Постанова

від 29.06.2022 по справі 210/6408/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3004/22 Справа № 210/6408/21 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

на рішення Дзержинськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської області від 24 грудня 2021 року

по справіза позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків ,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 30 років 7 місяців:, а саме: - 27.08.1987 р. - 04.04.2018 р., - електрогазозварник ручного зварювання цеху металоконструкції, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У липні 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (протокол № 1253) їй було встановлене професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні сходинкового ретроспондилолістезу тіл L2, L3, антеспондилолістезу тіла L4 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня)».

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 02.08.2021 року, де в п. 17 вказано: «Працюючи електрозварником ручного зварювання виконувала слідуючи види робіт: роботи по ручному дуговому і плазмовому зварюванню складних апаратів вузлів, конструкцій і трубопроводів, при цьому робота характеризувалася значним фізичним перевантаженням за рахунок недосконалості технологічних процесів та механізмів».

Причинами виникнення хронічного професійного захворювання (п. 18 Акту розслідування) послугували важкість праці, яка складає: - статичне навантаження при утриманні однією рукою 26830 кг/с при СН 22000 кг/с; - періодичне перебування в незручній позі 62% при СН 25%; - нахили корпусу 145 разів при СН 100 разів.

Згідно Інформаційної довідки про умови праці від 21.05.2021 року № 3239/4.6-9/21 (доповнення), позивачка виконувала роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості, за рівнем шуму до 3 класу 2 ступеня шкідливості,за показниками мікроклімату до 3 класу 4 ступеня шкідливості, за важкістю праці до 3 класу 3 ступеня шкідливості, по напруженості праці до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Загальна оцінка умов праці до 3 класу 4 ступеня шкідливості.

Оскільки професійне захворювання виникло в позивачки внаслідок порушення адміністрацією підприємства, де вона працювала, що воно саме і визнало в акті розслідування, норм з безпеки праці під час виконання трудових обов`язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

За висновком МСЕК від 12.10.2021 року серії 12 ААА № 060008 позивачці була встановлена втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності первинно та на безстроково. Згідно рекомендацій МСЕК позивачка потребує: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування.

Таким чином, в наслідок отримання професійних захворювань, позивачка не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них її стан здоров`я погіршується і вона взагалі не може вести нормальне життя. Змінилися її образ та якість життя, що завдає їй моральних страждань. Працювати позивачка не може, навіть виконувати домашню роботу їй важко, бо її турбує ниючий біль в поперековому та шийному відділах хребта, з іррадіацією в праве плече та руку, в ліву ногу, біль тягнучий, судоми м`язів, терпкість рук та ніг, біль в ліктьових, плечових, колінних суглобах, періодичний головний біль, запаморочення, важкість в голові, скутість рухів, тому вимушена була звернутись з вказаним позовом, де просила суд стягнути з відповідача 180000 грн. за спричинену моральну шкоду в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві та понесені судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року задоволено позов.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду в зв`язку з втратою здоров`я на виробництві.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) понесені останньою судові витрати, пов`язані з надання професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також, скаржник зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судова повістка разом із копією ухвали про відкриття провадження та копією апеляційною скарги була направлена на адресу як позивача, так і його представника ОСОБА_2 , які були вказані у позовній заяві. Проте, поштові відправлення вручені не були. До апеляційного суду повернулися конверти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень частини 1 статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Заяв чи клопотань про зміну місця проживання від позивача чи його представника до суду не надходило.

В той час, у матеріалах справи наявна заява від представника позивача ОСОБА_2 про отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення (а.с.37).

Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у виглядіSMS-повідомлень,затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року №73, текст судової повістки може бути надісланий судом учасникуSMS-повідомленнямлише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представнику позивача ОСОБА_2 було надіслано SMS-повідомлення про час, дату і місце розгляду справи, яке було отримано 19.05.2022 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.98).

Крім того, позивачці також було надіслано SMS-повідомлення про час, дату і місце розгляду справи, проте, останнє не було отримано у зв`язку з тим, що абонент тимчасово недоступний.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , відповідно до копії трудової книжки, долученої до позовної заяви (а.с. 24-26) в період часу з 27.08.1987 року по 04.04.2018 року працювала електрогазозварником ручного зварювання цеху металоконструкції, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 08.07.2021 року № 1253 позивачці встановлено професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 на фоні сходинкового ретроспондилолістезу тіл L2, L3, антеспондилолістезу тіла L4 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня)» (а.с. 17-18).

Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 02.08.2021 року, а саме п. 17 де зазначено, що «Працюючи електрозварником ручного зварювання виконувала слідуючи види робіт: роботи по ручному дуговому і плазмовому зварюванню складних апаратів вузлів, конструкцій і трубопроводів, при цьому робота характеризувалася значним фізичним перевантаженням за рахунок недосконалості технологічних процесів та механізмів». Причинами виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до п. 18 Акту розслідування стали: важкість праці складає: - статичне навантаження при утриманні однією рукою 26830 кг/с при СН 22000 кг/с; - періодичне перебування в незручній позі 62% при СН 25%; - нахили корпусу 145 разів при СН 100 разів, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» за №248 від 08.04.2014.

Згідно з Доповнень до інформаційної довідки про умови праці від 21.05.2021 року № 3239/4.6-9/21, позивачка виконувала роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища: умови праці по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 1 ступеня шкідливості, за рівнем шуму до 3 класу 2 ступеня шкідливості,за показниками мікроклімату до 3 класу 4 ступеня шкідливості, за важкістю праці до 3 класу 3 ступеня шкідливості, по напруженості праці до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Загальна оцінка умов праці до 3 класу 4 ступеня шкідливості (а.с. 30-31).

За висновком МСЕК від 12.10.2021 року серії 12 ААА № 060008 позивачу встановленавтрата професійної працездатності 60% (радик.) та 3 група інвалідностіз 04 жовтня 2021 року безстроково. Згідно рекомендацій МСЕК позивачка потребує «забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортне лікування» (а.с. 15).

Згідно відомостей з медичної документації, що наявна в матеріалах справи вбачається, що позивачу неодноразово було підтверджено встановлені діагнози та рекомендації щодо реабілітації у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 14, 17-18, 19, 20, 21, 22-23).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Проте, не може погодитись із розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці",роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимогст. 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того,статтею 46 Конституції Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом розслідування хронічного професійного захворювання Форми П-4 від встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

Виходячи з норм ч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно доч.1ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачу вже було відшкодовано Товариством з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод завдану моральну шкоду, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

Встановлено, що дійсно у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Ливарно-механічний завод» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позов був мотивований тим, що вона працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 1 рік 10 місяців: 05.04.2018 р. - 06.02.2020 р., - електрогазозварник ручного зварювання, ТОВ «Ливарномеханічний завод». У липні 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (протокол №1253) їй було встановлене професійне захворювання: «Радикулопатія попереково-крижова L5, S1] та шийна С6, C7, C8 на фоні сходинкового ретроспондилолістезу тіл L2, L3, антеспондилолістезу тіла L4 з вираженими статикодинамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ 2 ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня)». Таким чином внаслідок отримання професійних захворювань позивачка не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них її стан погіршується і вона взагалі не може вести нормальне життя. Змінилися її образ та якість життя, що завдає їй моральних страждань. Працювати позивачка не може, навіть виконувати домашню роботу їй важко, бо її турбує ниючий біль в поперековому та шийному відділах хребта, з іррадіацією в праве плече та руку, в ліву ногу, біль тягнучий, судоми м`язів, терпкість рук та біль в ліктьових, плечових, колінних суглобах, періодичний головний біль, запаморочення, важкість в голові, скутість рухів. Все це ставить під загрозу її життя. 1 рік 10 місяців позивачка працювала на підприємстві відповідача, була опорою і підтримкою для своєї сім`ї, тепер же за станом здоров`я вона не може повноцінно жити, усі державні компенсації ідуть на медичну реабілітацію та придбання ліків, крім того, родина позивачки тепер несе додаткові витрати на неї. Від цього вона почуває себе неповноцінною людиною, яка змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

При захворюванні позивачки повне одужання неможливе, і перспектива в майбутньому переносити болі, постійно лікуватись спричиняє їй моральні страждання, у зв`язку з чим позивач просила суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я 180 000 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я 150 000 гривень без урахування утримання податків, зборів та інших платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Дніпровськогоапеляційного судувід 16березня 2022року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ливарно-механічний завод задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 35748028, 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 35748028, 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1) на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн. (одна тисяча двісті гривень).

Проте, колегія суддів приходить до висновку, що також і відповідач у даній справі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як роботодавець, повинен нести самостійну відповідальність перед позивачем за моральну шкоду, яка виникла внаслідок ушкодження здоров`я в період її роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 30 років 7 місяців:, а саме: - 27.08.1987 р. - 04.04.2018 р., - електрогазозварник ручного зварювання цеху металоконструкції, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач працювала на ТОВ «Ливарномеханічний завод» 1 рік 10 місяців: 05.04.2018 р. - 06.02.2020 р., в той час на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 30 років 7 місяців:, а саме: - 27.08.1987 р. - 04.04.2018 р.

Також, колегія суддів враховує наявну у матеріалах справи окрему думку страхового експерта з охорони праці відділу профілактики страхових випадків Криворізького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , члена комісії з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 (а.с.12- 13). У якому зазначено наступне:

На підставі п.118 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 17 квітня 2019 року № 337, викладаю окрему думку стосовно п. 20 актурозслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 працювала електрозварником ручної зварки:

- з 27.08.1987 по 04.04.2018 в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (КМК «Криворіжсталь»),

- з 05.04.2018 переведена також електрозварником ручної зварки в ТОВ «Ливарно-механічний завод» (далі ТОВ «ЛМЗ») відкіля і звільнилася 06.02.2020.

Згідно результату попереднього медогляду від 23.02.2018 при переводі в ТОВ «ЛМЗ», проведеного медичним центром ПП «Стіл Сервіс (далі МЦ), придатна працювати зазазначеною професією, а по результатам періодичних медоглядів проведених також в МЦпридатна працювати за професією, а вже 28.02.2020 видається цим закладом охорониздоров`я запит на складання інформаційної довідки про умови праці.

Згідно виписки із амбулаторної картки, яка відображена в медичному висновку від 08.07.2021 за № 1253 лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічногозакладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промисловоїмедицини» (далі УкрНДІПМ) випливає, що явища запального процесу поперекового відділупочали з`являтися з 2014 року, коли:

-з 04.09 -16.09.14 пролікована стаціонарно з діагнозом: цервікобрахіалгія;

-з 04.08.-16.08.18- стаціонарно в неврологічному відділені - хронічна попереково-крижова радикулопатія;

- з 05.07.-20.07.19.- стаціонарно в неврологічному відділені - радикулопатія;

- з 24.09.-07.10.2019 стаціонарно в неврологічному відділенні - хр. радикулопатія попереково-крижова та шийна; двосторонній плече-лопатковий періартроз;

- в листопаді-грудні 2019 пройшла курс лікування в неврологічному відділенні 'УкрНДІПМ.-також була обстежена та пролікована неврологічному відділенні УкрНДІПМ,

ВИСНОВОК ЛЕК УкрНДІПМ від 08.10.2020р. Протокол №1647 ДІАГНОЗ: Радикулопатія білатеральна попереково - крижова L4-S1 та шийна С5-С6, з вираженими СДП, стадіязагострення. Вегетативна поліневралпя. Остеоартроз ліктьових та колінних (ПФ І-ІІ ступеня )суглобів. Двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ ІІ ступеня).

Супутній діагноз: Церебральна анподистонія за змішаним типом. З метою динамічного спостереження рекомендовано повторне обстеження в клініці УкрНДІПМ через 6-12 міс.

- За минулий період лікувалася стаціонарно у міськлікарні №2 з 23.01.2020 по 05.02.2020 та з23.11.2020 по 03.12.2020 д-з: хр. дискогенна п/крижова полірадикулопатія (L5-S1), справа ташийна (С5-С7) на тлі спондилоартрозу, рецидивуючий тип перебігу, фаза загострення,виражений больовий синдром, м`язово-тонічний синдром, статико-динамічні порушення ІІ ст.Двобічний плечолопатковим періартроз, остеоартроз ліктьових та колінних суглобів.

-Останній раз була пролікована стаціонарно у міськлікарні №2 з 25.02.2021 по 09.03.2021 д-з: хр. радикулопатія шийна (С5-С6-С7) та п/крижова (L3-L4-L5-S1) на фоні полісегментарноїдископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовий м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу ПФII ст., остеоартрозу у поєднанні з періартрозами ліктьових та колінних суглобів ПФ І-ІІст.Протрузії дисків СЗ-С4, С4-С5, С5-С6, С6-С7 та L2-L3-L4-L5-S1, вторинний стеноз L4-L5 та абсолютний стеноз С4-С6.

В клініку ДУ УкрНДІПМ направлена на обстеження з підозрою на професійний хакактер захворювань повторно.

Вважаю, що якби після стаціонарного лікування в 2014 році на виконання п. 2.18 наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій МЦ, враховуючи стаж пацієнтки, провів обстеження, згідно медичного протоколу з превентивним лікуванням в спеціалізованого лікувальному закладі, з послідуючим раціональним працевлаштуванням, то можливо у неї не розвилась би патологія, яка призвела до професійного захворювання. Отже, на підставі вищезазначеного вважаю, що керівництво МЦ є відповідальними особами, які порушили вимоги нижчезазначених законодавчого та нормативного документів: ст. 17 ЗУ Про охорону праці та п. 17 додатку 6 Наказу.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, понад 30 років, до 2014 році працювала на підприємстві відповідача у даній справі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», електрозварником ручної зварки: - з 27.08.1987 по 04.04.2018 в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (КМК «Криворіжсталь»), а з 05.04.2018 переведена також електрозварником ручної зварки в ТОВ «Ливарно-механічний завод» (далі ТОВ «ЛМЗ») звідки у подальшому і звільнилася 06.02.2020.

Крім того, як убачається з медичної документації у позивачки, ще під час її роботи у ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг з 2014 року почали зявлятись явища запального процесу поперекового відділу і вона з 04.09 по 16.09.14 була пролікована стаціонарно з діагнозом: цервікобрахіалгія, а у подальшому лише через чотири місяці після переведення до ТОВ «ЛМЗ» з 04.08.по16.08.18 - стаціонарно в неврологічному відділені з діагнозом - хронічна попереково-крижова радикулопатія, то на думку апеляційного суду матеріалами справи є підтвердженим також причетність відповідача ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг до виникнення у позивача професійного захворювання.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабістю, втомою, болями.

Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Відповідно дост.237-1 КЗпП Українипередбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку.

Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, колегія суддів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди.

Відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.

Колегією суддів враховується те, що позивач протягом значного часу працювала на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме: характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушило її нормальні життєві зв`язки та викликало фізичні і моральні страждання, ступінь втрати професійної працездатності на 60 % та встановлення третьої групи інвалідності безстроково, тривалість розладу його здоров`я, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, оскільки позивач повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, оскільки потребує постійного лікування, що суттєво ускладнює його можливість задовольняти буденні потреби. Крім того, колегія суддів враховує, що втрата професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності на безстроково були встановлені позивачці саме у зв`язку з ушкодженням її здоров`я на підприємстві у тому числі і відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджена тривалість її роботи у шкідливих умовах праці внаслідок чого вона отримала хронічні захворювання і як наслідок втрату працездатності. Також, колегія при визначенні розміру у відшкодування моральної шкоди враховує, що позивачкою отримано за рішенням суду, яке набрало законної сили, сатисфакцію у розмірі 120 000 грн. з підприємства де позивач продовжила свою трудову діяльність, на тій самій посаді електрозварювальником ручної зварки та під час здійснення трудової діяльності на якому, вже остаточно було встановлено її діагноз. Тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне частково задовольнити позов та стягнути на користь позивача 60 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.

Також, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині стягнення моральної щкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, зважаючи на на ступне.

Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що стягнута з відповідача на користь позивача сума моральної шкоди повинна бути стягнута без утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України, оскільки станом на 01 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати становить 6 000,00 грн., а сума стягнутої моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати (6000*4=24000,00 грн.).

Що стосується витрат на правову допомогу колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016 року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 27.10.2021 року №39/21, розрахунок судових витрат на суму 5 000,00 грн., акт виконаних робіт, прибутковий касовий ордер №39 від 27.10.2021 року на суму 5 000 грн. (а.с. 32-36).

Згідно прибуткового касового ордеру № 39 від 27.10.2021 року, яка міститься в матеріалах справи, позивач, на виконання вищевказаних документів, сплатила адвокату Карнаух Т.В. кошти за надання правової допомоги у цивільній справі, в розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 34).

З огляду на вищевикладене сколегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Отже, колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення місцевого суду, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди з 160 000 грн. до 60 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року, а саме в частині стягнутих з відповідача на користь позивача судових витрат повязаних з наданням професійної правничої допомоги та судового збору на користь держави підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року змінити, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди з 160 000 грн. до 60 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко