Постанова

від 09.12.2021 по справі 947/28349/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6851/21

Номер справи місцевого суду: 947/28349/19

Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

третя особа - Київська державна нотаріальна контора у м. Одесі,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року у складі судді Коваленко О.Б.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_6 , Київська державна нотаріальна контора у м. Одесі, та просила визначити строк в три місяці з дня набрання рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.11.2019 позивачу стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06.11.2019 позивач звернулася до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса з заявою про прийняття спадщини. Проте, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку зі спливом строку на подачу заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 15.11.2010 ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеса з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач вважає, що встановлений строк для звернення з заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин та може бути визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини з наступних підстав. Позивач постійно проживає і працює у місті Маріуполь (Донецької області); постійно підтримувала зв`язок з рідними тітками - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 шляхом листування поштою та засобами телефонного зв`язку; померла ОСОБА_7 неодноразово запрошувала позивача та її рідну сестру відпочивати до м. Одеси. Останнім часом, починаючи з 2014 року та по теперішній час, у зв`язку із складною політичною та економічною ситуацією в країні, позивач не мала можливості приїжджати до м. Одеси, також побоювалася виїжджати за межі міста через напружену ситуацію на сході України та воєнізований конфлікт. Враховуючи сімейні обставини, позивач постійно відкладала поїздку до тітки. Телефон покійної тітки ОСОБА_7 не відповідав та через деякий час був заблокований. У лютому 2017 року у чоловіка позивача трапився інсульт, у червні 2017 року йому також ампутовано палець на нозі. Чоловік позивача був людиною похилого віку, який перебував на пенсії з 2014 року, після перенесеного інсульту не мав можливості працювати. Оскільки його пенсія була мізерною, позивач одна працює за графіком день-ніч через дві доби, щоб отримувати надбавку за роботу у нічний час та мати можливість бути поряд із чоловіком, який потребував догляду та її присутності. Внаслідок цього позивачу протипоказані тривалі поїздки. Про смерть рідної тітки позивачу ніхто не сповіщав та ніхто не розшукував. 04.11.2019 племінниця позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 приїхала до м. Одеси та від сусідів ОСОБА_12 по АДРЕСА_1 дізналася про те, що та померла.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, на те що матеріали справи не містять жодного доказу, який свідчив би про сповіщення позивача щодо смерті спадкодавиці. Позивач та третя особа - це єдині спадкоємці, у яких є всі належні документи, що підтверджують факт родинних відносин із ОСОБА_9 , а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_9 та свідоцтво про народження ОСОБА_13 (батька позивача та третьої особи), де батьками зазначені одні й ті ж особи (отже, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 - рідні брат та сестра); свідоцтво про народження позивача, де батьком зазначено ОСОБА_13 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_13 . Отже, позивач по праву представлення після свого батька є спадкоємицею другої черги щодо майна ОСОБА_7 . Крім того, в постанові нотаріуса Пінігіної Т.М. не міститься жодного заперечення щодо факту родинних відносин позивача, а мова йде лише про поновлення строку на прийняття спадщини. Тому, цілком логічно, що поновлювати строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець. В матеріалах справи відсутні відзиви відповідачів на позовну заяву, ними не надано жодного доказу на спростування обставин, викладених в позовній заяві. Апелянт посилається на те, що пропуск строку на прийняття спадщини є незначним - 1 рік та 4 повних місяці, що пов`язано з об`єктивними обставинами, підтвердженими матеріалами справи.Ігнорування місцевим судом наявних у матеріалах справи доказів, порушення норм матеріального та процесуального права призвели до безпідставної відмови в позові та порушення прав і законних інтересів апелянта.

30.06.2021 ОСОБА_4 надав суду відзив на апеляційну скаргу та просив суд рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві ОСОБА_4 посилався на інші справи розглянуті судом за участі ОСОБА_1 та вказав на те, що її позовні вимоги у даній справі та у інших судових справах є тотожними, фактично повторюють одні і ті самі обставини та докази, є очевидним, що ОСОБА_1 свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги також жодним чином не довела.

20.07.2021 ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу та зазначила, що їй не потрібно доказувати своє право на спадщину, оскільки її родинний зв`язок підтверджено оригіналами документів. Апелянтом пропущено строк на прийняття спадщини через сукупність поважних причин, підтверджених документально, саме тому вона і звернулася до суду за поновленням пропущеного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представника позивача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подачі заяви про прийняття спадщини в строки, передбачені законом.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 .

За життя ОСОБА_7 своїм майном не розпорядилася.

06.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса з заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 .

04.01.2020 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 у зв`язку з неможливістю встановити факт своєчасного прийняття спадщини.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року N 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі N 750/262/20 (провадження N 61-14038св20).

Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом із тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі N750/262/20 (провадження N 61-14038св20) зроблено правовий висновок про те, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Отже, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі N 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі N 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі N 431/5782/17, від 13 грудня 2018 року у справі N 703/1560/17, від 25 квітня 2018 року у справі N 344/6096/16-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, посилання апелянта на те, що позивач не був сповіщений про смерть спадкодавця на правильність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду не впливають.

Належним чином не обгрунтовано, як хвороба чоловіка з лютого 2017 року вплинула на можливість вчасно звернутися засобами поштового зв`язку до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Довідка, видана ПРАТ ММКІ 13.11.2019, яка свідчить про те, що позивач з 08.12.2003 працює на підприємстві на посаді лаборанта хімічного аналізу 5 розряду, не доводить про вплив умов праці на поважність причини пропуску строку.

За вказаного відсутні підстави вважати зазначені позивачем обставини, як непереборні труднощі, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того, одночасне зазначення позивачем таких двох підстав, якими вона обґрунтовує поважність причин пропуску строку, які по суті є взаємовиключними, є окремим аргументом не на користь доводів позивача.

Аналіз обставин, на які посилається позивач, зокрема, існування невирішеного конфлікту на сході країни з огляду на незмінність місця проживання позивача як на час відкриття спадщини, так і на час, коли вона дізналася про смерть спадкодавця, вказує, що таке не стало перешкодою для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, та свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для здійснення таких дій своєчасно.

Аргумент апеляційної скарги про те, що нотаріусом не було встановлено коло усіх спадкодавців другої черги, а постанова нотаріуса не містить заперечень щодо факту родинних відносин позивача зі спадкодавцем, на правильність висновків щодо відсутності підстав для надання позивачу додатково строку для подання заяви про прийняття спадщини не впливає, оскільки законом не встановлений обов`язок нотаріуса розшукувати спадкоємців у разі видачі свідоцтва про право на спадщину, якщо про їх існування не вбачається з наданих документів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 24.12.2021.

Головуючий:

Судді: