Постанова

від 20.12.2021 по справі 757/7861/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/7861/18-ц Головуючий у 1 інстанції: Батрин О.В.

провадження №22-ц/824/13282/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Суханової Є.М.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Юзефовича Артема Олексійовича - представника ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Ерде Банк Караченцева Артема Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.05.2016 року недійсним та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Ерде Банк Караченцева А.Ю., ТОВ Фенікс-2016 , третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю., про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 27.05.2016 року, видавник ПАТ Ерде Банк/ТОВ Фенікс-2016 від 27.05.2016 року та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2016 року, посвідченого приватного нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. та зареєстрованому у реєстрі за №576. У вказаній квартирі зареєстрована позивачка та двоє її неповнолітніх дітей.

Вказувала, що влітку 2018 року з інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо, що власником спірної квартири на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.05.2016 року є ТОВ Фенікс-2016 , у зв`язку з чим позивачка звернулася до Печерського УП ГУНП м. Києва із заявою про злочин. При цьому, листом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ Ерде Банк Караченцева А.Ю. позивачку повідомлено, що жодних документів, пов`язаних з передачею спірного нерухомого майна, в тому числі акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.05.2016 року з ТОВ Фенікс-2016 не підписувала та ніякого відношення до цього не має, печатка ПАТ Ерде Банк жодним третім особам не передавалась.

Тому, позивачка вважає, що її право власності було порушено шахрайськими діями ТОВ Фенікс-2016 та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконного запису про право власності на спірну квартиру та звернулася до суду за захистом свого права власності.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 27.05.2016, видавник ПАТ Ерде Банк/ТОВ Фенікс-2016 від 27.05.2016 року.

Визнано право власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 . Здійснено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Юзефович А.О. з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , та ухвалення в цій частині нового рішення про залишення позову без розгляду, а щодо позовних вимог в цій частині до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" Караченцева Артема Юрійовича про відмову в задоволенні позову.

Скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції в порушення норм п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України не було залишено без розгляду позовні вимоги до ТОВ "Фенікс-2016" про визнання права власності на нерухоме майно (квартиру), оскільки на момент звернення з позовом по даній справі до Печерського районного суду м. Києва в лютому 2018 року у провадженні цього ж суду від 14 червня 2016 року знаходилась інша справа (№757/27338/16-ц) за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Фенікс-2016" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. про визнання права власності на ту саму квартиру. Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині не врахував чинну судову практику Верховного Суду, зокрема позиції, викладені в постанові від 14 липня 2021 по справі №759/9251/16-ц від 22 серпня 2018 року в справі №372/2230/17, які вважає обов`язковими для вирішення цього спору.

Скаржник також вказує, що позивачці мало бути відмовлено в позові до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" Караченцева Артема Юрійовича в частині щодо позовних вимог про визнання права власності, з огляду на те, що вказана особа є неналежним відповідачем по даній справі. Стверджує про не врахування судом першої інстанції позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 910/7122/17.

Зазначає, що він є єдиним законним власником квартири, з приводу якої виник спір у даній справі №757/7861/18-ц.

Також стверджує, що державна реєстрація права власності на квартиру на ім`я ОСОБА_1 була здійснена ще 16 лютого 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №33933137 від 20 лютого 2015 року.

Вказує, що у березні 2016 року ОСОБА_1 дізнався про ланцюг незаконного переоформлення квартири на інших осіб внаслідок шахрайських дій та на підставі підроблених документів.

У зв`язку з цим 15 березня 2016 року ним до Печерського управління поліції ГУ НП в м Києві було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України, яке спричинило незаконне оформлення на сторонніх осіб права власності на квартиру АДРЕСА_2 , законним власником якої є ОСОБА_1 .

Після звернення до поліції ОСОБА_1 стала відома схема переоформлення квартири, яка була реалізована наступним чином.

Так, 23 листопада 2015 року між невідомою ОСОБА_1 особою, яка іменувала себе ОСОБА_1 , та невідомою особою на ім`я ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Євгенією Анатоліївною 23 листопада 2015 року за реєстровим номером №545.

При цьому вказаний договір ОСОБА_1 не укладав і не підписував, з ОСОБА_3 будь-яких переговорів щодо його укладення не вів, а 23 листопада 2015 року не був присутнім в офісі приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А.

З листа приватного нотаріуса Татаринцевої Є.А. від 13 квітня 2016 року №55/01-16 вбачається, що невідомими особами, які представились представниками правоохоронних органів, на підставі ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року та від 07 грудня 2015 року у справі №763/16221/15-к в межах кримінального провадження

№12015100900006678 проведено виїмку всіх оригіналів документів, які складали нотаріальну справу з посвідчення договору купівлі-продажу квартири, зокрема, заяви ОСОБА_1 про те, що квартира є його приватною власністю; примірника договору купівлі-продажу квартири від 23 листопада 2015 року, оригіналів всіх правовстановлюючих документів на квартиру, які були надані продавцем для вчинення правочину та залишені нотаріусом в матеріалах нотаріальної справи.

На вимогу слідчого Печерського УП ГУ НП в м. Києві Солом`янський районний суд міста Києва повідомив, що жодних ухвал за №763/162221/15-к, зокрема в рамках кримінального провадження №12015100900006678, Солом`янським районним судом міста Києва не постановлялось, такі ухвали відсутні і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Вказане підтверджується тим, що так звана виїмка документів нотаріальної справи була здійснена невстановленими особами на підставі підроблених судових ухвал з метою приховати фіктивність договору, в тому числі унеможливити в подальшому проведення експертизи за оригіналами документів.

Зазначає, що 13 квітня 2016 року на вимогу Київської місцевої прокуратури №6

м. Києва під час досудового розслідування нотаріусом Татаринцевою Є.А. були надані копії матеріалів нотаріальної справи з посвідчення договору, які, зі слів нотаріуса, залишились в неї після проведення так званої виїмки за підробленими ухвалами суду.

В наданих копіях цих документів була, зокрема, копія паспорта та ідентифікаційного коду продавця, ОСОБА_1 , яка містить зображення невідомої ОСОБА_1 особи.

З копій паспорту та картки платника податків на ім`я ОСОБА_3 вбачається неспівпадіння місяця і дати народження ОСОБА_4 , якими відповідно до паспорту є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як згідно картки платника податків: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 адвоката Багрія К.В. до Олевського РС УДМС України в Житомирській області, яким нібито видавався паспорт на ім`я ОСОБА_3 , була отримана відповідь, що паспорт серії НОМЕР_1 був виданий Олевським РС УДМС 17.10.2013 року іншій особі, а не ОСОБА_3 .

На виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/25976/16-ц за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Олевський РСУ ДМС України повідомив, що згідно книги обліку надходження і постачання бланків паспортів громадянина України (форма 2) ОСОБА_3 паспортом НОМЕР_1 не документувалась. Вважає, що вказані обставини свідчать про підробку документів щодо особи ОСОБА_1 та особи покупця квартири - ОСОБА_3 , які надавались нотаріусу Татаринцевій Є.А. невстановленими особами під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири, а також доводять факт відсутності продавця під час укладення вказаного правочину, внаслідок чого, в силу приписів ст.228 ЦК України такий договір є нікчемним, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном ОСОБА_1 .

Зазначає, що надалі між громадянкою ОСОБА_3 та невідомим ОСОБА_1 громадянином ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, посвідчений 07 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колич Т.В. за реєстровим номером №818.

14 березня 2016 року на підставі вказаного договору іпотеки право власності на квартиру зареєстроване приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. на ім`я ОСОБА_6 (номер запису про право власності 13675261).

При цьому, як було вказано, паспорт і реєстраційний номер облікової картки на ім`я гр. ОСОБА_3 є підробленими, що свідчить про фіктивність вказаного правочину.

Вказує, що 16 березня 2016 року, тобто через два дні після набуття права власності на Квартиру за ОСОБА_6 , той нібито продав її невідомій громадянці ОСОБА_2 , яка є позивачем по справі, в межах якої подається ця апеляційна скарга, на підставі відповідного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. 16 березня 2016 року за реєстровим номером №576.

Так, після набуття громадянкою ОСОБА_2 права власності, 30 травня 2016 року на підставі рішення від 06 червня 2014 року Господарського суду м.Києва по справі

№910/17222/13 приватним нотаріусом Левінець В.Ю. було зареєстровано право власності на квартиру за ПАТ Ерде Банк , яке на даний час припинене.

Того ж дня, 30 травня 2016 року, нотаріусом Левінець В.Ю. на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №1 від 27 травня 2016 року, укладеного між ПАТ Ерде Банк та ТОВ Фенікс-2016 , який визнаний недійсним рішенням по справі, в межах якої подається ця апеляційна скарга, право власності на квартиру було перереєстровано на ТОВ Фенікс-2016 .

У відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 - адвоката Багрія К.В. листом від 08 червня 2016 року за №190 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Ерде Банк повідомила, що жодних дій АТ Ерде Банк щодо реєстрації за банком права власності на квартиру, створення чи придбання банком ТОВ Фенікс-2016 та передачі квартири у власність ТОВ Фенікс-2016 за актом приймання-передачі не вчинялось, що було правильно встановлено Печерським районним судом м. Києва та знайшло своє відображення в тексті оскаржуваного рішення.

Зауважує, що з огляду на зміст положень ч.2 ст.46, ст.51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня початку процедури ліквідації запроваджуються законодавчо встановлені обмеження, які за будь-яких обставин унеможливлюють здійснення відчуження нерухомого майна без відкритих торгів (аукціону), а відтак набуття ТОВ Фенікс-2016 права власності на квартиру у такий спосіб не могло відбутись, а сама передача безумовно є незаконною.

Зазначене доводить, що переоформлення на ТОВ Фенікс-2016 є черговим незаконним переоформленням квартири, здійсненим з метою протиправного позбавлення права власності, але не ОСОБА_2 , а особи, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ..

Фактично, зверненням до суду з позовом по справі №757/7861/18-ц позивач намагалась узаконити свої дії та остаточно позбавити ОСОБА_1 можливості повернути належну йому квартиру.

30 травня 2016 року ОСОБА_1 , маючи на меті поновлення і захист своїх прав та інтересів, звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення у власність позивача.

06 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду

м.Києва з позовом до ТОВ Фенікс-2016 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. про визнання за нею права власності на квартиру, а також зобов`язання приватного нотаріуса Левінець В.Ю. скасувати запис про право власності та зобов`язання внести запис про право власності за ОСОБА_2

04 квітня 2018 року представником ОСОБА_1 подано заяву до Печерського районного суду м.Києва про зміну підстав позову в справі №757/25976/16-ц, до якого додано позовну заяву в новій редакції. Внаслідок цього змінені позовні вимоги, а прохання ОСОБА_1 сформульовані наступним чином: витребувати від ТОВ Фенікс-2016 на користь ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - квартиру; витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - квартиру; повернути у власність ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - квартиру; встановити порядок виконання рішення суду, вказавши, що це рішення суду є правовстановлюючим документом на нерухоме майно та є підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - квартиру.

Вказує, що на час подання цієї апеляційної скарги вказані вище позовні вимоги ОСОБА_1 в справі №757/25976/16-ц не змінились, а справа по суті не вирішена.

21 травня 2018 року представником ОСОБА_2 було подане клопотання в справі №757/25976/16-ц, де ОСОБА_2 була відповідачем, про об`єднання вказаних вище позовних заяв у зв`язку з тим, що предмет спору по вказаних позовних вимогах стосується одного і того ж об`єкту нерухомого майна - квартири.

Ухвалою від 21 травня 2018 року судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р.В. справу з №757/27338/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ Фенікс-2016 і приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. було об`єднано в одне провадження зі справою №757/25976/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Об`єднаній справі був присвоєний єдиний номер 757/25976/16-ц.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в даній справі у лютому 2018 року, тобто у той час, як Печерським районним судом м.Києва вже розглядалась цивільна справа за її позовом (до 21 травня 2018 року №757/27338/16-ц, а після 21 травня 2018 року - №757/25976/16-ц), яка містила таку ж саму позовну вимогу про визнання права власності на квартиру та з тих самих підстав.

При цьому, крім розгляду справи з такими ж вимогами, ні ОСОБА_2 , ні її представник не заявляли клопотання про залучення до участі в справі ОСОБА_1 , як особи, яка вважає себе власником квартири, і не повідомили суд про наявність у провадженні Печерського районного суду м. Києва двох цивільних справ щодо того ж самого майна.

Посилається на порушення оскаржуваним рішенням прав ОСОБА_1 , який вважає себе єдиним законним власником вказаної квартири та доводить цю обставину у судовому порядку в іншій судовій справі, учасниками якої є також учасники цього спору. Скаржник вважає, що рішення з приводу тих самих обставин, щодо яких вже існувала і розглядалась цивільна справа на момент відкриття провадження у даній справі, між тими ж самими сторонами та з тих самих підстав, не лише перешкоджає ОСОБА_1 захистити свої порушені права, а й стає на заваді такій можливості.

Представником позивача ОСОБА_2 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що предмети позову у справах №757/25976/16-ц та №757/7861/18-ц є різними, а сторони повністю не збігаються, крім того справа №757/25976/16-ц станом на 08 листопада 2021 року не розглянута. Стверджує, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є належним відповідачем. Також вказує на безпідставність посилань скаржника на докази, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, та на не здійснення ОСОБА_1 комунальних платежів за квартиру.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 14 червня 2016 року було відкрите провадження у справі №757/27338/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ "Фенікс" і приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. про скасування запису про право власності №14730626 від 30.05.2016 року та визнання права власності.

В Ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі №757/27338/16-ц та в тексті позовної заяви ОСОБА_2 у вказаній справі зазначено, що у червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 (далі - ТОВ Фенікс-2016 ), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. (далі - приватний нотаріус Київського МНО Левінець В. Ю.) про скасування запису про право власності від 30 травня 2016 року №14730626 та визнання права власності. Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського МНО Косенко М. О. та зареєстрованого у реєстрі за №576. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2016 року ОСОБА_2 є власником даної квартири.

02 червня 2016 року позивачу стало відомо, що вона не є власником спірної квартири та ніколи не була. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 червня 2016 року власником спірної квартири є ТОВ Фенікс-2016 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна. Вказаний реєстраційний запис вчинено приватним нотаріусом Київського МНО Левінець В. Ю. від 30 травня 2016 року.

Посилаючись на те, що право власності позивача було порушено у шахрайський спосіб ТОВ Фенікс-2016 та приватним нотаріусом МНО Левінець В. Ю. шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконного запису про право власності на спірну квартиру, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2016 року; зобов`язати приватного нотаріуса Київського МНО Левінець В. Ю. скасувати запис про право власності від 30 травня 2016 року та внести запис про право власності на спірну квартиру за позивачем.

Ухвалою від 10 жовтня 2016 року у справі №757/25976/16-ц суддею Печерського районного суду м. Києва Новаком Р.В. було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна (вказаної квартири) з чужого незаконного володіння та повернення у власність позивача.

Ухвалою від 21 травня 2018 року судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р.В. справу з №757/27338/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ "Фенікс-2016" і приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. було об`єднано в одне провадження зі справою №757/25976/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і справі присвоєний №757/25976/16-ц.

З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що ОСОБА_2 в лютому 2018 року звернулася до Печерського районного суду з позовом по даній справі до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Ерде Банк" Караченцева А.Ю., ТОВ "Фенікс-2016", третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю., про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 27.05.2016, видавник ПАТ "Ерде Банк/ТОВ "Фенікс-2016" від 27.05.2016 та визнання за нею права власності на вказану вище квартиру. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартири відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2016 року, посвідченого приватного нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. та зареєстрованому у реєстрі за №576. Вважає, що її право власності було порушено шахрайськими діями ТОВ "Фенікс-2016" та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконного запису про право власності на спірну квартиру.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Норми статті 257 ЦПК України є імперативними, тобто за наявності підстав, визначених у частині першій, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судом та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмету позову, тотожної підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №759/9251/16-ц та від 22 серпня 2018 року в справі №372/2230/17.

З наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал, постановлених у справі №757/25976/16-ц, остання з яких датована 06 травня 2020 року, вбачається, що Печерський районний суд м. Києва розглядає справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Фенікс", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець Валентини Юріївни про скасування запису про право власності №14730626 від 30.05.2016 та визнання права власності.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено факту постановлення Печерським районним судом м. Києва у справі №757/25976/16-ц (до дати прийняття оскаржуваного рішення) ухвали про закриття провадження у справі в цілому або в частині вимоги про визнання права власності, ухвали про залишення позову без розгляду в цілому або в частині вимоги про визнання права власності, судового рішення про прийняття чи неприйняття до розгляду й повернення заяви позивача про зменшення позовних вимог, зміну предмету або підстав позову.

Відтак, колегія судів погоджується з доводами скаржника, що у справі №757/27338/16-ц (а після 21 травня 2018 року у об`єднаній справі №757/25976/16-ц) та у справі №757/7861/18-ц, в частині позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 наявні тотожні сторони спору ОСОБА_2 та ТОВ "Фенікс-2016", тотожний предмет позову та тотожні підстави позову.

Отже, на момент звернення ОСОБА_2 з позовом у цій справі та на дату винесення оскаржуваного рішення (09.09.2020 року) Печерським районним судом м. Києва вже розглядалась цивільна справа за її позовом (до 21 травня 2018 року №757/27338/16-ц, а після 21 травня 2018 року - №757/25976/16-ц), яка містила таку ж саму позовну вимогу про визнання права власності на вказану квартиру та з тих самих підстав.

Колегія судів погоджується з доводами скаржника, що рішення з приводу тих самих обставин, щодо яких вже існувала і розглядалась цивільна справа на момент відкриття провадження у даній справі, між тими ж самими сторонами та з тих самих підстав, впливає на можливість ОСОБА_1 , який вважає себе єдиним законним власником квартири, захистити свої порушені права та поновити їх у передбачений законом спосіб.

Згідно з п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не встановив вказані вище обставини та не застосував норми п.4 ч.1 ст.257 ЦПК України, що підлягали застосуванню під час розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що позовні вимоги до ТОВ "Фенікс-2016" про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_2 підлягають залишенню без розгляду.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, зокрема до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Ерде Банк" Караченцева Артема Юрійовича. Згідно з резолютивною частиною рішення суд першої інстанції вирішив позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" Караченцева Артема Юрійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-2016", третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.05.2016 року недійсним та визнання права власності задовольнити. Колегія судів погоджується з доводами скаржника, що позивачем не визначено, а судом першої інстанції не встановлено, до якого саме з відповідачів пред`явлено кожну з позовних вимог, зокрема, вимогу про визнання права власності на квартиру.

Згідно з п.17 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч.8 ст.35, а також ч.3 ст.37 вказаного Закону уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Згідно з ч.2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи, що уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у судовому процесі не має самостійної процесуальної дієздатності та може лише виступати представником банку у випадку пред`явлення до нього позову.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №910/7122/17, згідно з якою відповідачем у цій справі помилково визначено уповноважену особу Фонду, яка у господарському (цивільному) процесі не має самостійної процесуальної дієздатності (як суб`єкт владних повноважень). В господарських відносинах уповноважена особа Фонду може діяти лише у якості органу управління банком, його представника (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 88-93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі №559/1777/15-ц, у пунктах 56-62 постанови від 28 листопада 2018 року у справі №383/2/17, у пункті 38.6 постанови від 12 грудня 2018 року у справі №591/1272/18, у пункті 36 постанови від 23 січня 2019 року у справі №639/5960/17, у пункті 34 постанови від 20 березня 2019 року у справі №486/1459/17, у пункті 57 постанови від 20 березня 2019 року у справі №161/4985/17, у пункті 36 постанови від 26 червня 2019 року у справі №554/4702/18).

Визначення відповідача (відповідачів), предмету та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Враховуючи викладене, колегія судів погоджується з доводами скаржника про наявність підстав для відмови в позові ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" Караченцева А. Ю. в частині позовних вимог про визнання права власності у зв`язку з тим, що вказана особа є неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідно до п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.4 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , вказані позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-2016" підлягають залишенню без розгляду, а позовні вимоги в цій частині до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" Караченцева Артема Юрійовича підлягають залишенню без задоволення.

Також, в порядку ст.141 ЦПК України, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 14 272 грн. 20 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Юзефовича Артема Олексійовича - представника ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-2016 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 залишити без розгляду.

В позові ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Ерде Банк Караченцева Артема Юрійовича про визнання акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.05.2016 року недійсним відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 272 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року.

Головуючий:

Судді: