Рішення

від 14.12.2021 по справі 909/978/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2021 Справа № 909/978/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів"

про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій та вивісок, їх транспортування та зберігання в сумі 63479 грн 20 коп.

за участю:

від позивача: Захарченко Тетяна Андріївна,

від відповідача: ОСОБА_1

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів" про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій та вивісок, їх транспортуванням та зберіганням в сумі 63479 грн 20 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

12.10.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначити на 03.11.2021.

02.11.2021 до суду надійшов відзив на позов вх.№17332/21/21, який суд приєднав до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.11.2021 суд оголосив перерву до 24.11.2021.

11.11.2021 позивач подав відповідь на відзив вх.№17914/21, яку суд прийняв до розгляду.

24.11.2021 судове засідання не відбулося в зв"язку з відпусткою судді.

29.11.2021 суд повідомив сторони, що розгляд справи відбудеться в судовому засіданні 08.12.2021, в якому оголосив перерву до 13.12.2021.

10.12.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив вх.№19846/21, які суд прийняв до розгляду.

13.12.2021 суд вийшов до нарадчої кімнати.

14.12.2021 суд вийшов з нарадчої кімнати та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ "Сальве -Львів" у добровільному порядку вимог Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо демонтажу самовільно встановлених конструкцій, внаслідок чого Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" понесло витрати, пов`язані з примусовим демонтажем рекламних конструкцій та вивісок, їх транспортуванням та зберіганням на загальну суму 63479 грн 20 коп.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що 13.04.2017 виконавчий комітет Львівської міської ради з метою запобігання практики багаторазового самовільного встановлення вивісок суб"єктами господарювання за однією адресою, вирішив внести зміни до рішення від 11.11.2016 № 1025 доповнивши п.6.11. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, абзацом в такій редакції: у разі повторного самовільного встановлення суб"єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска уже була демонтована силами КП "Адміністративно-технічне управління", витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски постійно відшкодовуються суб"єктом господарювання у п"ятикратному розмірі. Вказане рішення є чинним та обов"язковим до виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Щодо включення до позовних вимог стягнення суми ПДВ вказав, що при надходженні на рахунок підприємства відшкодованих витрат КП "Андміністративно - технічне управління", яке є платником податку на прибуток на додану вартість, змушене буде сплатити ПДВ у бюджет.

Вважає, що у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, оскільки внаслідок протиправної поведінки відповідача - самовільного розміщення конструкцій зовнішньої реклами та не демонтованої добровільно, позивач поніс витрати на їх демонтаж, транспортування та зберігання.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив частково з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.

Вказав, що вимоги про стягнення витрат за зберігання демонтованих конструкцій та вивісок є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не є витратами позивача, що мають реальний характер, тобто не є збитками в розумінні ст.224, 225 ГК України.

Зазначив, що вимога про стягнення витрат в п"ятикратному розмірі за демонтаж та зберігання вивіски, демонтованої 06.08.2020 не ґрунтується на законі, оскільки жоден Закон України не передбачає відшкодування збитків в п"ятикратному розмірі у випадку повторного встановлення демонтованих вивісок чи рекламних конструкцій. Відтак рішення виконкому Львівської міської ради про відшкодування витрат у п"ятикратному розмірі, суперечить ч.3 ст.22 ЦК України, яка передбачає, що збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Також вказав, понесені позивачем витрати не включають сплату ПДВ, а тому у відповідача не має обов"язку їх відшкодовувати.

Обставини справи, оцінка доказів.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради виявив порушення ТОВ "Сальве-Львів" вимог ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" та Порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок), затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025, а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами (штендер) на вул. Виговського, 47 у м. Львові. А також неоднаразове, самовільне встановлення рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) на вул. Зеленій,115 у м.Львові.

29.11.2018 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради направив на адресу відповідача вимоги №23/Р-14-5202 та №23/Р-14-5203 та 27.02.2020 №23/Р-2-511, відповідно до яких запропонував відповідачу добровільно усунути допущені порушення в термін до 14.12.2018 та до 11.03.2020 та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги демонтаж здійснить КП "Андміністративно - технічне управління", а на відповідача буде покладений обов"язок компенсації витрат пов"язаних з демонтажем та зберіганням конструкцій. Докази направлення приєднані до матеріалів справи.

05.03.2019 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради також направив на адресу відповідача вимогу №23/Р-7-782, відповідно до якої запропонував відповідачу добровільно усунути допущені порушення в термін до 10.03.2019 та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги демонтаж здійснить КП "Андміністративно - технічне управління", а на відповідача буде покладений обов"язок компенсації витрат пов"язаних з демонтажем та зберіганням конструкцій. Докази направлення приєднані до матеріалів справи.

Як стверджував позивач та не заперечував відповідач вказані вимоги залишені без виконання.

На підставі наказів Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 18.03.2019 №19-Д "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" та 21.12.2018 №264 і 19.03.2020 №38 "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)" самовільно встановлені ТОВ "Сальве -Львів" конструкції демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 2 від 02.04.2019, № 1 від 24.10.2019, №2 від 24.10.2019 та №22 від 06.08.2020, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) проводив підрядник ФОП Флис Т.І. згідно Договорів про надання послуг №03/04/18 від 03.04.2018 та № 10/02/2020 від 10.02.2020 та ФОП Алєксєєва М. М. згідно Договору про надання послуг №02/04/2019 від 02.04.2019, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Вартість робіт з демонтажу самовільно встановлених конструкцій та вивісок ТОВ "Сальве -Львів" проведених 02.04.2019 та 24.10.2019 складає 1210 грн 00 коп., демонтаж вивіски здійснений 06.08.2020 становить 380 грн 00 коп. що підтверджується рахунками та актами надання послуг, які долучені до позовної заяви та зазначені у розрахунку позовних вимог.

Транспортування демонтованих малих архітектурних форми (вивісок) здійснював підрядник ФОП Кухарський згідно Договору про надання послуг №03/01/19 від 03.01.2019, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Вартість послуг з транспортування демонтованих вивісок склала 98 грн 33 коп., що підтверджується рахунком та актом надання послуг, які долучені до позовної заяви та зазначені у розрахунку позовних вимог.

На виконання вказаних договорів позивач оплатив надані послуги з демонтажу та транспортування в розмірі 1688 грн 33 коп., що підтверджується копіями банківських виписок, які долучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи демонтовані самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок) передані ФОП Флисом Т.І. та ФОП Алєксєєвою М. М. на зберігання на склад КП "Адміністративно-технічне управління", що підтверджується копіями накладних № 37 від 06.08.2020, № 27 від 02.04.2019 та №133 від 24.10.2019.

Позивач, посилаючись на положення п.13.4.2 "Правил благоустрою Львівської міської ради територіальної громади", затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, відповідно до якого за зберігання спеціальної конструкції їх власники сплачують витрати у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання, вважає що відповідач має відшкодувати витрати пов"язані із зберіганням демонтованих 02.04.2019 та 24.10.2019 конструкцій в сумі 18666 грн 00 коп., а також 6205 грн 00 коп. за зберігання повторно демонтованої 06.08.2020 вивіски.

Як вбачається з розрахунку позивача загальна вартість витрат КП "Адміністративно-технічне управління" понесених у зв"язку з демонтажем, транспортуванням зберіганням конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок) становить 63479 грн 20 коп. з ПДВ, з яких 23969 грн 20 коп. - витрати пов"язані із демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановлених конструкцій, котрі демонтовані 02.04.2019 та 24.10.2019; 39510 грн 00 коп. - витрати пов"язані із демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановлених конструкцій, котрі демонтовані 06.08.2021 ( 7902 грн 00 коп. * 5 = 39510 грн 00 коп. відповідно до рішення Львівської міської №310 від 13.04.2017 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 11.11.2016 №1025").

З метою досудового врегулювання спору відповідачу скеровувались листи-вимоги №2410-10-3540 від 25.06.2021, №2410-10-3190 від 10.05.2019, № 2410-10-3539 від 25.06.2021, №2410-10-6553 від 12.11.2019, № 2410-10-3541 від 25.06.2021, № 2410-10-6559 від 12.11.2019, №2410-10-3538 від 25.06.2021, №2410-10-3541 від 25.06.2021, № 2410-10-6553 від 12.11.2019 про повернення витрат понесених КП "Адміністративно-технічне управління" у зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням конструкцій, докази направлення яких містяться в матеріалах справи.

16.07.2021 відповідач на вказані листи вимоги надав позивачу лист - відповідь №24, відповідно до якого повідомив, що згоден розглянути питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат за демонтаж, транспортування та зберігання конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм, проте лише в межах їх однократного розміру, а також просив розстрочити виплату вказаних витрат на строк 6 місяців. Вказаний лист- відповідь позивач отримав 28.07.2021.

29.07.2021 КП "Адміністративно-технічне управління" надало ТОВ "Сальве -Львів" відповідь на вищезазначений лист № 2410-10-4507, відповідно до якої зазначило, що у зв"язку із повторним демонтажем 06.08.2020 самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) на вул. Зеленій, 115, витрати повинні нараховуватись у п"ятикратному розмірі, а також повідомило, що погоджує розтермінування вказаних витрат на шість місяців починаючи з серпня 2021 року.

Однак станом на 08.10.2021 відповідач не оплатив витрати позивача, понесені у зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами та вивісок, у зв"язку з чим він звернувся за захистом порушеного права до суду.

Відповідач факт самовільного встановлення конструкцій зовнішньої реклами та вивісок і відшкодування витрат понесених позивачем на їх демонтаж та транспортування не заперечив, проте не погоджується з розміром таких витрат та нарахуванням ПДВ на ці витрати.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач всупереч вищенаведеним нормам права, не подав доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Суд не може погодитися з твердженнями відповідача, що до суми витрат понесених позивачем на їх демонтаж, транспортування та зберігання, не може включатися сума ПДВ, оскільки як вбачається з матеріалів справи КП "Адміністративно-технічне управління" є платником податку на додану вартість. Відтак у разі надходження на рахунок підприємства коштів в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об"єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку, платник зобов"язаний визначити податкові зобов"язання виходячи із суми надходження (лист ДФС від 28.10.2016 №23363/6/99-99-15-03-02-15).

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем витрат пов"язаних з демонтажем, транспортуванням та зберіганням вивіски демонтованої 06.08.2020 в п"ятикратному розмірі, так як, саме такий розмір встановлений рішенням виконавчого комітету Львіської міської ради від 13.04.2017 №310 у разі повторного самовільного встановлення вивісок. Відповідно до п.1. ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих повноважень є обов"язковими до виконання всіма суб"єктами на відповідній території. Доказів скасування чи визнання незаконним вказаного рішення матеріали справи не містять.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території ( ч.1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 1 Закону України "Про рекламу" встановлено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з статтею 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до пункту 4.2.10. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 (надалі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Львові розроблені відповідно до Законів України "Про рекламу", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", на підставі Типових правил розміщення зовнішньої реклами, і визначає порядок розміщення реклами, який є обов`язковим для всіх фізичних і юридичних осіб.

У пункті 5 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Аналогічні за змістом норми містяться у пункті 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, відповідно до якого зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 2.1. Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - це рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

У межах своєї компетенції Робочий орган (Департамент економічного розвитку ЛМР) забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України "Про рекламу", Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.

Згідно з пунктом 8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж.

Згідно з пунктом 8.3. Правил, примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами Оператора (КП Адміністративно-технічне управління) або на його замовлення - підрядною організацією.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок), затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025 (надалі-Порядок), паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної Форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує КП Адміністративно-технічне управління.

Пунктом 1.7. Порядку передбачено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.

Пунктом 6.2. Порядку передбачено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.

Пунктом 49 Типових правил розміщення реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067 визначається, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих правил здійснюється й у разі невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, якими вони були встановлені.

Відповідно до пункту 6.6. Порядку, примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП "Адміністративно-технічне управління" за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради.

Згідно з пунктом 6.1. Порядку самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу.

Пунктом 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, встановлено, що витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:

- за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;

- за зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

Згідно з пунктом 8.5. Правил компенсація витрат оператора, який організував демонтаж або проводив самостійно демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу.

Пунктом 6.11. Порядку передбачено, що компенсація витрат КП "Адміністративно-технічне управління", пов`язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски) покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).

13.04.2017 виконавчий комітет Львівської міської ради з метою запобігання практики багаторазового самовільного встановлення вивісок суб"єктами господарювання за однією адресою, вирішив внести зміни до рішення від 11.11.2016 № 1025 доповнивши п.6.11. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові", абзацом в такій редакції: у разі повторного самовільного встановлення суб"єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска уже була демонтована силами КП "Адміністративно-технічне управління", витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски постійно відшкодовуються суб"єктом господарювання у п"ятикратному розмірі.

Щодо твердження відповідача про те, що позовні вимоги не належать до задоволення, оскільки в їх обґрунтування позивач посилається на ст.22 ЦК України та 224 ГК України, в яких закріплені положення щодо відшкодування збитків, а витрати пов"язані із зберіганням самовільно встановлених конструкцій та нарахування ПДВ на ці витрати не є збитками в розумінні цих норм, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відтак суд за наявності належних та допустимих доказів, що підтверджують вказані в позовній заяві обставини, відхиляє вказане відповідачем заперечення.

Висновок суду.

Факт самовільного та згодом повторного встановлення конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок), їх демонтаж, транспортування та зберігання відповідач визнав та вказане підтверджується матеріалами справи.

Суд перевірив правильність розрахунку суми понесених витрат, пов"язаних з проведенням демонтажу конструкцій зовнішньої реклами та вивісок, їх транспортуванням та зберіганням, та вважає його обґрунтованим.

Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 63479 грн 20 коп. вищезазначених витрат належать до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2760 від 24 вересня 2021 року.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 2270 грн 00 коп. - суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів" про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій та вивісок, їх транспортування та зберігання в сумі 63479 грн 20 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве-Львів", вул. Дністровська, буд. 22 А, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36248737) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", пл. Міцкевича, буд. 6/7, м. Львів, 79005 (код 13804591) 63479 (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят дев"ять) грн 20 коп. витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій та вивісок, їх транспортування та зберігання, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.12.2021

Суддя Т. В. Максимів