Постанова

від 05.06.2022 по справі 914/3767/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2022 р. Справа №914/3767/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

при секретарі судового засідання Багряк Ю.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Коарт (вх. № 01-05/237/22 від 17.01.2022)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, повний текст рішення складено 23.12.2021

у справі № 914/3767/21 (суддя Петрашко М.М.)

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Коарт, м. Львів

про забезпечення позову,

за участі представників сторін:

від заявника: не з`явився,

від Львівської міської ради: Кузь І.І.

від ПП «Азов-Галичина»: Дмитрович Л.Д. (керівник), Ящинцький А.Л. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 у справі №914/3767/21 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Коарт (вх.№4102 від 09.12.2021р.) про забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 суд першої інстанції виходив з того, що заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача (заявника), тобто, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що зі змісту заяви про забезпечення позову, а також поданих доповнень та пояснень заявника, ТОВ «Коарт» не наведено достатніх обгрунтувань в чому саме полягають негативні наслідки у зв`язку з можливим прийняттям Львівською міською радою ухвали про продаж земельної ділянки та як саме такий захід забезпечення позову як заборона Львівській міській раді відчужувати власне майно спроможний запобігти можливим порушенням охоронюваних законом інтересів ТОВ «Коарт».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ Коарт оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 19.11.2021 на замовлення ТОВ «КОАРТ» виготовило схему формування меж ділянки для забезпечення проїзду в масштабі 1:250 з ситуаційною схемою та нанесеними земельними ділянками з кадастровими номерами 4610137500:02:004:0021 і 4610137500:02:004:0038, яка складається з двох аркушів (далі схема).

Зі Схеми вбачається суміжність земельної ділянки, орендованої ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА» з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021, та земельної ділянки, орендованої ТОВ «КОАРТ» з кадастровим номером 4610137500:02:004:0038.

З першого аркуша зазначеної схеми, з покликанням на ДБН Б.2.2-12.:2019 п. 15.3.1., вбачається мінімальна відстань від повздовжньої сторони фасаду будівлі ТОВ «КОАРТ» літ. «З-2» з північної сторони до краю пожежного проїзду - 5 м; мінімальна ширина пожежного проїзду 4,5 м.

Зі східної сторони будівлі ТОВ «КОАРТ» літ «з-2», з покликанням на ДБН В.2.3-5.:2018 (вулиці та дороги населених пунктів), мінімальна ширина смуги руху дороги господарського проїзду 4,5 м.

З другого аркуша схеми випливає, що частина площі земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:02:004:0021 площею 332,4 га, яка орендована ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА» і власником якої є Львівська міська рада, є землею загального користування. А саме, згідно додатків договору оренди землі від 04.06.2007, укладеного між Львівською міською радою, як орендодавцем та ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА», як орендарем, до складу орендованої земельної ділянки по вул. Т. Шевченка, 120 в описі меж від В до Г та в описі меж від Д до Е значаться землі загального користування (внутрішньоквартальний проїзд).

Апелянт наголошує на тому, що згідно п. «а» ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

З врахуванням наведеного, апелянт переконаний, що найбільш оптимальним та доцільним заходом із забезпечення позову в даній ситуації є заборона Львівській міській раді розглядати і приймати рішення про продаж земельної ділянки за кадастровим номером 4610137500:02:004:0021 (місце розташування: Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка, 120) Приватному підприємству «АЗОВ-ГАЛИЧИНА» до вирішення спору у справі за позовом ТОВ «КОАРТ» до Львівської міської ради і ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА» про визнання недійсними ухвали № 5545 від 19.09.2019 21-шої сесії 7-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження ПП "Азов-Галичина" технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120» та визнання недійсним договору оренди землі від 29.11.2019, укладеного між Львівською міською радою, як орендодавцем, та ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА», як орендарем щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4610137500:02:004:0021 (місце розташування: Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка, 120).

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/979/22) Львівська міська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «КОАРТ» та вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення. При цьому, зазначає, що саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Львівська міська рада вважає, що судом першої інстанції повністю досліджені обставини справи та встановлено, що заявником не обгрунтовано належним чином як саме такий захід забезпечення позову, як заборона Львівській міській раді відчужувати власне майно спроможний запобігти можливим порушенням охоронюваних законом інтересів ТОВ «КОАРТ».

З врахуванням того, що заявник не довів та не подав належних й допустимих доказів, які би могли підтвердити , що обраний ним захід забезпечення позову є дійсно необхідним, а його незастосування призведе до того, що права, свободи та законні інтереси ТОВ «КОАРТ» будуть порушені, Львівська міська рада вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірних висновків про відмову у задоволення заяви ТОВ «КОАРТ» про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/1156/22) ПП «Азов-Галичина» заперечує доводи апеляційної скарги ТОВ «КОАРТ» та вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, а апеляційна скарга ТОВ «КОАРТ» такою що не підлягає до задоволення. При цьому зазначає, що захід забезпечення позову, який обраний позивачем не є співрозмірним з заявленими позивачем вимогами, є не пов`язаний із предметом позову.

Окрім того Львівська міська рада,як власник земельної ділянки, керуючись своїми повноваженнями, які визначені, зокрема, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗК України, ЦК України, ЗУ «Про землеустрій» фактично реалізує свої правомочності власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021, яка розташована за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка, 120 та яка з 2019 року перебуває у корисуванні ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА». Наведені заявником в заяві підстави для забезпечення позову шляхом заборони її власнику вчиняти будь-які дії щодо свого майна не можна вважати обгрунтованими, оскільки заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь які дії щодо своєї власності є крайнім засобом судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Також ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА» вважає, що застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо не пов`язане із предметом позову, а твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без надання відповідних доказів та обгрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заявлення позовних вимог (про визнання недійсними ухвали № 5545 від 19.09.2019 21-шої сесії 7-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження ПП "Азов-Галичина" технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120» та визнання недійсним договору оренди землі від 29.11.2019, укладеного між Львівською міською радою, як орендодавцем, та ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА», як орендарем щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4610137500:02:004:0021), на які заявник посилається при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову, ніяк не призведуть до відновлення порушеного права чи захисту інтересів позивача, оскільки земельна ділянка і надалі перебуватиме в комунальній власності територіальної громади м. Львова, а межі, площа та конфігурація земельної ділянки і надалі залишаться без змін.

Разом з тим, ПП «АЗОВ-ГАЛИЧИНА» звертає увагу і на те, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення, що не відповідає вимогам ст. 139 ГПК України.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І., Скрипчук О.С.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Коарт» та призначено розгляд справи на 21.02.2022.

Ухвалою суду від 21.02.2022 розгляд даної справи відкладено на 21.03.2022.

Ухвалою суду від 21.03.2022 розгляд даної справи відкладено на 18.04.2022.

Ухвалою суду від 18.04.2022 розгляд даної справи відкладено на 06.06.2022.

Апелянт не забезпечив участі уповноваженого представника у судове засідання, про час та місце розгляду справи був повідомлений на визначену ним для повідомлення по справі електронну адресу. Дані про електронну адресу апелянтом вказано в апеляційній скарзі (вх. № 01-05/237/22 від 17.01.2022), заяві про вступ у справу як представника (вх. № 01-04/1551/22 від 17.03.2022) та заявах про відкладення розгляду справи (вх. 01-04/1131/22 від 18.02.2022 та № 01-04/1570/22 від 18.03.2022) яку апелянт зазначав для повідомлення по справі (а. с.2, 52-53, 82-83, 85-86, т. 2).

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що про розгляд справи апелянт був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому ухвал суду від 24.01.2022 та від 21.03.2022 (а. с. 28, 103, т. 2)

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 42 наділяє учасників справи певними правами та обов`язками, серед яких, зокрема, є обов`язок учасника виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено обов`язок сторін у справі добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України визначено, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") визначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення).

З огляду на наведене та беручи до уваги положення ст. 273 ГПК України щодо строків розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе здійснювати розгляд даної апеляційної скарги без участі апелянта.

У судовому засіданні 06.06.2022 представники Львівської міської ради та ПП «Азов-Галичина» заперечили доводи апеляційної скарги з підстав, аикладених у відзивах на апеляційну скаргу. Просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

09.12.2021 до Господарського суду Львівської області від ТОВ «КОАРТ» надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити Львівській міській раді розглядати і приймати рішення про продаж земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:02:004:0021 (місце розташування: Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка, 120) Приватному підприємству «Азов-Галичина» до вирішення спору між ТОВ «Коарт» та Львівською міською радою і ПП «Азов-Галичина» про визнання недійсними ухвали № 5545 від 19.09.2019 21-шої сесії 7-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження ПП «Азов-Галичина» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120» в оренду, а також визнання недійсним договору оренди землі від 29.11.2019, укладеного між Львівською міською радою, як орендодавцем, та ПП «Азов-Галичина», як орендарем, що зареєстрований у Львівській міській раді 29.11.2019 за №Ш-4208, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис, та набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову, ТОВ «КОАРТ» зазначає, що відповідно до схеми формування меж ділянки для забезпечення проїзду в масштабі 1:250 з ситуаційною схемою та нанесеними земельними ділянками з кадастровими номерами 4610137500:02:004:0021 і 4610137500:02:004:0038, виготовленої ТОВ «АБМК» на замовлення ТОВ «КОАРТ», земельна ділянка, що орендується ПП «Азов-Галичина» з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021 межує із земельною ділянкою, що орендується ТОВ «КОАРТ» з кадастровим номером 4610137500:02:004:0038.

У першому аркуші зазначеної вище схеми зазначено, що відповідно до ДБН Б.2.2-12.:2019 п.15.3.1. мінімальна відстань від повздовжньої сторони фасаду будівлі ТОВ «КОАРТ» літ.«З-2» з північної сторони до краю пожежного проїзду 5 м, а мінімальна ширина пожежного проїзду 3,5 м. Заявник також зазначає, що відповідно до ДБН В.2.3-5.:2018 (Вулиці та дороги населених пунктів) із східної сторони будівлі ТОВ «КОАРТ» літ.«З-2», мінімальна ширина смуги руху дороги господарського проїзду 4,5 м.

З другого аркуша схеми, зазначає заявник, вбачається, що орієнтовна площа частини земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:02:004:0021, орендованої ПП «Азов-Галичина» становить 332,4 кв. м. При цьому, заявник зазначає про те, що власником цієї земельної ділянки є Львівська міська рада, і ця земельна ділянка відноситься до земель загального користування.

Також заявник зазначає, що 04.06.2007 року між Львівською міською радою та ПП «Азов-Галичина» укладено договір оренди землі, з додатків до якого (а саме: з плану земельної ділянки, яка передається в оренду Приватному підприємству «Азов-Галичина» на вул. Т.Шевченка, 120, та з кадастрового плану земельної ділянки, яка передається в оренду Приватному підприємству «Азов-Галичина» на вул. Т.Шевченка, 120), вбачається, що в описі меж від В до Г, а також в описі меж від Д до Е значаться землі загального користування (внутрішньоквартальний проїзд).

За твердженням заявника, на частині земельної ділянки, якою зараз користується Приватне підприємство «Азов-Галичина» на підставі договору оренди землі від 29.11.2019 існував внутрішньоквартальний проїзд (землі загального користування).

Посилаючись на ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду землі», а також на пункт «а» ч. 4 ст. 83 ЗК України, заявник стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021 у м. Львові по вул. Шевченка, 120, не може бути продана Львівською міською радою Приватному підприємству «Азов-Галичина», оскільки до складу вказаної земельної ділянки входять землі загального користування.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 у справі №914/3767/21 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Коарт (вх.№4102 від 09.12.2021) про забезпечення позову.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Коарт» про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Для належної реалізації завдань господарського судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 щодо забезпечення позову зазначено наступне, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2020р. по справі №922/2163/17.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З матеріалів даної справи вбачається, що у даному випадку заява ТОВ «Коарт» зводиться до обмеження права власника земельної ділянки розпоряджатися належною йому земельною ділянкою.

В самій заяві про забезпечення позову (з якою до суду заявник звернувся 09.12.2021) позивач заявляє, що згідно результатів голосувань пленарного засідання 25.11.2021-30.11.2021, 61 питання порядку денного «Про продаж ПП «Азов-Галичина» земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120» - вилучено.

Зважаючи на план роботи 7-ої сесії Львівської міської ради 8-го скликання, затверджений ухвалою № 1551 від 04.11.2021 7-ої сесії 8-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження порядку денного 7-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання», додаток 1, і календарний графік пленарних засідань 7-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання, додаток 2, для заявника (апелянта) очевидним є те, що в порядок денний пленарного засідання 7-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання, запланованого на 23.11.2021, буде повторно включене питання «Про продаж ПП «Азов-Галичина» земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120».

З наведеного вбачається, що заявник просить задоволити заяву про забезпечення позову з міркувань його припущень про продаж ПП «Азов-Галичина» земельної ділянки по вул. Т. Шевченка, 120 у м. Львові 23.11.2021. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Також згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до положень ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1 і 2 ст. 319 ЦК України).

З викладеного вбачається, що наведені заявником обгрунтування самі по собі не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу (власнику майна) вчиняти будь-які дії щодо свого майна, оскільки заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайнім засобом судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Разом з тим, в обгрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначає про намір подання позовної заяви немайнового характеру (за позовом ТОВ «Коарт» до Львівської міської ради і ПП «Азов-Галичина» про визнання недійсними ухвали № 5545 від 19.09.2019 21-шої сесії 7-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження ПП «Азов-Галичина» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 120», а також визнання недійсним договору оренди землі від 29.11.2019, укладеного між Львівською міською радою, як орендодавцем, та ПП «Азов-Галичина», як орендарем, що зареєстрований у Львівській міській раді 29.11.2019 за №Ш-4208, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис, та набрання рішенням суду у вказаній справі законної сили.)

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, справа з вказаним вище предметом спору та сторонами, розглядається в суді першої інстанції і такій справі присвоєно номер № 914/4029/21.

Судова колегія звертає увагу на те, що судове рішення у зазначеному вище позові у разі його задоволення, не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду. При цьому, при розгляді заяви про забезпечення позову має досліджуватись і те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, якщо заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову повинен дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим досягається: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявником не доведено та не подано належних і допустимих доказів, які би могли підтвердити, що обраний ним захід забезпечення позову є дійсно необхідним, а його незастосування призведе до того, що права, свободи та законні інтереси ТОВ «Коарт» будуть порушені.

Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що ТОВ «Коарт» вже зверталося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви (справа № 914/3540/21), підстави звернення з відповідною заявою є тотожними із підставами звернення у даній справі (справа № 914/3767/21).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2021 у справі № 914/3540/21 у задоволенні заяви ТОВ «Коарт» про забезпечення позову до подання позовної заяви було відмовлено.

Як визначено ч. 3 ст. 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом.

Повторно (у справі № 914/3767/21) з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви ТОВ «Коарт» звернувся до Господарського суду Львівської області 09.12.2021.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Коарт» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову не підлягає до задоволення у зв`язку із чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Коарт залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Господарського суду Львівської області від 22.12.2021 у справі № 914/3767/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2022

Головуючий -суддяМарко Р.І.

СуддяМатущак О.І.

СуддяСкрипчук О.С.