Постанова

від 31.07.2024 по справі 757/7861/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 757/7861/18-ц

провадження № 61-1269св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» Караченцев Артем Юрійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-2016»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шимко Андрій Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Олійника В. І., Сліпченка О. І., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (далі - уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідацій ПАТ «Ерде Банк») Караченцева А. Ю. , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фенікс-2016», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 27 травня 2016 року та визнання права власності.

В обґрунтування позову вказувала, що вона є власником квартири

АДРЕСА_1 на підставі укладеного нею

зі ОСОБА_4 16 березня 2016 року договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком М. О. за № 576. У цій квартирі зареєстроване місце проживання позивача та її неповнолітніх дітей.

У 2018 році з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач дізналася, що власником спірної квартири на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 27 травня 2016 року є ТОВ «Фенікс-2016».

Листом № 218 від 1 липня 2016 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію

ПАТ «Ерде Банк» Караченцев А. Ю. повідомив представника позивача про те, що жодних документів, пов`язаних з передачею спірного нерухомого майна, в тому числі акт приймання-передачі нерухомого майна від 27 травня 2016 року,

з ТОВ «Фенікс-2016» не підписував; печатка ПАТ «Ерде Банк» будь-яким третім особам не передавав.

Позивач вважала, що її право власності порушено шахрайськими діями

ТОВ «Фенікс-2016» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконного запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Фенікс-2016».

За таких обставин просила:

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна (серія та номер 1), складений 27 травня 2016 року ПАТ «Ерде Банк та ТОВ «Фенікс-2016»;

- визнати за нею право власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 9 вересня

2020 року, ухваленим у складі судді Батрин О. В., позов задоволено. Визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна (серія та номер 1), складений 27 травня 2016 року ПАТ «Ерде Банк» та ТОВ «Фенікс-2016». Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що квартира

АДРЕСА_1 вибула з власності ОСОБА_1 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна (серія та номер 1), складеного 27 травня 2016 року ПАТ «Ерде БАНК» та ТОВ «Фенікс-2016». Зазначений акт за висновком суду першої інстанції складено внаслідок шахрайських дії невстановлених осіб, тому він підлягає визнанню недійсним.

Місцевий суд вказав, що внаслідок незаконного вибуття спірної квартири з власності позивача вона не може захистити своє право власності у позасудовий спосіб, тому таке право підлягає захисту в суді визнання за нею такого права.

Не погоджуючись із заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 9 вересня 2020 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Юзефович А. О., оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Юзефовича А. О., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , задоволено.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 9 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до

ТОВ «Фенікс-2016» про визнання права власності на квартиру

АДРЕСА_1 залишено без розгляду. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Ерде Банк» Караченцева А. Ю. про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 27 травня 2016 року. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 272,20 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Приймаючи постанову в частині вирішення позову ОСОБА_1 до

ТОВ «Фенікс-2016» про визнання права власності, апеляційний суд зазначив, що

6 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду

міста Києва з позовом до ТОВ «Фенікс-2016» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про визнання за нею права власності на квартиру, а також зобов`язання приватного нотаріуса Левінець В.Ю. скасувати запис про право власності ТОВ «Фенікс-2016» та внести запис про право власності ОСОБА_1 (справа № 757/25976/16-ц). У справі 757/25976/16-ц, яка розглядається Печерським районним судом міста Києва, виник спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у даній справі. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без розгляду позову в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Ерде Банк» Караченцева А. Ю. про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 27 травня 2016 року, суд апеляційної інстанції зазначив про його пред`явлення до неналежного відповідача, оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у судовому процесі не має самостійної процесуальної дієздатності та може лише виступати представником банку у випадку пред`явлення до нього позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шимко А. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року і залишити в силі заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 9 вересня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про існування у ОСОБА_5 права на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі. Апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду,

викладений у постанові від 4 серпня 2021 року у справі № 146/1729/19 (провадження № 61-11335св20), про те, що незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Вважає помилковим висновок апеляційного суду про існування правових підстав вважати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 9 вересня 2020 року таким, що вирішує питання про права ОСОБА_5 . В постанові Великої

Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) зазначено, що у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна від власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Обставини щодо незаконного вибуття спірної квартири з власності ОСОБА_5 встановлюються у справі № 757/25976/16-ц, тому за відсутності на час прийняття оскаржуваної постанови рішення у вказаній справі суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про вирішення місцевим судом у цій справі питання про

права ОСОБА_5 .

Заявник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 липня 2021 року

у справі № 759/9251/16-ц (провадження № 61-12121св20), щодо застосування пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, за яким для залишення позову без розгляду із зазначеної у вказаному пункті підстави необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Апеляційний суд не врахував, що на час ухвалення судом першої інстанції в цій справі заочного рішення ОСОБА_1 подала до Печерського районного суду міста Києва уточнену позовну заяву у справі № 757/25976/16-ц, в якій відсутня позовна вимога про визнання права власності на спірну квартиру.

Також заявник вважає помилковим висновок апеляційного суду про

відмову у задоволенні позову до уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Ерде Банк» Караченцева А. Ю. про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 27 травня 2016 року і зазначає про невирішення судом апеляційної інстанції зазначених позовних вимог, пред`явлених до ТОВ «Фенікс-2016».

Позиція інших учасників справи

У квітні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Юзефович А. О подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у справі і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року

у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), у постановах

Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 146/1729/19

(провадження № 61-11335св20), від 14 липня 2021 року у справі № 759/9251/16 (провадження № 61-12121св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2016 року відкрито провадження

у справі № 757/27338/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс» і приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про скасування запису про право власності № 14730626 від 30 травня 2016 року та визнання права власності.

Позов у справі № 757/27338/16-ц ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що

2 червня 2016 року їй стало відомо про вибуття з її власності квартири

АДРЕСА_1 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 червня 2016 року власником спірної квартири є ТОВ «Фенікс-2016» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна. Вказаний реєстраційний запис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. 30 травня 2016 року. Посилаючись на те, що її право власності порушено внаслідок шахрайських дій ТОВ «Фенікс-2016» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконного запису про право власності товариства на спірну квартиру, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2016 року; зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. скасувати запис про право власності товариства від 30 травня 2016 року та внести запис про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі № 757/25976/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна (вказаної квартири) з чужого незаконного володіння та повернення у власність позивача.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року

справу № 757/27338/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс-2016» і приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. об`єднано в одне провадження зі справою № 757/25976/16-ц за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна. Об`єднаній справі присвоєний № 757/25976/16-ц.

Апеляційний суд встановив, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом у цій справі та на дату ухвалення заочного рішення Печерським районним судом міста Києва 9 вересня 2020 року цим же судом розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс-2016» (до 21 травня 2018 року № 757/27338/16-ц, а після 21 травня 2018 року - № 757/25976/16-ц), яка містила таку ж саму позовну вимогу про визнання права власності на спірну квартиру з тих самих підстав.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Щодо права ОСОБА_2 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанцій в цій справі

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного

цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17

(провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої

статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес,

(3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 4 серпня 2021 року

у справі № 146/1729/19 (провадження № 61-11335св20), про неврахування зазначених висновків заявник вказує у касаційній скарзі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 посилався на порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав. Вважав себе єдиним законним власником квартири АДРЕСА_1 та доводить цю обставину у судовому порядку в іншій судовій справі, учасниками якої є також учасники цього спору. ОСОБА_2 зазначав, що оскаржуване ним в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції перешкоджає йому захистити свої порушені права у справі № 757/25976/16-ц.

За таких обставин ОСОБА_2 зазначав, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 2о-30/2009 (провадження № 61-12390св21) зазначено, що «у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Переглядаючи рішення суду першої інстанції за скаргою Львівської міської ради, яка не брала участі у справі, апеляційний суд не з`ясував та не зробив висновків з приводу того, чи вирішувалися судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме Львівської міської ради. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції за скаргою Львівської міської ради».

Переглядаючи по суті рішення суду першої інстанції у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який не брав участі у справі та зазначав в апеляційній скарзі про вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, апеляційний суд не виклав у постанові висновків з приводу того, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме ОСОБА_2 . При цьому останній в апеляційній скарзі зазначив відповідні доводи, яким суд апеляційної інстанції належної оцінки не надав.

Щодо залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до «Фенікс-2016» про визнання права власності

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 759/9251/16-ц (провадження № 61-12121св20), про неврахування якої зазначає заявник у касаційній скарзі, вказано про те, що «у розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня

2018 року в справі № 372/2230/17».

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що:

- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2016 року відкрито провадження у справі № 757/27338/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс» і приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про скасування запису про право власності № 14730626

від 30 травня 2016 року та визнання права власності;

- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі № 757/25976/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна (квартири

АДРЕСА_1 ) з чужого незаконного володіння та повернення у власність позивача;

- ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2018 року

справу № 757/27338/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс-2016» і приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. було об`єднано в одне провадження зі справою № 757/25976/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна. Об`єданій справі присвоєний № 757/25976/16-ц;

-Печерський районний суд міста Києва розглядає справу № 757/25976/16-ц, зокрема, за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фенікс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про скасування запису про право власності № 14730626 від 30 травня 2016 року та визнання права власності;

- позивачем не доведено факту постановлення Печерським районним судом

міста Києва у справі № 757/25976/16-ц (до дати прийняття оскаржуваного рішення) ухвали про закриття провадження у справі в цілому або в частині вимоги про визнання права власності, ухвали про залишення позову без розгляду, судового рішення про прийняття чи неприйняття до розгляду й повернення заяви позивача про зменшення позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що

у справі № 757/27338/16-ц (а після 21 травня 2018 року - у об`єднаній

справі № 757/25976/16-ц) та у справі №757/7861/18-ц, в частині позовних вимог про визнання права власності на квартиру

АДРЕСА_1 тотожними є сторони у справі - ОСОБА_1 та ТОВ «Фенікс-2016», предмет позову та підстави позову.

З вказаним висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат

Фадєєва Н. І. заперечувала доводи апеляційної скарги щодо тотожності позовів у справах № 757/27338/16-ц та № 757/7861/18-ц.

Вказувала, що:

- у справі № 757/27338/16-ц ОСОБА_1 пред`явила позов до ТОВ «Фенікс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29820989 від 30 травня 2016 року, зобов`язання державного реєстратора за місцем знаходження нерухомого майна внести запис до Державного реєстру прав речових прав на нерухоме про скасування державної реєстрації права власності № 14730626, зобов`язання державного реєстратора за місцем знаходження нерухомого майна внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на об`єкт нерухомого

майна № 579682780000 за ОСОБА_1 ;

- у справі № 757/7861/18-ц ОСОБА_1 звернулася з позовом до уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідацій ПАТ «Ерде Банк») Караченцева А. Ю. і ТОВ «Фенікс-2016» про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна від 27 травня 2016 року та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Юзефович А. О. долучив до матеріалів справи копію заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Н. Г. про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог, яка подана разом з новою редакцією позовної заяви до Печерського районного суду міста Києва 3 жовтня 2019 року за вхідним № 139917.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини щодо зменшення ОСОБА_1 позовних вимог у справі № 757/27338/16-ц на підставі вказаної заяви та дійшов передчасного висновку про те, що на час

ухвалення оскаржуваного у цій справі заочного рішення суду першої інстанції

у справі № 757/27338/16-ц вирішувалася позовна вимога ОСОБА_1 до

ТОВ «Фенікс-2016» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1

Крім того, за змістом заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року у справі № 757/27338/16-ц, яке 17 квітня 2024 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень

(https://reyestr.court.gov.ua/Review/118390266), ОСОБА_1 (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог) просила суд:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29820989 від 30 травня 2016 року;

- зобов`язати державного реєстратора за місцем знаходження нерухомого майна внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності № 14730626;

- зобов`язати державного реєстратора за місцем знаходження нерухомого майна внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна за № 579682780000.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду частково погоджується з доводами касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 липня 2021 року

у справі № 759/9251/16-ц (провадження № 61-12121св20), оскільки з урахуванням викладеного висновок про те, що у справах № 757/27338/16-ц та № 757/7861/18-ц виник спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (в частині позовних вимог про визнання права власності), є передчасним.

В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції з урахуванням змісту цієї постанови необхідно перевірити доводи ОСОБА_6 , який не брав участі у справі, про існування у нього права на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києві від 9 вересня 2020 року; встановити, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме ОСОБА_2 ; у випадку встановлення таких обставин перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Юзефович А. О. звернувся до Верховного Суду із клопотанням про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України, пославшись на те, що адвокат Шимко А. П., який підписав касаційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 , не надав документи на підтвердження його повноважень на представництво заявника. Поданий до касаційної скарги ордер, виданий адвокатським об`єднанням «Покутній та партнери», на надання правничої (правової) допомоги « ОСОБА_7 ».

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що підстави для закриття касаційного провадження у справі відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої татті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України).

Представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі доручено адвокату, зокрема, адвокату Шимку А. П., який здійснює представництво інтересів позивача на підставі договору про надання правової допомоги № 25/11 від 25 листопада 2021 року, що підтверджується ордером серія ВІ № 1067428 на надання правничої (правової) допомоги від 26 листопада 2021 року.

Колегія суддів враховує, що повноваження адвоката Шимка А. П. на представництво інтересів ОСОБА_1 за ордером серія ВІ № 1067428 перевірив суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 1 грудня 2021 року і адвокат Юзефович А. О. під час перевірки повноважень адвоката Шимка П. А. в інтересах ОСОБА_1 апеляційному суді їх наявність не заперечував. Допущення в ордері описки у написанні прізвища заявника не може саме по собі свідчити про відсутність у адвоката повноважень.

За таких обставин, Верховний Суд вважає відсутніми підстави вважати, що касаційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити адвокату Юзефовичу Артему Олексійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_2 , у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шимко Андрій Петрович, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк