Постанова

від 01.12.2021 по справі 761/43309/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року

справа №761/43309/19

провадження № 22-ц/824/13607/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

при секретарі: Русинчук І.І.,

учасники справи:

позивач - ТОВ Укр-Інвест-Буд

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Притули Н.Г., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Інвест-Буд до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням ,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Інвест-Буд звернулося із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позов мотивований тим, що 26 квітня 2019 року на підставі протоколу № 401893 про проведення електронних торгів по лоту № 339892, сформованого Державним підприємством Сетам , ТОВ Укр-Інвест-Буд стало переможцем торгів з продажу предмета іпотеки - п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

17 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А. Є. видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Право власності позивача на вказану вище квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади міста Києва від 15 жовтня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані відповідачі, які фактично не проживають у вказаній квартирі, не сплачують комунальні послуги, в утриманні квартири участі не беруть, особисті речі відповідачів в квартирі відсутні. Позивач є новим власником квартири на законних підставах, згоди на вселення та реєстрації у ній відповідачів не надавав, відповідачі зареєстровані у квартирі зі згоди колишнього власника. Таким чином, відповідачі порушують права позивача щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Позивач просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року, позов ТОВ Укр-Інвест-Буд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення, задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року постанову Київського апеляційного суду в частині позовних вимог ТОВ Укр-Інвест-Буд до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року в частині позовних вимог ТОВ Укр-Інвест-Буд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням залишено без змін.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на положення ст. 383 ЦК України, ст.ст. 109, 150, 156 ЖК України та зазначає, що правомочності власника не є абсолютними і можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Зазначає, що електронні торги, на яких позивач придбав квартиру, проведені з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, посилається на те, що судом при ухваленні рішення не взято до уваги правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року, відповідно до якої тривалий час проживання особи в житлі незалежно від його правового режиму є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належній такій особі в розумінні статті 8 конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому наступне її виселення з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з придбанням вказаної квартири з електронних торгів позивач набув право власності, а право власності попереднього власника - ОСОБА_4 припинилось. Оскільки в квартирі зареєстровані сторонні особи, позивач як власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що17 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. ТОВ Укр-Інвест-Буд було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (у формі електронних торгів), відповідно до якого позивачу належить на праві власності майно, що складається з 5-кімнатної квартири АДРЕСА_3 , яка раніше належала боржнику ОСОБА_4 . Того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. здійснено державну реєстрацію права власності за позивачем, номер запису про право власності: 31598328.

За даними Реєстру територіальної громади м. Києва у вказаній квартирі залишаються зареєстрованими: ОСОБА_3 - з 20 жовтня 2005 року, ОСОБА_1 - з 12 серпня 2010 року, ОСОБА_2 - з 24 січня 2012 року.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України, статті 319, частин першої, другої статті 321 ЦК України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві, однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце. У цьому випадку обмеження прав власника передбачені статтями 156, 157 ЖК Української РСР.

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначав, що відповідачі фактично не проживають у вказаній квартирі, проте наявність реєстрації місця проживання відповідачів у вказаній квартирі перешкоджає позивачу, як власнику, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Позивач зазначив в якості підстави позову статтю 405 ЦК України, якою передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) вказано, що: у частині першій статті 156 ЖК УРСР не визначені правила про самостійний характер права члена сім`ї власника житлового будинку на користування житловим приміщенням, не визначена і природа такого права.

Передбачено право члена сім`ї власника житлового будинку користуватися житловим приміщенням нарівні з власником, що свідчить про похідний характер права користування члена сім`ї від прав власника.

Зазначена норма не передбачає і самостійного характеру права користування житловим приміщенням, не вказує на його речову чи іншу природу.

Водночас, посилання на наявність угоди про порядок користування житловим приміщенням може свідчити про зобов`язальну природу такого користування житловим приміщенням членом сім`ї власника.

Тобто під речовим правом розуміється такий правовий режим речі, який підпорядковує цю річ безпосередньому пануванню особи.

Особливістю вирішення вказаного спору є те, що при створенні сім`ї, встановленні сімейних відносин, власник і член сім`ї, тобто дружина і чоловік вважали, що їх відносини є постійними, не обмеженими у часі, а не про тимчасовий характер таких відносин.

Тому і їх права, у тому числі і житлові, розглядалися як постійні. За логікою законодавця у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням.

Разом із тим, відповідно до частин першої та другої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Отже, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

Скасовуючи постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ТОВ Укр-Інвест-Буд до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням Верховний Суд зазначив про те, що судом апеляційної інстанції не перевірено тривалість відсутності ОСОБА_3 у спірному житлі та наявність у нього іншого житла.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта зазначив, що ОСОБА_3 у спірному приміщенні не проживає, однак вказати з якого саме часу відповідач не проживає у спірному приміщенні не зміг.

Разом із тим, відповідно до Акта від 24.06.2019 року, складеного представниками обслуговуючої організації та в присутності представника Укр-Інвест-Буд на момент обстеження квартири АДРЕСА_4 ознак проживання не виявлено.

Доказів відсутності іншого житла у ОСОБА_3 до суду не надано.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживає, та не надав доказів відсутності іншого житла, колегія суддів приходить до висновку, що визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням не буде втручанням у право на повагу до приватного життя та права на житло.

Водночас колегія суддів вважає, що припинення права користування відповідача спірним житлом відповідає вимозі пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції, з огляду на те, що позивач, у зв`язку із збереженням за колишнім членом сім`ї права користування належним йому житловим будинком та реєстрації його проживання у спірній квартирі, позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись своєю власністю в повному обсязі, а також вимушений нести додаткові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які нараховуються, виходячи із кількості зареєстрованих у квартирі осіб, які там не проживають.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм Закону України Про виконавче провадження при проведенні електронних торгів, на яких позивач придбав вказану квартиру, є безпідставними, оскільки в даній справі не є предметом розгляду процедура проведення електронних торгів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_3 відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року в частині визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді