Постанова

від 14.12.2021 по справі 520/6297/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 р.Справа № 520/6297/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,

представника позивача - Марківа Н.В.,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак-Схід" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021, (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 08.07.21 року) по справі № 520/6297/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак-Схід"

до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області

про визання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак-Схід" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.03.2021 ГУ ДПС в Харківській області:

№00039420704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на прибуток приватних підприємств на суму 220 313,75 грн.;

№00039450704, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 226 347,50 грн.;

№00039460704, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 27 436,51 грн.;

№00039530718, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу, викладені в акті від 18.02.2021 за результатами проведеної планової виїзної перевірки, не відповідають фактичним обставинам, оскільки господарські операції з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна мали реальний характер, підтверджені належним чином складеними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, які відображають суть і зміст операцій.

Також вказувало про правомірність нарахування підприємством амортизації по тигельній біговально-висікальній машині ML - 1040 С, яка придбана у ТОВ Тех-АС-Сервіс та використовувалась у господарській діяльності позивача у 2017 р., а тому висновки податкового органу про не використання вказаного об`єкту в господарській діяльності ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи наведене, вважало, що прийняті за наслідками проведення перевірки контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивачем документально підтверджено, що отримані за спірними господарськими операціями послуги були використані позивачем в у власній господарській діяльності, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються лише на твердженнях податкового органу, викладених в акті перевірки, без надання об`єктивної оцінки первинним документам, наявним у матеріалах справи.

Натомість, вважає, що надані як податковому органу так і суду першої інстанції первинні документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, а отже господарські операції між ним та ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна мали реальний характер.

Також зазначає, що висновки суду першої інстанції в частині безпідставності нарахування підприємством амортизації за експлуатацію тигельної біговально-висікальної машини ML - 1040 С не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки позивачем використовувалось у господарській діяльності зазначене обладнання, про що також зазначив суд, зробивши при цьому протилежний висновок.

ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважало безпідставними доводи її заявника та зазначило про відсутність підстав до задоволення скарги, повністю підтримуючи мотиви й висновки, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ Альфа Пак-Схід зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с. 87-88).

ГУ ДПС в Харківській області, на підставі наказів від 27.01.2020, від 13.03.2020, від 09.02.2021, направлень від 26.02.2020 №1385, №1386, №1387, №1388 та від 09.02.2021 №1117, №1128, №1156, №1157 в період з 28.02.2020 по 17.03.2020 та з 09.02.2021 по 11.02.2021 проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ Альфа Пак-Схід з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 18.02.2021 № 2724/20-40-07-04-08/37875631 (т. 1 а.с. 9-63).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2, п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.4, п.6, п.п.9.4 п.9, п.8 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 4248, з урахуванням положень ст.1, п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 176 251 грн., у тому числі за 2017 рік - на -92 898 грн, за 2018 рік - на 64 409 грн, за 9 міс.2019 року - на 18 944 грн., в т.ч. 1 кв. 2019 - на 5 414 грн, 2кв. 2019 - на 5 865 грн, 3 кв.2019 - на 7665 грн;

- абз. в), г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 181 078 грн, у т. ч. березень 2017-613 грн., квітень 2017 - 657 грн., травень 2017 - 9 554 грн, червень 2017 - 12 670 грн, липень 2017 - 1 254 грн, серпень 2017 - 9421 грн., вересень 2017- 6 042 грн., листопад 2017 - 52 126 грн, грудень 2017 -2 401 грн., січень 2018 - 2 437 грн., червень 2018 - 2 186 грн., серпень 2018 - 1 471 грн., жовтень 2018 - 25 565 грн., травень 2019 - 34 442 грн., червень 2019 - 334 грн., липень 2019 - 2 425 грн., серпень 2019 - 9 732 грн., вересень 2019 - 7 748 грн;

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на такі суми: березень 2017 на загальну суму 3 679,44 грн; квітень 2017 на загальну суму 3 944,04 грн; травень 2017 на загальну суму 57 324,90 грн; червень 2017 на загальну суму 76 020,72 грн; липень 2017 на загальну суму 7 525,50 грн; серпень 2017 на загальну суму 56 527,08 грн; вересень 2017 на загальну суму 36 250,86 грн; листопад 2017 на загальну суму 312 756,24 грн; грудень 2017 на загальну суму 14 408,10 грн; січень 2018 на загальну суму 14 622,78 грн; червень 2018 на загальну суму 13 114,26 грн; серпень 2018 на загальну суму 8 826,18 грн; жовтень 2018 на загальну суму 153 389,52 грн; травень 2019 на загальну суму 206 648,82 грн; червень 2019 на загальну суму 2 000,94 грн; липень 2019 на загальну суму 14550,72 грн; серпень 2019 на загальну суму 58 390,50 грн; вересень 2019 на загальну суму 46 489,86 грн;

- п. 201.10 ст.210 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни реєстрації виписаних податкових накладних (розрахунків коригування) Єдиному реєстрі податкових накладних по наступним податковим накладним: ПН № 21 - дата виписки 03.07.2019, дата реєстрації 14.08.2019 2:57, кількість днів між датою реєстрації та граничною датою реєстрації - 14, сума ПДВ 514,33 грн;

- п. 176.2(6) ст.176 Податкового Кодексу України в Податковому розрахунку за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, та сум утриманого з них податку у перевіряємому періоді надані недостовірні дані, а саме: не відображено суми поворотної фінансової допомоги (позики) за ознакою доходу 153 .

Не погодившись із актом перевірки, 10.03.2021 ТОВ Альфа Пак-Схід подало заперечення, в яких просило переглянути результати перевірки та не приймати необґрунтованих податкових повідомлень -рішень (т. 1 а.с. 99-104).

За наслідками розгляду заперечень, податковий орган листом від 19.03.21 повідомив позивача, що посадові особи ГУ ДПС при складанні Акту перевірки діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а вказані в акті перевірки порушення знайшли своє підтвердження (т. 1 а.с. 105-116).

24.03.2021 податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №00039420704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 220 313,75 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 176 251,00 грн, за штрафними санкціями - 44 062,75 грн);

- №00039450704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 226 347,50 грн (в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 181 078,00 грн, за штрафними санкціями - 45 269,50 грн);

- №00039460704, яким позивачу застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 27 436,51 грн;

- №00039530718, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн (т. 1 а.с. 117-124).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій за участю позивача та контрагентів, неправомірного нарахування амортизації за використання об`єкту, який не використовувався в господарській діяльності , та як наслідок правомірності податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна .

10.03.2016 між ТОВ Альфа Пак-Схід (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №1003-16 про надання інформаційно - консультаційних послуг щодо технічного супроводження та оптимізації сайту на етапі його розробки та експлуатації (т. 1 а.с. 129-135), за умовами якого замовник замовляє, споживає та оплачує, а виконавець надає консультаційні послуги щодо технічного супроводження та оптимізації сайту на етапі його розробки та подальшої експлуатації замовника.

Послуги за цим договором включають в себе комплекс дій виконавця щодо підготовки та надання замовнику технічних завдань з супроводження та пошукової оптимізації сайту замовника, визначених виконавцем як необхідні для технічного обслуговування та оптимізації сайту замовника на етапі його розробки та експлуатації (п. 1.2 Договору).

Послуги надаються виконавцем на умовах їх післясплати, відповідно до умов договору, технічних можливостей пошукових систем та мережі Інтернет (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.5 Договору на підтвердження факту завершення надання та оплати послуг за договором сторони підписують акт надання послуг.

Оплата послуг виконавця здійснюється протягом 60 робочих днів з дня отримання замовником рахунку, виставленого виконавцем належним чином, шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця передоплати в розмірі 100% суми, визначеної відповідним рахунком виконавця із врахуванням можливих коригувань такої суми (п. 3.3. Договору).

На підтвердження наданих послуг позивачем до податкового органу надано платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт по створенню веб- сайту та його обслуговуванню, що відображено в бухгалтерському обліку.

До суду першої інстанції позивачем додатково надано: підсумкові звіти про надані послуги, акти надання послуг, акт прийому - передачі прав на використання результатів інтелектуальної діяльності від 01.06.2018, акт введення в господарський оборот об`єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 01.06.2018 (т. 1 а.с. 129-250, т. 2 а.с. 14).

Вартість послуг в розмірі 100 000 грн. віднесена позивачем на збільшення вартості придбаних нематеріальних активів у 2018 році.

Вартість послуг в розмірі 516 100 грн. віднесена підприємством до адміністративних витрат у 2017 році.

Вартість послуг у розмірі 427 500 грн. віднесена підприємством до витрат на збут у 2018 у сумі 337 500 грн., за 9 міс. 2019 в сумі 90 000 грн., в т.ч. 1 кв. 2019 - 25 000 грн., 2 кв.2019 року- 27 500 грн., 3кв. 2019 - 37 500 грн.

Відповідач, здійсняючи донарахування по вказаному контрагенту виходив з того, що надані акти інформаційно-консультаційних послуг, надані до перевірки мають загальний характер, не конкретизують об`єму надання послуг, не розкривають їх зміст.

Судом першої інстанції досліджено акти наданих послуг, зі змісту яких встановлено, що в період з 2017 по 2019 рр. ФОП ОСОБА_1 були надані "інформаційно-консультаційні послуги з розробки інтернет-магазину".

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що надані акти не містять вичерпної, детальної інформації щодо змісту та обсягу господарських операцій з надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме: не зазначено конкретних видів послуг, їх змісту та часу витраченого на їх надання, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об`єм, вартість та зв`язок з господарської діяльністю товариства.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що акти наданих послуг не дають можливості встановити, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, та відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача, а також конкретний зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру та часу витраченого на їх надання, а отже не є допустимими доказами, в розумінні ст.9 Закону №996, ст.72 КАС України.

Надані позивачем письмові пояснення в підтвердження економічної доцільності отриманих послуг щодо створення сайту, колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені в них цифрові показники не підтверджені даними бухгалтерського обліку та іншими доказами.

Підсумкові звіти , які на думку позивача деталізують послуги, надані ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів вважає не достатніми доказами в підтвердження здійснення спірних господарських операцій, оскільки складені щодо " робіт з обслуговування сайту", тоді як, за умовами договору, та змісту актів надання послуг зазначено про послуги "з розробки сайту", що є різними за змістом послугами.

Надані позивачем суду апеляційної інстанції письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 , в яких останнім зазначено про виконання технічних робіт по сайту Альфа-Пак також не підтверджують надання послуг саме з розробки сайту.

Отже висновки податкового органу про завищення позивачем суми адміністративних витрат та витрат на збут, є обґрунтованими, оскільки судом не встановлено об`єкту витрат з придбання вказаних послуг, а також їх використання в адміністративних, виробничих та інших цілях.

Також, судом встановлено, що 15.02.2015 між ТОВ Альфа Пак-Схід (постачальник) та ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна (Метро) укладено договір поставки товарів та надання послуг від № 26422 (т.2 а.с. 20-28), за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність Метро товари вчасно, у відповідній кількості та належної якості, а Метро зобов`язується прийняти та оплатити їх вартість відповідно до умов договору.

Метро надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові, логістичні та інші послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором, додатковими угодами та додатками до договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Додатку № 7 до Договору на підставі додатку № 7Б до Договору поставки Метро надаватиме постачальнику маркетингові, інформаційні, рекламні та інші послуги, серед яких, зокрема (але не обмежуючись лише ними): послуги по організації просування товарів постачальника; маркетингові послуги стосовно товарів постачальника (промо-активності); послуги з рекламування товарів постачальника; послуги з управління товарним запасом товарів постачальника; послуги зі стимулювання підвищених обсягів продажу товарів постачальника; послуги з перевірки товарів постачальника; послуги Метро з підтримки документообігу з постачальником без застосування електронної системи передачі даних - EDI.

По факту надання послуги Метро буде готувати акти приймання наданих послуг та направляти їх постачальникові (п. 1.10 Додатку № 7 до Договору).

На підтвердження факту надання послуг за договором від 15.02.2015 позивачем надано податкові накладні, акти приймання (рахунки до сплати) наданих послуг, згідно яких ТОВ Альфа Пак-Схід надані маркетингові послуги стосовно товарів постачальника (промо - активності), листування між позивачем та контрагентом, додаткові угоди до договору. (т. 2 а.с. 52-86).

Розрахунки за послуги проведені шляхом заліку зустрічних вимог контрагентів. Вказані операції відображені в бухгалтерському обліку.

Суму ПДВ в розмірі 135 911,74 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Так, відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які виключають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетингу), на передпродажну підготовку товарів.

Маркетинг - це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів; планування і ведення всебічної діяльності, пов`язаної з товаром, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку.

З метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (п.п. 14.1.108 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв`язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація, зокрема, про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Таким чином, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат.

Колегія суддів зазначає, що надані для дослідження позивачем первинні документи на підтвердження факту отримання від ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна маркетингових послуг, а саме копії актів надання послуг згідно договору від 15.02.2015 не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції.

Крім того, у зазначених актах не визначено собівартість виконаних маркетингових послуг, що в свою чергу унеможливлює визначити яким чином формувалась вартість таких послуг виконавцем, як і визначення розміру витрат, понесених ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна у зв`язку з наданням маркетингових послуг та підтвердження економічної обґрунтованості вартості таких послуг, пред`явленої до сплати позивачу.

Також в матеріалах справи відсутні документи, що дали б змогу відстежити результат замовлених робіт (послуг), а залучені до матеріалів справи копії актів наданих послуг мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих послуг.

Надані позивачем електронні листи з ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна та листи-підтвердження участі продукції позивача в промо-акціях, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне.

Так, дослідивши зміст листування між позивачем та його контрагентом, колегія суддів зазначає, що надані листи свідчать про наміри залучити продукцію ТОВ "Альфа Пак-Схід" у майбутніх промо-акціях, тоді як жодних доказів в підтвердження вчинення вказаних дій матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Крім того, акти приймання (рахунки до сплати) наданих послуг не містять посилань на зазначені вище документи, які на думку позивача конкретизують зміст наданих контрагентом послуг, у зв`язку з чим вони не є достатніми та беззаперечними доказами реальності здійснення господарських операцій.

Доводи апелянта про те, що конкретизація об`єму послуг по взаємовідносинам як з ФОП ОСОБА_1 так і ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна зазначена у договорах та додатках до них, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані документи не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить про намір виконання дій в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме в акті виконаних робіт (наданих послуг) має бути відображено деталізований перелік фактично наданих послуг.

Надаючи правову оцінку наявним в справі доказам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за певних обставин надані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на їх підставі.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (надання інформаційно-консультативних та маркетингових послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту Позивача.

Усталеною є практика Верховного Суду яка, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу про безтоварний (удаваний) характер господарської операції.

Як свідчать встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини, сукупність досліджених у ході судового розгляду доказів не дає підстав вважати, що операції з придбання вказаних послуг є такими, що пов`язані з веденням господарської діяльності та отриманням доходу позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, судом першої інстанції вірно зазначено, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з контрагентом та зв`язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, то відсутні підстави вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.07.2021 по справі № 804/5775/17.

Позивач, податкові зобов`язання за вказаними операціями відповідно до п.198.5 ПК України не нарахував, податкові накладні не складав та в Єдиному реєстрі податкових накладних не реєстрував.

Отже, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідач довів правомірність оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток , додану вартість, нарахування штрафних санкцій, тоді як позивач не спростував надані відповідачем докази щодо безтоварності операцій з його контрагентами.

Щодо доводів апелянта про правомірність нарахування ним амортизації за експлуатацію тигельної біговально-висікальної машини ML - 1040 С.

Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України амортизація це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 ПК України.

Відповідно до пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу 1 Кодексу, п.п 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 сг. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.2 ст. 138 ПК України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Невиробничі основні засоби - основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509 (далі - П(С)БО 7), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Пунктом 4 П(С)БО 7 визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Сума залишкової вартості визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).

За змістом пунктів 23-25, 30 П(С)БО 7 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів. Суму нарахованої амортизації відображають збільшенням суми витрат і зносу основних засобів.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дохід підприємства підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань за умови використання основних фондів в господарській діяльності та фактичного отримання доходу завдяки їх використанню.

Судом встановлено, що ТОВ Альфа Пак-Схід придбав у ТОВ Тех-Ас-Сервіс (виконавець) на підставі договору поставки від 29.11.2017 № 350 тигельної біговально - висікальну машину ML-1040 С, вартістю 271 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 45 166,67 грн) , що підтверджується видатковою накладною, договором, податковою накладною, платіжним дорученням, товарно транспортною накладною (т. 2 а.с. 15-17).

В податковому обліку підприємства суму ПДВ у розмірі 45 166,67 грн. по податковій накладній № від 29.11.2017 відображено у складі податкового кредиту у листопадні 2017, вартість ТМЦ в розмірі 225 833,33 грн. віднесена до складу основних засобів, що підтверджується наказом від 04.12.2017 " Про придбання , введення в експлуатацію та закріплення матеріально відповідальної особи", акту прийому -передачі від 04.12.2017 (т. 2 а.с. 18-19).

Під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що вказаний об`єкт основних засобів з моменту придбання та станом на 30.09.2019 в господарській діяльності ТОВ Альфа Пак-Схід не використовувався для виробничих та адміністративних цілей, надання в оренду, тощо. Будь-які доходи від його використання підприємством не отримувались.

Разом з тим, згідно з даними рахунку 131 Амортизація основних засобів ТОВ Альфа Пак-Схід здійснювалось нарахування амортизації по даному об`єкту основних засобів (рахунок 949 Інші витрати операційної діяльності ) у сумі 35 568,75 гривень.

Як в своїх запереченнях на акт перевірки, так і під час розгляду справи в суді позивач зазначав, що тигельна біговально-висікальна машина ML-1040 С використовувалась у господарській діяльності товариства, зокрема, на ньому обладнанні виготовлялась продукція - паперові стаканчики, проте з підстав відсутності попиту на товар, експлуатація обладнання припинена.

Разом з тим, жодних доказів в підтвердження зазначених обставин позивач не надав ні до суду першої , ні до суду апеляційної інстанції.

В підтвердження доводів не використання вказаного обладнання в господарській діяльності, та як наслідок безпідставного нарахування амортизації на нього, податковий орган посилається на відсутність у підприємства фахівців для роботи на виробничих потужностях, оскільки чисельність працюючих на підприємстві ТОВ Альфа Пак-Схід згідно штатного розкладом - 8 осіб, з них директор - 1 особа, бухгалтер 2 особи, менеджер зі збуту - 1 особа, водій автотранспортних засобів - 1 особа, комірник - 3 особи.

Суд враховує те, що наявна в інформаційних базах податкового органу інформація не у всіх випадках може бути безумовним свідченням відсутності ресурсів у суб`єктів господарювання, або відсутності факту надання послуг певними суб`єктами господарювання. Однак, в такому разі у матеріалах справи повинні міститися документи та докази, які в сукупності та взаємозв`язку спростовують відповідну інформацію.

На спростування доводів податкового органу позивач зазначав, що на підприємстві були наявні фахівці, які працювали на цьому обладнанні, та які були задіяні у виробництві продукції, на підтвердження чого надав накази про прийняття на роботу, особові картки, дипломи працівників.

Дослідивши вказані документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в перевіряємий період у ТОВ Альфа Пак-Схід працювали: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на посаді комірника, ОСОБА_4 на посаді менеджера із збуту, ОСОБА_5 на посаді водія (т. 4 а.с. 112-122).

Колегія суддів зазначає, що займані зазначеними особами посади не відповідають таким, які належать до робіт на виробничих потужностях, позивачем не доведено, що саме вони були задіяні у виробничому процесі та роботі на обладнанні, отже надані документи не спростовують доводів податкового органу щодо відсутності необхідних трудових ресурсів у позивача.

Крім того, доказів того, що позивач залучав до виконання робіт на обладнанні субпідрядників, судом не встановлено.

Отже, надані позивачем та відповідачем докази не дають підстав вважати можливість використання ТОВ "Альфа Пак-Схід" вказаного обладнання в господарській діяльності, а тому останній мав нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ в розмірі 45 167 грн. за листопад 2017.

Також , в порушення п.138.2,п.138.3.2 п.138 ст.138 , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України підприємством неправомірно віднесені до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат, по рядку 1.2.1 "сума розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п.138.3 ст.138 ПК України) додатка до рядка 03 декларації суми амортизації об`єкту основних засобів "тигельна біговально- висікальна машина ML-1040 С", який не використовувався в господарській діяльності платника податку, в розмірі 35 569, 00 грн., в тому числі за 2018р. на 20 325 грн., 9 місяців 2019 - на 15 244 грн., в тому числі за 1 квартал 201- на 5 081 грн., за 2 квартал 2019 на 5 081 грн., 3 квартал 2019 - на 5 082 грн.

Крім того, відповідно до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця. - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пп. 120-1.2. ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг. що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг. якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 1.1 цієї статті, не застосовуються.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомлені-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

В порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України ТОВ "Альфа Пак-Схід" не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суми: березень 2017 на загальну суму 3 679,44 грн; квітень 2017 на загальну суму 3 944,04 грн; травень 2017 на загальну суму 57 324,90 грн; червень 2017 на загальну суму 76 020,72 грн; липень 2017 на загальну суму 7 525,50 грн; серпень 2017 на загальну суму 56 527,08 грн; вересень 2017 на загальну суму 36 250,86 грн; листопад 2017 на загальну суму 312 756,24 грн; грудень 2017 на загальну суму 14 408,10 грн; січень 2018 на загальну суму 14 622,78 грн; червень 2018 на загальну суму 13 114,26 грн; серпень 2018 на загальну суму 8 826,18 грн; жовтень 2018 на загальну суму 153 389,52 грн; травень 2019 на загальну суму 206 648,82 грн; червень 2019 на загальну суму 2 000,94 грн; липень 2019 на загальну суму 14550,72 грн; серпень 2019 на загальну суму 58 390,50 грн; вересень 2019 на загальну суму 46 489,86 грн, а також порушено терміни реєстрації податкової накладної № 21 від 03.07.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків податкового органу про наявність виявлених під час перевірки порушень.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а відтак, відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак-Схід" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 по справі № 520/6297/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 24.12.2021 року