Постанова

від 22.12.2021 по справі 905/665/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Харків Справа №905/665/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача - Єрьомичева А.В., довіреність №2522 від 20.05.2021 року, свідоцтво серія ДН№5512 від 13.06.2019 року;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, (вх.№3615Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 28.07.2021 року у справі №905/665/21,

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Є.Гедройця, б.5-А, Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815)

в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вул.Привокзальна, 22, м. Лиман, Краснолиманський район, Донецька область, 84404, код ЄДРПОУ 40150216),

до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області (вул.Миру, буд.69, Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 25946273)

про стягнення коштів у розмірі 358145,94 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця АТ Українська залізниця звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, в якому просило стягнути 358145,94 грн. компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у період 2017-2018 роки.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.07.2021 року у справі №905/665/21 (повний текст складено та підписано 05.08.2021 року, суддя Огороднік Д.М.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області на користь АТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця АТ Українська залізниця 270450,67 грн. компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян та судовий збір в сумі 4056,76 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.07.2021 року в частині та ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме за 2018 рік. Тобто, апелянт фактично просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту населення, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. Заперечення Управління проти рішення суду першої інстанції обґрунтовані тим, що відсутність відповідних бюджетних асигнувань та укладеного між сторонами договору унеможливлюють виконання зобов`язань щодо погашення збитків. Крім того, Управління вказує на неможливість здійснити персоніфікацію пільговика, який скористався послугами залізниці.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк на протязі якого позивач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права.

Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами 01.12.2021 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 07.12.2021 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не з`явився, про причини не з`явлення суд не повідомив.

Відповідно до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні 22.12.2021 року пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

11.12.2017 року, між Управлінням соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області - головним розпорядником коштів на пільгове перевезення окремих категорій громадян-мешканців Бахмутського району та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця , в особі структурного підрозділу Служба приміських пасажирських перевезень Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця підписано договір №Дон/НРП-17241/НЮ про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян-мешканців Бахмутського району (далі - договір 1).

Відповідно до п. 1.1 договору останній регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування платником втрат перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд (надалі пільгові категорії громадян) в приміському залізничному транспорті.

При здійсненні відшкодування виплат за перевезення пільгових категорій громадян сторони керуються Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (із змінами і доповненнями), рішенням Бахмутської районної ради №7/25-404 від 26.12.2017 року Про районний бюджет на 2018 рік , рішенням Бахмутської районної ради від 27.06.2017 року №7120-214 Про районну комплексну програму соціального захисту пільгових категорій населення на - 2017-2019 роки (зі змінами) (п. 1.2. договору).

Перевізник зобов`язується здійснювати пільгові перевезення приміським залізничним транспортом приміського сполучення передбачених чинним законодавством України категорій громадян - мешканців Бахмутського району (п. 2.2. договору).

Управління згідно з Порядком та в межах суми бюджетних асигнувань, передбачених в кошторисах доходів та видатків платника на відповідний рік, зобов`язується сплатити перевізнику компенсацію у розмірі 139885,00 грн до 31.12.2017 року за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян - мешканців Бахмутського району на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором (п. 2.3. договору).

Ціна договору складає фактичні збитки перевізника від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, в межах затверджених асигнувань на 2017 рік - 139885,00 грн (п. 3.1. договору).

Перевізник подає щомісячно розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг установленої форми №2 - пільга по перевезенню окремих категорій громадян - мешканців Бахмутського району та актів звіряння заборгованості (п. 3.3 договору).

На підставі наданих перевізником розрахунків та актів звіряння заборгованості, платник перераховує перевізнику суму відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах одержаних коштів (п. 3.4 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян до 31 грудня 2018 року, а в частині здійснення компенсаційних виплат - до їх погашення (п. 7.1. договору).

Цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін (п. 9.5. договору).

27.12.2017 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору від 11.12.2017 року, відповідно до якої сторони погодили зменшити суму договору на 542,04 грн, ціна договору становить 139342,96 грн.

Договір та додаткова угода №1 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

03.05.2018 року між Управлінням соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області - головним розпорядником коштів на пільгове перевезення окремих категорій громадян-мешканців Бахмутського району та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця , в особі структурного підрозділу Служба приміських пасажирських перевезень Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , та в особі структурного підрозділу Служба приміських пасажирських перевезень Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця підписано договір №110 про компенсацію за пільговий проїзд залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян-мешканців Бахмутського району, який в подальшому було зареєстровано за №Дон/НРП-18188/НЮ-П від 22.03.2018 року.

Відповідно до п. 1.1 договору останній регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування платником втрат перевізнику за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд (надалі пільгові категорії громадян) в приміському залізничному транспорті.

При здійсненні відшкодування компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян сторони керуються Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (із змінами і доповненнями), рішенням Бахмутської районної ради №7/25-404 від 26.12.2017 року Про районний бюджет на 2018 рік , рішенням Бахмутської районної ради від 27.06.2017 року №7120-214 Про районну комплексну програму соціального захисту пільгових категорій населення на - 2017-2019 роки (зі змінами), Закону України Про державну допомогу суб`єктам господарювання (п. 1.2. договору).

Перевізник зобов`язується здійснювати пільгові перевезення приміським залізничним транспортом приміського сполучення передбачених чинним законодавством України категорій громадян - мешканців Бахмутського району (п. 2.2. договору).

Управління згідно з порядком та в межах суми бюджетних асигнувань, передбачених в кошторисах доходів та видатків платника на відповідний рік, зобов`язується сплатити перевізнику компенсацію у розмірі 55000,00 грн до 31.12.2018 року за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян - мешканців Бахмутського району на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором (п. 2.3. договору).

Ціна договору складає фактичні збитки перевізника від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, в межах затверджених асигнувань на 2018 рік - 55000,00 грн (п. 3.1. договору).

Перевізник подає щомісячно розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг установленої форми №2 - пільга по перевезенню окремих категорій громадян - мешканців Бахмутського району та актів звіряння заборгованості (п. 3.3 договору).

На підставі наданих перевізником розрахунків та актів звіряння заборгованості, платник перераховує перевізнику суму відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в межах одержаних коштів (п. 3.4 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян з 01.01.2018 року до 31.12.2018 року, а в частині здійснення компенсаційних виплат - до їх погашення (п. 7.1. договору).

Цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін (п. 9.5. договору).

12.09.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору від 03.05.2018 року, відповідно до якої сторони погодили змінити суму договору, яка склала 72000,00 грн.

07.12.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору від 03.05.2018 року, відповідно до якої сторони погодили змінити суму договору, яка склала 69000,00 грн.

Договір та додаткові угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Позивачем до матеріалів справи надані облікові форми складені щомісячно за 2017 та 2018 роки. А також зведені загальні відомості по типах та квитків у приміському сполученні складенні щомісячно за 2017 рік та 2018 рік.

Згідно наданих облікових форм та зведених відомостей за період з 2017 по 2018 роки, позивачем здійснено перевезення окремих категорій громадян (різних категорій пільговиків) за власний рахунок на загальну суму 566488,90 грн у т.ч. 2017 рік - на суму 227038,23 грн, за 2018 рік на суму 339450,67 грн.

Копії облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів, надані позивачем за кожен період окремо.

За інформацією з бази АС ОППЗТ перевізником щомісячно по кожній станції та виду пільги формувалась загальна зведена відомість по продажу квитків із зазначенням, кількості та суми проданих документів, що підтверджується копіями таких відомостей по кожному заявленому періоду, які містяться у матеріалах справи.

Відповідачем, на виконання умов договорів, 26.12.2017 року перераховано позивачу кошти за фактично понесені збитки по перевезенню пільгових категорій громадян за 2017 рік 5546,99 грн та 133795,97 грн, всього на суму 139342,96 грн. Також 18.12.2018 року перераховано позивачу кошти за фактично понесені збитки по перевезенню пільгових категорій громадян за 2018 рік у розмірі 14000,00 грн, 13.09.2018 перераховано 5064,89 грн, 31.08.2018 перераховано 2178,13 грн, 01.08.2018 перераховано 15673,97 грн, 02.07.2018 перераховано 9849,38 грн, 29.05.2018 перераховано 3544,26 грн, всього на загальну суму 50310,63 грн.

Отже, відповідно до матеріалів справи, позивачем за 2017 рік нараховано 227038,23 грн, відповідачем сплачено 139342,96 грн, тобто різниця становить 87695,27 грн; за 2018 рік позивачем нараховано 339450,67 грн, відповідачем сплачено 50310,63 грн, різниця становить 289140,04 грн. Проте, відповідно до пояснень відповідача, останній перерахував по договору за 2018 рік кошти у розмірі 69000,00 грн, ця обставина позивачем не заперечується та підтверджується у розрахунку суми позову, яка становить 358145,94 грн та складається із заборгованості за 2017 рік у розмірі 87695,27 грн та за 2018 рік 270450,67 грн (339450,67 грн - 69000,00 грн). Отже, оскільки сторонами визнаються обставини перерахування відповідачем позивачу коштів на суму 69000,00 грн, то стосовно вказаних обставин, спору між сторонами не має.

Посилаючись на понесення збитків у розмірі 358145,94 грн. (87695,27 грн за 2017 рік та 270450,67 грн. за 2018 рік) внаслідок надання пільгового проїзду окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом, відшкодування яких здійснюється за рахунок коштів міського бюджету, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

За результатом розгляду спору, суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення 87695,27 грн. (сума за 2017 рік), посилаючись на сплив строку позовної давності щодо таких вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що заявник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми компенсації за пільгове перевезення громадян залізничним транспортом за 2018 рік у розмірі 270450,67 грн., колегія суддів переглядає справу в межах даної вимоги.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, по виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України.

Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист .

Відповідно до п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 року №252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

З матеріалів справи, а саме з облікових форм та зведених відомостей вбачається, що протягом 2018 року позивачем надавались послуги з перевезення приміським сполученням окремим категоріям громадян, яки користуються пільгою на загальну суму 339450,67 грн.

На виконання умов договору №Дон/НРП-18188/НЮ-П від 22.03.2018 року відповідачем сплачено позивачу 69000,00 грн, що визнано сторонами.

Тобто, недоотримана сума коштів за перевезення фактичної кількості пільговиків склала 270450,67 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 11 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські зобов`язання сторін у цій справі виникли безпосередньо із Закону України Про Державний бюджет на 2017 рік , Закону України Про Державний бюджет на 2018 рік та ст. 9 Закону України Про залізничний транспорт та з вищевказаних договорів.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України.

Частиною 6 статті 9 Закону України Про залізничний транспорт встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Норми вищевказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.

Тобто, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржники необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Отже, законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій державного бюджету.

Закон України Про залізничний транспорт та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України за №1196 від 27.12.2006 року, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Кечко проти України (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано Залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на то державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 року у справі №904/94/19.

У рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року вказано, що з положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема, і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України і повинні забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування трансфертів.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком №1359, пунктом 2 якого визначене, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, шо сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (пункти 3, 4, 5, 7 Порядку №1359).

Тобто, сума недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Відтак, посилання скаржника на відсутність в облікових формах ідентифікуючої інформації щодо осіб, які скористалися пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України за №117 від 29.01.2003 року, відхиляється колегією суддів, оскільки надані до суду позивачем щомісячні облікові форми виповідають типовій формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 року. Внесення додаткової інформації, про яку зазначає відповідач, затвердженою обліковою формою не передбачено.

Подання облікових форм за 2018 рік відповідає положенням п.10 Порядку №1359 розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути оплачені розпорядником.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч.1 статті 11 Цивільного кодексу України). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 статті 11 Цивільного кодексу України).

Так, згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинного зв`язку між порушенням права та збитками; наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

З огляду на те, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повному обсязі, відповідно до вимог чинного законодавства - він зобов`язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків.

Крім того, зобов`язання відповідача з компенсації витрат позивача за пільгове перевезення пасажирів не обмежується тільки сумою визначеною в договорі на 2018 рік, а встановлені вищевказаними нормами чинного законодавства, тому розраховуються з фактичних витрат позивача і не залежать від наявності у відповідача коштів.

Враховуючи часткове відшкодування відповідачем компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2018 рік у розмірі 270450,67 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 28.07.2021 року у справі №905/665/21 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 28.07.2021 року у справі №905/665/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов