Рішення від 31.05.2021 по справі 911/2403/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2403/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (09603, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Липки, буд. 6)

про зобов`язання вчинити дії з поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн., стягнення 3628887,66 грн. пені та 16640000,00 грн. штрафу за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.,

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Липки, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (09603, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6)

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (09603, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6)

про визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача за первісним (відповідача за зустрічним): Квітін Р.В (ордер № 725614 від 25.07.2018 р.);

від відповідача за первісним (позивача за зустрічним): Агудалічев О.О. (ордер КС № 511959 від 12.12.2018 р.);

від ТОВ "СПП-АГРО": не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (далі - ТОВ "АГРО-СПП", первісний позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "Дослідне господарство "Озерна", ДП "ДГ "Озерна", первісний відповідач) про зобов`язання вчинити дії з поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн., стягнення 3628887,66 грн. пені та 16640000,00 грн. штрафу за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.

Первісні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем, за твердженням позивача, за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., право вимоги за яким перейшло до останнього згідно договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р., не було виконано своїх зобов`язань щодо поставки товару, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом просить суд зобов`язати відповідача за первісним позовом вчинити дії з поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн., а також стягнути 3628887,66 грн. пені та 16640000,00 грн. штрафу за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2018 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2019 р.

Підготовче засідання відкладалось.

09.01.2019 р. до господарського суду Київської області від ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" надійшла зустрічна позовна заява б/н, б/д (вх. № 282/19 від 09.01.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" про визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом посилався, зокрема, на те, що підписант договору зі сторони підприємства (попередній директор Кабула М.П.) уклав відповідний договір, не здійснивши процедуру погодження з Національною академією аграрних наук України, у зв`язку з чим ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" просить суд визнати недійсним договір поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та договір відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.

21.01.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 1127/19 від 21.01.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого первісний відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що про існування договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., укладеного між ТОВ "АГРО-СПП" та ДП "Дослідне господарство "Озерна", останньому стало відомо лише після надходження письмового повідомлення (вимоги) позивача № 19/10, яке надійшло на адресу відповідача у жовтні 2018 р. При цьому, відповідач зазначає про відсутність у підприємства вказаного договору, а також про його підписання колишнім керівником відповідача за відсутності відповідних повноважень.

25.02.2019 р. до господарського суду Київської області від представника первісного відповідача надійшло клопотання б/н від 22.02.2019 р. (вх. 2732/19 від 25.02.2019 р.) про призначення технічної експертизи документів. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що у жовтні 2018 р. на поштову адресу ДП "Дослідне господарство "Озерна" надійшло письмове повідомлення (вимога) № 19/10 від ТОВ "АГРО-СПП", зі змісту якого відповідачеві стало відомо про існування договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., відповідно до якого відповідач зобов`язується у термін до 31.10.2015 р. поставити товар позивачу. Проте, перевіривши наявність у ДП "Дослідне господарство "Озерна" оригіналу договору, з`ясувалось, що відсутні будь-які документи, які б свідчили про його укладення. Окрім того, відповідач повідомляє, що за наслідками перевірки книги реєстрації господарських договорів від 2015 року, що прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою підприємства, не було знайдено жодних записів про укладення вищевказаного договору.

Первісний відповідач відзначає, що, як вбачається із наданої позивачем до суду копії договору, підписантом, який діяв від імені ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", був попередній директор Кабула Микола Петрович, який був звільнений з посади. Між тим, договір поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. ОСОБА_1 згідно акту приймання-передачі підприємству не передавався, жодних повідомлень щодо посвідчення ним даного правочину не надходило. Також відповідач зазначає, що згідно з інформацією Національної академії аграрних наук України від 17.12.2018 р., наданою на запит ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", рішення про погодження договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. Президією НААН не приймалось та будь-які відомості стосовно даного договору відсутні.

Все вищевказане, на думку первісного відповідача, дає підстави ставити під сумнів факт укладення договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. від імені ДП ДГ Озерна саме в 2015 році та колишнім керівником ОСОБА_1 , а не невстановленою особою з метою протиправного отримання коштів за рахунок державного підприємства. Також у клопотанні б/н від 22.02.2019 р. про призначення технічної експертизи документів відповідач визначає перелік питань, які необхідно поставити перед експертом.

Водночас, первісний відповідач клопоче про витребування у позивача оригіналу договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та про доручення проведення технічної експертизи документів у справі № 911/2403/18 Київському міському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2019 р. було прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" б/н, б/д (вх. № 282/19 від 09.01.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" про визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р. для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/2403/18, вимоги за вказаною зустрічною позовною заявою об`єднано в одне провадження з первісним позовом у даній справі та повідомлено учасників процесу про те, що підготовче судове засідання у справі № 911/2403/18 відбудеться 25 березня 2019 року.

27.02.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ "АГРО-СПП" надійшло клопотання б/н від 26.02.2019 р. (вх. № 4034/19 від 27.02.2019 р.) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме - копії листа № 17/12 від 17.12.2018 р., в якому міститься пропозиція ТОВ "АГРО-СПП" щодо поставки ДП "Дослідне господарство "Озерна" товару згідно договору № 18/09/02 від 18.09.2015 р. без застосування штрафних санкцій за несвоєчасність такої поставки.

11.03.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ "АГРО-СПП" надійшов відзив б/н від 05.03.2019 р. (вх. № 4784/19 від 11.03.2019 р.) на зустрічну позовну заяву, за змістом якого ТОВ "АГРО-СПП" просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову та застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності. В обґрунтування своєї позиції ТОВ "АГРО-СПП" зазначає, що посилання ДП "Дослідне господарство "Озерна" на той факт, що оскаржуваний договір не відображений в журналі реєстрації договорів останнього, не є доказом того, що такий договір не укладався взагалі, оскільки журнал реєстрації є внутрішнім документом позивача за зустрічним позовом, а відтак, може зазнавати змін і не здатний об`єктивно відображати стан договірних відносин між сторонами. Поряд з цим, ТОВ "АГРО-СПП" наголошує, що, на його переконання, попереднім директором ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" ОСОБА_1 оспорюваний договір було укладено у відповідності до норм чинного законодавства та Статуту підприємства. Водночас, ТОВ "АГРО-СПП" вказує, що оскільки договір поставки № 18/09/02 був укладений ще 18.09.2015 р. та підписаний повноважним представником позивача за зустрічним позовом, то, відповідно, і відомості про вказаний договір були у ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" саме з цієї дати (з моменту підписання). З огляду на зазначене, у зв`язку зі спливом трирічного строку від укладення договору поставки, ТОВ "АГРО-СПП" просить суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

11.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" надійшло пояснення б/н від 08.04.2019 р. (вх. № 7237/19 від 11.04.2019 р.) щодо заяви ТОВ "АГРО-СПП" про застосування строку позовної давності, в яких позивач за зустрічним позовом наполягає, що останньому стало відомо про існування договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. лише у жовтні 2018 р., після надходження на поштову адресу підприємства письмового повідомлення (вимоги) № 19/10 від ТОВ "АГРО-СПП" про відступлення права вимоги. Проте, як наголошує позивач за зустрічним позовом, на сьогоднішній день будь-які документи, які б свідчили про укладення такого договору, відсутні. Водночас, як вважає позивач за зустрічним позовом, попередній директор Кабула Микола Петрович, який є підписантом договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., при його укладенні діяв поза межами своїх повноважень, оскільки не пройшов процедуру погодження з Національною академією аграрних наук України. Поряд з цим, ДП "Дослідне господарство "Озерна" наголошує, що у зв`язку із неправомірними, на думку останнього, діями ОСОБА_1 , підприємство звернулось до Білоцерківського відділу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а також вказує, що на даний час відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 367 Кримінального Кодексу України та триває досудове слідство.

Враховуючи викладене, ДП "ДГ "Озерна" просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити такий строк.

13.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання б/н від 13.05.2019 р. (вх. № 9195/19 від 13.05.2019 р.) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме - копії висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора M.С. Бокаріуса за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 5424 від 29.03.2019 р., яким визначено, що договір поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. дійсно підписаний директором відповідача за первісним позовом ОСОБА_1

13.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ "АГРО-СПП" надійшла заява б/н від 13.05.2019 р. (вх. № 9194/19 від 13.05.2019 р.) щодо поданого раніше клопотання відповідача за первісним позовом про призначення технічної експертизи документів для визначення послідовності нанесення реквізитів договору (підписів, печаток, тощо), за змістом якої ТОВ "АГРО-СПП" зазначає, що не заперечує проти проведення такої експертизи та погоджується з переліком питань, поставлених ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" перед експертом. Поряд з цим, позивач за первісним позовом повідомляє, що згідно листа НДЕКЦ МВС України № 19/111/8-4/15282 від 09.04.2019 р. визначена відповідачем за первісним позовом експертна установа не зможе надати відповідь на поставлені питання, у зв`язку з чим ТОВ "АГРО-СПП" пропонує проведення експертизи у даній справі доручити Харківському НДІ судових експертиз імені Заслуженого професора M.С. Бокаріуса та витрати, пов`язані з проведенням технічної експертизи документів, покласти на ДП "Дослідне господарство "Озерна". Окрім того, ТОВ "АГРО-СПП" вказує, що відповідачеві за первісним позовом необхідно виконати вимоги п. 3.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р., в частині надання порівняльних та вільних зразків документів для дослідження.

13.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання б/н від 08.05.2019 р. (вх. № 9189/19 від 13.05.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - копії наказу Національної академії аграрних наук України № 47 від 22.04.2019 р. про проведення позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", а також довідки від 23.04.2019 р. про дослідження співпраці останнього з ТОВ "СПП-АГРО".

21.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ "АГРО-СПП" надійшло клопотання б/н від 21.05.2019 р. (вх. 9990/19 від 21.05.2019 р.) про приєднання порівняльних зразків для призначення технічної експертизи документів, а саме - оригіналів договору № 18/09/02 від 18.09.2015 р., договору № 10/03-1 від 10.03.2015 р., договору № 49/05 від 04.05.2015 р., видаткових накладних №№ 298 від 21.03.2015 р., 418 від 14.04.2015 р., 484 від 23.04.2015 р., 565 від 28.04.2015 р., 594 від 30.04.2015 р., 680 від 08.05.2015 р., 454 від 04.05.2015 р., 730 від 15.05.2015 р., 838 від 22.05.2015 р., 908 від 03.06.2015 р., 480 від 02.06.2015 р., 941 від 05.06.2015 р., 1118 від 07.07.2015 р., 497 від 01.07.2015 р., 1129 від 11.07.2015 р., 1184 від 20.07.2015 р.

22.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ДП "Дослідне господарство "Озерна" надійшло клопотання б/н від 20.05.2019 р. (вх. 10107/19 від 22.05.2019 р.) про приєднання документів до матеріалів справи, а саме - оригіналів договору № 21 від 01.01.2015 р., договору-доручення № 04/08/2015-1 від 04.08.2015 р., акта № 151 зустрічної перевірки щодо достовірності наданих документів для призначення і виплати пенсії гр. ОСОБА_2 за період з 01.01.1985 р. по 31.12.1989 р. від 28.09.2015 р., акта № 168 зустрічної перевірки щодо достовірності наданих документів для призначення і виплати пенсії гр. ОСОБА_3 за період з 01.10.1985 р. по 31.10.1990 р. від 28.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2019 р. у справі № 911/2403/18 було призначено технічну експертизу документа, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора M.С. Бокаріуса, а також зупинено провадження у справі до закінчення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області.

Згідно з ухвалою суду на вирішення експертів були поставлені наступні питання: 1) У якій послідовності виконувались реквізити договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. (підпис, відтиск печатки тощо)? 2) Чи нанесені відтиски печаток у той час, яким датовано договір поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р.? 3) У який період часу був виконаний підпис ОСОБА_1 у договорі поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р.? 4) В один чи різні періоди часу виконано підписи у договорі поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р.?

02.03.2020 р. до господарського суду Київської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора M.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 911/2403/18 разом із висновком експерта № 13750/29-31 від 31.01.2020 р.

За наслідками проведеного експертного дослідження було встановлено, що: 1) в наданому на дослідження договорі поставки №18/09/02 від 18.09.2015 р. на першій та третій сторінки спочатку був роздрукований текст, потім в лівих нижніх частинах сторінок виковувалися підписи від імені ПРОДАВЕЦЬ , Директор ОСОБА_1 , в подальшому на даних ділянках наносилися відтиски печатки Україна * Київська область Білоцерківський район с. Озерна *Державне підприємство Дослідне господарство ім. 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН 00497673 , а в правих нижніх частинах сторінок виковувалися підписи від імені ПОКУПЕЦЬ , Директор ОСОБА_5 , в подальшому на цих ділянках наносилися відтиски печатки Україна * Київська область смт. Рокитне * Товариство з обмеженою відповідальністю * СПП-АГРО ідентифікаційний код 37066342 . На другій сторінці в наданому на дослідження договорі поставки №18/09/02 від 18.09.2015 р. спочатку був роздрукований текст, потім в лівій нижній частині сторінки виконувався підпис від імені ПРОДАВЕЦЬ та наносився відтиск печатки Україна * Київська область Білоцерківський район с. Озерна * Державне підприємство Дослідне господарство ім. 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН 00497673 . Встановити послідовність нанесення між собою відтиску печатки та підпису не надалося можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку; в правій нижній частині сторінки виконувався підпис від імені ПОКУПЕЦЬ , в подальшому на цій ділянці наносився відтиск печатки Україна * Київська область смт. Рокитне * Товариство з обмеженою відповідальністю * СПП-АГРО ідентифікаційний код 37066342. Встановити послідовність нанесення між собою підписів від імені ПРОДАВЕЦЬ , Директор Кабула М.П. та ПОКУПЕЦЬ , Директор ОСОБА_5 , а також відтисків печаток ДП Дослідне господарство ім. 9 Січня та ТОВ СПП-АГРО , не надалося можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку. 2) в обсязі наданих для порівняльного дослідження зразків відтиски круглої печатки Україна * Київська область Білоцерківський район с. Озерна * Державне підприємство Дослідне господарство ім. 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН 00497673 , розташовані в договорі поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., нанесені в період з 08.09.2015 р. по 28.10.2015 р. Встановити період нанесення відтисків печатки Україна * Київська область смт. Рокитне * Товариство з обмеженою відповідальністю * СПП-АГРО ідентифікаційний код 37066342 на наданому договорі в обсязі наданих для порівняльного дослідження зразків не надалося можливим з причин, викладених в дослідницькій частині Висновку. 3) встановити період виконання підпису від імені Директор Кабула М.П. , нанесеного в наданому договорі за допомогою пасти для кулькової ручки, не надалося можливим у зв`язку з відсутністю в Харківському НДІСЕ спеціального обладнання. 4) встановити, чи в один період часу в договорі поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. виконано підписи від імені ПРОДАВЕЦЬ , Директор Кабула М.П. , ПОКУПЕЦЬ , Директор ОСОБА_5 не надалося можливим з причин, викладених в дослідницькій частині Висновку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2020 р. провадження у справі № 911/2403/18 було поновлено, підготовче судове засідання призначено на 19.03.2020 р., а також зобов`язано учасників процесу надати суду письмові пояснення щодо висновку експерта № 13750/29-31 від 31.01.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2020 р., у зв`язку із введенням в Україні карантинних обмежень, учасників справи було повідомлено, що про дату і час наступного судового засідання останніх буде повідомлено додатково ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2020 р. було повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 911/2403/18 відбудеться 13.08.2020 р.

У судовому засіданні 13.08.2020 р. представник ТОВ "АГРО-СПП" зазначав, що висновок судового експерта № 13752/27209-27211 від 28.12.2019 р. у даній справі, на переконання ТОВ "АГРО-СПП", є повним, оскільки експертом було встановлено, в якій послідовності виконувались реквізити договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та період нанесення печатки, яка була проставлена останньою, а отже, підпис директором ОСОБА_1 було вчинено до її нанесення, та, з огляду на зазначене, заперечував проти призначення у справі № 911/2403/18 додаткової технічної експертизи документів. Окрім того, представник ТОВ "АГРО-СПП" зазначив про недоцільність призначення додаткової технічної експертизи документів в установі, про яку клопотав первісний відповідач, оскільки представником первісного позивача було зроблено адвокатський запит до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на який останнім було надано відповідь щодо відсутності можливості виконати вказану експертизу.

02.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання б/н від 01.12.2020 р. (вх. № 26760/20 від 02.12.2020 р.), за змістом якого останній просить суд зупинити провадження у даній справі № 911/2403/18 з огляду на те, що станом на 01.12.2020 р. готується касаційна скарга ТОВ "АГРО-СПП" у справі № 911/2406/18 за позовом до ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України", результат розгляду якої має суттєве значення для вирішення спору у даній справі № 911/2403/18, оскільки справи пов`язані однотипним предметом. Окрім того, представник ТОВ "АГРО-СПП", серед іншого, просив суд відкласти розгляд справи № 911/2403/18 на іншу дату у зв`язку із перебуванням останнього у відпустці.

У судовому засіданні 11.01.2021 р. представник відповідача за первісним позовом зазначав, що останньому надійшло клопотання від представника позивача за первісним позовом про зупинення провадження у даній справі № 911/2403/18 у зв`язку з розглядом Верховним Судом касаційної скарги ТОВ "АГРО-СПП" у справі № 911/2406/18 та про відкладення підготовчого засідання. Представник ДП "Дослідне господарство "Озерна" проти вказаного клопотання не заперечував та зазначав про можливість відкладення підготовчого засідання у даній справі до закінчення розгляду Верховним Судом касаційної скарги у справі № 911/2406/18.

04.02.2021 р. до господарського суду Київської області представником ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" було подано клопотання № 23 від 03.02.2021 р. (вх. № 2655/21 від 04.02.2021 р.) про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, в обґрунтування якого останній зазначав про те, що під час проведення інвентаризації на підприємстві в січні 2021 року у віддаленому приміщенні ДП "ДГ "Озерна" було виявлено лист-повідомлення № 278 від 01.10.2015 р. Державного підприємством "Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (перейменовано на Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України) до ТОВ "СПП-АГРО" про готовність до постачання товару згідно договору № 18/09/02 від 18.09.2015 р. в період з 05.10.2015 р. по 30.10.2015 р. на території зернових складів ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів" та ПАТ "Білоцерківський елеватор". Вищевказаний лист було зареєстровано в Книзі обліку вихідної кореспонденції підприємства 01.10.2015 р. за № 278. Даний додатковий доказ може свідчити про поінформованість ТОВ "СПП-АГРО" про готовність продавця до поставки товару згідно договору № 18/09/02 від 18.09.2015 р. у строк з 05.10.2015 р. по 30.10.2015 р.

Поряд з цим, відповідач за первісним позовом зазначав, що даний лист, як і договір № 18/09/02 від 18.09.2015 р., був підписаний попереднім керівником ДП "ДГ "Озерна", який після звільнення з посади ніяких документів новому керівнику не передав, і відповідач за первісним позовом не знав про їх існування. За таких обставин, ДП "ДГ "Озерна" з причин, що не залежали від нього, не мало об`єктивної можливості подати зазначений вище додатковий доказ - лист-повідомлення № 278 від 01.10.2015 р. раніше. Отже, враховуючи те, що керівництву ДП "ДГ "Озерна" не було відомо про наявність листа-повідомлення № 278 від 01.10.2015 р., виявленого лише після проведення ретельної інвентаризації у січні 2021 року, то дані обставини, на думку відповідача за первісним позовом, можуть бути поважними причинами пропуску строку для подання доказів у даній справі, у зв`язку з чим останній просить суд приєднати до матеріалів справи № 911/2403/18 додаткові докази, а саме - лист-повідомлення № 278 від 01.10.2015 р., копію з книги вихідної кореспонденції за 2015 рік, а також пояснення свідка ОСОБА_4 , визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновити строк для подання додаткових доказів у даній справі.

У судовому засіданні 04.02.2021 р. представник позивача за первісним позовом зазначав, що проведення у даній справі обговорюваної раніше додаткової експертизи документів не вбачається необхідним, оскільки ДП "ДГ "Озерна", з огляду на подані додаткові докази, визнає наявність договору; не заперечував проти приєднання наданих відповідачем за первісним позовом додаткових доказів та просив надати час для ознайомлення з клопотанням первісного відповідача. Представник відповідача за первісним позовом заявив про непідтримання ДП "ДГ "Озерна" клопотання про призначення додаткової експертизи та просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази згідно з клопотанням № 23 від 03.02.2021 р. (вх. № 2655/21 від 04.02.2021 р.).

Як слідує з наданих представниками учасників процесу пояснень, особа, представник якої клопотав про призначення додаткової експертизи у даній справі - ДП "ДГ "Озерна", вказане клопотання про призначення додаткової судової технічної експертизи документа на даний час не підтримує, у зв`язку з чим представник первісного відповідача у даній справі просив залишити його без розгляду, проти чого представник ТОВ "АГРО-СПП" не заперечував.

04.02.2021 р. у судовому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення клопотання ДП "ДГ "Озерна" про призначення додаткової технічної експертизи документа без розгляду.

01.03.2021 р. до господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшло клопотання б/н від 25.02.2021 р. (вх. № 4790/21 від 01.03.2021 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії заяви свідка ОСОБА_5 від 23.02.2021 р., та виключення з числа доказів копії витягу з журналу вхідної кореспонденції за 2014 рік, копії повідомлення № 278 від 01.10.2015 р., копії заяви свідка ОСОБА_4 від 25.01.2021 р., поданих відповідачем за первісним позовом. Окрім того, представник ТОВ "АГРО-СПП" просить визнати поважною причину несвоєчасного подання доказу, оскільки необхідність його подання виникла після приєднання доказів представника відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 04.02.2021 р.

З приводу клопотання первісного позивача про виключення деяких з поданих первісним відповідачем документів з числа доказів суд вважає за необхідне відзначити, що за приписами Господарського процесуального кодексу України про виключення документа з числа доказів клопотати може особа, яка такий документ подала.

Так, згідно з ч. 11 ст. 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

З огляду на викладене, клопотання представника ТОВ "АГРО-СПП" в цій частині залишене судом без задоволення.

30.04.2021 р. до господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання б/н від 28.04.2021 р. (вх. № 10262/21 від 30.04.2021 р.), за змістом якого останній просить провести судове засідання, призначене на 06.05.2021 р., без участі представника ТОВ "АГРО-СПП" Квітіна Р.В., у зв`язку з перебуванням останнього у відпустці за межами України з 29.04.2021 р. по 07.05.2021 р., та просить закрити підготовче провадження і призначити справу 911/2403/18 до судового розгляду по суті. Окрім того, ТОВ "АГРО-СПП" надає до матеріалів справи оригінал нотаріально завіреної заяви свідка ОСОБА_5 від 23.02.2021 р., зареєстрованої в реєстрі № 13.

06.05.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява б/н від 06.05.2021 р. (вх. № 10494/21 від 06.05.2021 р.), в якій представник ДП "Дослідне господарство "Озерна" просить закрити підготовче провадження та призначити дану справу для розгляду по суті. Окрім того, представник відповідача за первісним позовом не заперечує проти долучення первісним позивачем до матеріалів справи оригіналу заяви свідка.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2021 р.

У судовому засіданні 31.05.2021 р. представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримував у повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував; представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував у повному обсязі та просив суд задовольнити зустрічний позов; представник відповідача 2 за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 31.05.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення за первісним та зустрічним позовами у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.09.2015 р. між Державним підприємством "Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (перейменовано на Державне підприємство "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України") (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (покупець) було укладено договір поставки № 18/09/02, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар "сорго" урожаю 2015 року (далі - товар), насипом, у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору продавець гарантує покупцю, що товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема, не є предметом застави (в тому числі - податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю і т.п.

У відповідності з п. 4.1 договору передача товару продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) - зерновий склад ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів" (09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл., т. 04562-6-14-15, код ЄДРПОУ 00951764) та ПАТ "Білоцерківський елеватор" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8, код ЄДРПОУ 00951729) (далі - зернові склади продавця).

Продавець передає товар покупцю у власність на зерновому складі, визначеному у п. 4.1, на умовах цього договору в повному обсязі до 31.10.2015 р. (п. 4.2 договору).

Умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору визначено, що ціна товару згідно даного договору становить 2600,00 грн. за одну тону з ПДВ, в тому числі ПДВ складає 433,33 грн. Загальна вартість товару, що поставляється, становить 13866666,67 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ - 2773733,33 грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить 16640000,00 грн. Покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця до 31.12.2015 р., але після отримання наступних документів: оригінал рахунку-фактури на товар із зазначенням номенклатури, кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього суми до сплати; оригінал видаткової та факсимільних копій податкових накладних на товар на повну суму його вартості. Продавець зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку продавця товару надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатись п. 201.10 Податкового кодексу України та подати до податкового органу відповідну скаргу на продавця. Також, покупець має отримати: оригінал договору, підписаний продавцем; оригінал оформленої належним чином складської квитанції на зерно, виданої зерновим складом на ім`я покупця; оригінал картки аналізу зерна (форма № 47), виданої зерновим складом (за вимогою покупця).

У випадку порушення продавцем гарантій, передбачених п. 1.2 договору (виявлення, що товар є предметом застави, в тому числі - податкової і т.д.) продавець відшкодовує продавцю збитки, понесені покупцем, в повному обсязі, а також сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості такого товару. Штраф сплачується продавцем незалежно від наявності збитків (п. 6.1 договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору встановлені наслідки прострочення продавця в поставці товару: за не поставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в п. 4.2 даного договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено. За прострочення поставки більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів продавець, крім пені (додатково), зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 100% вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.1); у випадку прострочення поставки покупець має право відмовитися від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати, а продавець при цьому зобов`язується відшкодувати покупцю всі понесені у зв`язку з простроченням збитки, а також сплатити покупцю штраф у розмірі 100% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по даному пункту сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (пп. 6.3.2).

У відповідності до п. 6.4 договору, у випадку поставки товару, якість якого не відповідає вимогам ст. 2 даного договору, покупець має право: вимагати від продавця сплати неустойки з розрахунку 1% від вартості неякісного товару, за кожен процент погіршення відповідного якісного показника, вказаного в ст. 2 даного договору (пп. 6.4.1); вимагати від продавця заміни неякісного товару на якісний з відшкодуванням покупцю всіх витрат, пов`язаних з поверненням товару та/або переадресацію товару на інші елеватори для доведення товару до необхідних якісних показників (простій та інші), проведенням аналізів товару (інспекція ДХІ, експертиза Торгово-промисловою палатою (ТПП), а також будь-яких інших витрат та збитків покупця (пп. 6.4.2); відмовитися від прийняття товару та вимагати від продавця повернення повної вартості вже сплаченого товару разом з відшкодуванням покупцю всіх витрат та збитків, що були понесені ними у зв`язку з поставкою продавцем неякісного товару, а також сплати штраф у розмірі 30% від вартості неякісного товару (пп. 6.4.3).

Згідно з п. 6.5 договору сторони домовились, що у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, до вимог щодо нарахування та стягнення пені, штрафів та інших видів неустойки/штрафних санкцій за цим договором, застосовується трирічний строк позовної давності.

У випадку зменшення податкового кредиту покупця з додатку на додану вартість, що виникло внаслідок не реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, продавець на підставі письмової вимоги покупця зобов`язаний відшкодувати останньому грошові кошти в розмірі, рівній сумі, на яку покупцю було зменшено податковий кредит по ПДВ (п. 6.6 договору).

12.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває всі права і обов`язки цедента за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., належні цедентові.

За договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від продавця (замість цедента) належного виконання обов`язків за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., а саме - поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн., та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх зобов`язань, визначених в розділі 6 основного договору (п. 2 договору відступлення).

Відповідно до п. 3 договору відступлення цесіонарій набуває право вимоги цедента в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

У відповідності з п. 5 договору відступлення, відступлення прав вимоги здійснюється безоплатно.

Згідно з п. 7 договору відступлення права і обов`язки, що відступаються за цим договором, переходять від цедента до цесіонарія в день підписання цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 11 договору відступлення).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 11 цього договору, визначається часом, достатнім для належного виконання цього договору сторонами (п. 12 договору).

ТОВ "АГРО-СПП" надіслало на адресу ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" лист № 17/12 від 17.12.2018 р., в якому міститься вимога щодо поставки ДП "ДГ "Озерна" товару згідно договору № 18/09/02 від 18.09.2015 р., однак обумовлений договором товар поставлено не було, у зв`язку з чим первісний позивач і звернувся з даним позовом до суду.

ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" подало зустрічний позов у даній справі, який було прийнято судом, за змістом якого просить суд визнати недійсними зазначені вище договори поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та цесії від 12.02.2016 р., посилаючись, зокрема, на укладення договору поставки колишнім керівником зустрічного позивача з перевищенням повноважень, на удаваність договору поставки та на безоплатність договору цесії, що свідчить про укладення зустрічними відповідачами договору дарування.

З огляду на предмет зустрічного позову, задоволення судом якого виключатиме задоволення первісних позовних вимог ТОВ "АГРО-СПП", суд вважає за необхідне при прийнятті рішення у даній справі, в першу чергу, надати оцінку обґрунтованості вимог зустрічного позову ДП "Дослідне господарство "Озерна".

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, при вирішенні питання щодо визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, слід встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Припис абз. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведення юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Так, з наданого до суду оригіналу спірного договору поставки вбачається, що останній підписаний представниками сторін та скріплений печатками відповідних підприємств.

Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували відсутність повноважень у директора ДП "Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" Кабули М.П., який виступав підписантом з боку підприємства, на підписання відповідного договору.

При цьому, суд відзначає, що у пункті 6.6 Статуту ДП "Дослідне господарство імені 9 січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" в редакції від 25.09.2012 р. зазначено, що директор, діючи від імені господарства та в його інтересах відповідно до законодавства та в межах цього Статуту і контракту, самостійно вирішує питання діяльності господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Інституту, Академії і трудового колективу господарства, зокрема, укладає господарські договори, видає довіреності іншим особам, відкриває рахунки в установах банків та реєстраційні - у відділеннях Державного казначейства, а також розпоряджається майном та коштами господарства відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.

Отже, із Статуту вбачається, що директор наділений повноваженнями на укладення господарських договорів, а також розпоряджається майном та коштами господарства. Водночас, Державним підприємством "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" не надано до суду доказів того, саме спірний договір (визначені в ньому об`єми поставки) повинен був погоджуватись директором з Інститутом або Національною академією аграрних наук України.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що між ДП "ДГ "Озерна" та ТОВ "СПП-АГРО" була укладена велика кількість господарських договорів.

При цьому, ДП "ДГ "Озерна" не надано доказів погодження будь-яких договорів, укладених з ТОВ "СПП-АГРО", на підтвердження того, що Інститут дійсно надавав погодження на кожний господарський договір, укладений директором Кабулою М.П. (або іншою уповноваженою особою), а також того, що спірний договір поставки не був належним чином погоджений.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що висновком експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України № 5424 від 29.03.2019 р. за результатами проведення судово-почеркознавчої та № 13750/29-31 від 31.01.2020 р. судово-технічної експертизи документів не встановлено будь-яких значущих обставин, які б ставили під сумнів відповідність як підпису директора ОСОБА_1 , так і момент реального укладення спірного договору поставки.

Отже, ДП "ДГ "Озерна" не доведено того, що під час укладання спірного договору директором ОСОБА_1 останній діяв з перевищенням повноважень, тобто без обов`язкового погодження відповідного керуючого органу на укладення відповідного договору, а також того, що, укладаючи договір поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., ОСОБА_1 діяв з порушенням законодавства та не в інтересах господарства.

При цьому, суд відхиляє посилання зустрічного позивача на удаваність правочину з поставки товару з мотивів фактичної відсутності такого обсягу товару в розпорядженні ДП "ДГ "Озерна", оскільки долучена до матеріалів справи довідка про залишки зерна по ДП "ДГ "Озерна" станом на 01.09.2015 р. та на 30.09.2015 р. є одностороннім документом зустрічного позивача, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначеної обставини до справи не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності передбачених законодавством підстав для визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., укладеного між ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО".

Окрім того, звертаючись із зустрічним позовом до суду, ДП "ДГ "Озерна" просило визнати недійсним і договір відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.

Як зазначалось вище, 12.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно з п. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває всі права і обов`язки цедента за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., належні цедентові.

За договором відступлення цесіонарій набуває право вимагати від продавця (замість цедента) належного виконання обов`язків за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., а саме - поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн., та оплати всіх штрафних санкцій за невиконання продавцем своїх зобов`язань, визначених в розділі 6 основного договору (п. 2 договору відступлення).

Відповідно до п. 3 договору відступлення цесіонарій набуває право вимоги цедента в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, а у відповідності з п. 5 договору відступлення, відступлення прав вимоги здійснюється безоплатно. Згідно з п. 7 договору відступлення права і обов`язки, що відступаються за цим договором, переходять від цедента до цесіонарія в день підписання цього договору.

За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

За приписами ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

При цьому, договір поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. не містить будь-яких обмежень щодо можливості передачі прав та/або обов`язків сторін за цим договором третім особам.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, дійшов висновку про дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (цесіонарій) приписів чинного законодавства та умов договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. щодо порядку укладення договору про відступлення права вимоги за цим договором поставки.

При цьому, суд відзначає, що обов`язкової умови щодо оплатності договору про відступлення права вимоги законодавством не передбачено.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши зустрічну позовну заяву і додані до неї докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилався як на підставу своїх вимог та зустрічний відповідач - як на підставу своїх заперечень, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ДП ДГ Озерна про визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р.

В той же час, суд зазначає, що заява відповідача 1 за зустрічним позовом ТОВ "АГРО-СПП" про застосування до вимог позивача за зустрічним позовом наслідків спливу строку позовної давності не підлягає у даному випадку задоволенню, оскільки за змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд відмовляє в зустрічному позові по суті в зв`язку з відсутністю порушеного права зустрічного позивача, тому питання щодо наслідків спливу строку позовної давності за даних обставин не вирішується, оскільки не впливає на суть прийнятого рішення.

З приводу первісних позовних вимог у даній справі суд вважає за необхідне відзначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір № 18/09/02 від 18.09.2015 р. за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме - майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір поставки, який не був визнаний недійсним, сторонами виконаний не був, про що свідчить відсутність будь-яких доказів, які підтверджують вказані обставини.

При цьому, як вбачається з п. 4.1 договору, сторони погодили, що передача товару продавцем проводиться на умовах ЕХW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) - зерновий склад ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів", 09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт. Рокитне, Київська обл., т. 04562-6-14-15, та ПАТ "Білоцерківський елеватор", 09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8.

Застосування Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в Україні в контрактах, укладених між українськими суб`єктами господарської діяльності, передбачено частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України, згідно з якою сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до розділу 22 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) Видання МТП № 560 EXW, EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу . Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов`язані з завантаженням товару.

Таким чином, термін умов поставки EXW покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Поряд з цим, згідно з п. 9.1 розділу 9 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року) Е - термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов`язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов`язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов`язань щодо відвантаження товару . Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов`язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Дослідивши умови укладеного договору поставки, суд встановив, що сторони між собою погодили порядок поставки товару шляхом передачі покупцю товару на складі продавця (самовивіз), при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази зміни або викладення п. 4.1 договору в іншій редакції, як і будь-які докази щодо обумовлення сторонами договору додаткових обов`язків продавця, крім безпосередньо зазначених у договорі.

Аналізуючи вказане положення договору, суд дійшов висновку, що за вказаним договором обов`язком покупця ТОВ "СПП-АГРО" є надання транспорту для отримання погодженого умовами договору товару на складі продавця до 31.10.2015 р., тобто для забезпечення можливості виконання продавцем ДП "ДГ "Озерна" свого обов`язку з відвантаження товару.

При цьому, від виконання покупцем визначених умовами договору дій (отримання товару на умовах EXW Інкотермс-2000) залежить виникнення у продавця зустрічного обов`язку щодо передачі товару.

Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів вчинення покупцем (позивачем за первісним позовом) дій, спрямованих на отримання товару (сорго) (повідомлення про наміри отримати товар, шляхові листи, дозволи в`їзду на територію зернових складів продавця - відповідача за первісним позовом, товарно-транспортні накладні, заявки на перевезення вантажу з адресою завантаження згідно умов договору тощо).

Щодо наданих позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом письмових заяв свідків на підтвердження обставини повідомлення продавцем покупця про готовність відвантажити товар суд зазначає таке.

Частиною першою статті 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

У своїй письмовій заяві свідок ОСОБА_4 зазначала про те, що в 2015 році працювала на посаді головного економіста Державного підприємства Дослідне господарство ім. 9 Січня (на даний час перейменованого на ДП ДГ Озерна ). У перших числах жовтня 2015 року, з робочих питань перебувала в службовому кабінеті директора ДП ДГ Озерна ОСОБА_1 . В цей час до нього прийшов директор ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_5 Директор ОСОБА_1 попросив принести листи, адресовані директору ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_5 , які він раніше підписав та віддав на відправку поштою, зокрема, лист від 01 жовтня 2015 року, зареєстрований за вих. № 278, адресований директору ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_5, в якому йшлося про поставку продукції. На даний час, при здійсненні інвентаризації, на підприємстві було виявлено другий екземпляр листа від 01 жовтня 2015 року за вих. № 278, тобто екземпляр саме того листа, який ОСОБА_1 вручив ОСОБА_5 .

Поряд з цим, у матеріалах справи міститься заява свідка ОСОБА_5 , згідно з якою останній зазначав, що із заяви головного економіста Державного підприємства Дослідне господарства Озерна ОСОБА_4 йому стало відомо, що він в її присутності, перебуваючи на посаді директора ТОВ СПП-АГРО , у перших числах жовтня 2015 року особисто отримав від директора Державного підприємства Дослідне господарство Озерна ОСОБА_1 в його службовому кабінеті лист від 01.10.2015 р., зареєстрований за вих. № 278, щодо поставки продукції від Державного підприємства Дослідне господарство Озерна до ТОВ СПП-АГРО по укладених договорах, а саме: 16/09/02 від 16.09.2015 р. на поставку сої; 18/09/02 від 18.09.2015 р. року на поставку сорго; 21/09/02 від 21.09.2015 р. на поставку кукурудзи; 25/09/02 від 25.09.2015 р. на поставку пшениці. Стосовно вищезазначеного ОСОБА_5 повідомив суд про наступне: перебуваючи на посаді директора ТОВ СПП-АГРО не зустрічався в присутності ОСОБА_4 у перших числах жовтня 2015 року з директором Державного підприємства Дослідне господарство Озерна ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_4 ніколи особисто не знав і раніше не зустрічав. Також повідомив, що під час перебування на посаді директора ТОВ СПП-АГРО йому не передавався ні особисто директором Державного підприємства Дослідне господарство Озерна , ні засобами поштового зв`язку лист від 01.10.2015 р. щодо поставки продукції по укладених договорах, а саме: 16/09/02 від 16.09.2015 р. на поставку сої; 18/09/02 від 18.09.2015 р. року на поставку сорго; 21/09/02 від 21.09.2015 р. на поставку кукурудзи; 25/09/02 від 25.09.20215 р. на поставку пшениці.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд констатує, що достовірність показань як головного економіста Державного підприємства Дослідне господарства Озерна (у минулому) ОСОБА_4 , так і колишнього директора ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_5 , викладених у письмових заявах свідків, які є взаємовиключними, жодними іншими належними та допустимими доказами не підтверджена, у зв`язку з чим підстави вважати встановленою обставину особистого вручення директору ТОВ СПП-АГРО ОСОБА_5 листа від 01.10.2015 р. є відсутніми. Так само відсутніми у матеріалах справи є і докази направлення зазначеного листа засобами поштового зв`язку.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З положеннями даної статті безпосередньо узгоджуються положення п. 4.1 договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., які ставлять в залежність виконання зобов`язання продавцем від факту явки покупця на склад продавця для отримання товару, позаяк сторони за договором не покладали на продавця обов`язок доставки товару покупцю або вчинення продавцем інших дій.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення на визначені договором для отримання товару адреси транспортних засобів ТОВ АГРО-СПП (шляхові листи, дозволи в`їзду на територію зернових складів, товаро-транспортні накладні, заявки на перевезення вантажу з адресою завантаження згідно умов договору тощо).

Окрім того, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що покупцем здійснювались повідомлення про наміри отримати товар за вказаними у п. 4.1 договору адресами (листи, повідомлення, пропозиції здійснити видачу товару на складі продавця в обумовлені строки, датовані періодом, протягом якого у продавця існував обов`язок надати визначений договором товар покупцю - з 18.09.2015 р. по 31.10.2015 р., тощо).

Разом з тим, суд критично оцінює посилання первісного позивача на направлення повідомлення ТОВ "АГРО-СПП" № 19/10 від 19.10.2018 р. про відступлення права вимоги, а також листа № 17/12 від 17.12.2018 р., в якому міститься вимога ТОВ "АГРО-СПП" щодо поставки ДП "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України" товару згідно договору № 18/09/02 від 18.09.2015 р., оскільки договором погоджено передачу товару на умовах ЕХW, що, в свою чергу, передбачає не поставку товару, а його самовивіз.

Також суд відзначає, що будь-які вимоги покупця чи особи, якій було передано права вимоги за договором, здійснені після закінчення строку, визначеного у п. 4.2. договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., за умови відсутності факту вчинення покупцем дій по отриманню товару у період з 18.09.2015 р. по 31.10.2015 р., не породжують у продавця жодних зобов`язань, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо відстрочення виконання зобов`язання з поставки на час прострочення покупця (не здійснення дій з отримання товару), позаяк зі змісту ч. 2 ст. 613 ЦК України вбачається лише можливість такої дії (відстрочення), а не імператив щодо такого відстрочення.

Отже, у зв`язку з не вчиненням ТОВ "АГРО-СПП" дій щодо отримання товару, суд дійшов висновку, що покупець у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України прострочив виконання свого обов`язку, визначеного договором, у зв`язку з чим продавець був наділений правом не виконувати свій зустрічний обов`язок з передачі товару у строки, визначені договором.

Відтак, враховуючи наведене та беручи до уваги встановлення судом тієї обставини, що ДП "ДГ "Озерна" не було прострочено зобов`язання щодо передачі товару з огляду на не вчинення відповідних дій покупцем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" про зобов`язання вчинити дії з поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн., стягнення 3628887,66 грн. пені та 16640000,00 грн. штрафу за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р., є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними, і, відповідно, задоволенню не підлягають.

Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів у даній справі не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за первісним позовом.

Витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (09603, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6) до Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Липки, буд. 6)

про зобов`язання вчинити дії з поставки товару на загальну суму 16640000,00 грн., стягнення 3628887,66 грн. пені та 16640000,00 грн. штрафу за договором поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р., право вимоги за яким перейшло до позивача згідно договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р., відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства "Дослідне господарство "Озерна" Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України" (09128, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Липки, буд. 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СПП" (09603, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП-АГРО" (09603, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6) про визнання недійсним договору поставки № 18/09/02 від 18.09.2015 р. та договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 12.02.2016 р., відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 14.06.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна