Рішення

від 24.12.2021 по справі 904/8547/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2021р. Справа № 904/8547/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Оптітрейд , м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпіус Консалт , м. Дніпро

Про: стягнення 86 519, 01 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Оптітрейд (позивач) звернувся з позовом до ТОВ Олімпіус Консалт (відповідач) про стягнення 86 519, 01 грн. ( в т.ч.: 85 662, 90 грн. - основна заборгованість; 323, 81 грн. - пеня та 532, 30 грн. -3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №31 від 22.04.21р. (укладеним між сторонами). Окрім того - просить стягнути з відповідача 20 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 25.10.21р. було відкрито провадження у справі №904/8547/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ Олімпіус Консалт (відповідач) у відзиві на позов позовні вимоги визнав у повному обсязі. Однак заперечував проти стягнення з нього 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що вони є явно завищеними, враховуючи малозначність справи, ціну позову та обсяг виконаних адвокатом робіт.

ТОВ Оптітрейд (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти обставин, викладених відповідачем у відзив, зазначаючи (поміж-іншим), що наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правничу допомогу на суму 20 000, 00 грн. , а відповідач у відзиві на позовну заяву не навів жодних обґрунтувань неспіврозмірності понесених позивачем витрат та наявності обґрунтованих підстав для зменшення розміру таких витрат до нуль гривень.

ТОВ Олімпіус Консалт (відповідач) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно ч.2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.21р. між ТОВ Оптітрейд (постачальник ) та ТОВ Олімпіус Консалт (покупець) укладено договір поставки №31, відповідно до умов якого та кільцевої довіреності до нього №22/04-1 від 22.04.21р. постачальник у період травень- серпень 2021р. здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 107 586, 60 грн. (що підтверджується відповідними видатковими накладними, а.с.13-26); а покупець відповідно до п.4.2. договору зобов`язався здійснити оплату шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати постачання продукції покупцеві.

В п.6.2. договору сторони погодили, що при несвоєчасній платі за товар покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (а.с.8-12).

Однак, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором відповідач оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив (сплачено лише 21 923, 70 грн.); у зв`язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку) у відповідача рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 85 662, 90 грн. Окрім того, позивач відповідно до п.6.2. договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 323, 81 грн. - пені та 532, 30 грн. -3% річних (а.с.7).

На час прийняття рішення у справі відповідач докази погашення заборгованості (з урахування пені та 3%річних) не надав, а позовні вимоги визнав у повному обсязі. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 86 519, 01 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Враховуючи вищезазначені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши заяви позивача про відшкодування суми судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000, 00 грн додано до заяви про розподіл судових витрат такі документи: договір про надання правничої допомоги №0109-21 від 01.09.21р. (укладений між позивачем та АО Щит-Право , додаткову угоду від 01.09.21р. до цього договору, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 30.09.21р., платіжне доручення №5757 від 18.10.21р. про перерахування позивачем на користь АО Щит-Право 20 000, 00 грн. - витрат за надання правничої допомоги за договором. (а.с.77-80).

В п.1. договору про надання правничої допомоги №0109-21 від 01.09.21р. сторони погодили, що адвокат зобов`язується надати клієнту необхідну правничу допомогу, що пов`язана із забезпеченням і захистом прав і законних інтересів останнього у взаємовідносинах з ТОВ Олімпіус Консалт , що виникли з договору поставки №31 від 22 квітня 2021 року, зокрема щодо стягнення з ТОВ Олімпіус Консалт на користь клієнта заборгованості за договором поставки №31 від 22 квітня 2021 року у досудовому порядку, у судах першої та апеляційної інстанції, зокрема, але не виключно, у Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді, Верховному Суді, інших судах, органах Державної виконавчої служби, в органах нотаріату, у приватних нотаріусів, в органах державної реєстрації, органах місцевого самоврядування, комунальних підприємствах, тощо, у в обсязі й на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт оплачує зазначені послуги (а.с.77).

В додатковій угоді №1 до вищезазначеного договору сторони погодили, що за надання послуг з правничої допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар з розрахунку 1000 (одна тисяча) грн. за годину діяльності адвоката з надання правничої допомоги (п.1. додаткової угоди).

Сторони домовились, що у випадку, якщо фактичний час надання адвокатом правничої допомоги під час представництва інтересів клієнта безпосередньо в судових засідання або під час ознайомлення з матеріалами справи менший ніж 1 година, для проведення розрахунків, сторони погодили мінімальний розрахунковий час надання правничої допомоги адвокатом з представництва інтересів клієнта в судових засідання або з ознайомлення з матеріалами справи, як 1 година (з урахуванням часу, потрібного адвокату для подолання шляху до суду, підготовки до судового засідання, подання до канцелярії суду заяв, клопотань, очікування судового засідання, що відбувається не з вини адвоката тощо). (п.2. додаткової угоди).

Ціна договору в загальному розмірі складається з суми всіх платежів, здійснених за цим договором клієнтом на користь адвоката (ціна договору).(п.3. додаткової угоди).

Гонорар сплачується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі послуг правничої допомоги за певний обсяг наданих послуг. (п.4. додаткової угоди). (а.с.78).

Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 30.09.21р. (складеного та підписаного між позивачем та адвокатом ) вбачається, що АО Щит-Право були надані наступні послуги: проведення аналізу первинних бухгалтерських документів, що були сформовані за результатами виконання сторонами договору поставки №31 від 22 квітня 2021 року - 2 години витраченого часу адвоката, на суму 2 000, 00 грн.; підготовка Акту звірки взаєморозрахунків за договором поставки №31 від 22 квітня 2021 року - 1 година витраченого часу адвоката, на суму 1 000, 00 грн.; підготовка претензії про зобов`язання сплати заборгованості за договором поставки №31 від 22 квітня 2021 року - 3 години витраченого часу адвоката, на суму 3 000, 00 грн.; проведення аналізу судової практики з питання стягнення заборгованості за господарськими договорами - 2 години витраченого часу адвоката, на суму 2 000, 00 грн.; написання, підготовка та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №31 від 22 квітня 2021 року з додатками - 12 годин витраченого часу адвоката, на суму 12 000, 00 грн.. Всього на суму 20 000, 00 грн. (а.с.79).

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, господарський суд враховує, що перелік послуг, наданих АО Щит-Право позивачу по цій справі, та їх вартість є явно завищеними (оскільки справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження; має незначну складність з правової точки зору; відповідачем визнані позовні вимоги у повному обсязі; послуги адвоката з проведення аналізу первинних бухгалтерських документів, що були сформовані за результатами виконання сторонами договору поставки, підготовка акту звірки взаєморозрахунків за договором, проведення аналізу судової практики з питання стягнення заборгованості за господарськими договорами охоплюються послугою із написання, підготовки та оформлення позовної заяви; витрати часу на фактично надані адвокатом послуги по цій справі не можуть складати для професійно підготовленого адвоката більше ніж 3 - 4 години).

А відтак, суд дійшов до висновку про те , що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими та підлягають розподілу частково в розмірі 4 000,00 грн., які належить покласти на відповідача. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 11.06.18р. по справі №923/567/17; та додатковій постанові від 08.04.21р. у справі №922/2321/20).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпіус Консалт (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 42234821) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Оптітрейд (49033, м. Дніпро, вул. Казакевича, буд.3, кв. 50; код ЄДРПОУ 32298653): 85 662, 90 грн. - основної заборгованості; 323, 81 грн. - пені; 532, 30 грн. -3% річних; 2 270, 00 грн. - витрат на сплату судового збору та 4 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 24.12.21р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.