Постанова

від 26.05.2021 по справі 489/3873/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.05.21

22-ц/812/1037/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/3873/20

Номер провадження № 22-ц/812/1037/21 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участю: представника позивачів - ОСОБА_1 , представника відповідача - Дубовського П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Герман Оксаною Степанівною

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді -Тавлуя В.В. в приміщенні того ж суду о 15-33 год. по справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Піві Прогресівка-Бета (надалі - ТОВ Піві Прогресівка-Бета) про скасування наказу та визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 через свого представника адвоката Герман О.С. звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ТОВ Піві Прогресівка-Бета про скасування наказу та визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування позову зазначали, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області прийняло наказ №7252/0/14-18 від 22 жовтня 2018 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 482098500010:000:0090 в оренду із зміною цільового призначення та 22 жовтня 2018 року на підставі вказаного вище наказу уклало договір оренди землі з ТОВ Піві Прогресівка - Бета №149-ДО з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 з порушенням вимог діючого законодавства.

На думку позивачів при прийнятті Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області вказаного наказу в порушення вимог ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення не для сільськогосподарських потреб, оскільки для здійснення будівництва надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Також було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за відсутності обов`язкової державної експертизи в результаті чого порушено приписи ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , оскільки спірна земельна ділянка відносилася до земель водного фонду та не може передаватися в оренду для будівництва сонячних електростанцій.

Оспорюваний наказ було видано всупереч вимог ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної документації за відсутності затвердженого Детального плану території та в порушення норм Закону України Про оцінку впливу на довкілля за відсутності оцінки впливу на довкілля.

Зазначали, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 належить до прибережних смуг вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах, а відтак не може передаватися в оренду для будівництва сонячних електростанцій.

На думку позивачів Наказ №7252/0/14-18 від 22 жовтня 2018 року було прийнято з порушенням вимог законодавства тому на підставі ст. ст. 203,215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на викладене та на те, що відповідачі порушують вимоги національного екологічного законодавства внаслідок чого позбавили права позивачів на безпечне для життя і здоров`я довкілля, участі у громадському обговоренні планової діяльності, чим порушують екологічну ситуацію та природні якості землі, завдають шкоду довкіллю, позивачі просили суд скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області №7252/0/14-18 від 22 жовтня 2018 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення , визнати недійсним договір оренди землі №149-ДО від 22 жовтня 2018 року з дати його укладання.

У відзиві на позовну заяву відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області просило відмовити у задоволені позову та при цьому зазначало, що позивачі з посиланням на відповідні доказали не зазначили та не довели які саме їхні права та законні інтереси порушенні внаслідок видачі оспорюваного наказу та укладання оспорюваного договору оренди землі, оскаржуваний договір оренди землі відповідає вимогам Земельного кодексу України, закону України Про оренду землі та Типового договору оренди землі, оскаржуваний наказ є індивідуальним актом, який стосується лише прав та інтересів ТОВ Піві Прогресівка-Бета , оскаржуваними наказом та договором оренди землі передано земельну ділянку пасовищ, а не ріллі, що є сільськогосподарськими угіддями гіршої якості, і відповідає вимогам ч.3 ст.23 Земельного Кодексу, а також передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) на цю ділянку.

Представник відповідача ТОВ Піві Прогресівка-Бета у відзиві зазначив про те, що позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області при зміні цільового призначення земельної ділянки та передання земельної ділянки в оренду діяло в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України, ТОВ Піві Прогресівка-Бета були відсутні підстави для проведення обов`язкової державної експертизи проекту землеустрою, оспорюваний Наказ був виданий відповідно до вимог ст.24 Закону України Про регулювання містобудівної документації за наявності затвердженого Детального плану території, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 правомірно передана в оренду у відповідності до вимог ст. 90 Водного кодексу України, для проведення оцінки впливу на довкілля були відсутні підстави, оскільки цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. До того ж позивачами не доведено порушення їхніх прав внаслідок видачі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №7252/0/14-18 від 22 жовтня 2018 року та укладення Договору оренди землі №149-ДО від 22.10.2018 року.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області у межах повноважень, що визначені законодавством було змінено цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та передано в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета земельну ділянку із цільовим призначенням - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств. установ і організацій, що відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а не до земель сільськогосподарського призначення. Передача в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 загальною площею 79,6926 га для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючого об`єкту: електростанції з використанням енергії сонця, на думку суду, узгоджується з вимогами чинного законодавства України, оскільки на прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах дозволяється здійснювати будівництво об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії сонця. Спірна земельна ділянка була відведена не з земель водного фонду, а відтак не потребувала необхідності отримання оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення земельної ділянки. Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 14 червня 2018 року №168 було затверджено детальний план територій та містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкту будівництва №83 від 31 жовтня 2018 року. До того ж позивачами не було надано доказів на підтвердження доводів щодо погіршення екологічної ситуації природних якостей земельної ділянки, завдання шкоди довкіллю, обмеження доступу позивачів до лиману, та не обґрунтували належним чином обставини порушення їхніх прав та інтересів внаслідок видачі наказу та укладення договору оренди земельної ділянки, а також яким чином їхні права будуть відновлені в разі задоволення позову.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів необхідності зміни цільового призначення сільськогосподарських земель на землі промисловості та їх передачі під розміщення електростанції, зокрема відповідач не надав доказів відсутності земель гіршої якості не придатних для сільськогосподарського використання. Крім того, не було враховано, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та є природоохоронною територією у зв`язку з чим на вказану земельну ділянку в обов`язковому порядку мала розроблятися оцінка впливу на навколишнє природне середовище. До того ж, суд не звернув уваги на те, що будівництво об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії сонця на прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток та лиманів суперечить абзацу 4 п.2 Додатку ІЗ до державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України №173 від 19 червня 1996 року.

У відзивах на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та представник ТОВ Піві Прогресівка-Бета просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України ).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В силу положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає.

Так, згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на, зокрема землі сільськогосподарського призначення, землі водного фонду та землі промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України ( ст. 15-1 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до положення Про Державну службу України з питань геодезії картографії та кадастру, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (ст.ст. 1,4 Положення).

Отже, Держгеокадастр та його територіальні органі наділені в межах компетенції, відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України повноваженнями щодо зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та реалізує повноваження Держгеокадастру на території Миколаївської області

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Миколаївської області.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївський області від 17 серпня 2018 року №5416/0/14-18-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ТОВ Піві Прогресівка-Бета було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області зі зміною цільового призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код КВЦПЗ 14.01). Надано дозвіл на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передбачається для передачі в оренду орієнтовною площею 108,00 га пасовищ для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговуючих будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код КВЦПЗ 14.01) із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т.1, а.с.115).

Пунктом 3 зазначеного Наказу передбачено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації 28 вересня 2018 року було прийнято Висновок щодо забудови, та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу), надання земельних ділянок для містобудівних потреб №1198-01-26, яким погоджено оформлення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.120).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета із земель сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення, розташованої в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області (поза межами населеного пункту) також був погоджений Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації Висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду № 01-04/3048-04 від 17 жовтня 2018 року, а також Відділом у Березанському районі Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області згідно з Висновком державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01 жовтня 2018 року (т.1, а.с.118, 121).

22 жовтня 2018 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області було прийнято Наказ №7252/0/14-18 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення . Надано ТОВ Піві Прогресівка-Бета в оренду земельну ділянку площею 79,6926 га (кадастровий номер 4820985000:14:000:0098) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код КВЦПЗ 14.01), розташовану в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області з віднесенням земельної ділянки до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Річний розмір орендної плати за користування земельної ділянкою на правах оренди встановлено у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки (т.1, а.с.13, 116).

Цього ж дня на підставі вказаного Наказу між Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та ТОВ Піві Прогресівка-Бета укладено договір оренди землі за умовами якого передана земельна ділянка загальною площею 79,6926 га, яка розташована в межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код КВЦПЗ 14.01) передано в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючого об`єкту: електростанції з використанням енергії сонця, що відповідає цільовому призначенню такої земельної ділянки строком на 30 років (п.7,13 Договору). (т.1 а.с.14-16).

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру, право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 4820985000:14:000:0098 зареєстровано 22 жовтня 2018 року , номер запису про право 28484131 (т. 1 а.с.17).

Отже встановлене свідчить про те, що Головним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до покладених на нього повноважень було змінено цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності на землі промисловості, транспорту зв`язку, енергетики оборони та іншого призначення та передано в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета саме таку земельну ділянку.

За такого, посилання позивачів про перевищення Головним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області повноважень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та надання в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета ділянки з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12 , 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивачі посилалися на порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області при прийнятті Наказу №7252/0/14-18 від 22 жовтня 2018 року ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (ст. 22 ЗК України).

Землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Для будівництва промислових підприємств об`єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов`язаних з веденням сільськогосподарського виробництва надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості (ст. 23 ЗК України).

Таким чином, Державний земельний кадастр визначає придатність земель для сільського господарства, що належить до дискреційних повноважень цього органу влади, а відтак суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за назвами критеріями.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи доказів щодо необхідності зміни цільового призначення сільськогосподарських земель та надання їх під розміщення електростанції, а саме щодо відсутності земель гіршої якості та не придатних для сільськогосподарського використання не можуть бути прийняті до уваги з огляду на викладене вище.

Крім того, в своєму позові позивачі посилалися на порушення Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області вимог ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки при прийнятті оскаржуваного Наказу від 22 жовтня 2018 року був відсутній Детальний план території.

Між тим, з таким твердженням позивачів суд не погодився виходячи з наступного.

За положеннями статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Як встановлено, 29 грудня 2017 року Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області №402 прийнято розпорядження про розроблення детального плану території земельної ділянки орієнтовної площею до 110,0 га, яка планується до відведення для будівництва та експлуатації об`єктів сонячної електростанції за межами населеного пункту в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т.1 а.с.19).

В подальшому розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №168 від 14 червня 2018 року на підставі вимог діючого законодавства, з урахуванням протоколу громадських слухань від 10 травня 2018 року, затверджено Детальний план території земельної ділянки орієнтованою площею 110,0 га, яка планується до відведення для будівництва об`єктів сонячної електростанції за межами населеного пункту в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області (т.1 а.с.26-38,138-139).

31 жовтня 2018 року Наказом Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації №109-од було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва № 83 (із внесеними змінами), а саме Нове будівництво комплексу будівель та споруд: фотогальванічна електростанція ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Ташинської сільської ради (за межами населених пунктів) Березанського району Миколаївської області згідно якого кадастровий номер земельної ділянки 4820985000:14:000:0098, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (т.1 а.с.125-128).

Отже, встановлене свідчить про відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації - Детальному плану території, а відтак посилання позивачів як в позові так і в апеляційній скарзі на відсутність Детального плану Території при прийнятті Наказу Головним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області від 22 жовтня 2018 року є безпідставними.

Звертаючись до суду з даним позовом, як підставу задоволення своїх вимог позивачі також зазначали, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета із земель сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення підлягав обов`язковій державній експертизі згідно вимог ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 знаходиться прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток та лиманів у зв`язку з чим ділянка відноситься до земель водного фонду.

Відхиляючи ці доводи, з чим погоджується колегія, суд першої інстанції виходив з наступного.

Положеннями статті 19 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік категорій земель України, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ)землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

При цьому, нормами Земельного кодексу України чи іншим земельним законодавством не передбачено віднесення земельної ділянки одночасно до декількох категорій земель України.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 Земельного кодексу України).

Статтею 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації передбачено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Як вбачається, за даними довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 18 вересня 2018 року №2177/165-18 земельна ділянка площею 79,6926 га, яка розташована в межах території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населених пунктів відносилася до сільськогосподарських земель, а саме землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у тимчасове користування - пасовища (т.1, а.с.117).

Згідно з Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 17 серпня 2018 року №5416/0/14-18-СГ ТОВ Піві Прогресівка-Бета було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої в межах Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області, орієнтований розмір земельної ділянки 110,0 га із цільовим призначенням - для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (код КВЦПЗ 14.01).

Віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення також підтверджується висновками щодо затвердження проекту землеустрою, зокрема висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 01 жовтня 2018 року №7988/82-18, висновком Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації щодо забудови та іншого використання території вилучення (викупу), надання земельних ділянок для містобудівних потреб №1198-01-26 від 28 вересня 2018 року, висновком Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації від 17 жовтня 2018 року №01-04/3048-04.

До того, ж при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 ТОВ Піві Прогресівка-Бета зверталося за погодженням проекту до Державного агентства водних ресурсів України.

У своєму листі від 20 вересня 2018 року Державне агентство водних ресурсів України зазначило, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягає погодженню з Державним агентством водних ресурсів України, оскільки земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (.1, а.с.124).

Посилання представника позивачів в суді апеляційної інстанції на те, що надана в оренду земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

За положеннями ч.1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовища у складі водно-болотних угідь міжнародного значення;

в) землі, надані в постійне користування НВАО Масандра та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Між тим, належних та допустимих доказів на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до особливо цінних земель представником позивачів не надано.

За такого, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 не належить до особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення у зв`язку з чим підстави для проведення обов`язкової держаної експертизи відповідно до вимог ст.9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації відсутні.

Також, однією із підстав свого позову позивачі зазначали відсутність висновку з оцінки впливу на довкілля при прийнятті Головним управлінням Держгеокаджастру Наказу 22 жовтня 2018 року, оскільки на їх думку такий дозвіл мав бути отриманий враховуючи вимоги пунктів 2, 11, частини 3 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , оскільки цільове призначення земельної ділянки, яка була передана в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета , було змінено із земель сільськогосподарського призначення на землі водного фонду, на якій здійснюється діяльність щодо прокладення кабелів.

Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення (якщо нове призначення відноситься хоча б до одного виду діяльності, зазначеного у частинах другій та третій цієї статті).

Згідно із пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Разом з тим, як вбачається з досліджених судом у сукупності Наказу Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області №5416/0/14-18-СГ від 17 серпня 2018 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , Наказу Головного управління Держгокадастру у Миколаївській області №7252/0/14-18 від 22 жовтня 2018 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення , відомостей з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 була відведена із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а не із земель водного фонду.

Отже, оскільки земельну ділянку з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 не віднесено до будь-якого виду діяльності передбаченого ч.ч. 2, 3 ст.3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля та до земель водного фонду, а відтак підстави необхідності отримання оцінки впливу на довкілля при зміні цільового призначення земельної ділянки відсутні.

За таких обставин, доводи позивачів про порушення вимог пунктів 2, 11, частини 3 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля є безпідставні.

Також позивачі посилаються на відсутність підстав щодо можливості будівництва об`єктів, що виробляють енергію сонця на прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток та лиманів.

Між тим, такі доводи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно п. 21 Договору оренди землі від 22 жовтня 2018 року на земельній ділянці з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098, яка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, було встановлено обмеження (обтяження) - прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів.

За положеннями статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно ч.1 ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Тобто, нормами ст. 90 Водного кодексу України прямо дозволяється надання земельних ділянок прибережної захисної смуги для розміщення на ній об`єктів, що виробляють електроенергію за рахунок енергії сонця.

З урахуванням вищевикладеного Головне Управління Держгеокадастру у Миколаївській області правомірно було передано ТОВ Піві Прогресівка-Бета земельну ділянку, частина якої розташована на прибережній смузі для будівництва фотогальванічної електростанції, і таке узгоджується вимогами чинного законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачі не обґрунтували належним чином обставини порушення їхніх прав та інтересів внаслідок видачі оскаржуваного індивідуального акту та укладення оскаржуваного правочину.

Так, позивачі у своїй позовній заяві зазначали, що звертаються до суду за захистом порушеного права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, передбачене ст. 50 Конституцією України.

За змістом ч.1, 2 ст.2, ч.1 ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має паво в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний спосіб захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Свобод чи інтересів. Обов`язковою умовою є надання правового захисту судом - є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто саме по собі звернення до суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

За висновком, наведеним у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі № 18-рп/2004 року термін порушене право , який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У межах цієї справи позивачі звернулися з вимогами про визнання протиправним та скасування Наказу Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 22 жовтня 2018 року №7252/0/14-18 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду із зміною цільового призначення , який є актом індивідуальної дії, а отже породжує права та обов`язки тільки для того суб`єкта, якому його адресовано - ТОВ Піві Прогресівка-Бета .

Тобто, право на оскарження індивідуального акту суб`єкта владних повноважень надано лише особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Крім того, позивачі просять визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року, який укладений між ТОВ Піві Прогресівка-Бета та Головним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, позивачі мають довести, що внаслідок прийняття оскаржуваного індивідуального акту та укладення оскаржуваного правочину були порушені їхні індивідуально виражені права або інтереси і таке порушення є реальним, що зумовлює надання судом правового захисту.

Як встановлено судом, позивачі стверджують, що внаслідок видачі оскаржуваного Наказу Головним Управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області від 22 жовтня 2018 року №7252/0/14-18 та укладення Договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року відповідачі позбавили позивачів права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, участь у громадському обговоренні планової діяльності, погіршують екологічну ситуацію та природні якості землі, завдають шкоду довкіллю, обмежують доступ до лиману.

Враховуючи вимоги ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції зазначив, що доводи позивачів про порушення їхніх прав, свобод чи інтересів є не конкретними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного Наказу та Договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року на їх конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.

Доказів на підтвердження доводів щодо погіршення екологічної ситуації, природних якостей земельної ділянки, завдання шкоди довкіллю, обмеження їх доступу до лиману внаслідок видачі Наказу та укладення Договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2018 року позивачами під час розгляду справи не надано, а відтак на думку суду, такі доводи позивачів слід вважати припущенням.

За такого висновок суду про відсутність підстав вважати, що позивачі безпосередньо зазнали певне втручання у їхні права, внаслідок прийняття оскаржуваного індивідуального акту та укладення оскаржуваного правочину, оскільки не доведено, що на позивачів здійснено негативний вплив та їм завдана реальна шкода.

Разом з тим, згідно даних наявної в матеріалах справи копії Тому 11 Оцінка впливу на навколишнє середовище Проекту 021118/2-ОВНС будівництва електростанції Піві Прогресівка-Бета , наданої відповідачем ТОВ Піві Прогресівка-Бета на підтвердження заперечень проти позову, при розробці проекту 021118/2-ОВНС здійснювалася оцінка впливу на навколишнє середовище при будівництва електростанції Піві Прогресівка-Бета (т.1 а.с.140-150).

Крім того, як вбачається з Додатку №01-034-19/п до Експертного звіту, який затверджений 27 серпня 2019 року № 01-034-19/П, проектні рішення відповідають вимогам щодо додержання нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, енергозбереження. В проекті розроблений висновок ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище) відповідно до якого будівництво та експлуатація об`єкта не викличе негативного впливу на навколишнє середовище (т.1, а.с. 176-182).

Отже, вказані матеріали суперечать доводам позивачів в частині того, що будівництво фотогальванічної електростанції Піві Прогресівка-Бета на земельній ділянці з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098, яка була передана в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета , має негативний вплив на екологічну ситуацію чи екологічні права позивачів.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позивачі не обґрунтували належним чином обставини порушення їхніх прав та інтересів внаслідок видачі оскаржуваного індивідуального акту та укладення оскаржуваного правочину, а також яким чином їхні права будуть відновлені в разі задоволення позовних вимог.

Також, при вирішенні питання по суті заявлених вимог судом оцінюється наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак, і майном . ( Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року (п. 54).

У справі Меллахер та інші проти Австрії (1989) заявник стверджував, що право одержувати орендну плату за угодою про оренду є правом на власність, яке відрізняється від права на використання власності. Суд не погодився з цим, звернувши увагу на те, що право укладати угоди на оренду є складовою частиною права використання нерухомого майна і, таким чином, є аспектом права на володіння цією власністю.

Тобто, Європейський суд з прав людини в своїй практиці визнає право оренди нерухомого майна як складову власності особи.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, East/WestAllianceLimited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії від 24.06.2003 року №44277/98 Європейський суд з прав людини зазначив, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Протоколу до Конвенції тому визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності , як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

У даній справі судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області була передана в оренду ТОВ Піві Прогресівка-Бета земельна ділянка з кадастровим номером 4820985000:14:000:0098 загальною площею 79,6926 га для розміщення, будівництва та експлуатації енергогенеруючого об`єкту: електростанції з використанням енергії сонця, що узгоджується з вимогами чинного законодавства України, зокрема ст.90 Водного кодексу України, оскільки на прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах дозволяється здійснювати будівництво об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії сонця.

Дані про те, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області діяло всупереч суспільним інтересам, коли розпорядилося земельної ділянкою у межах визначених законом повноважень, або що передання в оренду зазначеної земельної ділянки завдало шкоди позивачам чи третім особам, у матеріалах справи відсутні і судом не встановлені.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачами порушення їх прав, свобод та інтересів, а відтак обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

Посилання в апеляційній скарзі на висновки Великої палати Верховного Суду у справах №488/5027/14-ц від 07 листопада 2018 року, №488/6211/14-ц від 07 листопада 2018 року, №183/1617/16 від 14 листопада 2018 року, 367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року, №487/10128/14-ц від 12 червня 2019 року не є подібними правовідносинам у даній справі, оскільки відрізняються за суб`єктним складом учасників, предметом та підставами позову, фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, а тому не можуть бути застосовані.

Інші доводи апеляційного скарги зводяться до підстав позову та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, яка ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну ОСОБА_2 , подану в її інтересах адвокатом Герман Оксаною Степанівною залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 31 травня 2021 року.