Ухвала

від 23.12.2021 по справі 910/4210/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4210/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В.І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай",

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021р.

у складі колегії суддів: А. Г. Майданевич - головуючий, О. М. Коротун, В. В. Сулім

за позовом державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ"

до

1. Міністерства юстиції України;

2. Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай";

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача :

1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк";

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвінтум";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фаворит";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1- Національний банк України

про визнання недійсними результатів аукціону та визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача: О.М. Денисенко,

від відповідача-1: не з`явилися,

від відповідача-2: П.С. Боченко,

від відповідача-3: В.А. Борух,

від третьої особи-1 на стороні позивача: Р.В. Суденко,

від третьої особи -2 на стороні позивача: не з`явилися,

від третьої особи на стороні відповідачів: не з`явилися,

від третьої особи на стороні відповідача-1: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" звернулася до господарського суду з позовом до Міністерства юстиції України, АТ "Фондова біржа ПФТС", ТОВ "Фінансова компанія "Фортіфай", в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила:

- визнати недійсними результати аукціону від 04.03.2020 з продажу 5 080 310 373 штук простих бездокументарних іменних акцій ПАТ "Промінвестбанк", код ЄДРПОУ: 00039002, номінальною вартістю 10 грн, 99,7726% від загальної кількості, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, оформлені протоколом аукціону з реалізації акцій ПАТ "Промінвестбанк", на які звернено стягнення на АТ "Фондова біржа ПФТС", складеним 06.03.2020;

- визнати недійсним договір (біржовий контракт) купівлі-продажу цінних паперів (Б-Б) № 813054; БB2369-АК; БB-04/03/03, укладений 06.03.2020 між Міністерством юстиції України та ТОВ "Фінансова компанія "Фортіфай".

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами порядку реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення, та банківського законодавства в частині отримання погодження Національного банку України на набуття істотної участі у ПАТ "Промінвестбанк".

Крім того, позивач зазначив про порушення положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо незаконного позбавлення Державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ" права власності на спірні цінні папери, оскільки Корпорація, як юридична особа, не несе відповідальності за зобов`язаннями держави.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд відхилив доводи позивача про те, що переможцем аукціону не погоджено із Національним банком України набуття істотної участі у ПАТ "Промінвестбанк", оскільки ст. 34 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає можливість погодження Національним банком України набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або здійснення.

Суд вказав, що позивачем належними засобами доказування не було доведено обставин того, що при проведенні аукціону порушено його права, а також не було доведено, що допущено порушення порядку проведення аукціону, які вплинули на результати торгів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 у справі №910/4210/20 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсними результати аукціону від 04.03.2020 з продажу 5 080 310 373 штук простих бездокументарних іменних акцій ПАТ "Промінвестбанк", код ЄДРПОУ: 00039002, номінальною вартістю 10 грн, 99,7726% від загальної кількості, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, оформлені Протоколом аукціону з реалізації акцій ПАТ "Промінвестбанк", на які звернено стягнення на АТ "Фондова біржа ПФТС", складеним 06.03.2020; визнано недійсним договір (біржовий контракт) купівлі-продажу цінних паперів (Б-Б) № 813054; БB2369-АК; БB-04/03/03, укладений 06.03.2020 між Міністерством юстиції України та ТОВ "Фінансова компанія "Фортіфай"; здійснено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції врахував встановленні в рішеннях судів у справах №757/36346/19-ц, №796/165/18 обставини щодо того, що прості іменні акції ПАТ "Промінвестбанк" (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000136329) належать Російській Федерації.

Встановивши з витягу з системи депозитарного обліку, що на рахунку позивача обліковуються спірні акції, апеляційний суд дійшов висновку, що Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" вірно звернулася до суду за захистом своїх інтересів у відповідності до ст. 4 ГПК України.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що уцінка акцій ПАТ Промінвестбанк була проведена 20.09.2019 всупереч ухвали Верховного Суду від 16.09.2019 у справі №757/36346/19 і їх продаж на торгах 04.03.2020 було здійснено за заниженою ціною, що вплинуло на результати електронних торгів.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази звернення потенційних покупців з попереднім погодженням до Національного банку України на набуття істотної участі в банку, що свідчить про порушення порядку набуття істотної участі в банку.

Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ" звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій зазначає, що не погоджується із висновками апеляційного господарського суду про належність акцій ПАТ Промінвестбанк Російській Федерації та дотримання відповідачами порядку організації та проведення аукціону від 04.03.2020 в частині неопублікування оголошення про такий аукціон. Тому скаржник просить змінити мотивувальну частині постанови апеляційного господарського суду.

За твердженням скаржника, постанова апеляційного господарського суду від 05.08.2021 в частині визнання обставини належності акцій ПАТ Промінвестбанк Російській Федерації такою, що не підлягає доказуванню, а також в частині застосування п. 2.7 Порядку реалізації, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим вказана постанова підлягає зміні у зазначеній частині.

Скарга обґрунтовується положеннями п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

АТ "Фондова біржа ПФТС" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наслідком чого стало неправильне вирішення справи, та просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скарга обґрунтовується положеннями п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пунктів 1.2, 4.2, 4.5 Порядку реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення, та пункту 2 розділу І Положення про функціонування фондових бірж, наслідком чого стало неправильне вирішення справи.

За твердженням скаржника, біржа не порушувала судову заборону на проведення аукціону, оскільки з дати її винесення не вчиняла жодних дій спрямованих на проведення аукціону (незважаючи на той факт, що вказана ухвала на адресу Біржі не надходила). Наданий Біржею лист констатував факт відсутності осіб готових придбати акції за запропонованою 04.09.2019 ціною.

АТ "Фондова біржа ПФТС" зазначає, що оскільки судом було встановлено, що власником акцій є Російська Федерація, а не Державна корпорація розвитку ВЕБ.РФ , то ціна продажу акцій жодним чином не впливає на розмір заборгованості Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ , оскільки вказана корпорація не є стороною виконавчого провадження, не має фінансових зобов`язань у відповідному провадженні та не має права на отримання залишків коштів від реалізованого майна. У скарзі вказується, що апеляційний суд в постанові не навів жодних аргументів стосовно того, чому він відхилив доводи Біржі та ТОВ Фінансова компанія Фортіфай щодо відсутності порушеного права Державної корпорації розвитку ВЕБ.РФ , зокрема, щодо впливу ціни продажу акцій на її права та інтереси.

Крім того скаржник зазначає, що апеляційним судом було порушено права та інтереси не тільки сторін біржового контракту, а й низки учасників зведеного виконавчого провадження № 59036926, зокрема тих, які не отримають коштів від реалізації акцій внаслідок прийняття постанови, та які не були залучені до участі в справі.

У касаційній скарзі стверджується, що право власності на акції на момент розгляду справи не перейшло до ТОВ ФК Фортіфай і жодних порушень банківського законодавства ТОВ ФК Фортіфай не вчиняло.

Також до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося ТОВ "Фінансова компанія "Фортіфай", яке також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити в силі.

Касаційна скарга подається на підставі п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженням скаржника, апеляційним судом допущено невірне застосування/не застосування наступних норм матеріального права: ч. ч. 1 та 2 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження ; п. п. 2.10., 2.12., 4.2., 4.3. Порядку реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення; ст. 34 ЗУ Про банки і банківську діяльність ; п. п. 260, 269 Положення про ліцензування банків та допущено порушення норм процесуального права, зокрема ч. ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України.

На думку скаржника, суд не застосував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі №678/301/12, у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 25.11.2015 (провадження № 6-1749цс15), від 29.06.2016 (провадження № 6-370цс16), від 06.07.2016 (провадження № 6-3174цс15), від 12.10.2016 (справа №369/5994/14-ц), а також від 29.11.2017 (справа №668/5633/14-ц), неодноразово підтримані Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, в тому числі в постановах від 25.04.2018 (провадження №61-8527св18), від 27.02.2019 (провадження № 61-11800св18), а також від 12.09.2018 (провадження № 61- 22798св18).

Скаржник наполягає, що безпосередньо тотожні/подібні правовідносини не були предметом розгляду Верховного Суду та не містять відповідного висновку Верховного Суду.

У скарзі зазначається, що судова заборона стосувалась будь-яких активних дій біржі направлених на проведення аукціону. Однак, судом не накладено арешт на рахунки Акціонерного товариства Фондова біржа ПФТС , а також не заборонено встановлювати факти щодо торгів.

Також стверджується, що рішення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про повторну уцінку акцій не оскаржувалось (в тому числі позивачем) та є чинним і не скасованим - тобто законним.

Скаржник наголошує, що права позивача видачею АТ Фондова біржа ПФТС об`єктивної довідки не порушені та не могли бути порушені, адже видача довідки не суперечить ні Порядку, ні судовій забороні, яка стосувалась підготовки та проведення торгів (та не перешкоджала встановленню фактичних причин чому торги не відбулися).

Уцінку державний виконавець провів після поновлення виконавчого провадження та після зняття судової заборони на підготовку і проведення прилюдних торгів.

Розглядаючи касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 30.11.2021 у справі №910/7664/19.

Предметом позову у справі № 910/7664/19 є вимоги ФГ "Дінекс-Агро" про визнання недійсними результатів електронних торгів та договору купівлі-продажу майна, укладеного на підставі цих торгів між Агентством (продавець) і ТОВ "Мегелан Плюс" (покупець), за результатами яких, за твердженням позивача, було незаконно відчужене належне йому майно.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2021 у справі №910/7664/19 дійшов висновку, що у разі, коли покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачів з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна. Суд зауважив, що визнання в судовому порядку правочину недійсним автоматично не призведе до повернення майна власнику, який не є стороною правочину, тому такий позов не поновлює порушене право власності, через це він не є ефективним способом захисту порушеного права, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Натомість позивач, який вважає себе власником майна, може отримати ефективний захист свого права іншими способами, зокрема, передбаченими главою 29 Цивільного кодексу України.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимоги Державна корпорація розвитку "ВЕБ.РФ", який себе вважає власником акцій, про визнання недійсними оформлених протоколом результатів аукціону з реалізації акцій ПАТ "Промінвестбанк" та визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між Міністерством юстиції України та ТОВ "Фінансова компанія "Фортіфай". Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду позивач зазначає, що в порушення виконавчою службою норм законодавства було звернено стягнення на акції, які належать не боржнику, а позивачу, що змушує позивача звернутись із даним позовом про захист права власності шляхом визнання недійсними результатів аукціону з продажу акцій та договору, укладеного за його наслідками.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що цінні папери у власність ТОВ "Фінансова компанія "Фортіфай" за спірним договором передані не були.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.11.2021 у справі №910/7664/19, про те, що у разі, коли покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачів з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, мотивуючи свою вимогу відсутністю у продавця права на продаж майна.

Як закріплено в ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен встановити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення, або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли у судовому процесі відсутній будь-який сенс в розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача у обраний ним спосіб. Так, не підлягають задоволенню вимоги, які жодним чином не призводять до поновлення прав позивача.

Відмовляючи в позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, суд у кожному конкретному випадку має достеменно встановити обставину неможливості отримання позивачем будь-якого позитивного результату від застосування обраного ним правового механізму.

Не зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що покупець ще не отримав продане на аукціоні майно, колегія суддів вважає, що такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку, як визнання недійсними оформлених протоколом результатів аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, є належним та призведе до поновлення порушених прав. В даному випадку, визнання в судовому порядку правочину недійсним призведе до того, що спірні акції не будуть в подальшому вибувати з володіння позивача, тому такий позов поновить порушене право власності і є ефективним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові від 30.11.2021 у справі №910/7664/19, яка розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), про те, що у разі, коли покупець ще не отримав продане майно позивача, то позивач може запобігти виконанню договору купівлі-продажу, укладеного одним із відповідачів з перевищенням повноважень, шляхом застосування способу захисту, передбаченого частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України, звернувшись до суду з вимогою про заборону відповідачам вчиняти дії щодо передання майна продавцем покупцю, а тому справа № 910/4210/20 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №910/4210/20 разом із касаційними скаргами державної корпорації розвитку "ВЕБ.РФ", акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фортіфай" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021р. передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець