Ухвала

від 22.12.2021 по справі 757/27183/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника Київської міської ради - ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року,

за участі: представника власника майна ОСОБА_6 ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва ОСОБА_7 ,накладено арешт на об`єкти нерухомості, у тому числі на групу нежитлових приміщень № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 476.8, Опис: нежитлові приміщення № 2 складаються з літери «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 740985080000, що належить на праві власності ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 18.08.2000, видавник: Стахановський МВУМВС України в Луганській обл., країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник Київської міської ради - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею : 476, 8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 740985080000 та в цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на згадане майно.

Щодо строків на апеляційне оскарження зазначає, що 30 травня 2019 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна та його представника, копію ухвали не надіслано, оскаржувану ухвалу отримано 12 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу подано 13 жовтня 2021 року.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтовано, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.

Слідчим суддею не враховано, що на момент накладення арешту на вказаний об`єкт його власником була Київська міська рада, на підставі рішення Господарського районного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року у справі № 910/12127/16.

Крім того зазначає, що з вказане майно перебуває у процесі приватизації, а накладений арешт позбавляє територіальну громаду міста Києва забезпечити сталий соціально-економічний розвитку міста, зокрема виконання завдань по надходженню коштів до бюджету міста Києва.

Окрім того, Київська міська рада не є учасником кримінального провадження № 42018101060000202.

В судове засідання прокурор не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання йому завчасно повідомлено в передбаченому законом порядку, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки, 30 травня 2019 року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо 12 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу подано 13 жовтня 2021 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягаєпоновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР 11 жовтня 2018 року під № 42018101060000202 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи на початку 2018 року подали до Київської філії ДП «НАІС» (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4) та Міністерства юстиції України підроблені документи на ім`яОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , з метою отримання ключів та ідентифікаторів державного реєстратора на ім`я ОСОБА_9 .

В подальшому, реєстратора ОСОБА_9 працевлаштовано до Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» (далі КФ КП «РНБ»).

В ході опитування співробітника Київської філії КП «РНБ» державного реєстратора ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , стало відомо, що ОСОБА_9 ніколи не була реєстратором КП «РНБ» та він вперше чує про вказаного реєстратора.

Після опитування співробітника Київської філії КП «РНБ» вказане комунальне підприємство змінило своє місцезнаходження. Директор Київської філії КП «РНБ» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході допиту повідомив, що він не знає реєстратора ОСОБА_9 та не може пояснити чому при здійсненні витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначається, що ОСОБА_9 є реєстратором Київської філії КП «РНБ».

В ході допиту ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стало відомо, що вона ніколи не була реєстратором КП «РНБ», не подавала жодних документів доКиївської філії ДП «НАІС» (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4) та Міністерства юстиції України та немає жодного відношення до реєстрації/перереєстрації об`єктів нерухомого майна чи внесення інших записів доДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєструправ власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборонвідчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Крім того, вОСОБА_9 в грудні 2017 року викрадено паспорт громадянина України, про що є відповідний запис в оперативних обліках МВС.

Таким чином, невстановлені особи запровадили протиправний механізм, спрямований на вчинення реєстраційних дій з об`єктами нерухомого майна, використовуючи ключі реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_9 .

На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_12 від 11.03.2019 проведено тимчасовий доступ до речей та документів вКиївській філії ДП «НАІС» (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська та отримано відомостівиконаних дій (з вказанням об`єктів, щодо яких здійснювались реєстраційні дії) в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, вчинених державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_9 за період з 01.01.2018 по 01.01.2019.

28 березня 2019 рокупостановою прокурораКиївської місцевої прокуратури № 6юристом 1 класу ОСОБА_7 вказані вище об`єкти нерухомого майна визнано речовими доказамив рамкахкримінального провадження№ 42018101060000202 від 11.10.2018.

28 травня 2019 року прокурорКиївської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду з клопотанням про накладення арешту на об`єкти нерухомості згідно переліку на 102 об`єкти.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року клопотання задоволено, з огляду на те, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, виходячи з наступних обставин.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Зокрема, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави арешту майна відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги зазначених норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод,

Відповідно до вимог ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно дост. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші,цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, в порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна групи нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , загальною площею (кв.м): 476.8, Опис: нежитлові приміщення № 2 складаються з літери «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 740985080000 що належить на праві власності ОСОБА_8 , належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою збереження речових доказів, а також не встановив належність на праві власності вказаного об`єкта нерухомості.

Слідчим суддею не враховано, що на момент накладення арешту на вказане майно, на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 26 вересня 2021 року у справі 910/12121/16 власником була Київська міська рада, а не ОСОБА_8 , як це зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Вказана інформація підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що власником майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, який долучено до клопотання прокурора. На підтвердження даного факту, представник Київської міської ради вказаний витяг долучив до матеріалів апеляційної скарги ( т. 4, а. с. 16).

Київська міська рада не є учасником кримінального провадження № 42018101060000202, що підтверджується матеріалами провадження.

Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не перевірив,чивиправдовує такий ступінь втручання у права і свободиКиївської міської ради з потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

У порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

Проте вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді.

Інших підстав для накладення арешту, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, а також обґрунтування наявності випадків, передбачених ч.ч. 3 - 6ст. 170 КПК України, в клопотанні прокурора та в ухвалі слідчого судді не зазначено.

Відповідно вимог ч. 1ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України.

Наведене у сукупності дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в його право на мирне володіння та користування майном здійснено без законних на те підстав.

Колегія суддів звертає увагу й на інші істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності власника майна завжди має бути об`єктивно обґрунтовано з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна, в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно, може сховати, знищити, пошкодити, відчужити майно.

У будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання прокурора про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивувавши своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає частковому скасуванню з постановленням в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на групу нежитлових приміщень № 2, що знаходиться за адресою м. Київ, вулиця Артема (Шевченківський р-н), будинок 91, загальною площею (кв.м): 476.8, Опис: нежитлові приміщення № 2 складаються з літери «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 740985080000 .

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Київської міської ради - ОСОБА_5 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2019 року, в частині задоволення клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва ОСОБА_7 ,про накладення арешту на групу нежитлових приміщень № 2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 476.8, Опис: нежитлові приміщення № 2 складаються з літери «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 740985080000 що належить на праві власності ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 18.08.2000, видавник: Стахановський МВУМВС України в Луганській обл., країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_2 , - скасувати.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва ОСОБА_7 ,про накладенняарешту на групу нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , загальною площею (кв.м): 476.8, Опис: нежитлові приміщення № 2 складаються з літери «А», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 740985080000 що належить на праві власності ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 18.08.2000, видавник: Стахановський МВУМВС України в Луганській обл., країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_2 ,- відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/27183/19-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Провадження № 11сс/824/6187/2021 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК