Постанова

від 24.12.2021 по справі 469/863/15

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 грудня 2021 року

місто Київ

справа № 469/863/15

провадження № 61-18589св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1 , Миколаївська районна державна адміністрація Миколаївської області, Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2021 року у складі судді Гапоненко Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Лисенка П. П., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави у липні 2015 року звернувся до суду із позовом про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації (далі - Березанська РДА) від 07 квітня 2006 року № 269;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 квітня 2006 року, укладеного між Березанською РДА та приватним підприємцем ОСОБА_2 ;

- визнання недійсним державного акта від 26 квітня 2007 року, серія ЯГ № 601499, про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 4820982200:09:000:0330;

- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради від 11 травня 2011 року № 39 у частині визнання права власності за ОСОБА_2 на котеджі номери: АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2011 року на зазначене нерухоме майно;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19 липня 2011 року № 1293, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На обґрунтування позову посилався на те, що розпорядженням Березанської РДА від 07 квітня 2006 року № 269 Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення вирішено продати приватному підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку рекреаційного призначення під розміщення існуючої бази відпочинку, площею 3, 84 га, за межами населеного пункту на території Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області.

На підставі розпорядження 07 квітня 2006 року між Березанською РДА та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 4820982200:09:000:0330) ( АДРЕСА_2 ), на якій знаходиться спальний корпус на 84 місця (незакінчений будівництвом), належний покупцеві на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 серпня 2005 року.

05 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого 26 квітня 2007 року відповідач отримала державний акт про право власності на землю, серії ЯГ № 601499.

Посилаючись на те, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження не враховано місцезнаходження земельної ділянки, яка розміщена у межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду, у зв`язку з чим не може передаватися у приватну власність, а також порушено порядок її продажу, прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської РДА від 07 квітня 2006 року № 269; визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 квітня 2006 року та державний акт від 26 квітня 2007 року.

Крім того, зазначав, що на підставі рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 11 травня 2011 року № 39 визнано право власності на котеджі номери 25 та АДРЕСА_3 , за ОСОБА_2 , на підставі чого 25 травня 2011 року видано свідоцтво про право власності.

19 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу котеджів, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Мартинюк О. Б., та того ж дня Березанською філією БТІ здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на зазначене нерухоме майно.

Оскільки під час будівництва та оформлення права власності на спірні об`єкти нерухомого майна відповідач ОСОБА_2 не мала права власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані котеджі, а також нею (як замовником будівництва) не здійснювалася реєстрація документів дозвільного або декларативного характеру, що засвідчують відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та державним будівельним нормам, стандартам і правилам, прокурор просив також визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коблівської сільради від 11 травня 2011 року № 39 у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на котеджі номер 25 та 34; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25 травня 2011 року; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19 липня 2011 року; витребувати у ОСОБА_1 на користь Коблівської сільської ради спірну земельну ділянку.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року відмовлено у допуску до провадження справи за позовом прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави до Березанської районної державної адміністрації, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпорядження та рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року.

ОСОБА_1 у червні 2019 року звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року за нововиявленим обставинами.

На обґрунтування заяви посилалася на те, що висновок суду про те, що межі земельної ділянки, кадастровий номер 4820982200:09:000:0330, знаходяться на відстані від 185 до 585 метрів від урізу води Чорного моря, не відповідає фактичним обставинам справи, які існували на час розгляду справи і які не могли бути відомі на час розгляду справи, оскільки експертні дослідження при розгляді справи не проводилися.

Заявник вважає, що нововиявленими обставинами є те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:09:000:0330, розташована на нормативній відстані від прибережної захисної смуги Чорного моря, що може бути встановлено виключно окремим проектом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги або документацією із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, та не може бути підтверджене повідомленням Відділу Держземагентства України в Березанському районі Миколаївської області, довідкою Приватного підприємства ПівденьЗем , планом-схемою місця розташування земельної ділянки. Стверджує, що спірна земельна ділянка розміщена у межах населеного пункту с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, у межах складеної забудови, у другій лінії, яку відділяє від узбережжя дорога загального користування та лінія забудови об`єктами рекреації, та не відноситься до земель водного фонду.

Посилаючись на викладене, просила скасувати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на те, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України. У своїх висновках суди виходили з того, що судами трьох інстанцій під час розгляду справи по суті надано належну оцінку наявним доказам у справі. Висновки експертизи, на які посилається заявник як на нововиявлені обставини, не є такими у розумінні процесуального закону, натомість є новими доказами, що не може бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 11 листопада 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 12 липня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішення визначено, що:

- оскаржувані рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- судами першої та апеляційної інстанцій здійснено розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення заявника про судовий розгляд. Адвокат заявника не повідомлявся судом першої інстанції про розгляд заяви, судова повістка щодо розгляду апеляційної скарги вручена адвокату у день судового розгляду (ухвалення оскаржуваного рішення).

Отже, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявником зазначена та підстава, яка згадана у частині другій статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання нею вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу інших учасників справи не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час розгляду справи по суті судами досліджено надані сторонами докази щодо розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:09:000:0330 та визнано їх допустимими і достатніми для висновку щодо розташування земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

ОСОБА_1 звернулася із заявою до Одеського НДІ судових експертиз, яким було надано висновок експертного дослідження з питань землеустрою від 08 травня 2019 року № 18-5020-5022, за яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянку ОСОБА_2 для рекреаційного призначення (розміщення бази відпочинку) у межах території Коблівської сільської ради Березанського району та його затвердження відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельні ділянки для рекреаційного призначення (розміщення бази відпочинку), набуте за договором купівлі-продажу земельних ділянок також відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначити територіальну належність земельної ділянки до меж прибережної захисної смуги Чорного моря без окремого дослідження затвердженого у встановленому законодавством порядку та чинного окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги неможливо; через відсутність даних геодезичних вишукувань неможливо визначити наявність будівель, споруд або інших об`єктів відносно меж цієї земельної ділянки.

Заявник вважала, що саме висновок суду про те, що межі земельної ділянки, кадастровий номер 4820982200:09:000:0330, знаходяться на відстані від 185 до 585 метрів від урізу води Чорного моря, не відповідає фактичним обставинам справи, які існували на час розгляду справи і які не могли бути відомі на час її розгляду, оскільки експертні дослідження під час розгляду справи по суті не проводилися. З огляду на те, що наведені обставини стали відомі їй саме з висновку від 08 травня 2019 року, вона вважає їх нововиявленими обставинами.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що відомості про те, що ОСОБА_1 або її представник були належним чином, у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи, відсутні.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зробив висновок, що апеляційний суд не виконав вимог ЦПК України щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи, призначеної на 22 жовтня 2021 року, причини неявки заявника у судове засідання не з`ясував, розгляд справи не відклав та розглянув справу без участі належно повідомленої ОСОБА_1 .

Водночас доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про час та дату судового засідання судом першої інстанції Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у якій ним фактично підтверджено, що йому відомо про те, що розгляд справи призначено на 12 липня 2021 року.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі Лазаренко та інші проти України , від 03 жовтня 2017 року у справі Віктор Назаренко проти України ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену на 22 жовтня 2021 року, за відсутності ОСОБА_1 , стосовно якої відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування рішення апеляційного суду, оскільки справа розглянута за відсутності заявника ОСОБА_1 , стосовно якої відсутні відомості про вручення їй судової повістки про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги ОСОБА_1 не підлягають перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення. Під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції йому належить врахувати усі подані докази та дати оцінку усім доводам поданої заяви, з врахуванням чого постановити законне та справедливе судове рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак