня 2011 року № 168 Про затвердження Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду з метою вдосконалення організації ведення архівної роботи в місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції, було затверджено Інструкцію про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду.

Наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року № 22 Про затвердження Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання , що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 березня 2010 року за № 201/17496, було затверджено перелік судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання. Зазначений наказ не є предметом оскарження.

Однак, зазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 07 грудня 2017 року № 1087.

Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 року за № 576/3016, було затверджено Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.

Вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884, було затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.

ОСОБА_1 зазначає, що вказані нормативно-правові акти встановлюють невиправдано короткі строки зберігання справ про адміністративні правопорушення та протоколів про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення його права на апеляційне оскарження постанови Коломацького районного суду Харківської області від 21 грудня 2011 року у справі № 3-279/11 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження.

Колегія суддів враховує, що наказ Національної поліції України від 23 серпня 2016 року № 737 Про затвердження Переліку видів документів, що створюються під час діяльності центрального органу управління поліцією, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, підприємств, закладів і установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, із зазначенням строків їх зберігання та наказ Державної судової адміністрації від 15 грудня 2011 року № 168 Про затвердження Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду є нормативно-правовими актами.

У свою чергу зазначені позивачем накази Міністерства юстиції України № 201/17496 від 03 березня 2010 року, № 576/3016 від 17 вересня 1998 року, № 571/20884 від 17 квітня 2012 року є не нормативно-правовими актами, а відомостями щодо дати і номеру запису про реєстрацію нормативно-правових актів Міністерством юстиції України. Так під № 201/17496 від 03 березня 2010 року Міністерством юстиції України було зареєстровано наказ Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року № 22 Про затвердження Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання , під № 576/3016 від 17 вересня 1998 року - наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41, під № 571/20884 від 17 квітня 2012 року - наказ Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені у ст. 264 КАС України.

Одне з правил, встановлених ч. 3 ст. 264 КАС України, полягає в тому, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що втрата чинності нормативно-правовим актом виключає можливості його оскарження в судовому порядку, є правильним.

Натомість доводи позивача про те, що суд першої інстанції зобов`язаний був пересвідчитися в тому, що у нормативно-правових актах, які діють на цей час, усунуто відповідні порушення, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначена норма права вказує на те, що суд першої інстанції був зобов`язаний перевірити відповідність вимогам ст.ст. 2, 264 КАС України саме тих нормативно-правових актів, які визначені позивачем як предмет позову.

Натомість вихід за межі позовних вимог та, відповідно, перевірка нормативно-правових актів, які не оскаржені позивачем, є правом суду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд керується тим, чи є такі дії необхідними для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що, на думку позивача, до нього були застосовані відповідні нормативно-правові акти під час знищення документів, пов`язаних з притягненням його до адміністративної відповідальності у 2011 року.

Таким чином перевірка судом нормативно-правових актів, які встановлюють строк зберігання протоколів про адміністративні правопорушення і матеріалів справ про притягнення до адміністративної відповідальності станом на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, не сприятиме захисту чи відновленню прав, які, на думку позивача, були порушені внаслідок знищення документів, пов`язаних з притягненням його до адміністративної відповідальності за постановою Коломацького районного суду Харківської області від 21 грудня 2011 року у справі № 3-279/11.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції визначені у ст. 308 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи позивача про те, що втрата чинності оскаржуваними нормативно-правовими актами не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи апеляційної скарги безпосередньо не стосуються висновків суду першої інстанції, з яких було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує підхід Верховного Суду до оцінки аргументів (доводів) сторін, викладений в постанові від 05 липня 2019 року у справі № 815/1938/16. За змістом вказаної постанови, рішення суду може вважатися обґрунтованим, якщо воно містить достатню оцінку тих доводів, які мають значення для правильного вирішення спору. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертав увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Надавши оцінку аргументам позивача у зазначених межах, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи щодо невручення суду поштового відправлення, яке направлялося за адресою, вказаною судовій повістці, щодо незгоди з нормами процесуального права, які визначають підстави для відводу судді, а також щодо неналежного роз`яснення порядку оскарження судового рішення безпосередньо не впливають на висновки суду першої інстанції, зроблені за результатами вирішення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і не можуть бути підставою для скасування рішення суду від 18 серпня 2021 року.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

Л.Т. Черпіцька

Постанова складена у повному обсязі 23 грудня 2021 року.