Постанова

від 22.12.2021 по справі 120/8008/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8008/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

22 грудня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС України у Вінницькій області (далі - відповідач) в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області форми "Ф" від 16.02.2021 року № 15524-2409-0228 у сумі 82 974 грн. 68 коп.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення вважає протиправним, так як на сьогодні ФГ Іллінецьке , а не позивач, використовує на умовах оренди земельні ділянки, що надані позивачеві в оренду, який є засновником та учасником ФГ Іллінецьке , з цільовим призначенням для цих земельних ділянок для ведення фермерського господарства , а тому саме ФГ Іллінецьке здійснює права орендаря за договорами оренди та оплату орендної плати. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Зазначає, що між позивачем та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області укладено договір оренди землі, що знаходиться на території Скитківської сільської ради Липовецького р-ну Вінницької обл. від 05.11.2015 року для ведення фермерського господарства. На підставі цього відповідачем проведено нарахування позивачеві орендної плати за 2021 рік та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 року № 15524-2409-0228 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 82 974 грн. 68 коп., яке було отримано позивачем 07.04.2021 року. Вказує, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, тому позивач, що уклав договір оренди на земельні ділянки, в яких визначено цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, повинен сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку. ФГ Іллінецьке не є стороною договору оренди землі, тому не є платником орендної плати. Ані ЗУ Про фермерське господарство , ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено автоматичного виникнення у фермерського господарства права володіння та використання земельними ділянками, які набуваються його членами. Тому перехід від члена фермерського господарства до такого господарства як юридичної особи права володіння та/або користування земельною ділянкою має відбуватись в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України.

29 листопада 2021 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача у справі, в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області - без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, 09.11.2015 року між позивачем та Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області укладено договір оренди землі № 1-378, згідно яким позивачеві передавалась в оренду земельна ділянка загальною площею 51,6000 га, рілля з кадастровим номером 0522286100:06:000:1160. Договір оренди землі укладено строком на 25 років.

31.05.2017 року наказом № 1 позивачем на орендованих земельних ділянках створено та зареєстровано Фермерське господарство Іллінецьке (код ЄДРПОУ 41367245), номер реєстраційного запису 11561020000000788.11561020000000788.

16.02.2021 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 15524-2409-0228, яким позивачеві визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 82 974 грн. 68 коп.

13.04.2021 року позивач не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся зі скаргою до ДПС України. ДПС України за наслідками розгляду вказаної скарги 22.06.2021 року за вих. № 4714/Г/99-00-06-01-04-09 рішенням про результати розгляду скарги залишила без змін спірне податкове повідомлення-рішення від 16.02.2021 року.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення відповідач керувався правовими нормами, які не підлягають до застосування по спірних правовідносин, зокрема, позивачеві визначений платіж - орендна плата з фізичних осіб, але згідно положень ПК України, які регулюють справляння саме земельного податку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК термінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Правовідносини щодо регулювання питань плати за землю визначені у ст. 269 - 289 ПК України.

У відповідності до вимог ст. 270, 271 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; базою оподаткування є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ст. 286 ПК України визначений порядок обчислення плати за землю, згідно якого підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Так, правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відтак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, Закон №973-IV при цьому не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Судом встановлено, що хоча земельна ділянка станом на 2021 рік перебувала у фактичному користуванні фермерського господарства Іллінецьке , позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки цьому фермерському господарству як землекористувачу.

Оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерського господарства Іллінецьке не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату.

При цьому, не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата фермерським господарством Іллінецьке орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ПК, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК. Статтею 2 ПК встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з тим, що саме на позивача відповідно до пункту 288.2 ст. 288 ПК України покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.