Ухвала

від 22.12.2021 по справі 914/3767/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.12.2021 Справа№914/3767/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви (вх.№4102 від 09.12.2021р.)

Товариства з обмеженою відповідальністю Коарт

про забезпечення позову

у справі №914/3767/21

за участю представників :

від заявника Дудяк Р.А.

від ЛМР не з`явився

від ПП Азов-Галичина Ящинський А.Л., Дмитрович Н.Д.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області в порядку пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява (вх.№4102 від 09.12.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Коарт про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю Коарт після розгляду цієї заяви має намір подати позов до відповідачів Львівської міської ради та Приватного підприємства Азов-Галичина про визнання недійсними ухвали №5545 від 19 вересня 2019 року 21-шої сесії 7-го скликання Львівської міської ради Про затвердження ПП Азов-Галичина технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120 , а також договору оренди землі від 29 листопада 2019 року, укладеного між Львівською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством Азов-Галичина , як орендарем, що зареєстрований у Львівській міській раді 29 листопада 2019 року за №Ш-4208, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис.

В поданій заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю Коарт просить суд заборонити Львівській міській раді розглядати і приймати рішення про продаж земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:02:004:0021 з місцем розташування: Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, 120, Приватному підприємству Азов-Галичина до вирішення спору між Товариством з обмеженою відповідальністю Коарт та Львівською міською радою і Приватним підприємством Азов-Галичина про визнання недійсними ухвали № 5545 від 19 вересня 2019 року 21-шої сесії 7-го скликання Львівської міської ради Про затвердження ПП Азов-Галичина технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120 , а також договору оренди землі від 29 листопада 2019 року, укладеного між Львівською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством Азов-Галичина , як орендарем, що зареєстрований у Львівській міській раді 29 листопада 2019 року за №Ш-4208, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис, та набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 13.12.2021р. заяву про забезпечення позову у справі №914/3767/21 призначено до розгляду на 21.12.2021р. В судовому засіданні 21.12.2021р. розгляд заяви відкладено на 22.12.2021р.

Представник заявника в судовому засіданні 22.12.2021р. заяву про забезпечення позову підтримав повністю та надав усні пояснення щодо поданої заяви. Слід зазначити, що заявником подано доповнення (вх.№30350/21 від 16.12.2021р. та вх.№30685/21 від 21.12.2021р.) до заяви про забезпечення позову.

Львівська міська рада явку представника в судове засідання 22.12.2021р. не забезпечила.

Представники Приватного підприємства Азов-Галичина в судовому засіданні 22.12.2021р. проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечили. Слід зазначити, що Приватним підприємством Азов-Галичина подано заперечення (вх.№30781/21 від 21.12.2021р.) на заяву про забезпечення позову, а також клопотання (вх.№30782/21 від 21.12.2021р.) про ознайомлення з матеріалами справи №914/3767/21.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та подані матеріали, заслухавши доводи та заперечення представників заявника та заінтересованих осіб, суд встановив таке.

Як зазначено у заяві, 19 листопада 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю АБМК на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю КОАРТ виготовило схему формування меж ділянки для забезпечення проїзду в масштабі 1:250 з ситуаційною схемою та нанесеними земельними ділянками з кадастровими номерами 4610137500:02:004:0021 і 4610137500:02:004:0038, яка складається з двох аркушів (далі - схема).

Як вбачається із поданих матеріалів, земельна ділянка, що орендується ПП Азов-Галичина з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021 межує із земельною ділянкою, що орендується ТзОВ КОАРТ з кадастровим номером 4610137500:02:004:0038.

При цьому заявник посилається на перший аркуш cхеми, що виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю АБМК на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю КОАРТ , в якій зазначено, що відповідно до ДБН Б.2.2-12.:2019 п.15.3.1. мінімальна відстань від повздовжньої сторони фасаду будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю КОАРТ літ. З-2 з північної сторони до краю пожежного проїзду - 5 м, а мінімальна ширина пожежного проїзду - 3,5 м.

Посилаючись на перший аркуш вказаної схеми, заявник також зазначає, що відповідно до ДБН В.2.3-5.:2018 (Вулиці та дороги населених пунктів) із східної сторони будівлі Товариства з обмеженою відповідальністю КОАРТ літ. З-2 , мінімальна ширина смуги руху дороги господарського проїзду - 4,5 м.

Як зазначено у заяві про забезпечення позову, з другого аркуша схеми вбачається, що орієнтовна площа частини земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:02:004:0021, орендованої Приватним підприємством Азов-Галичина становить 332,4 кв.м. При цьому заявник зазначає про те, що власником цієї земельної ділянки є Львівська міська рада, яка фактично є землею загального користування.

Тобто, за твердженням заявника, Приватне підприємство Азов-Галичина орендує землі загального користування орієнтовною площею 332,4 кв.м.

Як встановлено судом, 04 червня 2007 року між Львівською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством Азов-Галичина , як орендарем укладено договір оренди землі.

Посилаючись на вказаний договір, заявник зазначає про те, що з додатків до вказаного договору, а саме: з плану земельної ділянки, яка передається в оренду Приватному підприємству Азов-Галичина на вул.Т.Шевченка, 120, та з кадастрового плану земельної ділянки, яка передається в оренду Приватному підприємству Азов-Галичина на вул.Т.Шевченка, 120, вбачається, що в описі меж від В до Г, а також в описі меж від Д до Е значаться землі загального користування (внутрішньоквартальний проїзд).

Тобто за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю КОАРТ вищенаведене свідчить про те, що станом на 2007 рік на частині земельної ділянки, якою зараз користується Приватне підприємство Азов-Галичина на підставі договору оренди землі від 29.11.2019р. існував внутрішньоквартальний проїзд (землі загального користування).

Посилаючись на частину 1 статті 9 Закону України Про оренду землі , а також на пункт а частини 4 статті 83 Земельного кодексу України, заявник стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021 у АДРЕСА_1 не може бути продана Львівською міською радою Приватному підприємству Азов-Галичина , оскільки до складу вказаної земельної ділянки входять землі загального користування.

При цьому, як зазначено у заяві про забезпечення позову та як встановлено судом, у порядку денному пленарного засідання Львівської міської ради, запланованого на 23 грудня 2021 року, включено питання прийняття ухвали про продаж земельної ділянки у АДРЕСА_1 , Приватному підприємству Азов-Галичина , адже відповідно до ухвали №1551 від 04.11.2021р. 7-ої сесії 8-го скликання Львівської міської ради Про затвердження порядку денного 7-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання , восьмим питанням порядку денного є: Про продаж земельних ділянок .

Так, згідно із частиною 1 статті 9 Закону України Про оренду землі , орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а у разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельних ділянок на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначеному статтями 135 - 139 Земельного кодексу України.

Пунктом а частини 4 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Крім того, заявник посилається на підпункт 1.1. пункту 1 статті 61 Регламенту Львівської міської ради 8-го скликання, затвердженого ухвалою №4 від 24.12.2020 року 1-шої сесії 8-го скликання Львівської міської ради, в якому вказано, що ухвали - рішення Ради, прийняті у межах її компетенції для досягнення певної цілі, що спричинює певні юридичні наслідки.

Як зазначає заявник, з метою попередження негативних юридичних наслідків, які полягають у прийнятті Львівською міською радою ухвали про продаж Приватному підприємству Азов-Галичина земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021, місце розташування: АДРЕСА_1 , разом із землею загального користування орієнтовною площею 332,4 кв.м, заявник зазначає, що обраний ним захід забезпечення позову є найбільш оптимальним та доцільним в даній ситуації.

Приватне підприємство Азов-Галичина проти поданої Товариством з обмеженою відповідальністю КОАРТ заяви заперечило, подавши заперечення на заяву про забезпечення позову.

Зокрема в поданих запереченнях вказано, що наведені заявником обґрунтування самі по собі не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони Львівській міській раді вчиняти будь-які дії щодо свого майна, позаяк заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайнім засобом судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими заявником вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача (заявника), тобто, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Так, судом встановлено, що у порядку денному пленарного засідання Львівської міської ради, запланованого на 23.12.2021р., включено питання прийняття ухвали про продаж Приватному підприємству Азов-Галичина земельної ділянки у місті Львові, вулиця Шевченка, 120.

При цьому, як вже було зазначено судом, заявник вважає за необхідне застосувати в даному випадку такий захід забезпечення позову як заборона Львівській міській раді розглядати і приймати рішення про продаж земельної ділянки з метою попередження негативних юридичних наслідків, які полягають у прийнятті Львівською міською радою ухвали про продаж Приватному підприємству Азов-Галичина цієї земельної ділянки.

Однак, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, а також поданих доповнень та пояснень заявника, Товариством з обмеженою відповідальністю Коарт не наведено достатніх обгрунтувань в чому саме полягають негативні наслідки у зв`язку з можливим прийняттям Львівською міською радою такої ухвали про продаж земельної ділянки.

Тобто, заявник у поданій ним заяві та доповненнях до неї не обгрунтував належним чином як саме такий захід забезпечення позову як заборона Львівській міській раді відчужувати власне майно спроможний запобігти можливим порушенням охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Коарт .

Більше того, беручи до уваги подані як заявником, так і Приватним підприємством Азов-Галичина докази, враховуючи предмет спору у справі за позовом, який в подальшому заявник має намір подати до суду, а також зважаючи на встановлені межі земельних ділянок, з урахуванням встановлених меж земель загального користування, суд зазначає, що в даному випадку невжиття такого заходу забезпечення позову як заборона Львівській міській раді продавати належне їй майно не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявник не довів та не подав належних й допустимих доказів, які б могли підтвердити, що обраний ним захід забезпечення позову є дійсно необхідним, а його незастосування призведе до того, що права, свободи та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Коарт будуть порушені.

Крім того, судом береться до уваги також й те, що згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Отже слід зазначити, що міська рада, як власник земельної ділянки, керуючись своїми повноваженнями, які визначені, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про землеустрій" фактично реалізує свої правомочності власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка перебуває в оренді у Приватного підприємства «Азов-Галичина» .

Також слід зазначити, що суд погоджується з твердженням Приватного підприємства «Азов-Галичина» про те, що наведені заявником обгрунтування самі по собі не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо свого майна, позаяк заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайнім засобом судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1 . У задоволенні заяви (вх.№4102 від 09.12.2021р.) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.12.2021р.

Суддя Петрашко М.М.