Рішення

від 24.12.2021 по справі 210/6408/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/6408/21

Провадження № 2/210/2034/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом за позовом адвоката Карнаух Тетяни Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Карнаух Т.В., звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 30 років 7 місяців:, а саме: - 27.08.1987 р. - 04.04.2018 р., - електрогазозварник ручного зварювання цеху металоконструкції, ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг .

У липні 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (протокол № 1253) їй було встановлене професійне захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні сходинкового ретроспондилолістезу тіл L2, L3, антеспондилолістезу тіла L4 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня) .

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 02.08.2021 року, де в п. 17 вказано: Працюючи електрозварником ручного зварювання виконувала слідуючи види робіт: роботи по ручному дуговому і плазмовому зварюванню складних апаратів вузлів, конструкцій і трубопроводів, при цьому робота характеризувалася значним фізичним перевантаженням за рахунок недосконалості технологічних процесів та механізмів .

Причинами виникнення хронічного професійного захворювання (п. 18 Акту розслідування) послугували важкість праці, яка складає: - статичне навантаження при утриманні однією рукою 26830 кг/с при СН 22000 кг/с; - періодичне перебування в незручній позі 62% при СН 25%; - нахили корпусу - 145 разів при СН 100 разів.

Згідно Інформаційної довідки про умови праці від 21.05.2021 року № 3239/4.6-9/21 (доповнення), позивачка виконувала роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості, за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеня шкідливості,за показниками мікроклімату - до 3 класу 4 ступеня шкідливості, за важкістю праці - до 3 класу 3 ступеня шкідливості, по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Загальна оцінка умов праці - до 3 класу 4 ступеня шкідливості.

Оскільки професійне захворювання виникло в позивачки внаслідок порушення адміністрацією підприємства, де вона працювала, що воно саме і визнало в акті розслідування, норм з безпеки праці під час виконання трудових обов`язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

За висновком МСЕК від 12.10.2021 року серії 12 ААА № 060008 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності первинно безстроково. Згідно рекомендацій МСЕК позивачка потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування .

Таким чином, в наслідок отримання професійних захворювань, позивачка не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них її стан погіршується і вона взагалі не може вести нормальне життя. Змінилися її образ та якість життя, що завдає їй моральних страждань. Працювати позивачка не може, навіть виконувати домашню роботу їй важко, бо її турбує ниючий біль в поперековому та шийному відділах хребта, з іррадіацією в праве плече та руку, в ліву ногу, біль тягнучий, судоми м`язів, терпкість рук та ніг, біль в ліктьових, плечових, колінних суглобах, періодичний головний біль, запаморочення, важкість в голові, скутість рухів, тому вимушена звернутись з вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача 180000 грн. за спричинену моральну шкоду в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві та понесені судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

Ухвалою суду від 11.11.2021 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що Позивач при пред`явленні позову про стягнення моральної шкоди має довести в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю Відповідача її заподіяно, з яких міркувань виходив Позивач визначаючи розмір шкоди, та якими доказами він це підтверджує. Позивач оцінив свої моральні страждання в розмірі, що становить 180 000,00 грн. зокрема простить стягнути з ПАТ АМКР 180 000,00 грн. що є жодним чином не аргументовано та необгрунтовано, сума завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості, обставини свідчать про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідь на відзив ні позивачем, ні його представником до суду не подавалась.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , відповідно до копії трудової книжки, долученої до позовної заяви (а.с. 24-26) в період часу з 27.08.1987 року по 04.04.2018 року працювала електрогазозварником ручного зварювання цеху металоконструкції, ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг .

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 08.07.2021 року № 1253 позивачу встановлене професійне захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні сходинкового ретроспондилолістезу тіл L2, L3, антеспондилолістезу тіла L4 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня) (а.с. 17-18).

Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 02.08.2021 року, а саме п. 17 де зазначено, що Працюючи електрозварником ручного зварювання виконувала слідуючи види робіт: роботи по ручному дуговому і плазмовому зварюванню складних апаратів вузлів, конструкцій і трубопроводів, при цьому робота характеризувалася значним фізичним перевантаженням за рахунок недосконалості технологічних процесів та механізмів . Причинами виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до п. 18 Акту розслідування стали: важкість праці складає: - статичне навантаження при утриманні однією рукою 26830 кг/с при СН 22000 кг/с; - періодичне перебування в незручній позі 62% при СН 25%; - нахили корпусу - 145 разів при СН 100 разів, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу за №248 від 08.04.2014.

Згідно з Доповнень до інформаційної довідки про умови праці від 21.05.2021 року № 3239/4.6-9/21, позивач виконувала роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості, за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеня шкідливості,за показниками мікроклімату - до 3 класу 4 ступеня шкідливості, за важкістю праці - до 3 класу 3 ступеня шкідливості, по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Загальна оцінка умов праці - до 3 класу 4 ступеня шкідливості (а.с. 30-31).

За висновком МСЕК від 12.10.2021 року серії 12 ААА № 060008 позивачу встановлена втрата професійної працездатності 60% (радик.) та 3 група інвалідності з 04 жовтня 2021 року - безстроково. Згідно рекомендацій МСЕК позивачка потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування (а.с. 15).

Згідно відомостей з медичної документації, що наявна в матеріалах справи вбачається, що позивачу неодноразово було підтверджено встановлені діагнози та рекомендації щодо реабілітації у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 14, 17-18, 19, 20, 21, 22-23).

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до Закону України Про охорону праці , на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

В наслідок отримання професійних захворювань позивачка не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них її стан погіршується і вона взагалі не може вести нормальне життя. Серед наслідків захворювання позивач відмічає, що змінилися її образ та якість життя, що завдає їй моральних страждань. Працювати позивачка не може, навіть виконувати домашню роботу їй важко, бо її турбує ниючий біль в поперековому та шийному відділах хребта, з іррадіацією в праве плече та руку, в ліву ногу, біль тягнучий, судоми м`язів, терпкість рук та ніг, біль в ліктьових, плечових, колінних суглобах, періодичний головний біль, запаморочення, важкість в голові, скутість рухів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ Про охорону праці від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004передбачено: 4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.. .

Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання їй моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності їй спричинена моральна шкода.

Крім того, ст. 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

З трудової книжки позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено, що позивач переважний час своєї трудової діяльності працювала у відповідача, та хронічні захворювання отримала, зокрема і через роботу в шкідливих умовах при виконанні ним трудових обов`язків та на території підприємства відповідача ПАТ АМКР .

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Тому, доводи відповідача щодо того, що позивач звернулась до суду з аналогічним позовом до ТОВ Ливарно-механічний завод суд не бере до уваги та вважає, що професійні захворювання були отримані позивачем під час роботи на підприємстві відповідача так як стаж роботи на ньому склав 30 років 7 місяців, що суттєво погіршило здоров`я позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною професійного захворювання позивача є важкість праці , яка складається з: - статичне навантаження при утриманні однією рукою 26830 кг/с при СН 22000 кг/с; - періодичне перебування в незручній позі 62% при СН 25%; - нахили корпусу - 145 разів при СН 100 разів.

Крім того, внаслідок професійного захворювання позивач неодноразово звертався за медичною допомогою, що підтверджується численними медичними висновками та виписками (а.с. 17-18, 19, 20, 21, 22-23).

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача понад 30 років, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає.

Також, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016 року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 27.10.2021 року №39/21, розрахунок судових витрат на суму 5000,00 грн., акт виконаних робіт, прибутковий касовий ордер №39 від 27.10.2021 року на суму 5 000 грн. (а.с. 32-36).

Згідно прибуткового касового ордеру № 39 від 27.10.2021 року, яка міститься в матеріалах справи, позивач, на виконання вищевказаних документів, сплатила адвокату Карнаух Т.В. кошти за надання правової допомоги у цивільній справі, в розмірі 5000,00 грн. (а.с. 34).

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, з відповідача, з Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг , в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1800 грн. 00 коп. - відповідно до обсягу задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ :

Позов адвоката Карнаух Тетяни Вікторівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) понесені останньою судові витрати, пов`язані з надання професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко