Вирок

від 20.12.2021 по справі 334/3466/16-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.12.2021 Справа№ 334/3466/16-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/1523/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №334/3466/16-кСуддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_12 на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 липня 2021 року, яким

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

29 лютого 2012 року приблизно о 12 годині 50 хвилин водій ОСОБА_10 , керуючи мікроавтобусом «MERCEDEZ-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині пр.Металургів в м.Запоріжжі, з боку пр.Соборного в напрямку вул. Богдана Хмельницького.

В салоні мікроавтобусу в якості пасажирів знаходилися ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .

Під час руху, при наближенні до перехрестя з вул.Богдана Хмельницького, для водія ОСОБА_10 на світлофорі почалася зміна сигналів з зеленого, що дозволяє рух, на жовтий та червоний, які забороняють подальший рух транспортних засобів.

Водій ОСОБА_10 , маючи об`єктивну можливість виявити початок зміни сигналів світлофора та прийняти своєчасні заходи на зменшення швидкості руху та зупинку керованого транспортного засобу перед світлофором, в порушенні вимог п.8.7.3 Правил дорожнього руху України, де вказано: - «сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух» та вимог п.8.10, де вказано «При поданні світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), якщо їх не має, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів», вказані дії не виконав та продовжив перетин перехрестя.

В цей же час, водій ОСОБА_25 , керуючи автомобілем «ТАТА LPT613/58» реєстраційний номер НОМЕР_2 та водій ОСОБА_26 , керуючи автомобілем «ГАЗ-5312» реєстраційний номер НОМЕР_3 , стояли по проїзній частині вул.Богдана Хмельницького перед перетином з пр.Металургів, а після включення зеленого сигналу світлофора, розпочали рух та стали перетинати проїзну частину пр.Металургів, рухаючись прямолінійно.

29.02.2012 року приблизно о 12 годині 50 хвилин водій ОСОБА_10 , рухаючись по пр.Металургів, виїхав на перетин з вул.Богдана Хмельницького на заборонений сигнал світлофора, де відбулося зіткнення лівої частини мікроавтобусу «MERCEDEZ-BENZ» під керуванням водія ОСОБА_10 з лівою передньою частиною автомобіля «ТАТА LPT613/58» під керуванням водія ОСОБА_25 , після чого автомобіль «ТАТА LPT613/58» під керуванням водія ОСОБА_25 скоїв зіткнення з передньою правою частиною автомобіля «ГАЗ-5312» під керуванням водія ОСОБА_26 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_13 отримала наступні тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди: - «поєднана тупа травма голови та тулуба з переломами кісток черепу, численні переломи ребер, пошкодження головного мозку та внутрішніх органів, крововилив в грудну та черевну порожнину, що потягли за собою розвиток шоку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення та які знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю».

Пасажир ОСОБА_19 отримала тілесні ушкодження: «відкритий осколковий перелом лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням відломків, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення» та «перелом дуги правої акулової кістки та верхнього відростку лівої скулової кістки, осколковий перелом кісток носу та сошника зі зміщенням відломків, перелом верхньої щелепи, рана в області обличчя, струс головного мозку, що потягло за собою розвиток шоку 2 ступеня, які кваліфікуються, як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечним для життя, але яке спричинили собою тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня».

Пасажир ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження: «відкриті переломи дистальних фаланг 2-5 пальців лівої стопи, що призвели до необхідності проведення хірургічної ампутації 2-3 пальців лівої стопи на рівні нігтьових фаланг, які кваліфікуються як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечним для життя, але яке спричинили собою тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня» та «синці лівої кисті, гомілки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження».

Пасажир ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження: «масивне забиття м`яких тканин правої пахової області, що розповсюдилось на область верхньої третини правого стегна, область правого тазостегнового суглобу, область лобка з утворенням великої гематоми, яка тривалий час не заживає, що привело до необхідності оперативного лікування, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але які спричинили собою тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня» та «рана на передній поверхні правої гомілки, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров`я» та «синець біля правого ока, синець біля лівого ока, синець на правій щоці та в області підборіддя з права, синець в області правого плеча, синець в області лівого плеча та лівої кисті, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження».

Пасажир ОСОБА_16 отримала тілесні ушкодження: «закриті переломи 7,8,9 ребер зліва по лінії лопатки та 2 ребра зліва по передньо - пахвовій лінії, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але які спричинили собою тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня» та «струс головного мозку, рани волосяної частини голови, які кваліфікуються як легке тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я».

Пасажир ОСОБА_20 отримала тілесні ушкодження: «забиття головного мозку легкого ступеня, перелом верхньої щелепи з двостороннім гемо синусом верхньощелепних пазух градчастих осередків, відкритий перелом кісток носа, перелом передньої стінки правої гайморової пазухи та нижнього краю правої орбіти, численні рани та забиття голови, які в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними для життя, але які спричинили собою тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня» та «забиття м`яких тканин тіла та кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження».

Пасажир ОСОБА_23 отримала тілесні ушкодження: «струс головного мозку, забиття м`яких тканин обличчя, голови, синці у лівого ока, в області лівого кута нижньої щелепи з переходом на ліву щоку, гематома лоба, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я» та «забиття м`яких тканин області правого плечового суглоба, обох гомілок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження».

Пасажир ОСОБА_22 отримала тілесні ушкодження: «струс головного мозку, рана в центрі лобно- тім`яної частини голови, на лобі зліва, на лівій брові з переходом на верхню повіку лівого ока, що направлена до зовнішнього його кута, синець біля лівого ока, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я» та «синці правої кисті, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження».

Пасажир ОСОБА_24 отримала тілесні ушкодження: «струс головного мозку, забиття м`яких тканин голови, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я».

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №6308 від 12.04.2016 року невідповідність дій водія ОСОБА_10 вимогам п.п.8.7.3е), 8.10 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження потерпілого та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілого.

Йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст.75 КК звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК.

Вирішено питання про цивільні позови та речові докази.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_7 просила вирок скасувати в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Свої вимоги мотивувала тим, що суд, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, не навів у вироку переконливих доводів на обґрунтування прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. При цьому суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також ряд обставин, які вказують на підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та особи обвинуваченого. Суд безпідставно зазначив, що обвинувачений визнав свою вину та безпідставно врахував щире каяття як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого. При цьому суд не врахував, що злочин було вчинено у 2012 році, потерпіла ОСОБА_11 внаслідок даного злочину втратила єдину рідну сестру, а потерпілий ОСОБА_27 матір. Проте протягом дев`яти з половиною років обвинувачений навіть словесно не вибачився перед потерпілими, категорично заперечував свою вину, а змінив свою позицію лише під тиском неспростовних доказів його вини. Обвинувачений не робив навіть спроб хоча б частково відшкодувати витрати потерпілої ОСОБА_11 на поховання її загиблої сестри, а також не відшкодував жодної копійки і іншим потерпілим. Також суд належним чином не врахував високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, так як обвинувачений під час здійснення ним пасажироперевезень, керуючи джерелом підвищеної небезпеки, перевищуючи швидкісний режим вчинив хоча і з необережності, але тяжкий злочин, що спричинили смерть ОСОБА_13 та травмування різного ступеню тяжкості 11 пасажирів.

Потерпіла ОСОБА_12 в своїй апеляційній скарзі просила вирок змінити, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та задовольнити її цивільний позов в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що призначаючи обвинуваченому покарання, суд належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, поведінку обвинуваченого, а також неправильно прийняв до уваги слова обвинуваченого про його щире каяття, адже крім слів обвинувачений жодних дій, які би свідчили про щире каяття, не вчиняв. А тому обвинуваченому повинно бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі. Крім того, при вирішенні її цивільного позову суд не об`єктивно дослідив обставини справи, у зв`язку з чим частково задовольнив позов.

Заслухавши доповідьсудді, обвинуваченого тайого захисника,прокурора,які заперечилипроти апеляційнихскарг тапросили залишитивирок судубез змін;представників потерпілих,які просилизадовольнити поданіапеляційні скарги,перевіривши матеріалипровадження таобговоривши наведеніу скаргахдоводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Подія кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_10 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.

З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_10 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.

Що стосується доводів апеляційних скарг про безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, то колегія суддів вважає їх слушними виходячи з такого.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з вимогами ч.1 ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, ст.75 КК підкреслює важливість такої мети покарання як виправлення засудженого, тобто створення у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки. Одночасно застосування цієї статті закону України про кримінальну відповідальність має також узгоджуватися із загальними засадами призначення покарання, не повинно унеможливлювати досягнення інших цілей покарання та призводити до призначення покарання, яке є явно несправедливим через м`якість.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом. Отже, суд, реалізуючи свої повноваження, має навести правові підстави та переконливі мотиви, які є достатніми для постановлення рішення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_10 основне покарання і звільняючи від його відбування на підставі ст.75 КК, зазначив, що ним враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставину, яка пом`якшує покарання щире каяття; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, був офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має ряд тяжких захворювань, є особою з інвалідністю 3 групи, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, суд не встановив.

На підставі наведених обставин суд вважав, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважав за можливе застосувати положення ст.75 КК.

Проте, дослідивши матеріали провадження, судова колегія дійшла переконання, що виправлення обвинуваченого із звільненням його від відбування покарання є неможливим.

На переконання колегії суддів, районний суд з достатньою повнотою не врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який є тяжким, наслідки, що настали в результаті протиправних дій обвинуваченого, а також характер та мотиви допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, його ставлення до цих порушень. Також не взято судом до уваги цінність суспільних відносин так як відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю.

Так, ПДР регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися всі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. Між тим, обвинувачений ОСОБА_10 у світлий час доби знехтував елементарними вимогами Правил дорожнього руху, що призвело незворотних наслідків у виді загибелі однієї людини, а також до травмування 8 осіб, із яких одному потерпілому завдано тяжкі тілесні ушкодження, чотирьом потерпілим завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження та трьом потерпілим легкі тілесні ушкодження.

Крім того, будучи водієм громадського транспорту, ОСОБА_10 свідомо знехтував свою підвищену відповідальність за безпеку значної кількості людей під час здійснення перевезень.

Окрім цього, колегія суддів погоджується і з доводами апеляційних скарг про безпідставне врахування судом щирого каяття обвинуваченого. Адже щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Між тим, з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений визнав свою винуватість лише під тиском неспростовних доказів його винуватості. Завдану ним шкоду потерпілим не відшкодував та, незважаючи на більш ніж тривалий час, що минув з моменту ДТП, навіть не вжив жодних заходів, спрямованих на хоча б часткове відшкодування завданої його протиправними діями шкоди. Відтак колегія суддів не може визнати каяття обвинуваченого щирим.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Відтак вирок суду в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам кримінального закону.

Разом з тим, колегія суддів, з огляду на дані про особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, одружений, позитивно характеризується, а також з огляду на стан його здоров`я, вважає за можливе призначити йому основне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, що буде достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Що стосується вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_12 про повне задоволення її цивільного позову, то колегія суддів вважає, що така вимога потерпілою жодним чином не обґрунтована. Адже потерпілою у скарзі не зазначено, в чому саме полягає неправильність рішення суду в цій частині, які норми закону не були дотримані судом та які саме обставини, на думку потерпілої, були досліджені судом не об`єктивно та не враховано. Усі доводи апеляційної скарги потерпілої фактично зведено лише до її незгоди із рішенням суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_12 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 12 липня 2021 року щодо ОСОБА_10 в цій справі в частині призначеного основного покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати.

Призначити ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Початок строку відбування покарання відраховувати з дня затримання ОСОБА_10 і приведення вироку до фактичного виконання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу його проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4