Постанова

від 24.12.2021 по справі 489/3873/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 489/3873/20

провадження № 61-13713св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариство з обмеженою відповідальністю ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року в складі судді Тавлуя В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулисядо суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА (далі - ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА ) та просили скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області(далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) № 7252/0/14-18 від 22 жовтня 2018 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення , визнати недійсним договір оренди землі № 149-ДО від 22 жовтня 2018 року з дати його укладання.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 22 жовтня 2018 року № 7252/0/14-18 ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку в оренду із зміною цільового призначення. Того ж дня між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА укладено договір оренди № 149-ДО земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 .

Зазначали, що цей наказ є протиправним і підлягає скасуванню з огляду на те, що при його прийнятті ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області порушило вимоги ЗК України, законів України Про державну експертизу землевпорядної документації та Про регулювання містобудівної документації , оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 належить до прибережних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, а тому не може передаватися в оренду для будівництва сонячних електростанцій.

Крім того вважали, що оспорюваним наказом та договором оренди землі відповідачі порушують вимоги національного екологічного законодавства, чим позбавили їх права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, участь у громадському обговоренні планової діяльності.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з його необґрунтованості та недоведеності, оскільки ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області в межах повноважень, визначених законодавством, змінило цільове призначення спірної земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення державної власності на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Крім того, позивачі не обґрунтували порушення їхніх прав у зв`язку із прийняттям оспорюваного наказу та укладенням відповідачами спірного договору оренди земельної ділянки, а також не надали належних доказів на підтвердження того, що внаслідок таких дій відповідачів погіршилася екологічна ситуація, природні якості земельної ділянки, завдано шкоди довкіллю та обмежено їм доступ до лиману.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року й ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року в справі № 910/8122/17, від 28 серпня 2019 року в справі № 539/369/19, від 27 січня 2020 року в справі № 488/6479/14-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 310/8559/16-ц, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 09 грудня 2020 року в справі № 676/2332/18 та від 17 лютого 2021 року в справі № 477/2054/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої, підпунктів 2, 11 частини третьої статті 3, статті 9 Закону України Про оцінку впливу на довкілля у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи є докази, які підтверджують належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а також, що планова діяльність ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА передбачала прокладення кабелів при здійсненні будівництва сонячної електростанції, а тому відповідно до вимог Закону України Про оцінку впливу на довкілля підлягала оцінці впливу на довкілля.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не застосували до спірних правовідносин норми статті 58 ЗК України, статті 4 ВК України, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про правомірність зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції .

28 вересня 2021 року справа № 489/3873/20 надійшла до Верховного Суду.

Представник ТОВ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА Дубовський П. В. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить закрите касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, а якщо Верховний Суд дійде висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та у відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА Дубовський П. В. заявили клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України колегія суддів не встановила.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29 грудня 2017 року № 402 вирішено розробити детальний план території земельної ділянки орієнтовної площею до 110 га, яку планується відвести для будівництва та експлуатації об`єктів сонячної електростанції за межами населеного пункту в межах території Ташинської сільської ради.

Розпорядженням голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14 червня 2018 року № 168 відповідно до законодавства, протоколу громадських слухань від 10 травня 2018 року затверджено детальний план території земельної ділянки орієнтованою площею 110 га, яку планується відвести для будівництва об`єктів сонячної електростанції за межами населеного пункту в межах території Ташинської сільської ради.

ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА також було надано містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва від 31 жовтня 2018 року № 82 (із змінами), а саме щодо Нового будівництва комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція Піві Прогресівка-Альфа на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області .

Враховуючи пункт 3 цих містобудівних умов та обмежень, Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації встановило відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації, а саме детальному плану території, затвердженому розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 14 червня 2018 року № 168.

Згідно з довідкою державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 18 вересня 2018 року № 2177/165-18, земельна ділянка площею 79, 6926 га, яка розташована в межах території Ташинської сільської ради за межами населених пунктів, належала до сільськогосподарських земель.

Листом від 20 вересня 2018 року № 20-09-2018/01 Державне агентство водних ресурсів України повідомило, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягає погодженню з Державним агентство водних ресурсів України, оскільки земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення.

Наказом ГУ Держкомземагенства у Миколаївській області від 17 серпня 2018 року № 5416/0/14-18-СГ ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах території Ташинської сільської ради, земельної ділянки орієнтованим розміром 27,90 га пасовищ зі зміною цільового призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій (код КВЦПЗ 14.01); надано дозвіл на розроблення технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з пунктом 3 зазначеного наказу розроблений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підлягає погодженню та затвердженню відповідно до законодавства.

Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації 28 вересня 2018 року надало висновок щодо забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу), надання земельних ділянок для містобудівних потреб № 1198-01-26, яким погодило оформлення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА із земель сільськогосподарського призначення із зміною цільового призначення, розташованої в межах території Ташинської сільської ради (поза межами населеного пункту), також був погоджений Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, що підтверджується висновком про погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 17 жовтня 2018 року № 01-04/3048-04, висновком державної експертизи Держгеокадастру про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 02 жовтня 2018 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру від 22 жовтня 2018 року № 7252/0/14-18-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення.

Надано ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА в оренду на строк 30 років земельну ділянку площею 79, 6926 га (кадастровий номер 4820985000:14:000:0098) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код КВЦПЗ 14.01), розташовану в межах території Ташинської сільської ради з віднесенням земельної ділянки до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Річний розмір орендної плати за користування земельної ділянкою на правах оренди встановлено у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки

На виконання зазначеного наказу 22 жовтня 2012 року між ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА укладено договір оренди землі № 149-ДО, за умовами якого в оренду передано вищевказану земельна ділянку.

Згідно з пунктом 13 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючого об`єкта: електростанції з використанням енергії сонця, що відповідає цільовому призначенню такої земельної ділянки.

22 жовтня 2018 року зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами першою, другою статті 84 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з абзацами шостим, сьомим статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спірних правовідносинах предметом доказування є наявність або відсутність встановлення факту порушення оспорюваними наказом та договором оренди прав позивачів.

Установивши, що ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області в межах повноважень, визначених законодавством, змінило цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яку передало в оренду ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА , і позивачі не обґрунтували порушення їхніх прав у зв`язку з прийняттям оспорюваного наказу від 22 жовтня 2018 року № 7252/0/14-18 та укладенням договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року, не надали належних доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття цього наказу та укладення договору оренди погіршилася екологічна ситуація, природні якості земельної ділянки, завдано шкоди довкіллю та обмежено їм доступ до лиману, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами пункту 11 частини третьої статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті).

Згідно з пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Частиною першою статті 58 ЗК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Подібні положення містить стаття 4 ВК України.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Зі змісту наведених правових норм видно, що землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойми, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Тобто віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом і в межах прибережних захисних смуг.

Близький за змістом висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 12 листопада 2020 року в справі № 487/688/18 та Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі № 310/8559/16-ц, від 27 січня 2020 року в справі № 488/6479/14-ц, від 17 лютого 2021 року в справі № 477/2054/17-ц та від 09 грудня 2020 року в справі № 676/2332/18.

Суди встановили, що згідно з пунктом 3 Містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкту будівництва земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 належить до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій.

Листом від 24 вересня 2018 року Державне агентство водних ресурсів України підтвердило те, що вказана земельна ділянка не належить до земель водного фонду.

Окрім цього встановлено, що проєктна документація щодо об`єкта Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області містить том 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище , який розроблений з метою визначення доцільності і прийнятності планованої діяльності і обґрунтування екологічних, економічних, технічних, організаційних, санітарних, державно-правових та інших заходів щодо забезпечення безпеки навколишнього середовища, у пункті 1.1 якого зазначено, що планова діяльність не належить до будь-якої категорії видів діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля .

Проєктна документація за цим проєктом була затверджена експертним звітом від 16 серпня 2019 року № 01-034-19/П, у якому зазначено, що документація розроблена відповідно до вихідних даних на проєктування з дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення і може бути затверджена в установленому порядку. Крім того, в експертному звіті зазначено, що в проєкті міститься розділ ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище), відповідно до якого будівництво та експлуатація об`єкта не викликає негативного впливу на навколишнє середовище.

За викладених обставин обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність в спірному випадку в ТОВ ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА обов`язку здійснювати відповідно до Закону України Про оцінку впливу на довкілля оцінку впливу на довкілля, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду . Висновки судів не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, арішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВІ ПРОГРЕСІВКА-БЕТА - Дубовського Петра Володимировича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко