Постанова від 17.11.2021 по справі 911/2403/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. Справа№ 911/2403/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пашкіної С.А.

Секретар судового засідання Зозуля Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/2403/18 (суддя - Бабкіна В.М.)

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП"

до державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України"

про зобов`язання вчинити дії з поставки товару на загальну суму 16 640 000, 00 грн, стягнення 3 628 887, 66 грн пені та 16 640 000, 00 грн штрафу

та за зустрічним позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП"

товариства з обмеженою відповідальністю "СПП-Агро"

про визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 та договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016,-

В С Т А Н О В И В:

30.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (далі - ТОВ "АГРО-СПП", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "Дослідне господарство "Озерна", ДП "ДГ "Озерна", відповідач) про зобов`язання вчинити дії з поставки товару на загальну суму 16 640 000,00 грн, стягнення 3 628 887,66 грн пені та 16 640 000,00 грн штрафу за договором поставки №18/09/02 від 18.09.2015, право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, за договором поставки №18/09/02 від 18.09.2015, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016, ДП "Дослідне господарство "Озерна" не виконало своїх зобов`язань з поставки товару. За таких обставин справи позивач вважав, що відповідачем порушено пункт 6.3.1. договору поставки №18/09/02 від 18.09.2015, що дає право позивачу на отримання пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару та штрафу в розмірі 100% вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Заперечуючи проти позову , 09.01.2019 ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" звернулося із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" про визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 та договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом посилався, зокрема, на те, що підписант договору зі сторони підприємства (попередній директор Кабула М.П.) уклав договір поставки , не здійснивши процедури погодження з Національною академією аграрних наук України договору , у зв`язку з чим ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" просило суд визнати недійсним договір поставки №18/09/02 від 18.09.2015 та договір відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір поставки №18/09/02 від 18.09.2015 підписаний уповноваженими особами без перевищення повноважень , тож відсутні законні підстави для визнання договору поставки недійсним. Водночас, договір відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 відповідає нормам законодавства та не суперечить договору поставки №18/09/02 від 18.09.2015, а відтак, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Стосовно первісних позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони між собою погодили порядок поставки товару, шляхом передачі покупцю товару на складі продавця (самовивіз), однак покупцем не забезпечено надання транспортного засобу для отримання товару, що позбавило продавця виконати свій зустрічний обов`язок з відвантаження товару. Отже, у зв`язку з не вчиненням ТОВ "АГРО-СПП" дій щодо отримання товару, суд дійшов висновку, що покупець ,у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України , прострочив виконання свого обов`язку, визначеного договором, що у свою чергу продавець міг не виконувати не виконувати зустрічного обов`язку з передачі товару у визначені договором строки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 року у справі № 911/2403/18 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно розтлумачено пункт 9.1. Правил Інкотермс та пункти 4.1.-4.4. Договору поставки. Як вважав апелянт, продавець повинен надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці на власних площах продавця. Однак, продавець не повідомив про готовність товару для передачі його покупцеві. Підписавши договір поставки, покупець взяв на себе зобов`язання прийняти товар у будь-який час до 31.10.2015 і не повинен був повідомляти продавця про готовність прийняти товар. Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою частину 1 ст. 664 Цивільного кодексу України , відповідно до якої товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 458 692, 97 грн.

Апелянтом протягом встановленого вказаною ухвалою строку (десять днів з дня вручення ухвали) були усунені недоліки оформлення апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 25.08.2021, у зв`язку із перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 справу №911/2403/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" та призначено до розгляду на 20.10.2021.

Однак, судове засідання, призначене на 20.10.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Кропивної Л.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 призначено справу №911/2403/18 до розгляду на 17.11.2021.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 17.11.2021, у зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, справу № 911/2403/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.

У судовому засіданні позивач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов. Відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи та пояснення сторін, вивчивши документи справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.09.2015 між Державним підприємством "Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (перейменовано на Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України") (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (покупець) було укладено договір поставки № 18/09/02, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар "сорго" урожаю 2015 року (далі - товар), насипом, у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору продавець гарантує покупцю, що товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема, не є предметом застави (в тому числі - податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

У відповідності з п. 4.1 договору передача товару продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) - зерновий склад ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів" (09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл., т. 04562-6-14-15, код ЄДРПОУ 00951764) та ПАТ "Білоцерківський елеватор" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8, код ЄДРПОУ 00951729) (далі - зернові склади продавця).

Продавець передає товар покупцю у власність на зерновому складі, визначеному у п. 4.1, на умовах цього договору в повному обсязі до 31.10.2015 (п. 4.2 договору).

Умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору визначено, що ціна товару згідно даного договору становить 2600,00 грн. за одну тону з ПДВ, в тому числі ПДВ складає 433,33 грн. Загальна вартість товару, що поставляється, становить 13866666,67 грн без ПДВ, крім того, ПДВ - 2773733,33 грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить 16640000,00 грн. Покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця до 31.12.2015 р., але після отримання наступних документів: оригінал рахунку-фактури на товар із зазначенням номенклатури, кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього суми до сплати; оригінал видаткової та факсимільних копій податкових накладних на товар на повну суму його вартості. Продавець зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку продавця товару надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатись п. 201.10 Податкового кодексу України та подати до податкового органу відповідну скаргу на продавця. Також, покупець має отримати: оригінал договору, підписаний продавцем; оригінал оформленої належним чином складської квитанції на зерно, виданої зерновим складом на ім`я покупця; оригінал картки аналізу зерна (форма № 47), виданої зерновим складом (за вимогою покупця).

У випадку порушення продавцем гарантій, передбачених п. 1.2 договору (виявлення, що товар є предметом застави, в тому числі - податкової і т.д.) продавець відшкодовує продавцю збитки, понесені покупцем, в повному обсязі, а також сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості такого товару. Штраф сплачується продавцем незалежно від наявності збитків (п. 6.1 договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору встановлені наслідки прострочення продавця в поставці товару: за недопоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 4.2 даного договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено. За прострочення поставки більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів продавець, крім пені (додатково), зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 100% вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.1); у випадку прострочення поставки покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а продавець при цьому зобов`язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв`язку з простроченням збитки, а також сплатити покупцю штраф у розмірі 100% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.2).

12.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває всі права і обов`язки цедента за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015, належні цедентові.

За договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від продавця (замість цедента) належного виконання обов`язків за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015, а саме - поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн, та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх зобов`язань, визначених в розділі 6 основного договору (п. 2 договору відступлення).

Відповідно до п. 3 договору відступлення цесіонарій набуває право вимоги цедента в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

У відповідності з п. 5 договору відступлення, відступлення прав вимоги здійснюється безоплатно.

Згідно з п. 7 договору відступлення права і обов`язки, що відступаються за цим договором, переходять від цедента до цесіонарія в день підписання цього договору.

ТОВ "АГРО-СПП" повідомило як новий кредитор надіслало на адресу ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" листа № 17/12 від 17.12.2018, в якому повідомляло , що виконання договору поставки ДП "ДГ "Озерна" належить здійснювати нового кредитору. Однак продавець зобов`язання не виконав і товар не поставив , у зв`язку з чим первісний позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений сторонами договір № 18/09/02 від 18.09.2015 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За доводами позивача відповідачем було допущено порушення умов договору та не здійснено поставку товару визначеного умовами договору поставки.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

В силу вимог статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як вбачається з п. 4.1 договору, сторони погодили, що передача товару продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) - зерновий склад ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів", 09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл., т. 04562-6-14-15, та ПАТ "Білоцерківський елеватор", 09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8.

Продавець передає товар покупцю у власність на зерновому складі, визначеному у п. 4.1, на умовах цього договору в повному обсязі до 31.10.2015 (п. 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору поставка товару підтверджується оформленим належним чином оригіналом складської квитанції, виданої Зерновим складом на ім`я покупця.

Датою отримання товару вважається дата оформлення на ім`я покупця складської квитанції на зерно, що видається зерновим складом (пункт 4.4. договору).

Застосування Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в Україні в контрактах, укладених між українськими суб`єктами господарської діяльності, передбачено частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України, згідно з якою сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до розділу 22 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) Видання МТП № 560 EXW, EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов`язані з завантаженням товару.

Поряд з цим, згідно з п. 9.1 розділу 9 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) Е - термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця.

Дослідивши умови укладеного договору поставки та положення Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що продавець правомірно затримав виконання свого зобов`язання, оскільки покупець не направив транспорт для отримання товару (сорго) і ця обставина призвела до порушення продавцем свого зустрічного обов`язку з передачі товару у строки, визначені договором.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Як вбачається з п. 4.1 договору сторони погодили, що передача товару продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) - зерновий склад ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів", 09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл., т. 04562-6-14-15, та ПАТ "Білоцерківський елеватор", 09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це . Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Водночас, відповідно до п.п. А4 та А7 розділу 22 Правил Інкотермс-2000 продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб , в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів.

Отже, умовами договору сторонами погоджено місце отримання товару та порядок його отримання. Зокрема, на продавця не було покладено обов`язку щодо відвантаження товару. Продавець мав забезпечити лише знаходження товару у місці відвантаження та повідомити про це покупця.

Матеріали справи містять письмову заяву свідка ОСОБА_1 , у якій вона зазначала про те, що в 2015 році працювала на посаді головного економіста Державного підприємства Дослідне господарство ім. 9 Січня (на даний час перейменованого на ДП ДГ Озерна ). У перших числах жовтня 2015 року, з робочих питань перебувала в службовому кабінеті директора ДП ДГ Озерна ОСОБА_2 . В цей час до нього прийшов директор ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_3 . Директор ОСОБА_2 попросив принести листи, адресовані директору ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_3 , які він раніше підписав та віддав на відправку поштою, зокрема, лист від 01 жовтня 2015 року, зареєстрований за вих. № 278, адресований директору ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_3 , в якому йшлося про поставку продукції. На даний час, при здійсненні інвентаризації, на підприємстві було виявлено другий екземпляр листа від 01 жовтня 2015 року за вих. № 278, тобто екземпляр саме того листа, який ОСОБА_2 вручив ОСОБА_3 ..

Поряд з цим, у матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_3 , згідно з якою останній зазначав, що із заяви головного економіста Державного підприємства Дослідне господарства Озерна ОСОБА_1 йому стало відомо, що він в її присутності, перебуваючи на посаді директора ТОВ СПП-АГРО , у перших числах жовтня 2015 року особисто отримав від директора Державного підприємства Дослідне господарство Озерна ОСОБА_2 в його службовому кабінеті лист від 01.10.2015, зареєстрований за вих. № 278, щодо поставки продукції від Державного підприємства Дослідне господарство Озерна до ТОВ СПП-АГРО по укладених договорах, а саме: 16/09/02 від 16.09.2015 на поставку сої; 18/09/02 від 18.09.2015 року на поставку сорго; 21/09/02 від 21.09.2015 на поставку кукурудзи; 25/09/02 від 25.09.2015 на поставку пшениці. Стосовно вищезазначеного ОСОБА_3 повідомив суд про наступне: перебуваючи на посаді директора ТОВ СПП-АГРО не зустрічався в присутності ОСОБА_1 у перших числах жовтня 2015 року з директором Державного підприємства Дослідне господарство Озерна ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 ніколи особисто не знав і раніше не зустрічав. Також повідомив, що під час перебування на посаді директора ТОВ СПП-АГРО йому не передавався ні особисто директором Державного підприємства Дослідне господарство Озерна , ні засобами поштового зв`язку лист від 01.10.2015 р. щодо поставки продукції по укладених договорах, а саме: 16/09/02 від 16.09.2015 на поставку сої; 18/09/02 від 18.09.2015 на поставку сорго; 21/09/02 від 21.09.2015 на поставку кукурудзи; 25/09/02 від 25.09.20215 на поставку пшениці.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд критично оцінює подані заяви свідків, оскільки викладені у них обставини та факти є взаємовиключними, жодними іншими належними та допустимими доказами не підтверджуються , у зв`язку з чим підстави вважати встановленою обставину особистого вручення директору ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_3 листа від 01.10.2015 є недоведеним Так само відсутніми у матеріалах справи є і докази направлення зазначеного листа засобами поштового зв`язку на адресу покупця.

Інших доказів повідомлення покупця про готовність товару (сорго) до відвантаження суду не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що продавець, як боржник, не може вважатися особою, яка виконала свої зобов`язання.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просив суд зобов`язати відповідача здійснити поставку 6400 метричних тонн "сорго" на загальну суму 16 640 000,00 грн. Водночас, позивач, враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару і посилаючись на п. 6.3. договору, просив стягнути з відповідача 3 628 887,66 грн пені та 16 640 000,00 грн штрафу за непоставлений товар.

Пунктом 6.3. Договору визначено, що за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 4.2 даного договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено. За прострочення поставки більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів продавець, крім пені (додатково), зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 100% вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.1); у випадку прострочення поставки покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а продавець при цьому зобов`язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв`язку з простроченням збитки, а також сплатити покупцю штраф у розмірі 100% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.2).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2. договору продавець передає товар покупцю у власність товар на зерновому складі, визначеному у п. 4.1, на умовах цього договору в повному обсязі до 31.10.2015.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3 628 887,66 грн та штрафу у розмірі 16 640 000,00 грн.

Водночас, вимога позивача щодо здійснення поставки 6400 метричних тонн "сорго" на загальну суму 16 640 000,00 грн не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Право покупця вимагати поставки товару виникає у нього у випадку здійснення попередньої оплати (частина 2 ст. 693 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3. договору покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця до 31.12.2015, але після отримання наступних документів: оригінал рахунку-фактури на товар із зазначенням Номенклатури, кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього суми до сплати; оригінал видаткової та факсимільних копій податкових накладних на товар на повну суму його вартості; оригінал договору підписаний продавцем; оригінал оформленої належним чином складської квитанції на зерно, виданої зерновим складом на ім`я покупця; оригінал картки аналізу зерна (форма №47), виданої зерновим складом (за вимогою покупця).

Таким чином, з умов договору вбачається, що оплата покупцем здійснюється не раніше моменту отримання товару на зерновому складі.

У матеріалах справи докази оплати покупцем товару на суму 16 640 000,00 грн відсутні , тож покупець відсутнє право вимагати передачі йому неоплаченого товару.

Колегія суддів зазначає, що договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 сторонами встановлена відповідальність за прострочення продавцем поставки товару (не поставки) товару у вигляді штрафу та пені (пункт 6.3.1. договору), яку позивач реалізував у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із частковим задоволенням первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/2403/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/2403/18 скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Озерна, вул. Липки, будинок 6; код ЄДРПОУ 00497673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" (09603, Київська обл., Рокитнянський р-н, селище міського типу Рокитне, вул. Ентузіастів, будинок 6; код ЄДРПОУ 39960896) 3 628 887,66 грн - пені, 16 640 000,00 грн - штрафу, 304 033,31 грн - судового збору за подання позовної заяви та 456 049,97 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі № 911/2403/18 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Матеріали справи №911/2403/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.12.2021.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

С.А. Пашкіна